Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №458/233/26 — Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 м. Турка

Справа № 458/233/26

Провадження №2/458/216/2026

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Волинець М.З.

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

сторони у справі:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Канарєєв І.О.,

відповідач ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють

самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі

виконавчого комітету Боринської селищної

ради Самбірського району Львівської

області,

Служба у справах дітей Боринської

селищної ради Самбірського району

Львівської області, про позбавлення

батьківських прав,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Турка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Канарєєв Іван Олегович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

17.03.2026 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Канарєєв І.О., подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, в якій просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стислий зміст позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що разом із відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, укладеному виконавчим комітетом Нижньовисоцької сільської ради, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 01. Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 06.10.2021 у цивільній справі № 954/671/21 шлюб між ними розірвано. Вказане судове рішення набрало законної сили 08.11.2021. За час спільного подружнього життя у них (сторін) народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На даний час позивач проживає разом із сином у власному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Житлово-побутові умови якого є задовільними для проживання та виховання дитини, що підтверджується актами обстеження житлово-побутових умов сім`ї від 19.06.2024 та 16.03.2026.

Ще за рік до розірвання шлюбу відповідач залишила сім`ю. На даний час її місце перебування позивачу не відоме. Водночас позивач припускає, що вона може перебувати за кордоном. З того часу відповідач не цікавиться дитиною та її навчанням, не надає матеріальної допомоги, не цікавиться станом здоров`я дитини, не займається її вихованням та забезпеченням здобуття повної загальної середньої освіти, майже не спілкується з дитиною, не вітає зі святами та не передає подарунків навіть на день народження.

Тобто відповідач умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти, внаслідок чого утриманням, вихованням сина та забезпеченням здобуття ним освіти займається лише позивач.

Своїми діями відповідач створила підстави, які змусили позивача звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, однак 04.06.2026 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення проти позбавлення її батьківських прав. У вказаних запереченнях відповідач зазначила про безпідставність позовних вимог та їх невідповідність інтересам дитини. В обґрунтування заперечень покликалася на те, коли дитині добре з батьком, це не є підставою для позбавлення матері батьківських прав. Вказала, що не веде аморального способу життя, не зловживає алкоголем та не створює загрози для життя і здоров`я дитини; не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а її перебування за кордоном є вимушеним, обумовленим необхідністю працювати задля забезпечення належного рівня життя дитини й її. Зазначила, що є матір`ю своєї дитини і ніколи не ухилялася від виконання батьківських обов`язків, не відмовлялась від сина, бо любить його та бере участь у його житті. Відповідач наголосила, що сам факт її знаходження за межами України, робота з а кордоном не є доказом ухилення від виконання батьківських обов`язків. Також зазначила, що підтримує із сином зв`язок, цікавиться його життям, здоров`ям, розвитком неодноразово приїжджала в Україну та зустрічалась з ним в м. Самборі, бере участь у вихованні наскільки це можливо, а також надає матеріальну допомогу. Відсутність документальних підтверджень передачі коштів відповідач пояснила тим, що допомога надавалась у готівковій формі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь, письмових пояснень); призначено підготовче засідання у справі на 07.04.2026 о 09:30 год.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 07.04.2026 уточнено найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, як Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області; з урахуванням клопотання представника позивача підготовче судове засідання відкладено до 23.04.2026 о 142:10.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 23.04.2026 з урахуванням клопотання представника позивача оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 12.05.2026 о 10:00 год.

23.04.2026 представником позивача подано заяву із зазначенням актуального номера телефону відповідача.

27.04.2026 о 19:12 год на електронну пошту суду без накладення (скріплення) кваліфікованого електронного підпису надійшли заперечення ОСОБА_2 проти позову про позбавлення батьківських прав (зареєстровано в канцелярії суду 28.04.2026). До вказаних заперечень було долучено фотографії, знімки екрана особистого листування та платіжну інструкцію від 10.02.2026 про переказ коштів на суму 3 000 грн від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

12.05.2026 представник Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в судовому засіданні подав клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи рішення виконавчого комітету № 43 від 23.04.2026 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина» та вказаний висновок.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 12.05.2026 продовжено строк підготовчого судового засідання на 30 днів; оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 03.06.2026 о 09:30 год.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 12.05.2026 повернуто заперечення ОСОБА_2 проти позову про позбавлення батьківських прав, як таке, що подане в електронній формі та не підписане електронним цифровим підписом.

03.06.2026 на електронну пошту суду без накладення (скріплення) кваліфікованого електронного підпису надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що вона перебуває за кордоном та 19.05.2026 надіслала з Бельгії до Турківського районного суду Львівської області лист. До вказаного електронного повідомлення також було долучено платіжну інструкцію від 14.05.2026 про перерахування коштів на суму 4 000 грн від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 03.06.2026, з метою надання відповідачу можливості надати пояснення по справі, в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 22.06.2026 о 16:00.

04.06.2026 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшли заперечення проти позбавлення її батьківських прав.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 22.06.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 02.07.2026 о 14:30 год; зобов`язано забезпечити участь неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні, для з`ясування його думки щодо позбавлення відповідача батьківських прав щодо нього.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 02.07.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.07.2027 о 10:00 год.

У судовому засіданні 30.07.2026 визначено час проголошення судового рішення 06.08.2026 о 12:45 год.

Позиція учасників справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а саме позбавити його колишню дружину ОСОБА_2 батьківських прав щодо їхнього спільного сина ОСОБА_3 . Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , оскільки з 2018 не бере участі у вихованні дитини, матеріально не забезпечує та не проявляє жодних материнських почуттів. Зазначив, що з 08.05.2010 вони (сторони) перебували у зареєстрованому шлюбі, який 06.10.2021 за рішенням суду було розірвано. Непорозуміння з відповідачем з`явилися через 7 років після народження сина, а до того бували сварки, як в кожній сім`ї. Спочатку подружжя проживало в будинку батька позивача в с. Нижнє Висоцьке, згодом, за проханням дружини два роки жили в м. Самборі. У той час позивач їздив на заробітки за кордон, а вихованням сина займалася відповідач. Проте від знайомих дізнався про аморальний спосіб життя дружини, через що між ними почали виникати часті сварки та непорозуміння. З 2017 року відповідач почала їздити на роботу за кордон, вони між собою узгодили те питання, а син залишився проживати з батьком в с. Нижнє Висоцьке. Відповідач приїжджала до сина рідко, лише на день, а потім без пояснень їхала. У 2022 році, коли син ОСОБА_4 перебував із відповідачем у Польщі, її співмешканець побив сина, зі слів дитини, мати його не захистила. Дізнавшись про це від дитини, позивач одразу приїхав та забрав його до себе в Бельгію, де він на той час працював. Згодом сестра позивача перевезла дитину в Україну, після чого позивач також повернувся додому. Із відповідачем син спілкується виключно в телефонному режимі, і то вона телефонує йому досить рідко. У 2022 позивачу було встановлено III групу інвалідності (загальне захворювання). На даний час позивач не має стабільного заробітку, офіційне ніде не працює, підзаробляє майстром із будівництва, тому дохід для забезпечення сім`ї має. У випадку, коли їде на роботу за межі дому, з дитиною перебувають його батьки, переважно за сином доглядає мати позивача, яка готує йому їсти, хоча хлопець уже також дбає про себе самостійно. Вказує, що відповідач жодної матеріальної допомоги не надає. Зокрема, коли син зламав руку та перебував у лікарні у Львові, відповідач, була обізнана про це, фінансової допомоги не надала та участі в лікуванні сина не брала. Усі необхідні речі дитині позивач купує за власні кошти, тоді як відповідач ніяких коштів не надає; раніше, коли син був меншим, вона ще передавала посилки, проте згодом припинила. З колишньою дружиною позивач не спілкується, востаннє бачився з нею на випускному сина минулого року. Іншої сім`ї не має, у відносинах не перебуває, оскільки в минулому син дуже сильно ревнував його до будь-кого. Метою позбавлення відповідача батьківських прав позивач вказав те, щоб відповідач усвідомила свою поведінку та неналежне виконання материнських обов`язків, а також задля того, щоб у майбутньому вона не мала жодних претензій до сина.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Канарєєв І.О., позов підтримав з підстав та доводів, викладених у позовні заяві. Зазначив, що відповідно до висновку органу опіки та піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такий вважав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки мати самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання, розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України та скерування судової повістки про виклик до суду на електронну адресу, з якої скеровували листи до суду.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Додатково зазначила, що за результатами обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 встановлено, що для дитини створені належні умови проживання, він забезпечений всім необхідним для розвитку і навчання; виключно батько цікавиться вихованням дитини, натомість мати життям сина не цікавиться.

Допитаний у судовому засіданні в присутності психолога з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України, неповнолітній ОСОБА_3 повідомив, що навчається у 10 класі Боринського ЗЗСО-ЗДО І-ІІІ ступенів с-ща Бориня Самбірського району Львівської області та проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 . До школи його щодня підвозить машиною батько, оскільки навчальний заклад розташований за 5 кілометрів від дому; шкільним автобусом він не користується, оскільки той вирушає занадто рано, а батько хоче, щоб син міг довше поспати. Неповнолітній ОСОБА_3 також пояснив, що не проживає з мамою з 2018 і йому навіть не відомо, в якій країні вона зараз перебуває. За мамою не сумує, оскільки вже звик жити без неї. Відповідач пише і дзвонить йому рідко, переважно спілкування відбувається з його ініціативи. Мати перекидає йому кошти лише тоді, коли він сам про це попросить, натомість повне матеріальне забезпечення здійснює батько. Востаннє матір він бачив на свій день народження минулого року, а перед тим - на випускному, заради якого вона приїжджала «щоб вальс потанцювати». Більше спілкується з тіткою ОСОБА_5 (рідною сестрою мами), яка постійно запрошує його до себе в м. Самбір. Окремо неповнолітній розповів про поїздку до мами в Польщу, яка була єдиною. Тоді мати записала його до школи, але вранці він проспав, коли прокинувся сам, мамин співмешканець почав на нього кричати, обзивати та кинув у нього подушку, а потім його вдарив. Мати ж після цього виправдовувала співмешканця, про цей випадок одразу написав батькові, який згодом приїхав і забрав його. На запитання представника позивача про те, чи забороняє йому батько спілкуватися з мамою, з її родичами, хлопець відповів, що ні. Зазначив, що батько його забезпечує всім необхідним і дає кошти, тому потреби просити додаткові кошти у мами не має, а до того чи є мама чи її нема - йому рівнозначно, оскільки постійно проживає з батьком, який дбає про нього.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, судом встановлені такі обставини.

Сторони по справі з 08.05.2010 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Турківського районного суду Львівської області від 06.10.2021, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи № 954/671/21. Вказане судове рішення набрало законної сили 08.11.2021.

У шлюбі в сторін народилася дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 16.09.2010 Нижньовисоцькою сільською радою Турківського району Львівської області, про що в Книзі реєстрації народжень 16.09.2010 зроблено відповідний актовий запис за № 20.

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 388 від 06.03.2026, виданої старостою старостинського округу № 10 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, до складу сім`ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (не проживає), син позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та мати позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З акту обстеження умов проживання сім`ї мешканця АДРЕСА_1 від 16.03.2026, відомо, що позивач ОСОБА_1 за вказаною адресою проживає разом із сином, матір`ю та батьком. Для виховання та розвитку дитини створені належні умови, дитина забезпечена усім необхідним: одягом, взуттям, продуктами харчування.

Згідно характеристики № 389 від 06.03.2026, виданої старостою старостинського округу № 10 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проживає в с. Нижнє Висоцьке та характеризується з позитивної сторони, сам виховує свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Колишня дружина ОСОБА_2 , більше дев`яти років на території населеного пункту не проживає.

Згідно характеристики № 26 від 09.03.2026, виданої Боринським ЗЗСО-ЗДО І-ІІІ ступенів с-ща Бориня Самбірського району Львівської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем Боринського ЗЗСО-ЗДО І-ІІІ ступенів с-ща Бориня Самбірського району Львівської області. ОСОБА_3 зарекомендував себе старанним та уважним учнем, володіє навчальним матеріалом на достатньому та середньому рівні, має довільну зорову і слухову пам`ять, добре розвинене логічне мислення, гарно і швидко запам`ятовує навчальний матеріал. Особливий нахил має до гуманітарних предметів. Хлопець фізично розвинений, активно займається спортом, приймає участь у шкільних та районних спортивних змаганнях з волейболу. ОСОБА_4 товариський, щирий та доброзичливий, користується авторитетом серед однокласників та учнів школи, вміє знаходити спільну мову із людьми різного віку. Батько ОСОБА_1 приділяє увагу навчанню та вихованню сина, постійно цікавиться успішністю сина, відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_2 не цікавиться навчанням та вихованням свого сина ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 43 від 23.04.2026 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із змісту вказаного висновку вбачається, що син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із батьком ОСОБА_1 та батьками позивача. 16.03.2026 спеціалістами Служби у справах дітей Боринської селищної ради проведено обстеження умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , за результатами якого встановлено, що для дитини створені належні умови для проживання, дитина забезпечена продуктами харчування, одягом, взуття, шкільним приладдям та всім необхідним для розвитку і навчання. В ході розмови представника Служби у справах дітей Боринської селищної ради з неповнолітнім ОСОБА_3 , з`ясовано, що останній рідко спілкується зі своєю матір`ю, яка зовсім не цікавиться його навчанням, умовами проживання, та не допомагає матеріально. Відповідач ОСОБА_2 на засіданні комісії особисто присутня не була, представники Служби у справах дітей Боринської селищної ради зв`язалися з нею в телефонному режимі. В ході розмови з ОСОБА_2 з`ясовано, що вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Також ОСОБА_2 повідомила, що з 2016 вона не підтримувала з позивачем подружніх стосунків, а в 2021 вони офіційно розлучилися. Причиною розлучення стало важке матеріальне становище, яке змусило поїхати її за кордон на роботу і залишити дитину. Частково вона допомагала дитині, однак ніяких чеків чи квитанцій про перерахунок коштів надати не може. Разом з тим, колишній чоловік не забороняє їй бачитися з сином та приїжджати до нього.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18), зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12.

У постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), вказано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 «Савіни проти України» (заява № 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), вказав, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23;) від 26.12.2024 у справі №561/474/24 (провадження № 61-13691ск24).

У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 заначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Разом з тим, винесення рішення в справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише з урахуванням фактичних обставин конкретної справи й доказування, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У матеріалах справи наявний висновок Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, в якому повідомлено про прийняття комісією рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При складенні такого висновку було взято до уваги відомості про всі обставини, в основному від позивача ОСОБА_1 , комісія не надала належну увагу поясненням відповідача щодо того, що поїхати за кордон і залишити сина з батьком її змусило скрутне матеріальне становище, що свідчить про фактичну необ`єктивність та певну упередженість при наданні відповідного висновку.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо застосування до відповідача ОСОБА_2 заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає, що висновок виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області від 23.04.2026 № 43 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 є недостатньо обґрунтованим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення матері батьківських прав, Службою у справах дітей не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У розглядуваній справі позивач покликається на те, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться сином, тобто взагалі не виконує батьківські обов`язки, що, на його думку, є достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав та відповідатиме інтересам дитини.

Суд зазначає, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 404/2456/21.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20)), від 25.02.2025 у справ № 562/635/24.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

З огляду на встановлені обставини справи щодо поведінки ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , суд вважає, що підстави, передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 відсутні.

При цьому суд враховує, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49).

З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення її батьківських прав, вказуючи, що підтримує зв`язок з сином, цікавиться його життям, здоров`ям та надає часткову матеріальну допомогу, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями про перекази коштів, Зазначені докази узгоджуються з обставинами, викладеними відповідачем у письмових запереченнях. З огляду на що суд вважає твердження представника позивача про необхідність залишити заперечення відповідача без уваги безпідставними.

Щодо наданих в судовому засіданні пояснень неповнолітнього сина ОСОБА_3 про те, що він не сумує за матір`ю, чи є мама чи її нема - йому рівнозначно, з урахуванням неприязних та конфліктних відносин в минулому між позивачем та відповідачем у справі (батьками дитини), суд розцінює зазначені пояснення дитини як такі, що могли бути попередньо сформовані з урахуванням спільного тривалого проживання дитини з батьком, з яким син психоемоційно зближений, а відтак, зазначені пояснення, на переконання суду, можуть не відповідати в цілому дійсній волі дитини.

Оскільки батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, тому погіршення особистих стосунків між батьками дитини не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дитини, позивачем не доведено достатніх підстав гострої соціальної необхідності у позбавленні відповідача батьківських прав, оскільки вимушене тимчасове перебування відповідача за кордоном (внаслідок життєвих обставин) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків між матір`ю та дитиною, при цьому мати не усувається від виховання та утримання свого сина ОСОБА_3 , цікавиться його життям та бажає в подальшому належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

Також позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме якнайкращим інтересам дитини. Факт заперечення ОСОБА_2 проти позову про позбавлення її батьківських прав також може свідчити про її інтерес до сина.

ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція ОСОБА_2 при розгляді спору, навіть подача до суду письмових заперечень щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина переконливо свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_2 до дитини, бажання брати активну участь у його житті, а її тимчасова відсутність не є підставою для позбавлення особи батьківських прав.

Та обставина, що ОСОБА_2 тимчасово перебуває за кордоном, не є підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

Аналогічний правовий висновок висвітлений у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 722/225/23.

Також щодо позиції представника позивача про повернення наданих відповідачем доказів, оскільки такі подані всупереч вимогам процесуального законодавства, суд наголошує, що ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 12.05.2026 повернуто заперечення ОСОБА_2 проти позову про позбавлення батьківських прав (разом з представленими копіями фотознімків), як таке, що подане в електронній формі та не підписане електронним цифровим підписом.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Наявні в матеріалах докази вказують на недостатню участь матері у житті дитини, однак не можуть слугувати підставою для позбавлення її батьківських прав.

Судом не встановлено протиправної поведінки матері відносно сина, які б давали підстави для висновку про негативний та шкідливий вплив відповідача на дитину, тоді як позбавлення дитини спорідненості з матір`ю матиме негативний вплив на нормальний, гармонійний, всебічний розвиток дитини та її самоусвідомлення.

Таким чином, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, у контексті конкретних обставин цієї справи суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

З огляду на викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та доводи відповідача, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Залишення відповідачем поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 149/2510/21, від 09.06.2023 у справі № 591/6037/21, від 06.03.2024 у справі № 317/2256/22).

Таким чином, відмовляючи в задоволенні вказаного позову, суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу ОСОБА_2 щодо необхідності належного та відповідального ставлення до виховання сина ОСОБА_3 та до виконання батьківських обов`язків.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Канарєєв Іван Олегович, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання свої обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженець с. Нижнє Висоцьке, Турківський район, Львівська область, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 43962297, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 4, с-ще Бориня, Самбірський район, Львівська область, 85547.

Орган опіки і піклування Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в особі виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 05290787, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 4, с-ще Бориня, Самбірський район, Львівська область, 85547.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ