Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №466/2544/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/2544/26 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 33/811/1313/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Колотія Юрія Яковича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 19 березня 2026 року, о 23:55 год, у м. Львові, по вул. Липинського, 50В, керував т/з «BMW X2», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9.а ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року, оскільки участі в розгляді справи він не приймав, з текстом постанови ознайомився 24 червня 2026 року.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим є необґрунтованою.

Наголошує, що його належним чином не було повідомлено про час та місце розгляду справи, окрім того в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його вини.

Звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями, вимог ст. 256 КУпАП, оскільки з даного документу не можливо встановити, щодо кого він складений.

Зазначає, що до матеріалів справи не долучено акту огляду на ім`я ОСОБА_1 , окрім того зазначена в акті інформація про прилад «Драгер» не відповідає дійсності.

Повідомляє, що працівниками поліції йому не було роз`яснено права та обов`язки, порядку проходження огляду на стан сп`яніння.

Наголошує, що долучені до матеріалів справи відео є неналежними, оскільки не містять інформації про технічний прилад, яким здійснювалася відеофіксація.

Зазначає, що рапорт працівника поліції є неналежним та недопустимим доказом, оскільки патрульні є зацікавленими особами.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду, призначене на 3 серпня 2026 року не прибув, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, адвокат Колотій Ю.Я., просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки адвоката Колотія Ю.Я., який просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 .

Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності участі в розгляді справи не приймав, про результат розгляду справи дізнався 24 червня 2026 року, а виготовлення апеляційної скарги потребує значного часу, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час перевірки протоколу про адміністративне правопорушення апеляційним судом встановлено, що його фабула відтворює диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП . Водночас у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №619324 від 20 березня 2026 року (а.с. 1) зазначено прізвище водія, який вчинив адміністративне правопорушення « ОСОБА_1 », в той час як протокол про адміністративне правопорушення складено щодо ОСОБА_1 .

Зазначений недолік не може розцінюватися як звичайна технічна описка, оскільки фабула протоколу є основною частиною документа, у якій викладаються фактичні обставини інкримінованого правопорушення та ідентифікується особа, щодо якої складено протокол. Неправильне зазначення прізвища особи ставить під сумнів належність протоколу саме до ОСОБА_1 , створює невизначеність щодо суб`єкта адміністративного правопорушення та позбавляє можливості однозначно встановити, кому саме інкримінується вчинення відповідного діяння.

За таких обставин зазначений протокол містить істотні недоліки, які впливають на його належність і допустимість як доказу у справі, а також свідчать про недотримання вимог щодо належного оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно із п. 7 розділу I «Інструкції, про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС України, МЛОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я)..

Пунктом 8 розділу II Інструкції, передбачено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Також поза увагою місцевого суду та без належної оцінки залишено порядок проведення огляду на стан сп`яніння працівниками поліції, який регламентовано приписами ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Зокрема, як вбачається з матеріалів відеофіксації, після проведення огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» на місці зупинки транспортного засобу, працівник поліції не з`ясував у водія ОСОБА_1 чи погоджується він з результатом огляду і відповідно не роз`яснив йому, що у випадку незгоди з результатом проведеного огляду на стан сп`яніння на місці події, він вправі пройти такий огляд у медичному закладі.

Окрім цього, у матеріалах справи міститься роздруківка результатів вимірювання з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», яка не містить відомостей про серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення, до якого вона відноситься. За відсутності таких ідентифікуючих реквізитів неможливо достовірно встановити, що зазначений результат тестування отриманий саме щодо особи, стосовно якої складено відповідний протокол, та саме в межах цієї адміністративної справи.

Відсутність у роздруківці належних реквізитів, які забезпечують її однозначний зв`язок із конкретним протоколом про адміністративне правопорушення, ставить під сумнів належність і допустимість цього доказу, оскільки виключає можливість перевірити його походження, автентичність та безпосередній зв`язок із обставинами справи. Таким чином, зазначена роздруківка не може беззастережно підтверджувати факт проходження огляду саме цією особою та не відповідає вимогам щодо належності й достовірності доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Також, працівниками поліції порушено п. 7 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, згідно якого в разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Працівниками поліції не було складено направлення на огляд ОСОБА_1 для визначення стану алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

За таких обставин є незрозумілим, чи погодився водій із результатом газоаналізатора та чи було йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Отже, патрульними при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не було дотримано вимог ст. 266 КУпАП та «Інструкції, про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС України, МЛОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року.

Також з відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції не повідомлено водію про відеофіксацію та не роз`яснено йому права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

З огляду на зазначене заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 , що працівниками поліції не роз`яснено належним чином водію порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, прав та обов`язків .

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова суду першої інстанції, підлягає до скасування, а провадження у справі - закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

Отже, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18 червня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення -скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.