Постанова від 08 квітня 2026 р. у справі №495/638/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1655/26

Справа № 495/638/25

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3

на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу від 20 грудня 2024 року, винесеного у справі № 495/11097/24 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити розмір аліментів в розмірі 16,5% частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 грудня 2024 року у справі № 495/11097/24 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено судовий наказ, яким стягнуто з нього, ОСОБА_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто до 17.12.2024 та до повноліття дитини.

Про винесення вказаного наказу йому відомо не було, він не отримував ні заяву про видачу судового наказу з додатками, ні сам судовий наказ.

Про вказаний судовий наказ йому стало відомо випадково при зверненні до нотаріуса з метою вчинення нотаріальних дій, та який повідомив його, що відкрито виконавче провадження про стягнення з нього аліментів № АСВП: 76854059 від 21.01.2025, яке перебуває у Саратському ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса).

Він, ОСОБА_1 , з 24.09.2024 перебував у шлюбі із ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), актовий запис № 522.

До 2024 року він із ОСОБА_5 , перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу.

У його дружини від попереднього цивільного шлюбу є донька – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 , виданого 27.12.2017 Виконавчим комітетом Воскресенської селищної ради Вітовського району у селі Пересадівка, актовий запис № 50.

Відповідно до вказаного свідоцтва про народження батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_7 .

Так, відомості про батька дитини до реєстру актів цивільного стану було внесено зі слів матері на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.

У подальшому було внесено зміни про відомості відносно батька ОСОБА_6 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2024 року у справі № 489/1272/24.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2024 року у справі № 489/1272/24 набрало чинності.

Так відповідно до вказаного рішення суду батьком неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час бойових дій внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

Зазначена обставина встановлена рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 листопада 2024 року у справі № 489/1272/24.

Він ставиться до неповнолітньої ОСОБА_6 як до рідної доньки, піклується та турбується про неї, бере участь у вихованні, підготовці до самостійного життя, має намір удочерити її.

Неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з ним та ОСОБА_5 (матір`ю ОСОБА_9 , його дружиною).

ОСОБА_5 , не працює, не має джерел доходів.

Його дружина та неповнолітня ОСОБА_6 повністю знаходяться на його утриманні.

Він матеріально забезпечую сім`ю.

Неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від іншої жінки, а саме від Відповідача - ОСОБА_2 .

З невідомих йому причин, чомусь ОСОБА_2 стверджує, що він не забезпечує свого сина, хоча насправді це не відповідає дійсності, оскільки він постійно направляє грошові кошти на картковий рахунок відповідача на утримання ОСОБА_4 , турбується про нього, у вільний час завжди намагається приймати участь у духовному та культурному розвитку сина.

ОСОБА_2 в заяві про видачу судового наказу про стягнення з нього аліментів навмисно не повідомила суд про той факт, що він має ще дитину – доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка перебуває на його утриманні.

Відтак Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області розглядаючи справу № 495/11097/24 був позбавлений можливості призначити розмір аліментів згідно чинного законодавства в розмірі 1/3 (33%) доходу платника аліментів, що діляться порівну на двох дітей, тобто по 16,5% на кожну дитину, так як, при народженні дітей від різних матерів, діти мають рівні права на отримання аліментів.

Звертає увагу суду, що наразі проходить тривалий курс лікування у зв`язку із пораненням, захищаючи Україну проти збройної агресії рф.

Базова медична допомога йому надається безкоштовно, але разом з цим йому доводиться витрачати кошти у великих розмірів на ліки, операції, численні різноманітні процедури. Лікування буде ще досить тривалим.

Так, перебуваючи наразі у лікарні, він потребує постійного стороннього догляду, окрім допомоги лікарів.

Відтак змушений також витрачати кошти на орендування житла у м. Миколаєві, щоб дружина могла щоденно відвідувати його та надавати сторонню допомогу.

Наразі він продовжує лікування внаслідок отриманого поранення.

Лікування буде довготривалим.

Таким чином, після визначення розміру аліментів судом, змінився його сімейний стан, тому він і звернувся з позовом до суду.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Білгород- Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини — відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що позивачем не доведено правових підстав для зменшення розміру аліментів з визначених у позові обставин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Шкодіна Л.В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального та процесуального права при його постановленні, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини та зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , на підставі судового наказу від 20 грудня 2024 року, винесеного у справі № 495/11097/24 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити розмір аліментів в розмірі 16,5% частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що суд першої інстанції фактично помилково звів зміни сімейного стану повивача до формальності, ігноруючи юридичне значення появи нового утриманця та не врахував наявність дружини та неповнолітньої дитини як підставу для зміни розміру аліментів. Крім того, акцентується стороною скаржника той факт, що судом першої інстанції не враховано вплив поранення та лікування позивача, що також вплинуло на його матеріальний стан.

Стороною скаржника наголошується, що сукупність обставин, які виникли у ОСОБА_1 , а саме: зміна сімейного стану, утримання неповнолітньої дитини дружини, отримане поранення та лікування, — повністю відповідають вимогам ст. 192 СК України як підставам для зменшення розміру аліментів та задоволенню позову.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції не подавали.

Судова повістка надіслана засобами поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_2 вручена адресату, що підтверджується повідомленням про вручення № R0 68070475883.

Судова повістка представнику ОСОБА_1 адвокату Шкодіной Л.В. надіслана до її особистого електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку.

Судова повістка надіслана ОСОБА_1 повернулась на адресу суду з поміткою «адресат відсутній».

Згідно із ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи судом його апеляційної інстанції, та його не явка не перешкоджає розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а.с. 30)

20 грудня 2024 року у справі № 495/11097/24 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , (РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто до 17.12.2024 та до повноліття дитини. (а.с. 14)

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №727/1599/22, від 10.10.2023 у справі №682/2454/22, від 27.11.2024 у справі №613/1404/23.

Звертаючись до суду з вказаним позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, а саме на його утриманні перебуває дружина та неповнолітня дитина, він отримав поранення та проходить лікування, що зумовило збільшення витрат та вказує на погіршення матеріального становища платника аліментів.

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтями 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України та статтями 12, 13, 81 ЦПК України. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не довів наявності підстав для зменшення розміру аліментів, а саме - не довів важке матеріальне становище, що унеможливлює сплачувати аліменти у стягуваному розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи та безпідставно відмовив у зменшенні розміру аліментів, відхиляються з таких підстав.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений судовим рішенням, може бути зменшено за позовом платника аліментів у разі зміни його матеріального або сімейного стану. Тягар доказування наявності таких підстав покладається на позивача (статті 13,81 ЦПК України).

Позивач посилався на те, що на його утриманні перебуває дружина на неповнолітня дитина, проте як правильно встановив суд першої інстанції, жодних доказів на підтвердження факту утримання дитини дружини позивачем не надано. Сама лише вказівка на наявність неповнолітньої дитини дружини, не є достатньою підставою для висновку про зміну сімейного стану платника аліментів.

Крім того, судом першої інстанції віно зауважено, що батьки не мають право компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншими.

Також, не знайшли підтвердження доводи апелянта про значне погіршення його матеріального становища у зв`язку з пораненням та проходженням лікування.

Так, відповідно медичних довідок ОСОБА_1 отримав поранення, потребував оперативного втручання. Відповідно з виписного епікризу був госпіталізований 17.02.2025 року виписаний 05.03.2025 року, потребує курс лікування у відділені реабілітації, відповідно виписного епікризу виписаний з поліпшенням.

Відповідно довідки військово–лікарської комісії від 04.05.2025 року потребує відпустки для лікування після поранення на 60 календарних днів.

Інших доказів проходження лікування в подальшому, або погіршення стану здоров`я позивачем ні до суду першої ні до апеляційної інстанції не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір аліментів визначений судовим наказом відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без підтвердження погіршення його матеріального становища або доказів перебування на утриманні ще когось, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Приймаючи до уваги, що позивач не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, - суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості в подальшому, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (стаття 192 СК України).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький