Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №509/992/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4800/26

Справа № 509/992/25

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить суд позбавити батьківських прав батька ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява вмотивована тим, що 27 жовтня 2006 року відділом РАЦС Київського РУЮ м. Одеси, актовий запис 1086, зареєстровано шлюб між сторонами.

У шлюбі народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 21 липня 2011 року) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 03 грудня 2015 року).

03 березня 2017 року рішенням Київського районного суду м. Одеси за цивільною справою №520/13474/16-ц шлюб між сторонами розірваний, спільні діти після розірвання шлюбу залишились проживати з позивачкою.

З моменту розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 мешкає окремо від дітей, в порушення ст. 164 СК України ухиляється від виконання батьківських зобов`язань, участі у вихованні та догляді за дітьми не бере, їх фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Не піклується про їх необхідне харчування, медичний догляд, лікування, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умов для отримання ними освіти. Матеріальної допомоги дітям не надає.

Крім того, 27 вересня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області за цивільною справою №509/2400/19 з відповідача ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини усіх видів його місячного заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 травня 2019 року і до повноліття кожної дитини. Добровільно аліменти не сплачує, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 за примусовим стягненням аліментів та згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Київським ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), станом на 28 лютого 2025 року наявна заборгованість у розмірі 223 111, 67 гривень.

Вказане привело до того, що з 2018 року діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходяться на повному матеріальному забезпеченні матері. Таким чином самоусунення відповідача ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, пов`язаних із утриманням та вихованням своїх малолітніх дітей є винною поведінкою відповідача тривалий час, що порушує інтереси малолітніх дітей.

Позивач з 2018 року неодноразово намагалась вирішити питання належного виконання своїх батьківських обов`язків відповідачем ОСОБА_1 , але це не призвело до жодних результатів. Наразі місце знаходження відповідача невідомо.

Саме через такі намагання позивача цей позов подано лише у 2025 році, не дивлячись на те, що свої обов`язки батька дітей - ОСОБА_1 припинив виконувати ще в 2018 році.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

28 жовтня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Юрченко Валентини Вікторівни, згідно яких відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовити. В своїх пояснення відповідач зазначає, що позовна заява безпідставна, необґрунтована з наступних підстав. Відповідач вказує, що постійно займався вихованням дітей та бажає займатись їх вихованням і надалі. В силу того, що відповідач та позивач розірвали шлюб, та у сторін з`явилось нове життя, то виховувати та утримувати дітей в тій мірі, як це було в період шлюбу немає можливості.

Також відповідач зазначає, що іншої сім`ї в нього немає та дітей від інших шлюбів немає, тому вважає, що позбавляти батьківських прав відповідача щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лише через борг по аліментам, є безпідставним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1) судом не встановлено вини в діях батька за наявних доказів та обставин справи;

2) вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, а факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини;

3) згідно з практикою Верховного суду, позбавлення батьківських прав є ultima ratio, тобто крайнім заходом. Суд не розглянув можливість застосовування менш суворих заходів (наприклад попередження), що суперечить інтересам дітей.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований Відділом РАЦС Київського РУЮ м. Одеси, актовий запис 1086.

В шлюбі народились двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 21 липня 2011 року) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 03 грудня 2015 року).

03 березня 2017 року рішенням Київського районного суду м. Одеси за цивільною справою № 520/13474/16-ц шлюб між сторонами розірваний, спільні діти після розірвання шлюбу залишились проживати з матір`ю.

27 вересня 2019 року Овідіопольським районним судом Одеської області за цивільною справою №509/2400/19 з відповідача ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини усіх видів його місячного заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 травня 2019 року і до повноліття кожної дитини. Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) станом на 28.02.2025 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 223 111, 67 гривень.

Позивач ОСОБА_2 виховує дітей самостійно, забезпечує дітям повний гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку. Відповідач ОСОБА_1 , в свою чергу, подальшою долею дітей не цікавиться, участі в вихованні не приймає, матеріальної або будь-якої іншої допомоги не надає.

Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від Одеського ліцею № 89 ОМР № 25 від 23 січня 2025 року, зазначається: «Рідний батько ОСОБА_3 ОСОБА_1 жодного разу не відвідав батьківські збори, не звертався до класного керівника та не цікавився успіхами дитини у навчанні. Востаннє він приходив до ліцею в 2019 року, коли ОСОБА_6 навчалась у 3 класі. Тоді він спілкувався з донькою, однак з того часу не підтримував контакт із навчальним закладом».

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від тренера КПНЗ СДЮСШОР «Чорноморець» вбачається: «Щодо участі рідного батька у спортивному житті ОСОБА_6 можу зазначити наступне: з 2018 по 2022 роки я жодного разу не бачила його на тренуваннях, змаганнях чи інших заходах, пов`язаних із спортивною діяльністю ОСОБА_6 . Він також не звертався до мене як до тренера для обговорення питань, пов`язаних із її підготовкою чи прогресом у спорті, не отримувала від нього жодних звернень чи пропозиції фінансової чи організаційної допомоги у забезпеченні спортивної кар`єри ОСОБА_6 . У 2020 році я зіткнулася з ситуацією, коли через затримку з наданням дозволу на виїзд, який мав оформити рідний батько, ОСОБА_6 не змогла взяти участь у навчально-тренувальних зборах у Болгарії. Це була серйозна втрата для ОСОБА_6 , оскільки такі збори забезпечують унікальну можливість для вдосконалення навичок і підготовки до майбутніх змагань».

Згідно з характеристикою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від Одеської початкової школи № 275 ОМР № 01-26/28 від 27.01.2025 р., зазначено: «На всіх етапах навчання ОСОБА_7 в дитячому садку та у школі рідний батько, ОСОБА_1 , не брав участі у вихованні сина, не цікавився його успіхами, не відвідував батьківських зборів і не підтримував зв`язку з педагогами. Востаннє ОСОБА_1 з`являвся в дитячому садку у 2020 році з наміром побачити дитину, але через хворобу ОСОБА_7 , який на той час був відсутній, спілкування не відбулося. Відтоді батько не підтримує зв`язку з навчальним закладом, не цікавиться успішністю чи умовами навчання сина».

Відповідно до відповіді №105 від 27.02.2025 КНП «Дитяча міська поліклініка № 6» Одеської міської ради, зазначено: «За медичною допомогою з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у КНП «ДМП № 6» ОМР зверталася тільки мати ОСОБА_2 , яка займалась в подальшому їх лікуванням.

04 травня 2022 року позивачка з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала притулок у Грецькій Республіці згідно Рішення Міністра іміграції та притулку «Застосування тимчасового захисту президентського рішення 80/2006 через масовий приплив переміщених осіб з України» № 131035/04.03.2022 (№ інтернет - публікації: РП1146МДШП-Щ14).

Згідно з довідки Посольства України в Грецькій Республіці № 621/19-569-8 до складу сім`ї позивачки окрім неї входять «чоловік - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане компетентним органом України 11 жовтня 2018 року); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане компетентним органом України 21 липня 2011 року); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане компетентним органом України 03 грудня 2015 року); ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження НОМЕР_6 від 19.04.2023, видане органом РАЦС Дамігу Ангеліки ).

Відповідно до рішення виконкому Таі?ровськоі? селищноі? ради Одеського району Одеської області № 254 від 12 червня 2025 року зробив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , по відношенню до малолітніх дітеи? ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно з 2018 року батько дітей майже припинив своє спілкування з дітьми за власною ініціативою. Крім того, мінливі зустрічі з дітьми мали негативний вплив на їхній емоційний стан, оскільки під час таких зустрічей батько не цікавився особистим життям доньки й сина, а критикував поведінку та дії матері дітей та погрожував дітям. У 2018 році після однієї з таких зустрічей з відповідачем донька розповіла матері, що батько застосував до неї фізичну силу, вдаривши проводом від праски, внаслідок чого на її спині залишились синці. На початку 2019 року під час іншого побачення гр. ОСОБА_1 , почав кричати на доньку у присутності брата. Дитина дуже злякалась й щоб зафіксувати його поведінку та уникнути ситуації, в якій батько міг би звинуватити її у вигадках, увімкнула диктофон. Після цих випадків діти були настільки налякані, що категорично відмовилися не лише зустрічатися з батьком наодинці, а навіть розмовляти з ним за телефоном. Через сильний стрес, спричинений поведінкою гр. ОСОБА_1 , мати дітей гр. ОСОБА_2 , намагалась підтримувати емоційний стан дітей та створювати для них стабільне й безпечне середовище. З часом вони продовжували відчувати страх і тривожність при згадуванні батька, категорично відмовлялись відповідати на його дзвінки та вступати в контакт, побоюючись повторення агресії. У подальшому, єдина та остання зустріч дітей з батьком відбувалася влітку 2021 року. Діти, все ще відчуваючи страх, відмовлялись спілкуватись. Службою у справах дітей Таїровської селищної ради був зроблений запит на Службу справах дітей Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одесько області щодо здійснення перевірки умов проживання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 (телефон НОМЕР_4 ) та з?ясувати його особисту думку щодо позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що 31.03.2025 року N? 01-09/12 (вх.. N? 21 від 01.04.2025) отримали відповідь про те, що згідно реєстру територіальної громади гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно зареєстрований за вищезазначеною адресою але з 2019 року на території сільської ради не проживає. Спеціалісти Служби у справах дітей Кароліно- Бугазької сільської ради зв?язались (WhatsApp) з гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що зараз не приймає участі у вихованні дітей, тому що знаходиться в іншій країні, та проти того, щоб його позбавляли батьківських прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно з висновку експерта №1234-34-25 за результатами проведення судової психологічної експертизи, складений 16.20.2025 року судовим експертом Вікторією Рудаковою Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) Міністерства юстиції України на 26-ти аркушах, встановлена тривала жорстока поведінка відповідача батька ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- абзаци 1,5,6 аркуш 26 Висновку: «За результатами зазначеної вище методики вбачається, що у ОСОБА_6 є недостатньо знань щодо вподобань батька, що ій подобається робити з ним, вона не може дати відповіді на ці запитання, що відображає актуальну відсутність контакту з ним та близького спілкування. У дитині наявна негативна оцінка особистості та поведінки батька: відповіді ОСОБА_6 характеризують батька, як агресивного, злого, неконтрольованого, що часто кричав, проявляв агресію. На основі цієї методики, можна зробити висновки, що подія з можливими проявами агресії щодо ОСОБА_6 (відповідно до сприйняття дитини) є одним з центральних спогадів взаємодії з батьком для дівчинки.».

- абзац 3 аркуш 28 Висновку: «Вбачається, що багато листів позитивного змісту були спрямовані пані ОСОБА_11 , братам, що свідчить про наявність у дитини стійких емоційних прив?язаностей та відчуття безпеки цих стосунках. Батькові були відправлені окремі листи негативного змісту (в одному з них ОСОБА_6 говорить про свій власний страх перед ним, що вказує на те, що наразі для дитини образ батька є загрозливим, що стає перешкодою для побудови гармонійних стосунків з ним). Варто зазначити, що більшість листів негативного змісту дитина не відмовляла нікому, що свідчить про те, що, в цілому, ОСОБА_6 відчуває себе благополучно в сімейній системі та впевнена у тому, що матір завжди підтримає її та надасть допомогу у складних ситуаціях.».

- абзац 2 аркуш 42 Висновку: « У висловлюваних ОСОБА_6 відносно батька простежується амбівалентність - поєднання страху, образи відчуження з одночасним залишковим співчуттям. Дівчинка не виражає гніву відкрито, а радше раціоналізує своє небажання спілкуватися з батьком («нам не про що говорити», «він все одно не писав би»), що свідчить про приглушення почуттів та сформований механізм емоційного уникнення. У її висловлюваннях наявне чітке почуття образи та недовіри: вона не вірить у можливість змін з боку батька.»

- абзац 4 аркуш 42 Висновку: «Тобто, описана ситуація свідчить про ускладненість безпосереднього контакту між дитиною та батьком, через що підтримка емоційної прив?язаності ускладнена».

- абзац 3 аркуш 43 Висновку: « ОСОБА_6 також згадувала епізоди про поведінку батька, яка містить ознаки психологічного та фізичного насильства (відповідно до снів дівчини: «... Діма и сказал: «Я твой папа, а он тебе никто», отвел меня в другую комнату, мы тогда у него дома были, и он взял провод от утюга и ударил меня по спине, на спине след красный был потом», «Еще я не помню за что, но он по спине меня рукой, ладонью ударил по спине. Потом след красный был от ладони тоже», «Но он мог подзатыльник дать, рукой мог ударить по руке, а больше не помню, «Кричал, за то, что я называла отчима папой, а его нет. То, что мама настраивает нас против него. И он из-за этого очень много кричал на меня из-за того, что я не хочу к нему идти, а остаюсь с мамой».

- абзаци 5, 6 аркуш 43 Висновку: «До проявів психологічного насильства у вказаному листі відносяться: ігнорування почуттів особи; образа переконань, що мають цінність для особи, її віросповідання, національної, расової приналежності або походження; соціального статусу; переслідування, залякування; погрози вбити чи скалічити (у тому числі дітей); підбурювання до самогубства; примус до протизаконних дій; погрози відібрати дітей; приниження особистості; постійна критика та насмішки; безпідставні звинувачення та формування почуття провини; обмеження самореалізації, навчанні, роботі; обмеження у контактах із близькими та друзями, у виборі кола спілкування; примушування спостерігати за насильством над тваринами та іншими людьми.».

2. Сприятливий батьківський потенціал у позивачки ОСОБА_2 :

- абзаци 1, 6 аркуш 18 Висновку: «За результатами керованого діагностичного інтерв?ю та психологічного дослідження ОСОБА_2 вбачається зацікавленість матері в спілкуванні з дітьми, їхньому вихованні. Її ставлення до батьківських обов?язків демонструє високий рівень відповідальності та прагнення до створення гармонійного середовища».

Втрати сімейного зв?язку дочки ОСОБА_6 з відповідачем її батьком ОСОБА_1 :

- абзац 2 аркуш 27 Висновку: «Далі експерт запропонувала ОСОБА_6 вибрати членів своєї родини серед кольорових фігур у формі чоловічків. Дитина першим вибрала фігурку наймолодшого брата ОСОБА_12 , потім середнього брата ОСОБА_7 , далі матір - пані ОСОБА_11 , тата ОСОБА_13 , далі бабусю та дідуся (по маминій лінії). ОСОБА_6 першими обрала своїх братів, що свідчить про близькі взаємини з ними, можливо відчуття відповідальності за братів, також може відображати потребу дитини відчувати себе опікуном або підтримкою для братів у сімейному контексті. Далі обрала матір та батька (пана ОСОБА_13 ), що свідчить про відтворення батьківської сім?ї, сприйняття та включення пана ОСОБА_13 в своє сімейне коло. На уточнення експерта чи спілкується з бабусею та дідусем по татовій лінії - ОСОБА_6 відповіла ні, не хоче спілкуватись.».

Втрата сімейного зв?язку сина ОСОБА_7 з відповідачем батьком ОСОБА_1 :

абзац 25 останнє речення, аркуш 32 Висновку: «Відсутність у виборі ОСОБА_7 біологічного батька ОСОБА_13 може бути індикатором відсутності його у внутрішній сімейній картині дитини.».

абзац 7 аркуша 33 Висновку: «До пана ОСОБА_13 : «Иногда думаю, что был бы счастливей, если бы этого человека не было в семье» (коментує: « Вообще я его иногда боюсь , потому что уже не помню, как он выглядит, и я бы его испугался»).

- абзац 15 аркуш 35 Висновку: «За методикою Рене Жиля вбачається, що ОСОБА_7 частіше розміщував себе поряд з пані ОСОБА_11 , та паном ОСОБА_15 (якого називав батьком під час діагностичної бесіди з експертом). В ситуації, де на малюнках були зображені поруч і батько, і матір та присутні інші люди чи повністю пустий стіл.

ОСОБА_7 розміщував себе посередині між батьком та матір?ю. Якщо ж за столом сидить вся родина, то дитина розміщувала себе поблизу брата. На зображеннях, де не передбачено вибору між дорослими, а необхідно було самостійно включити різних членів родини в свою сімейну систему, ОСОБА_7 зображував: маму, тата, сестру, брата, бабусю ОСОБА_16 , бабусю ОСОБА_17 , дідуся. Пана ОСОБА_1 хлопчик не включав в своє сімейне коло.»

- абзац 7 аркуш 44 Висновку: « ОСОБА_7 ідентифікує себе з матір?ю та вітчимом (паном ОСОБА_15 ), який виконує для нього функції батька. У розповідях дитини відображається позитивне емоційне тло сімейних взаємин, відчуття стабільності та безпеки. Мама описується, як турботлива, весела, активна; сімейне життя - як насичене спільними заняттями, прогулянками, відпочинком. Це свідчить про сформовану у дитині емоційну прихильність до матері та її найближчого оточення. Його сприйняття «родини» не включає пана ОСОБА_13 як значну фігуру. Біологічного батька ОСОБА_7 називає «дядя», або « ОСОБА_1 ».». Таким чином, відповідно розділу III Висновків пункту 1 вбачається: « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможна надавати оцінку ставленню значимих дорослих до неї, виявляти прихильність до них. На час проведення дослідження ОСОБА_6 виявляє прихильність до матері - ОСОБА_3 , вітчима (папа ОСОБА_8).». Таким чином, відповідно розділу ІІІ Висновків пункту 2 вбачається: « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, спроможний надавати оцінку ставлення значимих дорослих до нього, виявляти прихильність до них. На час проведення дослідження ОСОБА_7 виявляє прихильність до матері - ОСОБА_3 , вітчима (папа ОСОБА_21 ), якого хлопчик сприймає та ототожнює з фігурою батька.

Також, 25 листопада 2025 року під час судового засідання судом заслухана думка неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог ст. 171 Сімейного кодексу України.

Неповнолітня ОСОБА_22 повідомила суду, що з 2018 року з батьком не спілкувалася та не бачилася, про його місцезнаходження їй наразі нічого не відомо. За період з 2018 по 2025 рік відповідач виходив на зв`язок лише один раз - у день її народження. Також ОСОБА_6 повідомила про епізод жорсткої поведінки з боку відповідача, а саме застосування батьком до неї фізичної сили. Під час надання пояснень щодо вказаних обставин дитині стало зле, що було зафіксовано судом та свідчить про емоційно травматичний характер спогадів, пов`язаних з батьком. Після розлучення батьків ОСОБА_6 проживає разом з матір`ю, двома братами та чоловіком матері, з яким перебуває у стабільних сімейних відносинах та якого вона сприймає і називає батьком; сім`я проживає за кордоном, у Греції.

Неповнолітній ОСОБА_23 повідомив суду, що не пам`ятає відповідача як батька, оскільки востаннє бачив його у 2018 році. До 2025 року ОСОБА_7 не знав, що відповідач є його біологічним батьком, оскільки останній не підтримував із ним жодних стосунків та участі у його вихованні не брав. Фактичне виховання ОСОБА_7 здійснює мати та її чоловік, якого дитина сприймає як батька.

Так, задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що:

1)висновком експерта встановлюється втрата сімейного зв?язку неповнолітніх дітей із їх біологічним батьком - відповідачем ОСОБА_1 через його агресивну поведінку з дітьми, відсутністю виконання батьківських обов?язків щодо дітей тривалий час з його боку;

2)твердження сторони відповідача про відсутність у нього іншої сім`ї та дітей від інших стосунків спростовується матеріалами справи, а саме рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 вересня 2019 року у справі № 509/2400/19, яким встановлено факт народження у відповідача малолітнього сина ОСОБА_24 ІНФОРМАЦІЯ_9 від співмешканки ОСОБА_25 . Вказані обставини відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню та є преюдиційними, у зв`язку з чим наведені відповідачем заперечення суд визнав такими, що спрямовані на введення суду в оману;

3)суд відхилив доводи відповідача про те, що позов подано виключно у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, оскільки з позовної заяви та доданих до неї доказів убачається, що підставою звернення до суду є тривале винне самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо виховання, утримання та участі у житті дітей, починаючи з 2018 року, що порушує їхні права та законні інтереси;

4)посилання відповідача на скрутне матеріальне становище як причину несплати аліментів суд також оцінює критично, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження свого фінансового стану, працевлаштування або вжиття заходів для отримання відстрочки чи зменшення розміру аліментних зобов`язань. Натомість з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на лютий 2025 року сума заборгованості зі сплати аліментів становила 223 111,67 грн, а одноразова сплата 3 000 грн після подання позову не свідчить про належне виконання відповідачем батьківських обов`язків;

5)суд визнав безпідставними та такими, що не підтверджені жодними доказами, твердження відповідача про створення позивачкою перешкод у спілкуванні з дітьми та наміри їх усиновлення з корисливою метою. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду з позовами про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми або визначення способу участі у їх вихованні, що свідчить про відсутність реального наміру відповідача підтримувати стосунки з дітьми та брати участь у їхньому житті.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23)).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що:

«тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі №755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі №953/17837/19».

Схожі висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20, від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20, від 11 грудня 2024 року у справі №344/17548/21 та інших.

У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Суд першої інстанції, не звернувши увагу на вказані правові висновки Верховного Суду, дійшов помилкового висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей.

Ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батька.

Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще, та наявності у його діях вини, позивачка не надала.

Позбавивши ОСОБА_1 батьківських прав, суд першої інстанції, при цьому, не з`ясував і не виклав мотиви, чи таке втручання у права батька було «необхідним в демократичному суспільстві», не надав йому можливості змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дітьми, брати участь у його вихованні, розвитку та піклуванні з урахуванням того, що він заперечує проти позбавлення батьківських прав, має бажання спілкуватися з сином та виховувати його.

Посилання суду першої інстанції на заборгованість зі сплати аліментів, як підставу позбавлення батьківських прав відповідача, є необґрунтованим.

Стягнення аліментів є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та вказує на спонукання батька до надання дитині належного утримання.

Верховний Суд зауважував, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №466/9380/17, постанова Верховного Суду провадження № 61-2175св20, від 02 червня 2022 року у справі №754/15490/18, провадження №61-7195св20 та ін.).

Суд першої інстанції також не врахував, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі №932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі №759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі №638/15336/18).

Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав, що неналежне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо дітей, які проживають із матір`ю, за обставин цієї справи свідчить про необхідність позбавлення його батьківських прав, і що застосування такого крайнього заходу має на меті захист інтересів дитини.

Із урахуванням зазначеного, ухвалене судом першої інстанції судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Разом із тим апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №724/743/15-ц сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Суд апеляційної інстанції враховує, що описані дії ОСОБА_1 свідчать про його нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд визнає за необхідне попередити ОСОБА_1 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дитини і покласти на орган опіки та піклування Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків стосовно дітей. У разі неналежного виконання батьківських обов`язків вживати заходи реагування відповідно до законодавства України з поданням належних та допустимих доказів.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків визнано у справі №149/2510/21 достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 грудня 2025 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на орган опіки та піклування Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева