Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №736/2464/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/2464/25

Головуючий у першій інстанції - Пархомчук Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1263/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді - Шарапової О.Л.,

суддів - Онищенко О.І., Скрипки А.А.

секретар : Шапко В.М.

Сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»,

відповідач: ОСОБА_1 .

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 .

Оскаржується рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року, суддя Пархомчук Т.В., місце ухвалення заочного рішення - м.Корюківка.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Договором №343114-КС-001 про надання кредиту від 28.06.2021, що становить 38 834,25 грн та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі кредитного договору № 343114-КС-001 від 28.06.2021 позичальник ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Бізнес Позика» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором у сумі 38 834,25 грн станом на 09.09.2025, яка складається з наступного: 16 000,00 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 21 290,50 грн - суми прострочених платежів по процентах, 1 543,75 грн - суми прострочених платежів за комісією.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 343114-КС-001 від 28.06.2021 в сумі 38 834 грн 25 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 16 000 грн 00 коп.; суми прострочених платежів по відсотках за користування кредитом в сумі 21 290 грн 50 коп.; суми прострочених платежів по комісії в сумі 1 543 грн 75 коп.; та 2 422 грн 40 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення в частині стягнення процентів та комісії скасувати як недоведеної, судові витрати стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору, відсутнє належне підтвердження розміру процентів, порушено черговість платежу від 17.07.2021 у сумі 2 900,00 грн; розрахунок позивача не відповідає банківській виписці.

Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на недоведеність правильності розрахунку процентів у сумі 21 290,50 грн, а саме: у перший день 28.06.2021 проценти нараховані на суму 16 000 грн, надалі розмір процентів фактично збільшувався на однакову суму 138,25 грн, такий спосіб нарахування свідчить, що позивач фактично виходив з незмінної бази 16 000 грн, а не з реального залишку заборгованості на початок кожного дня. Таким чином, розрахунок суперечить умовам договору.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що 17.07.2021 нею було сплачено 2 900,00 грн, які були розподілені наступним чином: 2 073,75 грн на проценти, 826,25 грн на комісію. При цьому на тіло кредиту жодна частина не була зарахована, що є порушенням черговості зарахування, встановлених Правилами надання споживчих кредитів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд установив таке.

Встановлено, що 28.06.2021 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено Договір № 343114-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9976 (а.с.24).

28.06.2021 ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти Договір № 343114-КС-001 про надання кредиту (а.с.25).

28.06.2021 ОСОБА_2 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 343114-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.26).

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_2 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9976, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту та Правилами про надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами Договору про надання кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,86403158 процентів за кожен день користування Кредитом.

Комісія за надання кредиту становить 2 400,00 грн.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 35 160,00 грн.

Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

22.04.2022 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 і взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_2 » (а.с.87).

Згідно з інформацією наданою АТ КБ «Приват Банк» ТОВ «Бізнес Позика» на ім`я ОСОБА_5 . Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку були перераховані грошові кошти в розмірі 16 000,00 грн (а.с.60-64).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 343114-КС-001 Позичальника ОСОБА_2 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 343114-КС-001 на загальну суму 2 930,00 грн (а.с.12-20).

Згідно з Довідкою про стан заборгованості за Договором № 343114-КС-001 про надання кредиту, розмір заборгованості станом ( в межах строку кредитування) становить: 38 834,25 грн, що складається з заборгованості за кредитом - 16 000,00 грн; заборгованості по відсотках - 21 290,50 грн, заборгованості по комісії - 1 543,75 грн (а.с.15).

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 частина 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З вищенаведених норм убачається, що питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Щодо стягнення комісії, то слід зазначити, що відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, оскаржуване рішення в частині стягнення комісії відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування рішення в зазначеній частині - не має.

Щодо стягнення процентів, то відповідно до Договору Позичальник зобов`язаний повернути Кредит, сплатити проценти.

Отже, позичальник, підписавши кредитний договір одноразовим ідентифікатором, погодилась з усіма умовами щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом у строки, встановлені договором, тому факт отримання кредитних коштів відповідачкою позивачем доведено.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, оскільки даний електронний договір містить істотні умови щодо суми кредиту, дати його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, при цьому вказаний кредитний договір недійсним або неукладеним не визнавався, доказів цього не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачка не заперечила ні факту укладення договору про надання кредиту №343114-КС-001 від 28.06.2021, ні факту перерахування позикодавцем та отримання позичальником грошових коштів; жодних доказів на спростування належності йому як банківської картки, так і номеру мобільного телефону, зважаючи на те, що тягар доказування відсутності заборгованості та факту укладення договору у даній категорії спорів покладено саме на відповідача останній не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитом підлягали стягненню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідачкою не наданий свій контррозрахунок кредитної заборгованості; гроші, сплачені відповідачкою на погашення кредитної заборгованості, правомірно розподілені з урахуванням приписів ст. 534 ЦК України.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 19 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуюча: Судді: