Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №331/7261/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №331/7261/25 Головуючий в 1 інст. Кольц Д.М.

Провадження №33/807/966/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Келембета С.В., іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2026 року, якою провадження в справі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Суд першої інстанції встановив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 528576 від 1 грудня 2025 року ОСОБА_1 було інкриміновано, що 15 листопада 2025 року о 08-25 годин в м. Запоріжжя, перехрестя пр. Соборний та вул. Фортечна він, керуючи транспортним засобом FORD TRANSIT державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись з увімкненими з проблисковими маячками синього кольору на регульованому перехресті, відступаючи від вимог розділу 8 Правил дорожнього руху України, а саме 8.7.3 «е», не впевнився в безпеці маневру (проїзду), не забезпечив безпечний проїзд вказаного перехрестя та скоїв зіткнення з транспортним засобом VOLKSWAGEN TOUREG державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 . Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.1 ПДР України. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмовані пасажири автомобіля FORD TRANSIT державний номерний знак НОМЕР_2 – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Разом з тим, дослідивши надані докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ними не доведено порушення водієм ОСОБА_1 п. 3.1 ПДР України і закрив провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що вона є незаконною та необґрунтованою такою, що підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що в рамках даної справи було призначено судову експертизу. 8 червня 2026 року до суду надійшов висновок експерта від 29 травня 2026 року №КСЕ-19/104-26/13286, з яким на момент судового розгляду справи, який відбувся 15 червня 2026 року, він не був ознайомлений у зв`язку з його перебуванням на лікарняному, про що було повідомлено суд шляхом подання відповідної заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату. Проте, в порушення ст.ст. 245, 269, 280 КУпАП, суддя розглянув справу за його відсутності, позбавивши його права ознайомитися з висновком експерта, надати свої пояснення з приводу зазначеного експертом у висновку та заявити інші клопотання щодо всебічного та повного розгляду цієї справи. Отже вважає, що розгляд справи проведено поверхово, без врахування його пояснень.

Крім того вказав, що не погоджується з вищевказаним висновком експерта, оскільки при проведенні комплексної експертизи вирішення питань 3-5 було проведено на підставі вихідних даних про те, що видимість автомобіля «швидкої медичної допомоги», який рухався по пр. Соборний з місця водія транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUREG державний номерний знак НОМЕР_4 перед відновленням руху через перехрестя не менше 100-150 м. При цьому, ці вихідні дані не були встановлені ні при дослідженні відеозаписів, ні експериментальним шляхом, про що було б зазначено в комплексній експертизі. Звідки вони були встановлені не зазначено ні в постанові про призначення комплексної експертизи, ні в самій експертизі. Хоча згідно трактовки питань 3, 4 їх необхідно було вирішувати з урахуванням даних відеозаписів.

Тобто, дані про видимість, на підставі яких була проведена оцінка дій учасників ДТП у відповідності до вимог ПДР, не є об`єктивними, а є суб`єктивними даними.

Таким чином, при оцінці дій водіїв у відповідності до вимог ПДР враховувалися лише суб`єктивні дані видимості автомобіля «швидкої медичної допомоги» 100-150 м., але не враховувалися вихідні дані про те, що з моменту появи в полі зору водія ОСОБА_2 автомобіля FORD TRANSIT до зіткнення пройшов час 1,0-1,5 секунди.

Також вважає, що з урахуванням трактовки питання «Чи мали водії автомобілів VOLKSWAGEN TOUREG та FORD TRANSIT технічну можливість уникнути дорожньо-транспортну пригоду з моменту виникнення небезпеки для руху?» при вирішенні цього питання необхідно враховувати параметри руху транспортних засобів в момент виникнення небезпеки для руху, тобто швидкості руху автомобілів у момент виникнення небезпеки для руху. При проведенні комплексної експертизи не були встановлені швидкості руху автомобілів в момент виникнення небезпеки для руху, а були встановлені лише середні швидкості між відповідними кадрами відеозаписів, що впливає на об`єктивність висновку експерта.

Отже вважає, що наведене свідчить про поверховість проведення комплексної відео-технічної та автотехнічної експертизи та як наслідок поверховий розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП.

Крім того, судом взяті вибіркові відповіді експерта зазначені ним у своєму висновку. Так, в оскаржуваній постанові вказано, що в судовому засіданні досліджений відеозапис моменту ДТП, на якому чітко видно, а також чутно включений звуковий сигнал разом із проблисковими маячками синього та червоного кольорів на транспортному засобі FORD TRANSIT під керуванням ОСОБА_1 , що також підтверджується висновком експерта разом із поясненнями свідків, які перебували безпосередньо в салоні вказаного автомобілю.

Разом із цим, згідно п. 2 висновку експерта за результатами дослідження відеофайлів з назвами «IMG 4184»,«IMG_4187» та «VID_20260205131744_370» встановлено наявність візуальних ознак роботи проблискового маячка синього кольору на автомобілі FORD TRANSIT. Такі ознаки визначаються після зіткнення та перекидання автомобіля - за локальними світловими ділянками синього кольору в зоні розташування проблискових маячків на окремих кадрах відеофайлів з назвами «IMG_4184», «IMG_4187», а до моменту зіткнення - за локальними світловими відблисками синього кольору та фрагмантарним відображенням частини транспортного засобу у скляних вітринах магазинів на кадрах №1055, № 1089 та №1142 відеофайлу «VID_20260205_131744_370», за сукупністю просторових, часових та візуальних ознак узгоджуються з відображенням автомобіля FORD TRANSIT і роботи його проблискового маячка синього кольору.

Візуальні ознаки роботи проблискового маячка відображаються не на кожному окремому кадрі, що узгоджується з режимом миготіння такого світлового сигнального пристрою. Візуальних ознак роботи проблискового маячка червоного кольору на проаналізованих відеозаписах не встановлено.

Таким чином, висновки суду у постанові щодо чіткого видіння з дослідженого відеозапису моменту ДТП наявності проблискового маяка синього та червоного кольорів на транспортному засобі FORD TRANSIT під керуванням ОСОБА_1 не узгоджується ні з відеозаписом ні з висновком експерта.

Наголосив, що до пояснень свідків, які безпосередньо перебували у салоні вказаного автомобіля слід ставитися критично, оскільки людина не може, сидячі у автомобілі, бачити чи ввімкнено на даху цього автомобіля проблисковий маячок синього та червоного кольорів.

Вважає, що суддя місцевого суду вибірково без урахування усіх висновків експерта зробила висновок про відсутність події і складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , що також свідчить про поверховий розгляд цієї справи.

При цьому, суддею проігнорованій його письмові пояснення від 15 листопада 2025 року при вирішенні питання про призначення експертизи в Дніпропетровському НДЕКЦ МВС, експертам цієї установи було встановлені суб`єктивні вихідні дані, а не об`єктивні.

Вважає, що судом також проігноровано вимоги п. 3.1 ПДР, оскільки відповідно до вимог п. 3.1 Правил дорожнього руху, водій автомобіля «Ford Transit», виконуючи невідкладне службове завдання, міг відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил лише за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху а відповідно до п. 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Так, зі слів водія ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 водій автомобіля FORD TRANSIT ОСОБА_1 , рухаючись зі швидкістю 80 км/год., ще не виїхав на вул. Фортечну, коли на перехрестя виїхав автомобіль Volkswagen Touareg, який рухався на зелений сигнал світлофору по вул. Фортечна. Після чого водій автомобіля FORD TRANSIT ОСОБА_1 виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофору, рухаючись з перевищенням дозволенної швидкості 50 км/год., бачивши початок руху автомобіля Volkswagen Touareg, не здійснивши гальмування, скоїв зіткнення з автомобілем Volkswagen Touareg.

Посилаючись на п. 1.10 ПДР України зазначив, що для водія автомобіля FORD TRANSIT ОСОБА_1 праворуч по ходу його руху перед перехрестям пр. Соборного з вул. Фортечна обмежував оглядовість будинок. При цьому, водій автомобіля FORD TRANSIT ОСОБА_1 , наблизившись до перехрестя, на яке вже виїхав автомобіль Volkswagen Touareg на зелений сигнал світлофору, не зменшив швидкість до безпечної, за якої він мав би змогу безпечно керувати автомобілем та контролювати його рух при виїзді на червоний сигнал світлофору, навіть за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу, тобто водій ОСОБА_1 не забезпечував безпеки дорожнього руху, а тому порушив п. 3.1 ПДР та скоїв ДТП.

Просить скасувати постанову судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 15 червня 2026 року. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважну причини його пропуску.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що участі під час розгляду справи не приймав, копію оскаржуваної постанови отримав 22 червня 2026 року.

Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції пропустив з поважних причин.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_2 звернувся з клопотаннями про призначення судової інженерно – транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньої - транспортних пригод» та комплексної судової експертизи звуко- та відеозапису та фототехнічної експертизи.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 підтримав подану ним апеляційну скаргу та наголосив, що під час події автомобіля швидкої медичної допомоги не було ані видно, ані чутно. Стверджував, що зазначений автомобіль рухався з перевищенням дозволеної швидкості. Водій автомобіля швидкої медичної допомоги бачив його транспортний засіб, однак не вжив належних заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди та не зупинився, оскільки рухався зі швидкістю, яка унеможливлювала своєчасну зупинку транспортного засобу.

Водночас заявлені в апеляційній скарзі клопотання про призначення експертиз потерпілий у судовому засіданні не підтримав.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Келембет С.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Зазначив, що ОСОБА_1 не ставилося у вину порушення встановленої швидкості руху. Крім того, наголосив, що з відеозапису вбачається робота проблискових маячків синього кольору та чутно спеціальний звуковий сигнал, у зв`язку із чим автомобіль швидкої медичної допомоги мав перевагу в русі. Зазначений автомобіль здійснював невідкладне транспортування тяжкопораненого військовослужбовця до лікувального закладу. Також відеозаписом зафіксовано, що інші учасники дорожнього руху зупинилися, оскільки бачили та чули наближення автомобіля швидкої медичної допомоги.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання 21.07.2026 року не з`явився. Захисник не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників, висновок експерта, відеозаписи та всі інші матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшов до наступного висновку.

За змістом ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, а пропущений з поважних причин строк може бути поновлено судом апеляційної інстанції.

Матеріалами підтверджено, що ОСОБА_2 не був присутній під час проголошення постанови та одержав її копію 22 червня 2026 року.

З метою забезпечення реального доступу до апеляційного перегляду наведені причини слід визнати поважними та поновити строк на оскарження.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує суд з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова відповідно до ст. 283 КУпАП має містити встановлені обставини та мотиви прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інші обставини, що мають значення для справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом, поясненнями учасників і свідків, висновком експерта, показаннями технічних приладів, фото- і відеозаписами та іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП жодний доказ не має наперед установленої сили, а всі докази оцінюються за внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного й об`єктивного дослідження у сукупності.

Стаття 124 КУпАП установлює відповідальність за порушення учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Її диспозиція є бланкетною, тому для висновку про наявність складу правопорушення необхідно достовірно встановити конкретне порушення Правил дорожнього руху, наслідки та прямий причинний зв`язок між цим порушенням і наслідками.

Сам факт ДТП не створює презумпції вини одного з її учасників.

Пунктом 3.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати, зокрема, від вимог розділу 8, крім сигналів регулювальника, та розділів 10–18 Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

За відсутності необхідності додаткового привертання уваги спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Отже, ця норма не надає безумовної переваги, але дозволяє оперативному транспортному засобу за названих умов відступити і від заборонного сигналу світлофора, і від установленого розділом 12 обмеження швидкості.

Водночас п. 3.2 Правил дорожнього руху України зобов`язує водіїв інших транспортних засобів, які можуть створити перешкоду транспортному засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом, дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд.

За визначенням п. 1.10 Правил вимога дати дорогу означає, що водій не повинен продовжувати або відновлювати рух, якщо це може примусити учасника, який має перевагу, змінити напрямок або швидкість.

Зелений сигнал світлофора для ОСОБА_2 не усував спеціального обов`язку, встановленого п. 3.2 Правил.

Підпункт «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху України вимагає від водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою та відповідно реагувати на її зміну.

Пункт 12.3 Правил зобов`язує у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно зменшити швидкість аж до зупинки або здійснити безпечний об`їзд.

Однак для відповідальності за статтею 124 КУпАП недостатньо абстрактного посилання на ці обов`язки, оскільки мають бути доведені конкретний момент виникнення об`єктивно виявлюваної небезпеки, технічна можливість відповідної реакції, порушення певного обов`язку та причинний зв`язок.

Конституційна презумпція невинуватості та вимога доведеності вини поширюються на провадження, яке за характером обвинувачення і санкції має каральний зміст.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Суд не вправі самостійно відшукувати докази на підтвердження обвинувачення чи змінювати його фактичну основу на шкоду особі, оскільки цим перебрав би на себе не властиву йому функцію сторони обвинувачення.

У матеріалах справи наявні протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, письмові пояснення обох водіїв, пояснення пасажирів автомобіля Ford Transit, документи Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Запорізької обласної ради, фото- і відеоматеріали, а також висновок комплексної експертизи № КСЕ-19/104-26/13286 від 29 травня 2026 року.

Суд першої інстанції навів ці докази у постанові, розкрив їх зміст у частині, що стосується предмета доказування, та зіставив між собою.

Твердження про суто формальний або поверховий розгляд справи не відповідають змісту оскаржуваного рішення.

Документами медичного закладу підтверджено, що 15 листопада 2025 року бригада екстреної медичної допомоги, до складу якої входили водій ОСОБА_1 , медичні працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , виконувала невідкладне завдання з транспортування пацієнта у тяжкому стані до закладу охорони здоров`я.

Таким чином, перша передумова застосування пункту 3.1 Правил - належність транспортного засобу до оперативного та виконання невідкладного службового завдання, що підтверджена документом і сторонами по суті не спростована.

ОСОБА_1 пояснив, що рухався проспектом Соборним, що у м. Запоріжжі із увімкненими синіми проблисковими маячками та спеціальним звуковим сигналом. Наближаючись до перехрестя, зменшив швидкість і переконався, що транспортні засоби з вулиці Фортечної зупинилися. Автомобіль Volkswagen Touareg спочатку рухався повільно, що ОСОБА_1 сприйняв як надання дороги, однак безпосередньо перед перетинанням траєкторій той відновив рух.

Пояснення пасажирів ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у суттєвих деталях узгоджуються між собою щодо характеру завдання, роботи спеціальних сигналів, зупинки іншого транспорту та відновлення руху Volkswagen Touareg.

Твердження апелянта про те, що пасажири не могли безпосередньо бачити маячок на даху, саме по собі не робить їхні показання недостовірними.

Перебуваючи у салоні оперативного автомобіля, вони могли сприймати спеціальний звуковий сигнал, світлові відблиски, індикацію і момент увімкнення обладнання, поведінку інших учасників дорожнього руху та загальну обстановку.

Їхні пояснення не є єдиною підставою висновку про роботу світлого сигналу, а перевіряються незалежними відеозаписами та експертним дослідженням.

Із висновку експерта № КСЕ-19/104-26/13286 від 29 травня 2026 року вбачається, що на відеофайлах «IMG_4184», «IMG_4187» та «VID_20260205_131744_370» виявлені візуальні ознаки роботи проблискового маячка синього кольору на Ford Transit.

До моменту зіткнення вони проявляються у вигляді локальних синіх відблисків та фрагментарного відображення автомобіля у скляних поверхнях, а після зіткнення у вигляді синіх світлових ділянок у зоні розташування маячка. Експерт окремо пояснив, що такі ознаки закономірно відсутні на частині кадрів через імпульсний режим роботи пристрою.

Цей висновок спростовує твердження про відсутність світлового спеціального сигналу до ДТП.

В судовому засіданні апеляційного суду безпосередньо досліджено надані відеозаписи.

Запис «IMG_4182.MP4» фіксує рух автомобіля швидкої медичної допомоги проспектом Соборним до пригоди та його сприйняття іншими учасниками руху; «IMG_4184.MOV» відображає розвиток події на перехресті, зіткнення та переривчасті сині світлові прояви на оперативному автомобілі; «IMG_9361.MP4» фіксує дорожню обстановку одразу після ДТП і подальшу роботу світлового обладнання.

Звуковою доріжкою досліджених записів зафіксовано наявність спеціального звукового сигналу, який сприймається під час звичайного відтворення, як спеціальних сигнал.

Експерт також не зробив висновку про відсутність спеціального звукового сигналу.

У висновку зазначено, що ідентифікаційне дослідження звуку та встановлення його джерела потребувало б іншої експертної спеціальності й належних порівняльних зразків, тоді як під час звичайного відтворення звукової доріжки відповідний сигнал прослуховується.

Відмежування експертом питань своєї компетенції свідчить про дотримання меж дослідження, а не про спростування факту роботи сигналу.

Дійсно, у постанові місцевого суду поряд із синім помилково згадано також червоний проблисковий маячок, тоді як експерт не виявив на відео ознак роботи червоного маячка.

Разом з тим ця неточність жодним чином не впливає на законність рішення суду по суті справи.

Для застосування пункту 3.1 Правил достатньо проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу, а роботу синього маячка підтверджено належними доказами.

Виключення з мотивування згадки про червоний маячок не змінює ні фактичної основи, ні правового висновку місцевого суду.

Висновком експерта за окремими відеофайлами визначено середню швидкість Ford Transit на коротких міжкадрових ділянках у межах приблизно 74,94–76,85 км/год та 59,54–61,56 км/год, а Volkswagen Touareg — у межах 16,64–19,62 км/год.

Твердження про те, що мали бути встановлені виключно миттєві швидкості саме у момент виникнення небезпеки, не доводить недопустимість висновку. Цифровий відеозапис складається з послідовності кадрів, тому швидкість за ним визначається через переміщення об`єкта за відомий проміжок часу, точність залежить від частоти кадрів, масштабу, перспективи та якості зображення. Експерт урахував ці обмеження.

Апелянт не надав спеціального дослідження, яке б установлювало методичну помилку. Про проведення повторних експертиз під час апеляційного розгляду добровільно відмовився.

Щодо технічної можливості уникнути пригоди експерт дійшов не однозначного для всіх варіантів, а умовного висновку.

Лише за поєднання нижніх розрахункових значень швидкості Ford Transit близько 59,54 км/год і Volkswagen Touareg близько 16,64 км/год було вказано на технічну можливість ОСОБА_1 запобігти зіткненню шляхом екстреного гальмування та можливу невідповідність п. 12.3 Правил.

Наявність одного умовного варіанта за відсутності достовірного встановлення, що саме він відповідав параметрам руху в критичний момент, не може бути перетворена на категоричний доказ вини.

Більше того, протоколом ОСОБА_1 інкриміновано порушення пункту 3.1 Правил із фактичним формулюванням про незабезпечення безпечного проїзду перехрестя, але не наведено конкретних даних про момент виникнення небезпеки, відстань до Volkswagen Touareg, час реакції, гальмівний шлях або технічну можливість зупинки.

Суд може оцінювати п. 12.3 Правил для розкриття змісту вимоги забезпечити безпеку, проте не вправі додати відсутні в обвинуваченні фактичні обставини на підставі припущень, обравши з кількох експертних варіантів лише той, що є несприятливим для ОСОБА_1 .

Експерт установив, що в дорожній ситуації, яка склалася, водій Volkswagen Touareg повинен був діяти відповідно до п. 3.2 Правил дорожнього руху України, а відновлення ним руху без надання дороги оперативному транспортному засобу перебуває у причинному зв`язку з ДТП.

За наведеними у висновку варіантами ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути пригоди, не відновлюючи рух на дозволений сигнал світлофора або зупинившись до перетину смуги руху Ford Transit.

Це узгоджуються з відеозаписами, на яких інші транспортні засоби реагують на наближення автомобіля швидкої медичної допомоги, тоді як Volkswagen Touareg в`їжджає на траєкторію її руху.

Висновок про невиконання ОСОБА_2 п. 3.2 Правил не використовується як автоматичне виправдання ОСОБА_1 .

Він оцінюється разом із відсутністю підтвердження порушення останнім пункту 3.1 Правил та з умовним характером висновку щодо п. 12.3 Правил.

Не заслуговує на підтримку твердження, що вихідні дані про видимість Ford Transit на відстані 100–150 метрів самі по собі зумовили результат експертизи. Вихідні дані, повідомлені експерту органом, який призначив дослідження, не є встановленими експертом фактами і підлягають самостійній оцінці суду разом з усіма доказами.

Висновок містить не лише відповіді, що залежать від зазначеної відстані, а й результати безпосереднього відеотехнічного дослідження світлових проявів, розрахунки руху транспортних засобів та варіантні автотехнічні висновки.

Навіть без надання спірній відстані вирішального значення сукупність доказів не підтверджує обвинувачення ОСОБА_1 .

Посилання ОСОБА_2 на появу Ford Transit у його полі зору лише за 1–1,5 секунди до зіткнення є його суб`єктивною оцінкою моменту фактичного виявлення автомобіля, а не об`єктивно встановленим моментом, коли він міг і повинен був сприйняти оперативний транспортний засіб або його сигнали.

Обов`язок за п. 3.2 Правил визначається об`єктивною можливістю створити перешкоду транспортному засобу, що наближається зі спеціальним сигналом і не залежить лише від того, коли конкретний водій фактично звернув на нього увагу.

Відеозаписи, поведінка інших водіїв та світлові відблиски не узгоджуються з версією про цілковито непередбачувану появу швидкої допомоги лише в останню мить.

Не підтверджено й доводи апелянта про ігнорування письмових пояснень ОСОБА_2 від 15 листопада 2025 року.

Їх зміст відображено в матеріалах справи та в оскаржуваній постанові: рух на зелений сигнал, обмеження оглядовості будинком, оцінка часу до зіткнення і заперечення щодо сприйняття спеціальних сигналів були відомі суду та зіставлені з іншими доказами.

Обов`язок суду оцінити доказ не означає обов`язку погодитися з інтерпретацією сторони.

Невідповідність висновку суду бажаному для апелянта результату не свідчить, що його пояснення залишено поза увагою.

Аргумент про рух ОСОБА_1 на червоний сигнал світлофора та з перевищенням 50 км/год також не доводить складу правопорушення без оцінки спеціального правового режиму.

Підпункт «е» п. 8.7.3 Правил за загальним правилом забороняє рух на червоний сигнал, а п. 12.4 обмежує швидкість у населених пунктах до 50 км/год, проте пункт 3.1 прямо дозволяє водієві оперативного транспортного засобу під час невідкладного завдання відступити від розділів 8 і 12 за умови роботи спеціальних сигналів та забезпечення безпеки.

Тому самі по собі червоний сигнал і швидкість понад загальну межу не є достатнім доказом порушення.

Матеріали вказують, що Ford Transit подавав світловий і звуковий сигнали, інші учасники надавали дорогу, Volkswagen Touareg спочатку рухався повільно або був зупинений, а потім відновив рух безпосередньо на смугу оперативного автомобіля.

Посилання на під. «б» п. 2.3 Правил має загальний характер. У протоколі не сформульовано окремого обвинувачення у порушенні цього пункту, не вказано, від чого саме ОСОБА_1 відволікся або яку зміну обстановки він об`єктивно міг сприйняти раніше, ніж це випливає з досліджених даних.

Посилання на неуважності водія є припущенням і фактичним покладенням на водія безумовної відповідальності за наслідок, чого ст. 124 КУпАП не передбачає.

Твердження про обмеження оглядовості будинком у напрямку вулиці Фортечної враховано, але він однаково стосується обов`язків обох водіїв.

Для ОСОБА_1 така особливість вимагала підвищеної обережності, а для ОСОБА_2 - утриматися від відновлення руху, доки він не переконається, що не створить перешкоди транспортному засобу зі спеціальними сигналами.

Саме по собі існування будинку не встановлює момент об`єктивного виявлення небезпеки та не спростовує відеодані про сприйнятність сигналів на під`їзді до перехрестя.

Щодо підтвердження про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 суддя апеляційного суду виходить із такого.

Стаття 269 КУпАП надає потерпілому право знайомитися з матеріалами, заявляти клопотання та оскаржувати постанову, проте не встановлює безумовної заборони на розгляд справи за його відсутності.

Перебування на лікарняному могло перешкоджати особистій участі у конкретну дату, але не свідчить, що висновок експерта був прихований або недоступний у матеріалах справи, і саме по собі не робить усі досліджені докази недопустимими.

Під час апеляційного провадження ОСОБА_2 ознайомився з висновком, навів детальні заперечення щодо кожного його розділу, брав участь у судовому засіданні, подав клопотання про проведення експертизи, від яких згодом свідомо відмовився.

Повноваження апеляційного суду за ст. 294 КУпАП дозволили безпосередньо перевірити як наявні, так і доводи про потребу в нових доказах. Отже право апелянта бути почутим у межах повного судового перегляду реалізовано, а конкретних відомостей, які через його відсутність у місцевому суді залишилися недослідженими та могли б змінити результат, не наведено.

Посилання у скарзі на ст. 268 КУпАП не змінює цього висновку, оскільки вона регулює насамперед права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тоді як процесуальний статус ОСОБА_2 визначається ст. 269 КУпАП.

ОСОБА_1 , щодо якого вирішувалося питання про притягнення до відповідальності, брав участь у розгляді через реалізацію передбачених законом гарантій.

Процесуальні права потерпілого також мають бути забезпечені, однак вони не можуть тлумачитися як право вимагати обвинувального результату або як підстава для усунення презумпції невинуватості іншої особи.

Суд першої інстанції вмотивовано визначив предмет доказування межами протоколу та перевірив, чи доведено порушення ОСОБА_1 п. 3.1 Правил.

Докази роботи синього маячка й спеціального звукового сигналу та виконання невідкладного завдання є узгодженими.

Експерт не встановив категоричної невідповідності дій ОСОБА_1 п. 3.1 Правил, а висновок щодо п. 12.3 має умовний характер лише для одного з кількох розрахункових варіантів.

Натомість невиконання ОСОБА_2 п. 3.2 Правил та його причинний зв`язок із пригодою підтверджені експертно й узгоджуються з відеозаписами.

Сукупність цих обставин не дозволяє ухвалити обвинувальне рішення без припущень.

Пункт 1 ст. 247 КУпАП передбачає закриття провадження за відсутності події або складу адміністративного правопорушення.

У цій справі подія дорожньо-транспортної пригоди як фактичне зіткнення безсумнівно мала місце, однак не доведено об`єктивної сторони адміністративного правопорушення у сформульованих протоколом межах - порушення ОСОБА_1 п. 3.1 Правил, а отже відсутній належно встановлений обов`язковий елемент складу правопорушення за ст. 124 КУпАП.

З урахуванням викладеного суддя апеляційного суду вважає, що місцевий суд у необхідному обсязі з`ясував обставини, правильно визначив правову природу спірних відносин та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги отримали перевірку під час апеляційного розгляду, однак не містять належних підстав для скасування постанови.

Відповідно до частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Саме таке рішення відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2026 року, якою провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 331/7261/25