Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №494/1883/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

05.08.2026

Справа № 494/1883/26

Провадження № 3/494/481/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 р. м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши об`єднані матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за статтею 173, частиною першою статті 175-1 та частиною першою статті 178 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП), -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 року до Березівського районного суду Одеської області в провадження судді Римаря І.А. надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 173, частиною першою статті 175-1 та частиною першою статті 178 КУпАП.

Постановою суду від 04.08.2026 року вказані справи об`єднанні в одне провадження під спільним номером 494/1883/26 (провадження 3/494/481/26) та призначені до розгляду на 05.08.2026 року.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів; постійними повітряними тривогами на території Одеської області, розподілом усіх справ у липні 2026 року лише судді Римар І.А. (суддя Панчишин А.Ю. у липні 2026 року перебував у відпустці), а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.

Згідно протоколу серії ВБА №178436 про адміністративне правопорушення від 27.07.2026 року вбачається, що 25.07.2026 р о 18.00 год за адресою: вул. Ген Плієва, м. Березівка Одеської обл ОСОБА_2 перебуваючи на зупинці т/з висловлювався нецензурною лайкою, голосно кричав, агресивно поводився в бік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на зауваження працівників поліції не реагував, чим своїми діями порушив громадський порядок і спокій громадян. За вказане правопорушення передбачена відповідальність згідно ст 173 КУпАП.

Відповідно до протоколу серії ВБА №178434 про адміністративне правопорушення від 27.07.2026 року вбачається, що 25.07.2026 р о 18.00 год за адресою: вул. Ген Плієва, м. Березівка Одеської обл ОСОБА_2 перебуваючи на зупинці т/з курив електронну сигарету, у місці де це заборонено законом, чим порушив вимоги Закону України щодо заходів із попередження та зменшення вживання тютюнових виробів., за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст 175-1 КупАП.

Також, відповідно до протоколу серії ВБА №178435 про адміністративне правопорушення від 27.07.2026 року вбачається, що 25.07.2026 р о 18.00 год за адресою: вул. Паркова, м. Березівка Одеської обл ОСОБА_2 розпивав алкогольні напої горілку, після чого своєю поведінкою ображав людську гідність і громадську мораль., за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст 178 КУпАП.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 31.10.2026 року.

У судове засідання 05.08.2026 року ОСОБА_1 та його законний представник не з`явились, про дату, час та місце розгляд справи повідомлявся належним чином. Разом з цим, в матеріалах справи містяться від законного представника матері - ОСОБА_4 заява про розгляд справи у їх відсутності. З порушеннями згодні.

Більш того, будь-яких заяв або клопотань щодо не визнання своєї вини ОСОБА_2 або його законний представник до суду не надав.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обстави, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, з урахуванням заяви законного представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:

Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».

Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».

Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено протоколи серії ВБА №178436, ВБА №178435, ВБА №17834 за статтею 173, частиною першою статті 175-1, та частиною першою статті 178 КУпАП.

Статтею 252 КУпАП передбачено: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».

Суд, дослідивши докази наявні у матеріалах справи, - доходить висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані поліцейськими за ст 173, ч.1 ст 175-1 та ч.1 ст 178 КупАП.

Суд, оцінюючи наявні у справі докази відповідно до вимог статті 252 КУпАП, виходить з того, що вони є належними, допустимими, взаємоузгодженими між собою та в сукупності достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень. Будь-яких істотних суперечностей між дослідженими доказами судом не встановлено, підстав ставити під сумнів їх достовірність матеріали справи не містять.

Факт вчинення дрібного хуліганства підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення. Такі дії об`єктивно свідчать про грубе порушення громадського порядку та спокою громадян, що повністю охоплюється диспозицією статті 173 КУпАП. Сам характер поведінки особи свідчить про умисне нехтування загальноприйнятими правилами поведінки у громадському місці та демонстративну неповагу до оточуючих.

Щодо правопорушення, передбаченого частиною першою статті 175-1 КУпАП, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт куріння ОСОБА_1 електронної сигарети на зупинці громадського транспорту, яка відповідно до вимог законодавства належить до місць, де куріння заборонено. Отже, об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Також встановлено, що ОСОБА_1 розпивав алкогольний напій у громадському місці, а після цього своєю поведінкою ображав людську гідність та громадську мораль. Такі обставини повністю відповідають ознакам адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 178 КУпАП, оскільки посягають на громадський порядок та правила поведінки у громадських місцях.

Суд враховує, що вина ОСОБА_1 фактично не заперечувалася. Законний представник подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та повідомив про згоду з викладеними у протоколах обставинами. Будь-яких доказів, які б спростовували викладені у протоколах фактичні дані або свідчили про їх недостовірність, суду не подано.

За таких обставин суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173, частиною першою статті 175-1 та частиною першою статті 178 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом сукупністю досліджених доказів, а правова кваліфікація дій, надана працівниками поліції, є правильною.

Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно частини другої ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Згідно ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 КУпАП.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 24-1 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років може бути застосований такий захід впливу, як попередження.

Вирішуючи питання про вид заходу реагування, суд враховує, що ОСОБА_5 на момент вчинення правопорушень досяг сімнадцятирічного віку, тобто є неповнолітньою особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Правопорушення, передбачене статтею ст 173 КУпАП, належать до переліку правопорушень, за які неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Водночас частина друга статті 13 КУпАП надає суду право, з урахуванням характеру вчинених правопорушень та особи правопорушника, замість адміністративного стягнення застосувати до такої особи один із заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП. До таких заходів, зокрема, належить попередження.

Суд виходить із того, що застосування до неповнолітніх заходів впливу має пріоритет перед накладенням адміністративного стягнення, якщо мета адміністративної відповідальності може бути досягнута без застосування заходів примусового характеру. При цьому вирішальне значення мають не лише характер вчинених діянь, а й особа неповнолітнього, його ставлення до вчиненого, поведінка після правопорушення, відсутність негативних наслідків та дані про попередню поведінку.

У даному випадку ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, є неповнолітнім, самостійного доходу не має, вину визнав, будь-яких даних про систематичність протиправної поведінки чи негативну характеристику матеріали справи не містять. Внаслідок його дій не настали тяжкі наслідки, не заподіяно майнової шкоди, а тому суд дійшов висновку, що його виправлення можливе без застосування адміністративного стягнення на загальних підставах.

Саме застосування попередження як заходу впливу найбільшою мірою відповідає принципам індивідуалізації відповідальності, справедливості, пропорційності та виховній меті адміністративного провадження щодо неповнолітніх. Такий захід є достатнім для формування у неповнолітнього поваги до вимог закону та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Оскільки заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП не є адміністративними стягненнями в розумінні ст. 23 КУпАП, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку, тому при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП, стягнення судового збору не допускається.

Керуючись ст.ст. 13, 24-1, 40-1, 122,126, 221, 283,284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173, частиною першою статті 175-1 та частиною першою статті 178 КУпАП і застосувати до нього захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП, у виді попередження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя І.А. Римар