Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №279/7/24 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/7/24

1-кп/279/162/26

У Х В А Л А

іменем України

05 серпня 2026 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , дистанційно обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , у відкритому судовому засіданні по кримінальному провадженню №12023065490000309 від 20.09.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст.307, ч.1 ст.321 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.307, ч.1 ст.321 КК України.

Обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою закінчує свою дію 17.08.2026, завершення судового розгляду до вказаного часу не є можливим.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки процесуальні ризики, які стали підставою для обрання йому такого запобіжного заходу та його продовження не зменшились.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, сторона захисту заперечила проти його задоволення, просили відмовити, застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту посилаючись на те, що може бути обрано менш суворий запобіжний захід, ОСОБА_4 має постійне місце проживання, родину, хворіє.

Заслухавши позиції сторін, оцінивши їх доводи, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.331 ч.3 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Водночас «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення кримінальних правопорушень.

По даному кримінальному провадженню ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні двох епізодів незаконного придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, та сильнодіючого лікарського засобу дифенгідрамін (димедрол), їх зберіганні з метою подальшого збуту на територію державної установи «Коростенська виправна колонія (№71)».

У провадженні суду перебуває інше провадження № 12022060490000667 за схожим обвинуваченням, у якому ОСОБА_4 повідомлено про підозру.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду, тому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Даних, які б вказували на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суду не надано.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (ст.307 ч.2 КК України), що відповідно до ст.183 ч.2 п.5 дає можливість застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою, не припинили існувати та не зменшились ризики того, що він може переховуватись від суду та змінювати місце проживання, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки незважаючи на те, що у провадженні суду та органу досудового розслідування перебували кримінальні провадження, він продовжував вчиняти аналогічні протиправні діяння, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому клопотання підлягає задоволенню, а запобіжний захід продовженню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183,196,197,331 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів до 03.10.2026 включно.

Ухвала в частині запобіжного заходу діє до 03 жовтня 2026 року.

Копію ухвали вручити прокурору, направити обвинуваченому, уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали, що не зупиняє її виконання.

Суддя: ОСОБА_1