Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №554/6882/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6882/24 Номер провадження 22-ц/814/2725/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Дорош А.І., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника заявника – адвоката Шиян В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником – адвокатом Шиян Валентиною Олексіївною,

на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 19 березня 2026 року, постановлене суддею Сініциним Е.М.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу; заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Полтавський автоагрегатний завод», приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дубова Тетяна Володимирівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

02.07.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, у якій просила встановити факт належності їй правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.12.1993 відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу та яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 ».

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що органом приватизації Полтавського автоагрегатного заводу при видачі свідоцтва про право власності допущено помилку в написанні прізвищ співвласників, а саме, замість правильного ОСОБА_8 , помилково вказано « ОСОБА_9 ». Тоді як прізвища інших співвласників, до вступу в шлюб, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , записані « ОСОБА_9 », замість правильного « ОСОБА_10 ».

Указані розбіжності у написанні прізвищ співвласників майна перешкоджають реалізації спадкових прав на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , у зв`язку із чим заявниця просить суд встановити факт належності їй правовстановлюючого документа.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 19.03.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого до встановлення юридичного факту, а також неможливості у позасудовому порядку усунути розбіжності в написані прізвищ співвласників, за їх наявності.

Не погодившись із указаним судовим рішенням, заявниця, в інтересах якої діє представник – адвокат Шиян В.О., оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення районного суду й ухвалити нове, яким вимоги заяви задовольнити у повному обсязі.

Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення поза увагою районного суду залишилася позиція Верховного Суду, сформована у справі №545/1472/17 від 20.08.2018, за змістом якої, у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені у них помилки, особи, мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. При цьому, при розгляді цих справ суд повинен установити саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

Зазначає, що станом на 10.12.1993, тобто дату видачі свідоцтва про право власності на житло, документом, який посвідчував особу заявниці було свідоцтво про народження, де її прізвище вказано як « ОСОБА_9 ».

Відтак, оскільки текст свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.12.1993 відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу, відповідає відомостям, що містяться у документах поданих органу приватизації та дійсних на той момент, у органу, що видав правовстановлюючий документ, відсутні підстави для внесення виправлень у прізвище співвласника майна задля приведення його у відповідність до наявних на теперішній час документів, які посвідчують особу заявниці.

Між тим, розбіжності у написанні дошлюбних прізвищ співвласників майна, перешкоджають заявниці в реалізації спадкових прав і іншого, окрім судового, порядку відновлення порушеного права, чинне законодавство України не передбачає.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.04.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 24.04.2026.

22.01.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява начальника служби у справах дітей Диканської селищної ради про розгляд справи без участі представника органи опіки та піклування.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У суді апеляційної представник заявника – адвокат Шиян В.О. доводи апеляційної скарги підтримала, наполягала на її задоволенні.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника,вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.03.1990 між будинкоуправлінням ЖКО ПААЗ та ОСОБА_5 укладено договір найму жилого приміщщення в будинку ЖКО, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 ./а.с.28/

10.12.1993 відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 ./а.с.19/

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 10.10.1998 одружилася, про що в Книзі реєстрації актів про одруження 10.10.1998 зроблено запис №1706; прізвище дружини після одруження « ОСОБА_12 »./а.с.5-7, 9/

24.07.1976 Великобудищанською сільрадою Гадяцького району Полтавської області видано свідоцтво про народження, зі змісту якого убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 ./а.с.8/

08.09.1977 міським відділом РАЦС м.Полтава видано свідоцтво про народження, зі змісту якого убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_7 . Остання 05.11.1994 одружилася та змінила прізвище на « ОСОБА_13 »./а.с.8, 12/

21.06.1979 Київським районним відділом РАЦС м.Полтава видано свідоцтво про народження, зі змісту якого убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_11 . Остання 07.12.2005 одружилася та змінила прізвище на « ОСОБА_14 »./а.с.13, 18/

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що 12.09.2023 складено відповідний актовий запис №980./а.с.20/

18.03.2024 приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дубова Т.В. винесла постанову, якою відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . При винесенні такої постанови приватний виконавець виходив із того, що неможливо встановити факт належності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла ЖКО Полтавський Автоагрегатний завод 10.12.1993./а.с.21-23/

15.04.2023 приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Дубова Т.В. листом №105/01-16 повідомила, що, якщо в судовому порядку буде встановлено факт того, що свідоцтво про право власності на житло, видане відділом приватизації ЖКО Полтавський Автоагрегатний завод 10.12.1993, належить саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_3 , то нею можуть бути вчинені нотаріальні дії відносно частки квартири АДРЕСА_1 , від їх імені./а.с.24-25/

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 12.08.2024 (справа №552/4294/24) заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задоволено.

Встановлено факт належності ОСОБА_3 правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу 10 грудня 1993 року, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 ».

Встановлено факт належності ОСОБА_4 правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу 10 грудня 1993 року, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 »./а.с.74-75/

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.01.2025 (справа №526/2534/24) заяву ОСОБА_2 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задоволено.

Встановлено факт належності ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житла Полтавського Автоагрегатного заводу 10 грудня 1993 року №236, на квартиру АДРЕСА_1 ./а.с.76-78/

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, районний суд виходив із того, що заявницею не надані докази, що свідоцтво про право власності на житло від 10.12.1993, виданого відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу, на квартиру АДРЕСА_1 , не належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 , яка на цей час має прізвище « ОСОБА_12 »; не надані докази неможливості виправлення помилки, якщо така існує; не надані інші докази: Витяг з реєстру прав на нерухоме майно, технічний паспорт, довідка з місця проживання, оплати комунальних платежів, пояснення свідків тощо.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункт 6 частини першої статті 315 ЦПК України).

При цьому, у порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №539/4118/19 від 23.05.2022, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов1язковою для рахування.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25.09.2025, у якій зауважив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене:

- помилкою у вказівці прізвища, ім`я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку;

- отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 20.08.2018 у справі №545/1472/17 при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

При постановленні оскаржуваного рішення поза увагою районного суд залишився той факт, що відомості про особу співвласника майна, викладені у тексті свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.12.1993 відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу, а саме, « ОСОБА_6 », відповідають документу, який станом на грудень 1993 року посвідчував особу заявниці - свідоцтву про народження, що виключає підстави для внесення виправлень органом приватизації. Відтак, у цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

Висновки районного суду, що заявницею не надані докази, що свідоцтво про право власності на житло від 10.12.1993, видане відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу, на квартиру АДРЕСА_3 , не належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 , яка на цей час має прізвище « ОСОБА_12 », колегія суддів визнає помилковими. При цьому ураховує, що приватний нотаріус Дубова Т.В., відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, серед іншого, виходила із того, що шляхом безпосереднього доступу до державного реєстру речових прав на нерухоме майно нею установлено, що право власності на частку квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не зареєстровано. Тоді як нотаріальна дія відносно указаного майна може бути посвідчена нотаріусом лише після того, як в судовому порядку буде встановлено факт того, що свідоцтво про право власності на житло від 10.12.1993, видане відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу, належить ОСОБА_1 .

Посилання районного суду на відсутність належних доказів на підтвердження заявленого до встановлення юридичного факту, колегія суддів визнає такими, що суперечать вимогам частини третьої статті 293 ЦПК України та зводяться до надмірного формалізму, оскільки наявні у справі докази, в своїй сукупності, підтверджують належність правовстановлюючого документа саме ОСОБА_15 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, із постановленням нового рішення про задоволення заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником – адвокатом Шиян Валентиною Олексіївною, - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 19 березня 2026 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) правовстановлюючого документа, а саме: свідоцтва про право власності на житло, виданого 10 грудня 1993 року відділом приватизації житла Автоагрегатного заводу, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності: « ОСОБА_5 », « ОСОБА_2 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_7 ».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді А.І. Дорош

О.В. Чумак