Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №369/11040/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11040/25

Провадження № 2/369/4554/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

за участі:

прокурора Cердюк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/11040/25 за позовною заявою Заступника керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Заступник керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі – позивач) звернувся ОСОБА_1 (далі – відповідач) з даним позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованим 10.04.2019 в реєстрі за № 1-870 набула право власності на 1/2 часту 2/3 часток земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083 площею 2,6652 га, розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво-Святошинський) район.

Право власності на зазначену частину земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 10.04.2019.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 частини зазначеної вище земельної ділянки.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент звернення з даним позовом до суду громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власницею 1/3 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083, площею 2,6652 га, розташованої на території Київської області, Фастівського (колишнього Києво-Святошинського) району, отже вказана частина земельної ділянки перебуває в її власності більше шести років.

Згідно з даними Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області інформація щодо громадянства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня, отже вона не є громадянкою України.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованим 10.04.2019 в реєстрі за № 1-870 гр. ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у графі «Власники» земельної ділянки із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083 наявна інформація про наявність у ОСОБА_1 громадянства російської федерації.

Також відповідно до інформації Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8010.5.2-20616/80.3- 25 від 02.05.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відділів Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не зверталася.

Також згідно з обліками управління з питань громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області інформація щодо фактів звернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань набуття/прийняття до громадянства відсутня.

За обліками відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 не значиться.

За змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, упродовж року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України. У разі якщо, відповідно до закону, власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її упродовж певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним упродовж такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Наведені обставини свідчить, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , набувши в 2019 році право власності на 1/2 часту 2/3 часток, тобто на 1/3 частини земельної ділянки у власність в порядку спадкування, вимоги закону щодо її відчуження упродовж одного року не виконала, що є підставою для припинення права власності на вказану частину земельної ділянки шляхом конфіскації за рішенням суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.07.2025 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

09.07.2025 року до суду від представника позивача надійшли пояснення, згідно яких остання підтримала задоволення позовних вимог, просила розглянути справи за відсутносі представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.02.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 27.10.2025 року замінено Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області у справі № 369/18656/24 процесуальним правонаступником – Бучанською окружною прокуратурою.

У судовому засіданні прокурор підтримав позовну заяву повністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позов до суду не подав.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, представник третьої особи подала клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованим 10.04.2019 в реєстрі за № 1-870 набула право власності на 1/2 часту 2/3 часток земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083 площею 2,6652 га, розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво-Святошинський) район.

Право власності на зазначену частину земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 10.04.2019.

Разом із цим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, у зв`язку з перебуванням у приватній власності ОСОБА_1 частини зазначеної вище земельної ділянки.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на момент звернення з даним позовом до суду громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власницею 1/3 частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083, площею 2,6652 га, розташованої на території Київської області, Фастівського (колишнього Києво-Святошинського) району, отже вказана частина земельної ділянки перебуває в її власності більше шести років.

Згідно з даними Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області інформація щодо громадянства ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня, отже вона не є громадянкою України.

Разом з тим, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованим 10.04.2019 в реєстрі за № 1-870 гр. ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у графі «Власники» земельної ділянки із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083 наявна інформація про наявність у ОСОБА_1 громадянства російської федерації.

Також відповідно до інформації Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області № 8010.5.2-20616/80.3- 25 від 02.05.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відділів Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області не зверталася.

Також згідно з обліками управління з питань громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області інформація щодо фактів звернення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань набуття/прийняття до громадянства відсутня.

За обліками відділу імміграції та обробки заяв про оформлення посвідки на постійне проживання Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ОСОБА_1 не значиться.

За змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, упродовж року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України. У разі якщо, відповідно до закону, власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її упродовж певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним упродовж такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Наведені обставини свідчить, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , набувши в 2019 році право власності на 1/2 часту 2/3 часток, тобто на 1/3 частини земельної ділянки у власність в порядку спадкування, вимоги закону щодо її відчуження упродовж одного року не виконала, що є підставою для припинення права власності на вказану частину земельної ділянки шляхом конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка, з кадастровим номером 3222483200:04:002:5083, підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель

(ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України).

Таким органом згідно чинного законодавства є в тому числі Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Таким чином, обраний Києво-Святошинською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: конфіскація у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 1/3 частини земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083 площею 2,6652 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво-Святошинський) район в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Фастівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки – задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у громадянки російської федерації ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1/3 частини земельної ділянки із цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» із кадастровим номером 3222483200:04:002:5083 площею 2,6652 га, що розташована за адресою: Київська область, Фастівський (колишній Києво-Святошинський) район.

Стягнути з громадянки російської федерації ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача – UA028201720343190001000015641).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 06.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко