Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №183/3165/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3165/26

№ 3/183/1161/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гузоватий О.І., за участю: секретаря судового засідання Ткач К.О., захисника Сергєєва А.М. (в режимі відеоконференції), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Петропавловськ-Камчатський РФ, громадянки України, військовослужбовця, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

15 березня 2026 року о 03 годині 13 хвилин на ділянці 159 км траси М29 «Харків-Дніпро» в Самарівському районі Дніпропетровської області ОСОБА_1 , будучи власником автомобіля марки «Mercedes–benz Vito 111 CDI», н/з НОМЕР_2 ,здійснила передачу керування цим автомобілем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який керував автомобілем «Mercedes–benz Vito 111 CDI», н/з НОМЕР_2 ,в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного проводився зі згоди ОСОБА_2 у встановленому законом порядку за допомогою приладу газоаналізатор DRAGER Alcotest 7510 ARMF- 0250, результат огляду позитивний та становить 0.99 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 г) ПДР.

В суд ОСОБА_1 не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про місце та час розгляду справи. Разом із тим, в судовому засіданні її захисник Сергєєв А.М. просив вказану справу розглядати за відсутності ОСОБА_1 , оскільки остання є військовослужбовцем та наразі, через постійні відрядження, не має можливості бути присутньою під час розгляду справи. Тому, суд на підставі ст. 268 КУпАП вирішив розглядати справу без участі ОСОБА_1 .

В судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Сергєєв А.М. зазначив, що ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнає. Обґрунтовуючи свою позицію захисник підтримав доводи наведені ним у його письмовому клопотанні від 05.08.2026 про закриття провадження по справі, та вважає, що матеріали справи та відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції суперечать чинному законодавству, оскільки ОСОБА_1 не знала та не усвідомлювала, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а тому в її діях, відповідно, відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, у протоколі вказано, що громадянин ОСОБА_2 керував т.з. MERCEDES-BENZ VITO 111 CDI д.н.з. НОМЕР_2 , однак це не підтверджується жодними доказами. Відеозапис наявний в матеріалах справи починається 15.03.2026 о 03:11, коли транспортний засіб, який зазначений в протоколі, не рухається. У відеозаписі відсутні будь-які ознаки керування ОСОБА_2 , тобто дій водія з управління транспортним засобом (рух, зміна напрямку). В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 здійснила передачу керування автомобілем 15.03.2026 о 03:13:00, проте відеозапис долучений до матеріалів справи починається 15.03.2026 о 03:11, та в цей час ОСОБА_1 перебуває поряд з автомобілем, який не рухається.

Тобто, захисник вважає, що докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не підтверджують скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, її винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується такими дослідженими та оціненими судом доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615258, яким зафіксовано факт правопорушення;

- рапортом заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області ДПП ст. лейтенанта Каращука С.Л. про те, що 15.03.2026 о 03.13 під час несення служби на стаціонарному блок посту на 159 км траси М29 було зупинено автомобіль «Mercedes–benz Vito 111 CDI», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який керував вказаним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія ОСОБА_2 за допомогою приладу газоаналізатор DRAGER Alcotest 7510 ARMF- 0250, результат огляду позитивний та становить 0.99 % проміле. В салоні також перебувала власниця керованого ОСОБА_2 транспортного засобу, а саме ОСОБА_1 , яка пояснила, що свідомо передала керування автомобілем ОСОБА_2 , оскільки втомилася та погано бачить в ночі. Стосовно водія ОСОБА_2 було складено, у тому числі, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушення п. 2.9а) ПДР, стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, порушення п. 2.9г) ПДР.;

- результатом тесту на вміст алкоголю у повітрі, що видихається № 894 технічного засобу «Drаger Alcotest 7510 ARMF-0250» від 15.03.2026 (результат 0,99 % проміле), який пройшов водій ОСОБА_2 ;

- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, продемонстрованого в судовому засіданні, на якому зафіксовано факт проходження ОСОБА_2 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу алкотестера «Drаger Alcotest 7510 ARMF-0250» та результат вказаного огляду;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , про те, що вона не знала, що її цивільний чоловік перебував у стані алкогольного сп`яніння. Передала право керування своїм транспортним засобом, оскільки вночі вона погано бачить та дуже втомилася довго їздити за кермом. З рішенням патрульної поліції вона не згодна, протокол виписали з порушенням законодавства. З оглядом вона не згодна, оскільки апаратура могла бути не справна.

Відповідно до п. 2.9 г) Правил дорожнього руху водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Під час розгляду справи судом знайшло підтвердження того, що вказані вимоги п. 2.9 г) Правил дорожнього руху ОСОБА_1 були порушені, остання передала право керування транспортним засобом водієві ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника Сергєєва А.М. про те, що у матеріалах справи відсутній факт керування ОСОБА_2 автомобілем «Mercedes–benz Vito 111 CDI», н/з НОМЕР_2 , і відповідно його зупинення поліцейськими, спростовуються матеріалами справи, зокрема: рапортом заступника командира взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 УПП в Дніпропетровській області ДПП ст. лейтенанта ОСОБА_3 про те, що 15.03.2026 о 03.13 під час несення служби на стаціонарному блок посту на 159 км траси М29 було зупинено автомобіль «Mercedes–benz Vito 111 CDI», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який керував вказаним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія ОСОБА_2 за допомогою приладу газоаналізатор DRAGER Alcotest 7510 ARMF- 0250, результат огляду позитивний та становить 0.99 % проміле; відеозаписом з камери патрульного поліцейського, продемонстрованого в судовому засіданні, з якого на деяких фрагментах відео вбачається, що ОСОБА_2 не заперечує факт керування вказаним у протоколі автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Суд звертає увагу, що поведінка ОСОБА_2 , яка зафіксована на відеозаписі, безсумнівно свідчить про керування ним транспортним засобом.

З письмових пояснень самої ОСОБА_1 вбачається, що вона дійсно передала право керування своєму цивільному чоловіку ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак не знала про це.

Разом з тим, суд зазначає, що саме на особу, яка передає право керування транспортним засобом іншому водію, покладається обов`язок пересвідчитися щонайменше у тому, що вона має право керування транспортним засобом і не перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння. Будь-яких доказів, які би підтверджували факт необізнаності ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння при передачі йому транспортного засобу для керування, матеріали справи не містять та суду стороною захисту не надано.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 , як власник автомобіля, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов`язки, установлені ПДР, які мають дотримуватися при експлуатації автомобіля за будь-яких обставин.

Тому суд вважає, що відповідно до п. 2.9 г) ПДР обов`язком ОСОБА_1 , як власника автомобіля, серед іншого було пересвідчитися в тому, що вона передає право керування транспортним засобом, яке відповідно є джерелом підвищеної небезпеки, особі, яка не має обмеження щодо керування таким засобом, тим паче сам ОСОБА_2 під відеозапис поліцейському зазначив, що посвідчення водія він не має, тобто навіть вказаний факт не зупинив ОСОБА_1 від передачі керування транспортним засобом особі, яка не має такого права.

Отже, така позиція сторони захисту, на переконання суду, спрямована на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, матеріалами справи не містять.

Відтак, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення суд розцінює критично, як спосіб захисту з метою ухилення від адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, керуючись діючим законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Обставин, які пом`якшують та/або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд зазначає, що згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Таким чином, «водій» це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія.

Оскільки за встановлених обставин ОСОБА_1 не була водієм та не здійснювала керування транспортним засобом, а передала право керування іншій особі, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, відтак ОСОБА_1 не є водієм в розумінні п. 1.10 ПДР, а відноситься до категорії «інші особи», що передбачено санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин правові підстави для накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами у цьому випадку відсутні.

Отже, при накладенні стягнення, суд, керуючись ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують її відповідальність, дійшов висновку, що до ОСОБА_1 повинно бути застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу, що у відповідності до ст. 23 КУпАП буде достатньою мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Так, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, а тому з правопорушника слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 40-1, 130, 279, 280 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17 000 гривень 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим – протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців.

Суддя О.І.Гузоватий