Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №751/9899/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/9899/25

Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1383/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Любчика О.В.,

суддів: Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

сторони:

позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 .

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 березня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 77 550,15 грн, з яких: 37 060,85 - заборгованість за кредитом, 17 869,30 грн - заборгованість по відсотках, 22 610,00 грн - заборгованість по комісії, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 687,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.12.2021 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №501400267. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплати відсотки. Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 77 550,15 грн.

Заочним рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк» просить оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, вирішити питання судових витрат.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що заочне рішення суду є незаконним.

Представник АТ «Сенс Банк» зазначає, що наявність електронного підпису одноразовим ідентифікатором безпосередньо у тексті електронного документа не відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові № 758/14925/23 від 04.02.2026. Хоча одноразовий ідентифікатор не нанесено безпосередньо в підписані відповідачем документи: оферту на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 501400267 від 01.12.2021, Паспорт споживчого кредиту, Додаток №1 до угоди про надання споживчого кредиту № 501400267 від 01.12.2021, він логічно пов`язаний із зазначеними документами, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, наданою АТ «Сенс Банк» до матеріалів справи. Сама довідка є належним доказом, оскільки зазначені в ній відомості у сукупності є достатніми для підтвердження факту проходження ОСОБА_1 процедури ідентифікації та підписання нею кредитного договору. Відповідачем зазначена довідка не спростована.

Щодо меморіального ордеру № 746308227 від 01.12.2021 зазначає, що електронні докази були складені в електронній формі та зберігаються в електронній формі на серверах АТ «Сенс Банк». Оскільки АТ «Альфа Банк» змінив назву на АТ «Сенс Банк», відповідно були внесені зміни до Автоматизованої банківської системи щодо найменування банку, тому при формуванні первинних та зведених облікових документів в електронній формі зазначається назва банку АТ «Сенс банк». Таким чином, копії електронних документів, поданих до суду, оформлені відповідно до вимог ЦПК України. Відсутність підписів та штампу на меморіальному ордері не впливає на дійсність договору та не спростовує факт надання кредитних коштів.

Звертає увагу на виписку по особовим рахункам, з якої вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала платежі не лише в рахунок погашення тіла кредиту, а й у рахунок сплати процентів та комісій, що прямо підтверджує її обізнаність з умовами кредитного договору та згоду з ними, зокрема з розміром процентної ставки та комісійної винагороди.

Зазначає, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази укладання кредитного договору. Зокрема: наведені обставини в своїй сукупності не можуть свідчити про дійсне укладення кредитного договору між позивачем та ОСОБА_1 та отримання нею кредитних коштів, оскільки позивач не надав належних доказів про те, що відповідач засвідчив як оферту, так і долучені до неї документи шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). Відсутність вказаних доказів позбавляє суд можливості встановити факт ознайомлення відповідача із вказаними умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання. Також відсутні підстави вважати, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за цим договором.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі, що переглядається, АТ «Сенс Банк» ініційовано позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту №501400267 від 01.12.2021 у загальній сумі 77 550,15 грн.

У матеріалах справи містяться наступні документи.

1. Оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501400267 від 01.12.2021 від імені ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої остання пропонує АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, зазначено, що підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ОСОБА_1 та банком (а.с. 9 зворот-10).

В оферті визначено умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 40 000 грн, процентна ставка - 19,99% річних, фіксована, строк кредиту - 24 місяці, кредит надається позичальнику - для власних потреб, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «Альфа-Банк».

Дата повернення кредиту - 01.12.2023. Для повернення заборгованості за угодою запропоновано використовувати рахунок НОМЕР_2 відкритий у банку.

У додатку №1 до цієї угоди, що є невід`ємною частиною угоди, запропоновано визначити: - детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; - графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою.

Підписанням електронним підписом цієї оферти вона свідчить про отримання всієї інформації про умови кредитування.

Будь яких підписів вказана оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501400267 не містить.

2. Акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501400267 від 01.12.2021, підписаний представником АТ «Альфа-Банк» (а.с. 11-12).

3. Додаток №1 до угоди про надання кредиту №501400267 від 01.12.2021, в якому міститься графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням всіх супровідних послуг (а.с. 12 зворот-13).

Даний додаток №1 підписаний лише представником банку, графа для підпису позичальника ОСОБА_1 не заповнена.

4. Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Дана довідка не містить дат та підписів представника/фахівця банку, графа «підтвердження одержання вкладником» не заповнена та не містить ПІБ і підпису (а.с. 13 зворот).

5. Паспорт споживчого кредиту від 01.12.201, який містить контактну інформацію сторін, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти. Паспорт споживчого кредиту містить лише підпис представника кредитодавця АТ «Альфа-Банк», графа для підпису споживача не заповнена. (а.с. 9).

6. Довідка АТ «Сенс Банк» про ідентифікацію, відповідно до змісту якої клієнт ОСОБА_1 ідентифікована АТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є «Сенс Банк») відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Згідно з умовами публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору на комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» клієнт ініціював процес укладення кредитного договору із використанням системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від банку 01.12.2021 на телефон НОМЕР_3 повідомлення з ОТП-паролем - аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) - «3744». У довідці зазначено, що підписання угоди №501400267 про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем - аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду) (а.с. 14).

Таким чином, жоден з вищенаведених документів не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .

З меморіального ордеру №746308227 від 01.12.2021 та виписки по особовим рахункам (ф.281) АТ «Сенс Банк» з 01.12.2021 по 11.04.2025, сформованою 11.04.2025, вбачається, що з дебетового рахунку НОМЕР_4 платник ОСОБА_1 банк платника АТ «СенсБанк» перераховано на кредитний рахунок НОМЕР_5 отримувач ОСОБА_1 банк отримувача АТ «Сенс Банк» 40 000 грн, призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором №501400267 від 01.12.2021 (а.с. 15-28).

Водночас рахунок НОМЕР_5 , зазначений в меморіальному ордері та на який перераховано кредитні кошти не відповідає рахунку НОМЕР_1 , який зазначено в акцепті та оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501400267.

12.08.2022 позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено статут АТ «Сенс Банк», згідно з положеннями якого АТ «Альфа-Банк» змінило найменування на АТ «Сенс Банк» (а.с. 34-36).

Відповідно до складеного АТ «Сенс Банк» розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №501400267 від 01.12.2021 станом на 11.04.2025 складає 77 550,15 грн, з яких: за кредитом - 37 060,85 грн, по відсотках - 17 869,30 грн, по комісії - 22 620,00 грн (а.с.8).

11.04.2025 АТ «Сенс Банк» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, де зазначено, що станом на 24.03.2025 загальна сума заборгованості за кредитним договором №501400267 від 01.12.2021 становить 77 550,15 грн. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 77 550,15 грн. Платіжні реквізити для сплати кредиту UА423003460000029091501400267 (а.с. 29-33).

Відомості про отримання ОСОБА_1 вищезазначеної вимоги у справі відсутні.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Отже із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Як вже зазначалося вище, спірним є питання наявності у ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» заборгованості за угодою про надання споживчого кредиту №501400267 від 01.12.2021.

Районним судом правильно установлено, що ні оферта на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501400267 від 01.12.2021, ні акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501400267 від 01.12.2021, що містяться в матеріалах справи, не містять підпису ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Підпис відповідачки відсутній на графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, що є додатком №1 до угоди про надання кредиту №501400267 від 01.12.2021, а також в паспорті споживчого кредиту від 01.12.2021.

Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_1 виявила волю на укладення угоди про надання кредиту №501400267 від 01.12.2021 з АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», заборгованість за якою є предметом розгляду судом даної справи.

Враховуючи зміст наданої самим позивачем довідки про ідентифікацію спірний кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «3744», однак даний електронний підпис одноразовим ідентифікатором не міститься в тексті оферти, акцепту, на графіку платежів та паспорті споживчого кредиту, які датуються 01.12.2021.

Крім того, вказана довідка про ідентифікацію підписана виключно представником АТ «Сенс Банк» та не містить дати складання довідки, лише дату відправки зазначеного ідентифікатора.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що з тексту повідомлення, яке викладене у зазначеній довідці стороною позивача, не вбачається, який саме з наданих документів (оферта, акцепт, графік платежів чи паспорт споживчого кредиту) мала би підписати ОСОБА_1 даним ідентифікатором.

Крім того, не є доведеним також належність телефону НОМЕР_3 відповідачу ОСОБА_1 , який зазначено у довідці про ідентифікацію, та через який здійснювалась ідентифікація, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що вказаний номер належить безпосередньо їй, а також вказаний нею у акцепті, паспорті кредиті, іншому документі як фінансовий номер.

Приписами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що створення електронного документа завершується накладенням електронного підпису. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 будь-яким способом застосувала одноразовий ідентифікатор електронного підпису «3744» на документ, яким погоджені умови угоди про надання кредиту №501400267 від 01.12.2021.

З урахуванням вищезазначеного, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором в електронній формі укладено кредитний договір - угоду про надання споживчого кредиту №501400267 з погодженням всіх істотних умов.

Колегія суддів критично відноситься до доводів апеляційної скарги про те, що 01.12.2021 відповідно до умов договору, кредитні кошти були надані позичальнику шляхом зарахування коштів на рахунок, що підтверджується меморіальним ордером №746308227 від 01.12.2021, з огляду на те, що банком не доведено погодження відповідачем умов зазначеної угоди та відмінність рахунку в меморіальному ордері №746308227 та оферті і акцепті на укладання угоди про надання споживчого кредиту.

Також, районний суд правильно вказав, що у меморіальному ордері №746308227 від 01.12.2021, наданому позивачем у якості доказу, містяться відомості про перерахування АТ «Сенс Банк» на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 40 000 грн, з призначенням платежу - надання кредиту за кредитним договором №501400267 від 01.12.2021, проте відсутні підписи касира (бухгалтера) та печатка банку. При цьому зазначений банк платника - АТ «Сенс Банк», тоді як станом на 01.12.2021 банк іменувався АТ «Альфа-Банк», а рішення про зміну найменування банку було прийнято 12.08.2022.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10.11.2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних відносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Отже, з огляду на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, саме на банк покладається обов`язок дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні правочину з певним обмеженням дії принципу свободи цивільного договору зі сторони кредитора.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення районного суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 16 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: