Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №457/585/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/585/26 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т.

Провадження № 33/811/1191/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Фартушка Тараса Богдановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Фартушка Тараса Богдановича на постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 19 червня 2026 року,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 (шістсот шістдесят п`ять грн. 60коп. ) грн.

Відповідно до постанови, ОСОБА_2 20.03.2026 о 23.36 год, в м. Трускавці, на вул. Стуса, 2, керував транспортним засобом “Вольксваген Поло” д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу “Алкотест Драгер”. Результат тестування - 0,73 проміле.

На вказану постанову захисник адвокат Фартушок Т.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 19 червня 2026 року, оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Витребувати у Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області наступні докази та інформацію: безперервний відеозапис; копії документів та інші носії відомостей, які зафіксували ознаки перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану 20.03.2026 в період часу з 23:36 до 24:00 год; сертифікат повірки та сертифікат відповідності спеціального технічного приладу “Alkotest Drager 6820” та декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; докази інформування ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу; докази оголошення і вручення ОСОБА_3 20.03.2026 після 23:36 год направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено доказів наявних в матеріалах справи, таким надано неправильну та необґрунтовану оцінку, що призвело до неправильного рішення.

Зазначає, що до матеріалів справи долучено відео з нагрудних камер поліцейських, однак на такому не зафіксовано відкриття мундштука, та проведення пробного забору повітря.

Вказує, що протокол не є належним та достатнім доказом вчинення особою такого порушення.

Оскільки долучений до протоколу відеозапис належним чином не зафіксував огляд ОСОБА_1 , а саме на відеозаписі візуально не відображається процес розпаковки мундштука поліцейським, а також момент його встановлення на алкометр, як і не вбачається процес видування двічі ОСОБА_4 повітря в мундштук, то роздруківки Драгера не підтверджені матеріалами відеофіксації.

Зауважує, що оскільки ОСОБА_2 повідомляв працівників поліції, що не володіє українською мовою, то і будь яке роз`яснення прав ОСОБА_3 , яке здійснене українською мовою, не вважається належним роз`ясненням прав, оскільки оголошені українською мовою права ОСОБА_3 були незрозумілими.

Також зазначає, що поліцейський не забезпечив проведення огляду ОСОБА_1 в заклад охорони здоров`я.

Стверджує, що у протоколі не зазначено про долучення до нього направлення на проходження огляду.

Вважає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних, прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_2 20.03.2026 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в ході розгляду справи не здобуто.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про дату, час і місце судового розгляду, справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, копії оскаржуваної постанови ОСОБА_3 вручено не було, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.

У судове засідання апеляційної інстанції особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення апеляційного розгляду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Натомість захисник адвокат Фартушок Т.Б. не заперечив про розгляд апеляційної скарги у відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши виступ захисника адвоката Фартушка Т.Б. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620167 від 21.03.2026(а.с.1); роздруківці з приладу “Alkotest Drager 6820”, результат тесту 0,73 ‰(а.с.3); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6875487 від 20.03.2026 (а.с.6); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.5); відеозаписі з нагрудних реєстраторів інспекторів патрульної поліції(а.с.7); та іншими матеріалами справи, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів.

З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 0.73 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою.

При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_2 не погоджувався з результатом приладу “Драгер”, чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Окрім цього, як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до даних якого огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу “Alkotest Drager 6820” у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота. У графі “з результатами згоден” наявний підпис ОСОБА_1 , що свідчить про згоду останнього з вказаним результатом (а.с.4).

Окрім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 проходить огляд на стан сп`яніння на приладі “Драгер”, результат тесту – 0,73 ‰. При цьому жодних заперечень щодо справності приладу “Драгер” не висловлював. Крім цього, на запитання працівника поліції про те, чи вживав ОСОБА_2 алкоголь, останній відповів, що так.

Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.

Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 620167 від 21.03.2026 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.

Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував та жодних заперечень щодо правомірності проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп`яніння із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» не висловлював.

Доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на користування послугами перекладача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Так, із дослідженого відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 вільно підтримував розмову російською мовою, адекватно реагував на поставлені запитання, надавав відповіді по суті, а також прямо повідомив, що розуміє те, що йому говорять працівники поліції. Будь-яких заяв про нерозуміння змісту повідомленої йому інформації, необхідність залучення перекладача чи неможливість сприйняття процесуальних дій ним не висловлювалося.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 має посвідку на тимчасове проживання в Україні та зареєстрований як фізична особа-підприємець. Зазначені обставини самі по собі не є безумовним підтвердженням володіння державною мовою, однак у сукупності з його поведінкою під час спілкування з працівниками поліції свідчать про його тривале проживання в Україні, інтегрованість у правове та господарське середовище держави, а також відсутність об`єктивних підстав вважати, що він не розумів зміст процесуальних дій, які щодо нього проводилися.

За таких обставин підстав вважати, що право ОСОБА_1 на користування послугами перекладача було порушено або що відсутність перекладача вплинула на реалізацію ним права на захист, апеляційний суд не вбачає.

Про фактичне розуміння ОСОБА_1 української мови свідчить також те, що він надавав змістовні відповіді на запитання працівників поліції, поставлені українською мовою, що виключає доводи про нерозуміння ним змісту повідомленої інформації.

Посилання захисника на те, що на відеозаписі не зафіксовано момент відкриття індивідуальної упаковки мундштука, його встановлення на газоаналізатор, а також проведення пробного забору повітря, не свідчать про недотримання працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду та не є підставою для визнання результатів такого огляду недопустимими доказами.

Сам по собі факт відсутності на відеозаписі окремих технічних дій, пов`язаних із підготовкою спеціального технічного засобу до проведення огляду, не спростовує належність та достовірність результатів огляду, якщо матеріали справи в їх сукупності підтверджують дотримання встановленої процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 проведено із застосуванням спеціального технічного засобу «Alkotest Drager 6820», за результатами якого отримано показник 0,73 ‰, що підтверджується відповідним актом огляду та роздруківкою результатів тестування. При цьому будь-яких заперечень щодо справності спеціального технічного засобу, правильності його використання чи вимог про проведення повторного огляду в закладі охорони здоров`я ОСОБА_2 під час проведення огляду не висловлював.

Крім того, із дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 безперешкодно проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння, виконував вказівки працівників поліції щодо проведення тестування та не ставив під сумнів порядок його проведення.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_2 був позбавлений можливості реалізувати в суді передбачені ст. 268 КУпАП права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, то слід зазначити, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції таке право відновлено шляхом прийняття до провадження апеляційної скарги, та надання можливості подачі пояснень, клопотань та доповнень, разом з тим, ОСОБА_4 та його захисником не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова є незаконною, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 , вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова є незаконною є безпідставними.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Оскільки, водій ОСОБА_2 20.03.2026 о 23.36 год, в м. Трускавці, на вул. Стуса, 2, керував транспортним засобом “Вольксваген Поло” д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу “Алкотест Драгер”. Результат тестування - 0,73 проміле.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України, жодним чином не спростовано.

Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.

Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.

Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Окрім цього, до суду апеляційної інстанції захисником адвокатом Фартушком Т.Б. було подано клопотання, а саме: витребувати у Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області наступні докази та інформацію: безперервний відеозапис; копії документів та інші носії відомостей, які зафіксували ознаки перебування ОСОБА_1 у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану 20.03.2026 в період часу з 23:36 до 24:00 год; сертифікат повірки та сертифікат відповідності спеціального технічного приладу “Alkotest Drager 6820” та декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки; докази інформування ОСОБА_1 про порядок застосування спеціального технічного засобу; докази оголошення і вручення ОСОБА_3 20.03.2026 після 23:36 год направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я.

Щодо вищезазначеного клопотання, то на думку апеляційного суду у матеріалах справи є достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 20 березня 2026 року, які між собою взаємоузгоджуються, є чіткими, несуперечливими, відтак сумнівів не викликають.

З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення клопотання захисника адвоката Фартушка Т.Б., апеляційний суд не вбачає.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

поновити захиснику адвокату Фартушку Тарасу Богдановичу строк на апеляційне оскарження постанови судді Трускавецького міського суду Львівської області від 19 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Фартушка Тараса Богдановича залишити без задоволення, а постанову судді Трускавецького міського суду Львівської області від 19 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук