Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №295/9520/20 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/9520/20 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 82 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 18 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М. у м.Житомирі,

у справі №295/9520/20 за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Щерби Катерини Євгеніївни про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДомКом Житомир», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист прав споживача житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

У травні 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щерба К.Є. звернулася до суду із заявою, у якій просила зобов`язати боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДомКом Житомир» (далі - ТОВ «Керуюча компанія «ДомКом Житомир») подати у встановлений судом строк з моменту вручення ухвали суду звіт про виконання додаткового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року у справі № 295/9520/20, а також стягнути з боржника понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Щерби К.Є. про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення повернуто заявнику без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а матеріали заяви направити до суду першої інстанції для вирішення питання про її прийняття до розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно змінив процесуальний статус поданого представником документа із заяви на скаргу, хоча звернення подано в порядку статті 453-1 ЦПК України з метою здійснення судового контролю за виконанням боржником судового рішення, а не для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Вважає формальним висновок суду про відсутність у заяві відомостей щодо наявності або відсутності електронних кабінетів стягувача та його представника, оскільки заяву подано представником через зареєстрований електронний кабінет. Крім того, оскаржувану ухвалу суд направив до електронних кабінетів стягувача, його представника, боржника та органу державної виконавчої служби, що свідчить про наявність відповідних відомостей у ЄСІТС.

Також не погоджується з висновком про ненадання доказів надсилання заяви всім учасникам первісної цивільної справи. Посилаючись на положення статей 450 та 453-1 ЦПК України, зазначає, що учасниками розгляду заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є стягувач, боржник і державний виконавець. До поданої заяви було додано докази її надсилання боржнику та державному виконавцю, а обов`язку направляти заяву ОСОБА_2 і Таланчук К.С. процесуальний закон не встановлює.

Зазначає, що суд першої інстанції допустив надмірний формалізм та необґрунтовано повернув заяву без розгляду, чим створив перешкоди в реалізації права стягувача на судовий контроль за виконанням судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що у заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

За змістом частини першої статті 453-2 ЦПК України суд розглядає заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів із дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Абзацом другим частини другої статті 183 ЦПК України передбачено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, у тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надсилання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Повертаючи заяву без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що її подано без додержання вимог пункту 1 частини першої та абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України, оскільки у заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів заявника та його представника, а до неї не додано доказів надсилання заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як учасникам розглянутої судом справи.

Із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву від імені ОСОБА_1 подано його представником - адвокатом Щербою К.Є. через зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд». Оскаржувану ухвалу суд першої інстанції також надіслав до електронних кабінетів стягувача та його представника. Отже, відомості про наявність у них електронних кабінетів містилися в ЄСІТС і були доступні суду, а тому незазначення таких відомостей у тексті заяви за встановлених обставин не перешкоджало її розгляду та не могло бути достатньою підставою для повернення заяви без розгляду.

Не відповідає вимогам процесуального закону й висновок суду про необхідність надання доказів надсилання заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Предметом поданої заяви є встановлення судового контролю за виконанням додаткового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року, яким саме ТОВ «Керуюча компанія «ДомКом Житомир» зобов`язано надати ОСОБА_1 письмову відповідь на його звернення. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є боржниками за цим судовим рішенням, на них не покладено обов`язку, виконання якого є предметом судового контролю, а вирішення заяви про зобов`язання товариства подати звіт не стосується їхніх прав та обов`язків.

Системний аналіз положень статей 450, 453-1 та 453-2 ЦПК України дає підстави для висновку, що учасниками провадження з розгляду такої заяви є стягувач, боржник та державний виконавець, у провадженні якого перебуває виконавчий документ. Ототожнення цих осіб з усіма учасниками первісної цивільної справи не ґрунтується на положеннях процесуального закону.

До заяви представником стягувача додано сформовані підсистемою «Електронний суд» квитанції про її надсилання до електронних кабінетів боржника – ТОВ «Керуюча компанія «ДомКом Житомир» та Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі. Отже, вимоги абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України щодо надання доказів надсилання заяви іншим учасникам відповідного провадження заявником дотримано.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України підстав для повернення заяви без розгляду є помилковим.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381–384, 389–391 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 18 травня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді