Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №202/11353/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 202/11353/25

Провадження № 2/522/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпра від 25.11.2025 за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якій позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований виконкомом Миколаївської сільської ради, Красноармійського району, Донецької області від 27.09.2003, актовий запис №17.

Позовна вимога про розірвання шлюбу обґрунтована тим, що спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність спільних інтересів між подружжям та різні погляди на життя. Сторони спільного господарства не ведуть. У позовній заяві позивач зазначив, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного з повідомленням (викликом) сторін.

У судові засідання сторони не з`являлись, причини неявки суду не повідомляли, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. У матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судове засідання, однак відповідач до суду не з`являлась, про причини неявки до суду не повідомляла, просила розглядати справу за її відстуності, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності сторін у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

На підставі ч. 1ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 04.08.2026, з урахуванням періоду перебування судді у щорічній відпустці.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі матеріалам, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 27.09.2003 року, про що 27.09.2003 складено відповідний актовий запис за №17. Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого 27.09.2003 року виконкомом Миколаївської сільської ради Красноармійського району Донецької області, прізвища після одруження: чоловіка - ОСОБА_4 , дружини - ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 виявив бажання розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 .

Відповідач правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористалася, із вимогою про надання строку на примирення до суду не зверталася.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. Сім`я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються, відповідно до ч. 3 ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Приписами ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).

Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч. ч. 2-4 ст. 56 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, проте, як встановив суд, позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Відповідач правом на подання відзиву не скористалась, із вимогою про надання строку на примирення до суду не зверталась.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви про розірвання шлюбу.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 114 СК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив при відкритті провадження у справі факт зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 1211,20 гривень. Оскільки позовна заява підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 76-83, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 21, 24, 56, 105, 110, 112, 114, 115 Сімейного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_3 ), зареєстрований 27.09.2003 Виконкомом Миколаївської сільської ради Красноармійського району Донецької області, актовий запис № 17 від 27.09.2003.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА