Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №521/26049/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/501/26

Справа № 521/26049/23

Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Акцент Банк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович

на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 червня 2024 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 04 березня 2013 року остання приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети–заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Позичальниця підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті http://a-bank.соm.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальниці кредит в розмірі, встановленому тарифами банку, що підтверджується п.2.1.12.6 Умовами та правилами надання банківських послуг.

Оскільки відповідачка ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просив суд стягнути з останньої на користь банка, суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 березня 2013 року станом на 09 листопада 2023 року в розмірі 114786,08 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом – 10393,25 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом – 953,82 грн., заборгованості за штрафами – 103439, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Малиновським районним судом м. Одеси рішенням від 06 червня 2024 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ «Акцент-Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Є.В., звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення суду, постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та з неповним з`ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт зазначав, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувалась кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Також апелянт зазначав, що помилковими є висновки суду першої інстанції про відмову у стягненні процентів. Крім того, зазначав, що навіть з урахуванням постанови Верховного Суду на, яку посилався суд першої інстанції, суд повинен був стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачі правом на подачу відзиву до апеляційного суду не скористались.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судові повістки надіслані відповідачам повернулись з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що відповідачі відповідно до процесуального закону вважаються належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

АТ «А-Банк» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 54, 56-59).

Встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 11 липня 2022 року (а.с. 107).

З матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2013 року відповідачка звернулася до АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 14 березня 2013 року, згідно умов якої відповідачці було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, але при цьому в матеріалах справи відсутня анкета-заява № б/н від 14 березня 2013 року, а надана підписана відповідачкою анкета-заява № б/н від 23 вересня 2011 року, яка підписана відповідачкою у справі, згідно умов якої відповідачці було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 5).

За твердженням позивача позичальниця підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява від 14 березня 2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті http://a-bank.соm.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 6-13).

Додані до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та умови та правила надання банківських послуг взагалі не містять підпису відповідачки, а інформація про паспорт споживчого кредиту у анкеті-заяві від 14 березня 2013 року відсутня (а.с. 6-13).

Відповідно до довідки за картками б/н та дати ОСОБА_1 відкрито рахунок (дата відсутня) та видано картку № НОМЕР_1 , строком дії до вересня 2018 року (а.с. 52).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14 березня 2013 року, копія якого відсутня в матеріалах справи, за період з 14 березня 2013 року по 09 листопада 2023 року були встановлені ліміти, що підтверджується довідкою за лімітами (а.с. 53).

Згідно з наданим банком розрахунком, через невиконання зобов`язань за кредитним договором № б/н від 14 березня 2013 року, станом на 09 листопада 2023 року у відповідачки утворилась заборгованість перед АТ «А-Банк» в розмірі 114786 грн., яка складається з:

- заборгованості за кредитом – 10393,25 грн.;

- заборгованості по процентам за користування кредитом – 953,82 грн.;

- заборгованості за штрафами – 103439, 00 грн. (а.с. 25-51).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Колексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «АКЦЕНТ-БАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані Банком до суду Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ-БАНК» розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, тим більш враховуючи, що за змістом Анкети-заяви відповідачки вона була згодна з умовами обслуговування і кредитування, розміщеними у рекламному буклеті, зміст якого щодо умов кредитування вказана анкета-заява не містить.

Колегія суддів звертає увагу, що надана банком на підтвердження своїх позовних вимог, анкета-заява ОСОБА_2 не містить умов кредитування, зокрема щодо строку кредитування, розміру відсоткової ставки, штрафних санкції та будь-яких реквізитів платіжної картки яку видано та на яку буде встановлено кредитний ліміт.

Надані АТ «АКЦЕНТ-БАНК» разом із позовною заявою Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг відповідачем не підписані.

За таких обставин надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг АТ «АКЦЕНТ-БАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафних санкцій та інше.

За вказаних обставин, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» процентів за користування кредитом та неустойки, а тому вказані вимоги позивача є необґрунтованими у зв`язку з їх недоведеністю.

Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення такого висновку, тому що він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Аргументи апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду про відмову у стягненні процентів, оскільки дії відповідачки з користування кредитними коштами, на думку Банку, свідчать про обізнаність та згоду ОСОБА_1 з умовами кредитування, зазначеними в Умовах та правилах надання банківських послуг у АТ «АКЦЕНТ БАНК» і Тарифах по картці «Універсальна», «Універсальна GOLD», доданих позивачем до позовної заяви, - суперечать встановленим обставинам справи, вищевикладеним положенням закону та наведеному висновку Великої Палати Верховного Суду, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному як у Тарифах та Умовах та правилах надання банківських послуг, з яких виходив позивач, розраховуючи заборгованість ОСОБА_1 .

Щодо наведеного судом розрахунку заборгованості за кредитом, який проведений виходячи із різниці отриманих та повернутих позичальником кредитних коштів, то у зв`язку із тим, що суд виходив із недоведеності досягнення сторонами домовленості стосовно сплати процентів, відсутні підстави вважати такий розрахунок помилковим. Так, з розрахунку позивача та виписки з карткового рахунку вбачається, що збільшення заборгованості за тілом кредиту зокрема відбувалось за рахунок направлення сплачених відповідачкою коштів на погашення процентів, нарахування яких та конкретний розмір не було узгоджено сторонами, що є порушенням умов договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 просила встановити кредитний ліміт у розмірі 2000 грн, однак як вбачається з наданого банком розрахунку починаючи з 2013 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 4476,04 грн.

Крім того колегія суддів звертає увагу, що банком надано розрахунок заборгованості за договором №б/н від 14.03.2013 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 .

Хоча відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н, вказану заяву було укладено між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» 23.09.2011 року.

Таким чином, позивачем не було надано розрахунку заборгованості саме за договором анкетою-заявою укладеною між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 №б/н саме від 23.09.2011 року.

Будь-яких пояснень з вказаного приводу, щодо надання розрахунку за фактично іншим кредитним договором банком не було надано, тому остання не може бути прийнята судом до розгляду.

Також, надана банком довідка за лімітами стосується кредитного договору №б/н від 14.03.2013 року.

Так відповідно до позиції Верховного Суду викладену у постанові від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що надана виписка за рахунком також не може бути доказом наявності заборгованості, оскільки належність її до спірного кредитного

договору Позивачем не обґрунтовано.

Вказане позбавляє суд перевірити обставини щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до положень статей 12, 13, 76–81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на обставини, які, на його думку, підтверджують обґрунтованість заявлених вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором. Разом із тим обов`язок доведення таких обставин покладається саме на позивача.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі N 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18).

Відтак, АТ «Акцент-Банк» не доведено наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за договором саме від 23.09.2011 року у визначеному банком розмірі, оскільки банком не було підтверджено наявність заборгованості саме за договором від 23.09.2011 року, відкриття карткового рахунку за вказаним договором, збільшення кредитного ліміту за картковим рахунком, підтвердження, що розрахунок заборгованості та виписка по картковому рахунку відносяться саме до наданого банку договору від 23.09.2011, що позбавляє суд перевірити правильність розрахунку заборгованості.

Отже, позивач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок щодо доведення тих обставин, на які він посилався як на підставу позову, а наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності не дають суду можливості дійти переконливого висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до помилкового тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Оскільки висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають правовідносинам, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в редакції мотивувальної частини даної постанови.

В решті рішення суду необхідно залишити без змін.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович задовольнити частково, а рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 червня 2024 року залишити без змінити.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк», в інтересах якого діє адвокат Омельченко Євген Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 червня 2024 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький