Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №161/16112/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16112/26

Провадження № 1-кп/161/1397/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 05 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030580000934 від 06.06.2026, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луцька, Волинської області, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей 2015, 2020, 2022 років народження, не працюючого, в порядку ст.89 КК України судимості не має, -

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.309, ч.1 ст.382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше 06 червня 2026 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, при невстановлених досудовим розслідування обставинах, в порушення положення «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за №576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України №622 від 21 серпня 1998 року, незаконо придбав, корпус оборонної осколкової гранати Ф-1, уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ, які при їх відповідному конструктивному поєднані між собою, являються обороною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка згідно висновку експерта від 29.06.2026 належить до бойових припасів та придатна до вибуху.

Після цього, ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а також розуміючи, що він не має передбаченого законом дозволу на поводження з вищевказаними предметами, переніс корпус оборонної осколкової гранати Ф-1, уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ до транспортного засобу марки «Volkswagen» модель «Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , де продовжував незаконно зберігати до моменту зупинки транспортного засобу під його керуванням у с. Прилуцьке, вул. Соборності, 73А, та вилучення працівниками поліції, під час проведення обшуку, а саме до 21 години 56 хвилин 06 червня 2026 року.

Крім того, він же, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, проте не пізніше 06.06.2026, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, без мети збуту, для власного вжитку, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав шляхом привласнення знайденого у невстановленому досудовим розслідуванням місці зіп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено – PVP, яку зберігаючи при собі переніс до автомобіля марки "Volkswagen" модель "Golf", АС1269CН, після чого розпочав її перевезення, до моменту зупинки транспортного засобу під його керуванням у с. Прилуцьке, вул. Соборності, 73А, та вилучення працівниками поліції, під час проведення обшуку, а саме до 21 години 56 хвилин 06 червня 2026 року.

Відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 23 червня 2026 року надана на дослідження порошкоподібна речовина, містить у своєму складі психотропну речовину - PVP, загальною масою 0,2612 г.

Крім цього, постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14.04.2026 у справі №159/1640/26, яка набрала законної сили 27.04.2026 та з якою ОСОБА_4 був ознайомлений, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративне правопорушення це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно із ст. 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства. Як установлено у ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи про наявність судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, будучи ознайомленим з ним, маючи реальну можливість його виконати, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, всупереч вищевказаній постанові Ковельського міськрайонного суду, 06.06.2026 здійснив керування автомобілем марки «Volkswagen Golf», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 у селі Прилуцьке, Луцького району, Волинської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №3 Луцького РУП ГУНП у Волинській області поблизу будинку № 73А по вулиці Соборності.

У зв`язку із чим, 06.06.2026 відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП, який направлено для розгляду до Ківерцівського районного суду Волинської області. За результатами якого, постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.07.2026 у справі №158/2601/26, ОСОБА_5 , повторно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у виді адміністративного штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Таким чином, ОСОБА_4 інкримінується незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, також незаконне придбання, зберігання та перевезеня, без мети збуту, психотропної речовини, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а також умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенню, передбаченому ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно 06.06.2026 року будучи позбавлений права керування транспортними засобами, керував автомобілем марки «Volkswagen Golf» у с. Прилуцьке, Луцького району, Волинської області, де був зупинений працівниками поліції, які в подальшому в салоні його автомобіля виявили гранату та психотропну речовину, які він незаконно зберігав. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, а також своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні та перевезені, без мети збуту, психотропної речовини, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України, крім того своїми умисними діями, які виразились у умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до кримінальних проступків, не тяжких та тяжких злочинів відповідно, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого суд відносить вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України у стані викликаному вживанням наркотичного або іншого одурманюючого засобу.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість, у вчиненому щиро розкаявся, в порядку ст. 89 КК України судимості не має, має постійне місце реєстрації та проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей, що вказує на міцність соціальних зв`язків, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, однак проходив лікування у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька».

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкціями закону, за якими визнав ОСОБА_4 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження та позбавлення волі, із застосуванням положень ч.1 ст. 70 КК України.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, враховуючи конкретні обставини справи, а саме повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, засудження своїх незаконних дій, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк, із покладенням на їх обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно залишити попередній – цілодобовий домашній арешт, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а саме переховування обвинувачених від суду та від уникнення призначеного судом покарання.

Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його попереднього ув`язнення та перебування під цілодобовим домашнім арештом, у відповідності до вимог ч.ч.5, 7 ст.72 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а скасування арешту майна відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.309, ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.263 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч.1 ст.382 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Іспитовий строк рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити попередній у виді цілодобового домашнього арешту до вступу вироку в законну силу.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 термін попереднього ув`язнення з 06.06.2026 року по 08.06.2026 року включно, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Відповідно до ч.7 ст.72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 термін перебування під цілодобовим домашнім арештом, а саме з 09 червня 2026 до набрання вироком законної сили, із розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Речові докази:

- 6 предметів ззовні схожих на патрони калібром 7,62 мм, які поміщено до сейф-пакету №NPU5979685; 4 предмети ззовні схожі на патрони калібром 5,45 мм, які поміщено до сейф-пакету №NPU5797120; 2 предметів ззовні схожих на пістолети, які поміщено до сейф-пакету №NPU6185049; предмет ззовні схожий на рушницю – знищити.

- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A04e» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 – повернути за належністю законному володільцю – ОСОБА_4 ;

- транспортний засіб марки «Volkswagen» модель «Golf», державний номерний знак НОМЕР_4 – залишити за належністю законному володільцю – ОСОБА_4 .

- зіп пакет із вмістом порошкоподібної речовини, який поміщений до сейф пакету №NPU 5797497; паперовий згорток в якому міститься 2 таблетки, який поміщений до сейф-пакету №NPU 5797503; 2 предмети ззовні схожі на ножі, які було поміщено до сейф пакету №NPU 6380615; предмет ззовні схожий на корпус ручної оборонної гранати Ф-1, який поміщено до сейф-пакету №CRI 1025437; запал типу УЗРГМ, який поміщено до сейф-пакету №CRI 1025438; упакування гранати, яке поміщено до сейф-пакету №NPU 5797495; предмет ззовні схожий на вибуховий пакет, який поміщено до сейф-пакету №CRI 1025437; пластикову пляшку з металевими уламками, яку поміщено до сейф-пакету №RIC 2036459 – знищити.

Арешти, які накладені ухвалами слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2026 на речі та предмети, скасувати.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати за проведення трьох судових експертиз зброї № СЕ-19/103-26/7687-ХЗ від 23.06.2026 в сумі 3850, 88 грн., №СЕ-19/103-26/7684-БЛ від 25.06.2026 в сумі 7220,40 грн., №СЕ-19/103-26/8230-БЛ від 29.06.2026 в сумі 3369, 52 грн., № СЕ-19/103-26/7686-БЛ від 25.06.2026 в сумі 4813,60 грн., № СЕ-19/103-26/8231-БЛ від 29.06.2026 в сумі 3850, 88 грн., двох судових експертиз матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/103-26/7595-НЗПРАП від 23.06.2026 в сумі 1925,44 грн., № СЕ-19/103-26/7596-НЗПРАП від 10.07.2026 в сумі 2888,16 грн. та судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/103-26/7679-ВТХ від 29.06.2026 в сумі 3850, 88 грн., а всього на загальну суму 31 769 (тридцять одну тисячі сімсот шістдесят дев`ять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1