Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №507/2134/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5536/26

Справа № 507/2134/25

Головуючий у першій інстанції Дюдюн О. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Жмурко Світлана Леонідівна

на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Губську Х.Ю., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. На підтвердження своїх вимог вказує, що рішенням Любашівського районного суду Одеської області по справі №507/1252/18 від 16.10.2018 року, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.08.2018 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після досягнення дитиною повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , нові аліменти не нараховувалися, але залишився борг в сумі 138 410,50 грн., який відповідач не сплачував до травня 2025 року. В травні було ним сплачено 16736, 02 грн, в липні 2025 року - 48.00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості від 18.07.2025 року в рамках виконавчого провадження №62639751 загальний розмір заборгованості відповідача станом на 01.07.2025 року складає 121 626 грн 48 коп.

За її підрахунками, проведеними її представником загальна сума пені за порушення ОСОБА_2 , аліментних зобов`язань складає 2 724 053 грн 94 коп.

Відповідно до ст. 196 СК України, з відповідача на користь позивача може бути стягнута пеня за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 121 626 грн 48 коп., що є не більше 100 % заборгованості.

На підставі викладеного просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 121 626 грн 48 коп. та 6000 грн судових витрат (витрати на правову допомогу).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів — задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 121626 грн 48 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 6000 грн.

Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, як і заявлені витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Жмурко С.Л. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що позовній заяві ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів не порушується питання, щодо поновлення строку позовної давності. Зауважується, що початком строку позовної давності є 19.09.2021 року, досягнення дитиною повноліття.

Також, сторона скаржників вважає, що твердження позивача про навмисне ухилення відповідача від сплати аліментів є хибним, оскільки він по можливості, з урахуванням непостійного доходу та наявності другої дитини, перераховує кошти на утримання дитини, що підтверджується квитанціями, доданими до заперечень. І взагалі на платника аліментів не можна покладати відповідальність за прострочення сплати аліментів у виді нейстойки (пені), якщо заборгованість утворилась з незалежних від цього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримки або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Щодо розміру заборгованості, сторона скаржників зазначає, що при розрахунку не було враховано квитанцій на суму 17 929 грн, що в свою чергу ставить під сумнів весь наданий розрахунок. А також, судом при ухваленні рішення не було враховано суми сплачених аліментів в період з 2018 по 2019 роки.

З приводу стягнутої суми витрат на правничу допомогу, сторона скаржників акцентує увагу на тому, що стороною позивачів на підтвердження цих витрат не було додано детального опису виконаних робіт, що в свою чергу свідчить про їх недоведеність.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Чекал О.Г. на апеляційну скаргу відповідача подано відзив, в якому вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, безпідставними, без зазначення конкретних норм матеріального та процесуального права, порушень яких припустився суд першої інстанції, а зводяться виключно до незгоди з прийнятим рішенням. Просить оскаржуване рішення залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Чекал О.Г. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідачів, просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Інші учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутності клопотань про відкладення розгляду, думку учасників, що з`явились, щодо подальшого розгляду, колегія суддів вважає за можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області по справі №507/1252/18 від 16.10.2018 року, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30.08.2018 року до 19.09.2021 року.

23.07.2020 року, державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), відкрито виконавче провадження №62639751 із примусового виконання виконавчого листа виданого 17.12.2018 Любашівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.11.2021 відомості про ОСОБА_2 внесені до Єдиного реєстру боржників.

29.11.2021 державним виконавцем було винесено постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

10.02.2025 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

12.05.2025 державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника.

19.05.2025 та 04.08.2025 державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 18.07.2025 по виконавчому провадженню №62639751, загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на 01.07.2025 року складає 121626,48 грн.

Добровільно заборгованість зі сплати аліментів відповідачем не сплачено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Згідно з ч.1ст.196 ЦПК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Відтак, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за такою формулою:

Нp = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:

Нp - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, провівши розрахунок суду першої інстанції за період з 30.08.2018 року по 19.09.2021 року, було вірно встановлено борг по сплаті аліментів, який складав 138 410, 50 грн, крім того вірно враховано сплату боржником у травні 16736,02 грн, а у липні 48 грн, і визначена остаточна сума заборгованості у розмірі 121626,48 грн.

Разом з тим, як уже зазначено вище, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною, залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення, на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів;

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;

стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%;

при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивачка, з урахуванням принципу диспозитивності, пред`явила позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

У справі, що переглядається, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів розраховується за період визначений позивачкою ОСОБА_1 , а саме 30.08.2018 року по 19.09.2021 року.

Сукупний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 по аліментам, на який було нараховано пеню за прострочення їх сплати за вказаний період, з урахуванням сплачених коштів у травні та липні 2025 року, становить 121626,48грн, а тому розмір пені не повинен перевищувати цієї суми, що було враховано судом першої інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку зі сплати пені за прострочення сплати аліментів, у зв`язку з відсутністю його вини, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарне застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною 1 статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19).

У постанові в справі №362/4462/16-ц (провадження № 61-10968св19) від 20 липня 2020 року Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: "…відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника".

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч зазначеним вище вимогам, відповідач ОСОБА_2 , будучі обізнаним про стягнення з нього аліментів на утримання доньки, згідно рішення Любашівського районного суду Одеської області від 16.10.2018 року справа № 507/1252/18, не спростував наявність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, як і не довів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

З огляду на обставини цієї справи, підстав вважати відповідача невинуватим у несвоєчасній сплаті аліментів та виникненні заборгованості по аліментам у суду апеляційної інстанції немає.

Твердження сторони скаржників, щодо пропуску позивачкою строку позовної давності і відсутність клопотання про його поновлення, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що у даній справі строк позовної давності не підлягає застосуванню, оскільки з 12.03.2020 до 01.07.2023 строки позовної давності продовжувалися на строк дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповнений Законом № 540-ІХ від 30.03.2020); з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, внаслідок чого строки позовної давності спочатку були продовжені (Законом № 2120 ІХ від 15.03.2022), а з 30.01.2024 – зупинені (Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023) (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Доводи, щодо неврахування судом першої інстанції наданих стороною відповідача квитанцій на загальну суму 17 929 грн, є безпідставними, оскільки апеляційним судом перевірені долучені у суді першої інстанції стороною відповідача квитанції, не можуть бути визнані належними, допустимими доказами, оскільки одна їх частина є нечитабельною, а інша не містить ідентифікуючих даних, щодо відправника, отримувача, реквізитів рахунків чи призначення платежу, до того ж декілька квитанцій свідчать про перерахування коштів сторонніми особами на користь третіх осіб, що взагалі не стосується справи.

Крім того, колегія суддів зауважує, що ні в суді першої інстанції ні при апеляційному розгляді сторона відповідачів не оспорювали розрахунки пені та не надавали альтернативних своїх розрахунків, а само лише посилання на невідповідність наданого позивачкою розрахунку не може слугувати обставиною визнання його не дійсним.

Доводи, щодо не згоди сторони відповідача з стягнутими на користь позивачки витрати на правничу допомогу, не заслуговують на увагу, оскільки мають формальний характер.

Перевіривши надані стороною позивача докази понесених витрат наданих до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що вони є належними та допустимими та такими, що не спростовують твердження сторони відповідачів.

Загалом доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Жмурко Світлана Леонідівна - залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький