Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №487/4467/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4945/26

Справа № 487/4467/25

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – ОСОБА_2 , третя особа – Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси, у складі: судді Калініченко Л.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи – Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду міста Миколаєва із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 164-166 Сімейного кодексу України просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 19.01.2018, який розірвано рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 29.04.2020 по справі № 487/969/20. За час перебування у шлюбі в них народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачка вказує, що дитина проживає з нею, перебуває на повному її матеріальному утриманні. Відповідач не здійснює жодної участі у вихованні та утриманні сина, не проявляє інтересу, не цікавиться його долею. Також вказує на наявність у відповідача значного розміру заборгованості зі сплати аліментів на малолітнього сина. У позові позивачка додатково посилається на те, що відносно неї відповідач вчиняв домашнє насильство, вів себе неадекватно, вважає, що він вживав наркотичні засоби. На початку 2024 року, як вказує позивачка, їй з засобів масової інформації стало відомо, що відповідач підозрюється в скоєнні тяжкого злочину в торгівлі людьми (за частиною 2 статті 149 Кримінального кодексу України). На даний час, як зазначає позивачка, відповідач знаходиться під слідством - під домашнім арештом до кінця липня 2025 року в рамках кримінальної справи № 947/10683/24. У зв`язку з цим, вона звернулася до органу опіки та піклування (Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради) з проханням позбавити відповідача батьківських прав, на що їй було рекомендовано звернутися до суду і в судовому порядку провести перевірку щодо надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав (а.с. 1-27).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.07.2025 прийнято до розгляду вказану позовну заяву, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Одночасно ухвалою суду витребувано у Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 31-31зв.).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що у певний період дійсно він мав заборгованість зі сплати аліментів, однак, як вказує, це було пов`язано зі складним матеріальним та життєвим становищем, а також тим, що він перебуває під цілодобовим домашнім арештом. Незважаючи на це, як зазначає відповідач, з травня 2025 року він почав офіційно та добровільно сплачувати аліменти. Відповідач повідомив, що намір виконувати цей обов`язок у нього залишається сталим і надалі. Крім того, відповідач стверджує, що до цього часу він передавав кошти особисто матері дитини готівкою, однак ці передачі не фіксувалися документально, а позивачка неодноразово ставила умови, що він зможе бачитися з дитиною лише після сплати грошей у сумі, яку вона сама визначала, що він – відповідач вважає маніпуляцією дитиною і неприйнятним.

Додатково, у відзиві відповідач вказує про намір брати участь у житті дитини. Так, відповідач стверджує, що він не ухилявся від виконання батьківських обов`язків навмисно, неодноразово намагався встановити контакт із позивачкою, просив надати йому фото дитини, можливість бачитися зі ОСОБА_4 . Однак отримував відмову. Вважає, що позивачка свідомо перешкоджає його батьківським правам, чим порушує інтереси самої дитини. Відповідач вказує, що і надалі він має щире бажання бути батьком, а не лише платником аліментів, у зв`язку з чим просить суд одночасно зобов`язати позивачку не перешкоджати його контактам із дитиною, з урахуванням його теперішнього правового статусу. Відповідач у відзиві зазначає, що на момент подання позову, він перебував під цілодобовим домашнім арештом згідно з ухвалою суду у межах кримінального провадження, що тимчасово обмежує його свободу пересування, однак жодним чином не свідчить про його байдужість чи небажання бути батьком (а.с. 36-56).

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.10.2025 року матеріали цивільної справи № 487/4467/25 передано до Київського районного суду м. Одеси за підсудністю (а.с. 126-126зв.).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2025 року цивільну справу № 487/4467/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи – Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради, про позбавлення батьківських прав – прийнято до провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29.11.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи – Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покладено на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обов`язок надати до суду протягом шести місяців, з дня набрання цим рішенням суду законної сили, докази на підтвердження вчинених ним дій з врегулювання у передбачений законом спосіб питання визначення його участі у вихованні та спілкування з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 160-167зв.).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Доводами апеляційної скарги є те, що відповідач жодним чином не піклується про дитину, не проявляє інтересу в подальшій долі дитини, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчанням сина, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкується з дитиною в повному обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та духовних цінностей; не сприяє засвоєнню сином загальних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу.

Скаржник зазначає про наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка лише росте. Відповідач тривалий час офіційно не працював і будь-якої матеріальної чи фінансової допомоги на утримання сина ОСОБА_4 не надає, в житті дитини жодної участі не бере, забезпечувати матеріально відмовляється, аліменти за судовим наказом від 03.04.2019 про примусове стягнення не сплачує.

Звертає увагу на те, що відносно відповідача в період з 16.02.2024 по 08.09.2025 вживалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які в подальшому були змінені на цілодобовий домашній арешт, в рамках розгляду кримінального провадження за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України (справа № 947/10683/24).

Наголошує на тому, що відповідач не змінив свого ставлення до сина, не почав з ним спілкуватися та допомагати матеріально чи фінансово, веде аморальний спосіб життя, обвинувачується у тяжкому злочині, взагалі не цікавиться життям сина, а лише використовує свій статус «батька» у корисливих для нього цілях.

Зауважує, що аліменти відповідач почав сплачувати лише після подання позову про стягнення пені.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 76-81, 89 ЦПК України, а саме: не надав належної оцінки доказам (розрахунку заборгованості, акту обстеження умов проживання, характеристиці із садочка та іншим доказам), які були подані позивачем до позовної заяви, а також не врахував висновок Служби у справах дітей і дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Серед іншого, позивач також наголошувала на тому, що відповідач неодноразово піднімав на неї руку, вів себе неадекватно, можливо, вживав наркотичні засоби (а.с. 171-214).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 04.08.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 та третя особа Служба у справах дітей Ширяївської селищної ради – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 04.08.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 06.06.2026 о 15:04:38 та 15:10:25, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 226-227), не з`явилися.

Вказане відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що сторони: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 19.01.2018 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.04.2020 (справа № 487/969/20) (а.с. 15-16).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 09 січня 2019 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області складено відповідний актовий запис № 37 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

Згідно з довідкою про склад сім`ї та проживання, виданої Загальним відділом Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області від 12.03.2025 № 435 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає разом з матір`ю – ОСОБА_1 за фактичною адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також проживають та входять до складу сім`ї ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син), ОСОБА_7 (мати), ОСОБА_8 (батько) (а.с. 22).

Відповідно до довідки від 30.05.2022 № 5135-7001238978 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є внутрішньо переміщеною особою. Законний представник, що супроводжує малолітню дитину – ОСОБА_1 . Фактичне місце проживання/перебування – АДРЕСА_2 (а.с. 13).

У відповідності до Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 24.03.2025, складеного комісією Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , матір`ю - ОСОБА_7 , батьком - ОСОБА_8 , в найманому будинку без оформлення договору оренди. Будинок цегляний, складається з чотирьох житлових кімнат, кухні, коридору, веранди, ванної кімнати, котельні. На території двору розташовані господарські будівлі, погріб та колодязь. Опалення пічне та газове. Присадибна ділянка охайна, прибрана. Земельна ділянка - оброблена. В будинку прибрано, ліжка застелені, постільна білизна чиста. ОСОБА_4 та ОСОБА_9 мають окремі кімнати. У ОСОБА_4 в кімнаті є диван, письмовий стіл для навчання, шафа для зберігання одягу, місце для відпочинку та проведення дозвілля (іграшки, книги). Продуктами харчування та речами особистої гігієни родина забезпечена в достатній кількості. Висновок комісії: Умови проживання - добрі. Матір`ю створені належні умови для проживання, навчання та проведення дозвілля дітей (а.с. 27).

14.03.2025 Ширяївським закладом дошкільної освіти «КАЗКА» (Ясла-Садок) Березівського району Одеської області Ширяївської селищної ради видано характеристику за вих. № 51 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій зазначено, що ОСОБА_4 проживає з матір`ю, дідусем, бабусею та маленьким братиком у приватному будинку. Хлопчик відвідує дитячий садок з 2023 року. Стан здоров`я відмінний. Відхилень немає. Відносини з дітьми в групі складаються добре. Хлопчик завжди гарно одягнений, легко йде на контакт з дітьми і дорослими. Має високий рівень навчальної діяльності. Виявляє здатність висловлювати думки. На заняттях проявляє інтерес та допитливість, ставить багато питань, виявляє позитивні емоції. Володіє знаннями про природний і соціальний світ, в якому він живе. Увага стійка, пам`ять розвинена добре, мислення відповідає віку. Програму засвоює на достатньому рівні. Мовлення виразне, немає порушень звуковимови. Особистісні особливості: активний, поступливий та активний у процесі спілкування з дітьми та дорослими. З незнайомими дорослими сором`язливий. Поведінка спокійна, адекватна ситуації. Зазначено, що у вихованні хлопчика бере активну участь матір ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_8 . Цікавляться успіхами та досягненнями дитини, співпрацюють з вихователем з питань виховання та навчання. Батько хлопчика ОСОБА_2 , у вихованні хлопчика участі не бере, до дитини в дитячий садок не приходить. Жодного разу не спілкувався з вихователем (а.с. 26).

Згідно з судовим наказом Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/2748/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ видано судом стягувачу – ОСОБА_1 10.05.2019 (а.с. 17).

Вказаний судовий наказ № 490/2748/19, виданий 10.05.2019 року, перебуває на примусовому виконанні у Центральному відділі ДВС у м. Миколаєві ОМУМЮУ, в межах виконавчого провадження ВП №59173206, що відкрите на підставі постанови від 22.05.2019 (а.с. 18-18зв.).

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12.08.2021 по справі № 487/1440/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з квітня 2019 року по березень 2020 року в сумі 18564,00 грн (а.с.23-25зв.).

Згідно з наданим до позову розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 в рамках обов`язків по виконавчому документу № 490/2748/19, виданому 10.05.2019, має заборгованість зі сплати аліментів за період з квітня 2019 року по лютий 2025 року у загальному розмірі 230664 грн (а.с.19-21).

Службою у справах дітей Ширяївської селищної ради надано до суду в порядку статті 19 СК України висновок від 11.09.2025 за № 01-21/523, яким за наслідком розгляду спірного в цій справі питання, Служба у справах дітей дійшла до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 95-97зв.).

У вказаному висновку, додатково до вище встановлених обставин на підставі доказів, наданих позивачкою до позову, також зазначено, що ОСОБА_3 навчається у 1-Б класі Опорному закладі освіти «Ширяївський ліцей» Ширяївської селищної ради Одеської області на змішаній формі навчання, що підтверджується довідкою зазначеного закладу від 04.09.2025 року № 362. У довідці зазначено, що навчаючись у денній школі, ОСОБА_4 не пропускає навчальні заняття без причини. Учень працює над навчальними предметами, наполегливий у здобутті знань. У спілкуванні з однолітками дружелюбний, толерантний та чемний. Мати учня приділяє велику увагу навчанню та вихованню дитини та охоче підтримує зв`язок з класним керівником. Батько ОСОБА_2 зовсім не приділяє увагу навчанню і вихованню ОСОБА_4 , жодного разу не відвідував школу та не був на батьківських зборах.

Зазначено, що відповідно до пояснення громадянки ОСОБА_7 , яка проживає в АДРЕСА_1 , батько дитини ОСОБА_2 з народження онука і до цього часу, в вихованні дитини не бере участі. ОСОБА_2 , не цікавиться як проходить життя дитини, навіть не вітає з днем народження, фінансово не допомагає не сплачує аліменти. Також ОСОБА_2 , поводить себе неадекватно, погрожував, вчиняв сварки, підіймав руку на свою дружину.

Згідно з поясненнями громадянина ОСОБА_8 , який проживає по АДРЕСА_1 , з самого народження онука вони проживають разом. Весь цей час батько дитини не відвідує свого сина, у вихованні ніякої участі не бере, на зв`язок не виходить, постійно змінює номери телефону, місце знаходження не відоме. Фінансової допомоги не надає. Вів себе неадекватно завжди, погрожував всій сім`ї неодноразово.

Відповідно до пояснень громадянки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка проживає в даному селі по сусідству з ОСОБА_1 , яка проживала з дня народження сина у батьківському домі до початку 2022 року, зазначила, що батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у вихованні сина, не надавав фінансової підтримки і взагалі не цікавиться життям ОСОБА_4 .

Тому Служба у справах дітей дійшла висновку, що ОСОБА_2 ніяким чином не піклується про свого малолітнього сина, ОСОБА_3 , не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням та розвитком, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду. Не зустрічається та не спілкується з ОСОБА_4 , не бере участі у навчанні та вихованні дитини, а це у свою чергу означає, що він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с. 93-97зв.).

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16.02.2024 (справа № 521/2060/24), відносно ОСОБА_2 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 1 ст. 125 КК України, в рамках кримінального провадження було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_2 обов`язків, передбачених КПК у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на 16.02.2024 року – 605600 грн.

Вказана ухвала слідчого судді також містить інформацію, що ОСОБА_2 раніше судимий: 27.05.2015 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч.1 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Звільнений 19.04.2017 року з заміною покарання на виправні роботи з утриманням 10% в дохід держави (а.с. 150-154).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06.09.2024 по справі № 947/10683/24 в межах розгляду кримінального провадження за обвинуваченням у тому числі ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосовано до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту строком до 06.11.2024 року, в межах строку досудового розслідування, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги. Покладені відповідні обов`язки (а.с. 147-149).

Як вбачається, вказаний запобіжний захід в межах розгляду кримінального провадження за обвинуваченням у тому числі ОСОБА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, неодноразово продовжувався.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.05.2025 по справі № 947/10683/24 в межах розгляду кримінального провадження за обвинуваченням, у тому числі ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту відносно ОСОБА_2 було продовжено до 28.07.2025, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги (а.с. 49-50).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15.07.2025 по справі № 947/10683/24 вказаний запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту відносно ОСОБА_2 було продовжено до 15.09.2025 (а.с. 72-72зв.).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.09.2025 по справі № 947/10683/24 в межах розгляду кримінального провадження за обвинуваченням у тому числі ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 08.11.2025 року, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , у період часу з 23 години 00 хвилин по 05 годину 00 хвилин, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги, а також покладені на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України (а.с. 111-113).

Як вбачається з вказаної ухвали суду, під час розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке було задоволено судом частково, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 частково заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши про те, що її підзахисний тривалий час перебуває під цілодобовим домашнім арештом. У нього на утриманні знаходиться сім`я - дружина та неповнолітня дитина, яких необхідно забезпечувати, а для цього йому необхідно працевлаштуватися. Крім того, зазначила, що із плином часу встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, мінімізовані. Просила застосувати відносно підзахисного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту (а.с. 111).

Таким чином, у період часу з 16.02.2024 до 08.09.2025 відносно відповідача ОСОБА_2 , який є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вживалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 .

Також з поданих відповідачем до суду квитанцій вбачається, що, починаючи з травня 2025 року ним здійснюються дії зі сплати грошових коштів в рахунок сплати аліментів на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за судовим наказом № 490/2748/19, виданим 10.05.2019 року, однак у розмірах, що є недостатніми для визначених державним виконавцем щомісячних платежів (а.с. 73-84).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторони по справі є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає разом з матір`ю, окремо від батька.

Подані до суду докази свідчать, що матір`ю здійснюється обов`язок з виховання і утримання малолітнього сина, забезпечено умови для проживання, зростання і розвитку дитини.

Також судом встановлено, що за судовим наказом № 490/2748/19, винесеним 03.04.2019 року Центральним районним судом міста Миколаєва з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Покладений на відповідача обов`язок з утримання власного сина та за вказаним судовим наказом обов`язок зі сплати аліментів, ОСОБА_2 виконує неналежним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами з наявною заборгованістю у значному розмірі та стягнутою з відповідача пенею за невиконання обов`язку зі сплати аліментів.

Поряд з цим, суд зазначив, що наявність заборгованості зі сплати аліментів, не є достатнім доказом свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

Суд зазначив, що за загальним правилом доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Однак, позивачкою не надано до суду належних доказів на підтвердження безпосереднього умисного ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина.

Разом з тим, судом враховано, що відповідач під час розгляду справи зазначав про бажання і намір виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до сина, одночасно посилаючись на наявність перешкод в цьому з боку матері дитини.

Додатково судом встановлено, що у період часу з 16.02.2024 року по 08.09.2025 року відносно відповідача, який є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були вжиті запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та під цілодобовим домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_3 , що, на думку суду, безпосередньо свідчить про наявність об`єктивних підстав, які зумовлювали неможливість відповідача з`являтись до малолітнього сина та ускладнює виконання своїх батьківських обов`язків.

Разом з тим, приймаючи зазначені обставини, суд зазначив, що відповідачем також не надано належних доказів на підтвердження того, що ним здійснювались усі можливі дії з виконання відповідних обов`язків відносно сина, у тому числі зацікавлення долею і розвитком дитини, участь у вихованні у дистанційному режимі, вчинення дій з метою захисту своїх прав та врегулювання питання його участі у вихованні та спілкуванні з сином.

З приводу поданого до суду висновку Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради від 11.09.2025 року за №01-21/523 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд зазначив, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі.

Як вбачається, вказаний висновок не охоплює обставин у період часу з 16.02.2024 року по 08.09.2025 року відносно відповідача, до якого були вжиті запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та під цілодобовим домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_3 , а також не містить інформації, що під час розгляду відповідного питання ОСОБА_2 сповіщався належним чином та була з`ясована його думка з приводу позбавлення батьківських прав відносно сина та обставин неналежного виконання своїх батьківських обов`язків відносно нього.

За наслідком чого, суд вважав вищевказаний висновок Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради від 11.09.2025 року за № 01-21/523 необґрунтованим, оскільки такий не охоплює усіх обставин спірних правовідносин, що має важливе значення і впливає на висновки. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.

Суд зазначив, що матеріали справи не містять виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Також матеріали справи не містять доказів, що з боку відповідача вчинялись будь-які неправомірні дії відносно колишньої дружини та малолітнього сина, у тому числі вчинення домашнього насильства, тощо.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно неналежним чином здійснював виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина, разом з тим, його поведінка загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки.

Суд вважав, що позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Враховуючи вік дитини та життєву ситуацію, в якій опинилися сторони, не може виправдовувати позбавленням її батьківських прав, оскільки, на думку суду, таку ситуацію можливо вирішити за допомогою менш радикальних засобів, ніж позбавлення батьківських прав.

За наслідком чого, суд вважав станом на час розгляду справи недостатніми підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, встановлені обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Колегія суддів зауважує, що в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що суд зробив, в цілому, правильні висновки щодо відсутності підстав для доцільності позбавлення батьківських через відсутність доказів свідомого нехтування відповідачем такими своїми правами.

Частинами п`ятою, шостою статті 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Під час ухвалення рішення суд першої інстанції слушно не погодився, і доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують, з висновками Служби у справах дітей Ширяївської селищної ради № 01-21/523 від 11.09.2025 щодо розв`язання спору, у якому зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки такий є недостатньо обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що висновок не охоплює усіх обставин спірних правовідносин, що має важливе значення і впливає на висновки, не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав, не з`ясована думка батька з приводу позбавлення його батьківських прав, відсутні відомості у висновку щодо належного сповіщення відповідача про розгляд вказаного питання Службою у справах дітей, що, у свою чергу, свідчить, що такий висновок не є повним та складеним за всебічного заслуховування сторін і дослідження усіх обставин, які призвели до ініціювання матір`ю дитини питання щодо позбавлення батька батьківських прав.

При цьому, такі висновки є доказами у справі, які підлягають дослідженню та оцінці судом разом з іншими докази у сукупності, на що також слушно звертав увагу суд першої інстанції.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що відносно відповідача в період з 16.02.2024 по 08.09.2025 вживалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які в подальшому були змінені на цілодобовий домашній арешт, в рамках розгляду кримінального провадження за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України (справа № 947/10683/24), колегія суддів, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та процесуальний статус відповідача в рамках розгляду кримінальної справи (обвинувачений), звертає увагу на фундаментальний принцип презумпції невинуватості, за яким особу вважають невинною, доки її провину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того, матеріали справи не містять доказів і стороною позивача не доведено, що відповідач становить загрозу для життя та здоров`я їх сина чи що відповідач вчиняв будь-якого роду домашнє насильство по відношенню до позивача та/або сина.

Також доводи скаржника про ведення відповідачем аморального способу життя жодним чином не підтверджені, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам (розрахунку заборгованості, акту обстеження умов проживання, характеристиці із садочка та іншим доказам) колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції, з огляду на зміст оскаржуваного рішення надав вичерпну оцінку доказам, поданим не лише стороною позивача, але й відповідачем, дотримавши вимоги, визначені ст. 89 ЦПК України і доводи скаржника цього не спростовують.

Щодо сплати аліментів та наявності заборгованості колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав і при вирішенні позову про позбавлення батьківських прав, наявність заборгованості зі сплати аліментів має оцінюватися в сукупності з іншими обставинами та поведінкою відповідача.

До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23.

Крім того, обставини та період утворення такої заборгованості частково припадає на період, коли відносно відповідача ОСОБА_2 вживалися запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 (16.02.2024 до 08.09.2025), що прямо впливало на можливість отримувати дохід та сплачувати з нього аліменти. Вказане частково спростовує доводи апеляційної скарги щодо ухилення та/або неналежного виконання обов`язку відповідача зі сплати аліментів.

Належну оцінку наведеному вже було дано судом в рамках розгляду позову ОСОБА_1 щодо стягнення пені.

Щодо неповної участі у вихованні дитини, то судом в межах своїх повноважень також відреаговано на вказаний факт та попереджено відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина.

Тому, зазначені доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.

Отже, судом по справі вірно не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили, що позбавлення батьківських прав відповідача щодо малолітньої дитини сторін відповідає якомога найкращим інтересам дитини, буде сприяти його нормальному та гармонійному розвитку в безпечному середовищі.

14.07.2026 позивач ОСОБА_1 подала апеляційному суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 02.07.2026 № 59173206 та постанови про накладення арешту в рамках ВП № 59173206, яке протокольною ухвалою від 04.08.2026 залишено без задоволення, з огляду на роз`яснення КЦС ВС щодо застосування процедури discovery та умови для прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції (постанові від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18).

Касаційний суд вважав недопустимим прийняття нових доказів на стадії апеляційного перегляду за клопотанням позивача як ініціатора судового провадження з метою підсилення своєї позиції.

Крім того, вказані докази створені вже після ухвалення оскаржуваного рішення (02.07.2026), отже не можуть впливати на законність/незаконність рішення.

Як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 04 серпня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький