Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №213/2727/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2727/26

Номер провадження 2/213/1943/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Нестеренка О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

23.06.2026 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн.

Позов обґрунтовано такими обставинами:

11 березня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в сумі 85 215,50 грн до ОСОБА_1 (справа № 177/546/25). Вказаний позов було подано безпідставно, оскільки позивач, як роботодавець, здійснив усі необхідні дії при звільненні працівника (задовольнив заяву про звільнення за угодою сторін, провів розрахунок, подав звітність, сплатив податки). Крім того, станом на 27.03.2024 року позивач припинив підприємницьку діяльність.

Одночасно з отриманням позовної заяви проти себе позивач дізнався, що подано ще 4 позовні заяви проти членів його сім`ї (дружини та доньки) з аналогічними вимогами, звільнення яких відбулося в той же період. Всі 5 позовних заяв були подані одним адвокатом, повністю тотожні за змістом, що свідчить про наявність змови з метою особистого збагачення за допомогою шахрайських дій.

Позивач має статус учасника бойових дій, оскільки став на захист України 27.02.2022 року, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, отримав тяжкі поранення, контузії. Звільнений з військової служби за станом здоров`я 09.09.2022 року.

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року у справі № 177/546/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено в повному обсязі.

В ході судового розгляду зазначеної справи позивач зазнав великого душевного болю від несправедливих звинувачень, приниження його гідності та ділової репутації, отримав пригнічення психоемоційного стану. У судових засіданнях відповідач та її представник повідомляли обставини, які не були підтверджені належними та допустимими доказами, вигадували події, неіснуючих співробітників, перекручували факти. За час розгляду справи позивач неодноразово звертався до лікарів зі скаргами на артеріальний тиск, головний біль, запаморочення, прискорене серцебиття, що підтверджується консультативними заключеннями сімейного лікаря та випискою з карти стаціонарного хворого.

Дії відповідачки мали трагічні наслідки для позивача: втрата здоров`я з важкими наслідками на майбутнє, втрата роботи, втрата заробітку. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач був позбавлений можливості отримувати дохід.

Позиція відповідача.

31.07.2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому вона заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що звернення до суду з позовом про поновлення на роботі є реалізацією її конституційного права на судовий захист, передбаченого ст. 55 Конституції України, та не може розцінюватися як протиправна поведінка.

Відповідач вказує, що вважала своє звільнення незаконним та звернулася до суду за захистом своїх прав у спосіб, передбачений ст. 235 КЗпП України. Такий спосіб захисту не порушує прав інших осіб.

Щодо наявності моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачем не доведено жодної з обов`язкових умов для відшкодування моральної шкоди, а саме: протиправності поведінки відповідача, наявності моральної шкоди, причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою, а також вини відповідача.

Відповідач звертає увагу, що згідно з медичними документами, наданими позивачем, гіпертонічна хвороба серця є хронічним захворюванням, яке розвивається роками, і позивач не довів зв`язку між зверненням ОСОБА_2 до суду та виникненням у нього цього захворювання.

Крім того, відповідач вказує, що позивач працював у 2025 році (зокрема в ТОВ «ВІННИЦЬКІ БДЖОЛИ») та отримував заробітну плату, що підтверджується Формою ОК-5, тому твердження про втрату роботи та заробітку є необґрунтованими.

Також відповідач зазначає, що подані позивачем документи (лист батьку відповідача, заява про кримінальне правопорушення, рішення суду тощо) не підтверджують ні наявності моральної шкоди, ні причинного зв`язку, а більшість з них взагалі не стосуються предмета спору.

Позиція позивача (відповідь на відзив).

04.08.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Позивач зазначає, що відзив відповідача не спростовує аргументів, наведених у позовній заяві. Відповідач підтверджує факт звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, однак заявлені позовні вимоги не витримали судового розгляду та були повністю відхилені судом першої інстанції, рішення набрало законної сили.

Позивач наголошує, що обвинувачення в порушенні прав найманого працівника знайшло болючий відгук у його моральному стані. Позивач звертався до лікарів під час розгляду справи № 177/546/25 і врешті був змушений звернутися до лікаря-психіатра.

Позивач вважає, що відповідач у відзиві ставить під сумнів медичні документи, однак не наводить аргументів для визнання цих документів неналежними доказами та не пов`язує загострення вже існуючих хвороб з хвилюванням від звинувачення.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

23.06.2026 позовна заява надійшла до суду.

24.06.2026 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позовну заяву залишено без руху.

29.06.2026 надійшла заява про усунення недоліків.

30.06.2026 ухвалою судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області вказану цивільну справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.07.2026 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву.

Відповідач у клопотанні зазначила, що строк на подання відзиву пропущено з поважних причин, оскільки вона не здійснювала регулярно моніторинг свого електронного кабінету і, як наслідок, своєчасно не встановила надходження матеріалів позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі. Про відкриття провадження відповідач дізналася лише 22.07.2026 від батька, якому позивач надіслав повідомлення. Після цього, для представництва своїх інтересів, 23.07.2026 уклала договір про надання професійної правничої допомоги.

04.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та просить поновити строк на подання відповіді на відзив.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Зміст позовних вимог полягає у стягненні з відповідача моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок безпідставного звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Судом встановлено, що 11 березня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 177/546/25).

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року у справі № 177/546/25 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено в повному обсязі. Судом встановлено, що позивачкою пропущено строк звернення до суду, а також не доведено фактів, які б свідчили про незаконність звільнення.

У ході судового розгляду справи № 177/546/25 позивач ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь у судових засіданнях 24.06.2025 та 21.08.2025, де, за його твердженнями, зазнав моральних страждань від безпідставних звинувачень, приниження гідності та ділової репутації.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується листом Міністерства у справах ветеранів України № 12136/7.2/7.3-23 від 23.11.2023, згідно з яким відомості про нього як учасника бойових дій занесені до Єдиного державного реєстру ветеранів війни.

Згідно з випискою з карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.09.2024 по 14.10.2024 з діагнозом: розлад адаптації з тривожним синдромом F 43.2, гіпертонічна хвороба ІІ ст. Згідно з консультативними заключеннями сімейного лікаря, позивач звертався за медичною допомогою 02.04.2025, 01.07.2025, 04.09.2025 з приводу гіпертонічної хвороби, гіпертонічного кризу.

Відповідно до Форми ОК-5 (Реєстр застрахованих осіб), позивач працював у 2025 році, зокрема в ТОВ «ВІННИЦЬКІ БДЖОЛИ», та отримував заробітну плату.

Судом також встановлено, що позивач звертався до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення від 01.05.2025, за результатами розгляду якої внесено відомості до ЄРДР за №12025105060000410 від 15.07.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України (незаконне заволодіння документами).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Цивільним кодексом України у п. 9 ч. 2 ст. 16 передбачено, що одним із судових способів захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода визначається як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що моральна шкода полягає у стражданнях, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

При цьому компенсуватися моральна шкода має в будь-якому випадку її спричинення, оскільки право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. Аналогічна позиція прослідковується й у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18) підтвердив, що звернення до суду з позовом, який є безпідставним та недобросовісним, може бути підставою для відшкодування моральної шкоди, якщо такі дії спричинили душевні страждання та інші негативні наслідки для іншої сторони. Проте у справі № 177/546/25 судом не встановлено фактів недобросовісності дій ОСОБА_2 , а відмова у задоволенні позову була обґрунтована пропуском строку звернення до суду.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частинами 1, 3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідач звернулась до суду з позовом до позивача, у задоволенні якого було відмовлено в повному обсязі рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року у справі № 177/546/25. Вказане рішення набрало законної сили.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має поранення та контузії, отримані під час захисту України, що підтверджується відповідними документами.

Судом досліджено медичні документи, надані позивачем, з яких вбачається, що позивач звертався за медичною допомогою у зв`язку з погіршенням стану здоров`я в період розгляду справи № 177/546/25. Проте, суд зазначає, що згідно з випискою з карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 30.09.2024 по 14.10.2024, тобто до звернення ОСОБА_2 до суду (11.03.2025) , з діагнозом: розлад адаптації з тривожним синдромом F 43.2, гіпертонічна хвороба ІІ ст. Таким чином, позивач мав зазначені захворювання до початку судового процесу. Медичні документи не містять висновків лікарів про те, що погіршення стану здоров`я позивача є наслідком саме звернення відповідача до суду, а не інших факторів, зокрема хронічних захворювань.

Крім того, суд звертає увагу, що сам по собі факт звернення особи до суду з позовною заявою, навіть якщо в задоволенні такого позову було відмовлено, не може безумовно свідчити про наявність складу правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди. Реалізація права на судовий захист, передбаченого ст. 55 Конституції України, не може розцінюватися як протиправна дія, якщо не буде встановлено факту зловживання процесуальними правами, подання завідомо безпідставного позову або вчинення інших дій, спрямованих на неправомірне обмеження прав іншої сторони.

У рішенні суду від 26 серпня 2025 року у справі № 177/546/25 не встановлено фактів зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, подання завідомо безпідставного позову чи вчинення інших дій, які б свідчили про наявність складу правопорушення, передбаченого ст. 1167 ЦК України. Відмова у задоволенні позову була обґрунтована, зокрема, пропуском строку звернення до суду та недоведеністю обставин, які б свідчили про незаконність звільнення.

Твердження позивача про наявність змови між відповідачем та іншими особами, які подали тотожні позови до членів його сім`ї, є лише припущенням, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами. Судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що дії ОСОБА_2 були частиною узгодженої змови, спрямованої на неправомірне заволодіння коштами позивача. Кримінальне провадження № 12025105060000410, порушене за ч. 1 ст. 357 КК України (незаконне заволодіння документами), не стосується безпосередньо дій ОСОБА_2 та не містить висновків про її шахрайські дії.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що дії відповідача щодо звернення до суду були протиправними, вчиненими з метою завдання шкоди позивачу, або що вони призвели до приниження його честі, гідності чи ділової репутації. Посилання позивача на твердження відповідача та її представника в судових засіданнях не можуть бути підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 1167 ЦК України, оскільки такі твердження були зроблені в межах судового процесу та стосувалися обставин справи, що є предметом судового розгляду. Крім того, твердження позивача про втрату роботи та заробітку внаслідок дій відповідача не підтверджені належними доказами, а згідно з Формою ОК-5 позивач працював та отримував заробітну плату у 2025 році.

Суд також враховує доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, про те, що звернення відповідача до суду з безпідставним позовом завдало йому душевних страждань. Однак, як вже зазначено вище, сам по собі факт звернення до суду, навіть якщо у позові було відмовлено, не є достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди без доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення, передбачених ст. 1167 ЦК України. Позивачем не доведено протиправності дій відповідача та причинного зв`язку між такими діями та завданою моральною шкодою.

За відсутності доказів протиправності дій відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою моральною шкодою, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій, судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 178 ч. 8, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ч. 5, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05 серпня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.М. Нестеренко