Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №947/27160/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/231/26

Справа № 947/27160/22

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Сенс Банк»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов Олександр Володимирович

на заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2023 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопада 2022 року позивач - Акціонерне товариство «Альфа - Банк» звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь відсотки за кредитним договором №2008/13-1-8/11 від 16.01.2008 року, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 70925,18 грн. та інфляційних втрат розрахованих на суму заборгованості в сумі 318708,44 грн., що в цілому складає 389633,62 грн.

В обґрунтування позову, представник позивача посилається на те, що 16.01.2008 року між АКБСР «УкрСоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2008/13-1-8/11, який банком було виконано в повному обсязі шляхом надання відповідачеві кредиту в сумі 74000 доларів США, зі сплатою 12,25 % річних, строком по 15.01.2033 року.

Позивач стверджує, що за наслідком зміни назви АКБСР «УкрСоцбанк» назв та внесення змін до статуту, АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником прав та обов`язків зокрема за кредитним договором №2008/13-1-8/11 від 16.01.2008 року.

В подальшому, 07.12.2011 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №6-5110/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСоцбанк» заборгованість по договору кредиту у розмірі 790148,43 та третейського збору в сумі 8301,48грн.

Представник позивача вказує, що відповідачем вказане рішення суду не виконується, за наслідком чого враховуючи положення кредитного договору в частині визначення відсотків за користування кредитом у розмірі 12,25% річних та положення ч.2 ст.625 ЦК України, у відповідача наявна заборгованість за відсотками нарахованими за період з вересня 2019 року по липень 2022 року на заборгованість та інфляційними втратами у заявленому до стягненні розмірі.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з цим позовом.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2023 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги в цій справі не підтверджені жодним доказом, а відтак є необґрунтованими та безпідставними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов О.В. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.11.2023 року по справі № 947/27160/22, винести нове рішення, яким стягнути з відповідача, яким є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь АТ “Сенс Банк”, заборгованість розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, та пунктів Кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 2008/13-1-8/11 від 16.01.2008 року та становить 389 633,62 грн та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 70 925,18 грн; сума заборгованості за інфляційними витратами 318 708,44 грн.

Стягнути з відповідача на користь АТ №Сенс Банк” витрати по сплаті судового збору у сумі 5 844,51 грн (суд першої інстанції) та 8766,76 грн (суд апеляційної інстанції).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що на підставі виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 07.12.2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 790 148 грн 43 коп., проте зазначений виконавчий лист не виконано, що підтверджується долученою до позову постановою про повернення виконавчого листа стягувачу, і яка підтверджує, що вже у 2013 році не можливо виконати виконавчий лист на підставі відсутності майна на яке можливо звернути стягнення. Крім того, скаржником зауважується, що ним на підтвердження своїх позовних вимог було надано довідку, яка зроблена з виписок по особовим рахунках відкритих для обслуговування кредитного договору 2008/13-1-8/11 від 16.01.2008 року, згідно яких відсутні відомості про погашення заборгованості за виконавчим листом та взагалі.

Наголошується, що невиконання грошового зобов`язання, відповідно до вищезазначеного виконавчого листа тягне за собою нарахування санкцій відповідно до ст. 625 ЦК України, які станом на 17.08.2022 року становлять 389633,62 грн та складаються з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 70925,18 грн; сума заборгованості за інфляційними витратами 318708,44 грн.

Крім того, акцентується увага суду на тому, що починаючи з 07.07.2023 року Державне підприємство «Інформаційні судові системи», яке належить до сфери управління ДСА, реалізувало можливість отримання суддями інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, суд самотужки мав можливість перевірити інформацію про реалізацію предмету іпотеки, окрім того згідно договору іпотеки передано в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, розрахунковою площею 75,45 кв.м, що знаходиться на 8 поверсі, в секції «В» жилого будинку АДРЕСА_2 . Фактично реалізувати майнові права неможливо без реєстрації права власності, і після реєстрації права власності ОСОБА_1 повинен передати в іпотеку вже сформовано майно, але цього не відбулось і це підтверджує реєстр прав власності.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Представник Банку, повідомлений шляхом надсилання судової повістки до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

Судові повістки надіслані ОСОБА_1 повертались на адресу суду з поміткою «адресат відсутній».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16 січня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2008/13-1-8/11, за умовами якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 74000,00 доларів США, з відсотковою ставкою 12,25% річних, зі строком повернення до 15.01.2033 року.

Додатково судом встановлено, що 14.12.2011 року Дніпровським районним судом міста Одеси видано виконавчий лист №6-5110/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 790148,43 грн., та третейського збору в сумі 8301,48 грн.

У відповідності до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2013 року, винесеної старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження №31010424 вбачається, що вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні, однак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «про виконавче провадження» повернутий стягувачеві, з зазначенням інформації про звернення в ході проведення виконавчих дій стягнення на транспортний засіб боржника, внаслідок чого ПАТ «УкрСиббанк» перераховані грошові кошти в сумі 2090,91 грн. в якості погашення заборгованості.

Надалі, загальними Зборами Акціонерів 09 березня 2010 року було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування (назви) Банку на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (скорочено - АТ «Укрсоцбанк»).

Також, судом встановлено, що згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного Товариства «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК».

12.08.2022 року Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-банк» шляхом затвердження його в новій редакції.

30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме – змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Матеріали справи свідчать про наявність грошового зобов`язання відповідача перед кредитором була підтверджена виконавчим листом № 6-5110/11, виданим 14.12.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 790148,43 грн, а також третейського збору в сумі 8301,48 грн.

Вказаний виконавчий документ перебував на примусовому виконанні, однак 29.12.2013 року був повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника доходів або майна, на яке можливо звернути стягнення.

Таким чином, в даній справі основна вимога кредитора вже була підтверджена належним виконавчим документом, а наявність простроченого грошового зобов`язання відповідача випливає з факту невиконання такого виконавчого документа у повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції не врахував, що з огляду на наявність судового рішення, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яке не виконано відповідачем, у позивача наявні права на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат унаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Судом першої інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на користь позивача є помилковим та передчасними.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим рішенням визначена сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 565 662,70 грн, а тому з урахуванням висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що три проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обчисленні трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

При цьому положення статті 625 ЦК України передбачає, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть визначатися у рішенні суду.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, провадження № 14-241цс19, та у справі № 646/14523/15-ц, провадження № 14-591цс18 та у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 711/4585/22 (провадження № 61-8119св21).

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 161/130/11/23 (провадження № 61-5082св24) зазначено, що разом з тим суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, для розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат взяв основну заборгованість лише за тілом кредиту та не врахував, що в цій справі договірні правовідносини сторін трансформувалися у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України на всю суму боргу, яка стягнена судовим рішенням.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 161/11703/22 (провадження № 61-11958св23).

Отже, матеріалами справи підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальника перед банком та його порушення, яке виникло на підставі кредитного договору.

Крім того, матеріали справи не свідчать про те, що ОСОБА_1 , виконав вказане судове рішення чи взагалі його виконував.

Даних про добровільне виконання цього судового рішення матеріали справи не містять.

Оскільки, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

Таким чином, колегія суддів вважає, що у розумінні наведених положень закону позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку трьох процентів річних та інфляційних втрат до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням положень частини другої статті 625 ЦК України та з урахуванням того, що судовим рішенням визначена сума заборгованості за кредитним договором є 565 662,70 грн, колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірним, а тому позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження повного або часткового погашення заборгованості, спростування розрахунку позивача чи припинення зобов`язання з інших передбачених законом підстав.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відтак, доводи апеляційної скарги скаржника знайшли своє підтвердження матеріалами справи, та приймаються до уваги колегією апеляційного суду.

Разом з тим, колегією суддів враховано позицію Європейського суду з прав людини, а саме, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції належить скасувати та з ухвалити нове судове рішення, яким позовній вимоги АТ « Сенс Банк» - задовольнити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «Сенс Банк» задоволено, тому судовий збір за подачу позовної заяви та за подачу апеляційної скарги в розмірі 14611,25 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк».

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Байрамов Олександр Володимирович, задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №2008/13-1-8/11 від 16.01.2008 в розмірі 389633,62 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 14611,25 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький