Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 04 серпня 2026 р.
Справа: №295/9520/20
Суддя: Галацевич О. М.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9520/20 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 82 Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого – судді Галацевич О.М.,
суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 04 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М. у м.Житомирі,
у справі №295/9520/20 за заявою ОСОБА_1 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДомКом Житомир», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про захист прав споживача житлово-комунальних послуг,
в с т а н о в и в :
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив зобов`язати боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДомКом Житомир» подати у встановлений судом строк із моменту вручення ухвали суду звіт про виконання додаткового рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30 травня 2023 року у справі № 295/9520/20.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 04 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення повернуто заявнику без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, просить ухвалу суду скасувати, а матеріали заяви направити до суду першої інстанції для вирішення питання про її прийняття до розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновок суду про відсутність у заяві ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження є помилковим, оскільки такий ідентифікатор був зазначений у заяві, а також містився у доданій до неї постанові державного виконавця про відновлення виконавчого провадження, що давало можливість встановити відповідне виконавче провадження та орган державної виконавчої служби, у якому воно перебуває на примусовому виконанні.
Також вважає безпідставним висновок суду про незазначення відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету, оскільки заяву подано через його електронний кабінет у ЄСІТС, у ній зазначено про наявність зареєстрованих електронних кабінетів у боржника та державного виконавця, а оскаржувану ухвалу суд першої інстанції направив до електронних кабінетів учасників провадження.
Крім того, посилається на те, що заява, сформована та подана через підсистему «Електронний суд», мала бути направлена до електронних кабінетів боржника та державного виконавця, які відповідно до статті 450 ЦПК України є учасниками розгляду заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення. Вважає, що обов`язок надсилання заяви іншим учасникам первісної цивільної справи нормами процесуального закону не передбачений, а тому суд першої інстанції допустив надмірний формалізм при вирішенні питання про прийняття заяви до розгляду.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Повертаючи заяву без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що її подано без додержання вимог частини третьої статті 453-1, пункту 1 частини першої та абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а також не додано доказів надсилання заяви боржнику та іншим учасникам розглянутої судом справи.
Відповідно до частини другої статті 453-1 ЦПК України стягувач може звернутися до суду із заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Частиною третьою цієї статті встановлено, що у заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
За змістом пункту 1 частини першої та абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України письмова заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету, а до заяви, поданої на стадії виконання судового рішення, додаються докази її надіслання іншим учасникам справи (провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «ДомКом Житомир» подати звіт про виконання додаткового рішення Богунського районного суду м.Житомира від 30 травня 2023 року у справі №295/9520/20.
Із змісту пункту 16 заяви вбачається, що заявником зазначено ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження №79433587. Крім того, до заяви долучено копію постанови державного виконавця від 14 квітня 2026 року про відновлення виконавчого провадження №79433587, яка містить відомості про відповідне виконавче провадження та орган державної виконавчої служби, у якому воно перебуває на виконанні.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що вимоги частини третьої статті 453-1 ЦПК України щодо зазначення ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження заявником були дотримані.
Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що незазначення у заяві відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету заявника за обставин цієї справи не могло бути самостійною підставою для її повернення без розгляду. Заяву подано через підсистему «Електронний суд», а суд першої інстанції направив оскаржувану ухвалу до електронного кабінету заявника, що свідчить про наявність відповідної інформації в ЄСІТС.
Разом із тим наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про повернення заяви без розгляду, оскільки заявником не було додержано вимог абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України щодо надання доказів надсилання заяви іншим учасникам справи (провадження).
Аналогічний обов`язок передбачено пунктом 2 частини четвертої статті 448 ЦПК України, відповідно до якого до скарги додаються докази надсилання її та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи (провадження).
Згідно із частиною сьомою статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної чи касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі надсилаються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в нього електронного кабінету чи відсутності відомостей про його наявність - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 подав заяву через підсистему «Електронний суд», долучивши до неї лише постанову державного виконавця від 14 квітня 2026 року про відновлення виконавчого провадження №79433587. Доказів надсилання заяви боржнику та державному виконавцю до неї не додано.
Формування та подання заяви через електронний кабінет не підтверджує її надсилання іншим учасникам справи (провадження), оскільки наведені норми процесуального закону покладають на особу, яка подає відповідну заяву, обов`язок надати суду докази такого надсилання.
Посилання апелянта на можливість автоматичного надсилання заяви засобами ЄСІТС та відсутність обов`язку направляти її іншим учасникам первісної справи є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів надсилання заяви боржнику та державному виконавцю. Отже, вимог абзацу другого частини другої статті 183 ЦПК України заявником не дотримано.
За таких обставин повернення заяви без розгляду відповідає вимогам частини четвертої статті 183 ЦПК України, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 04 травня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Оригінал: reyestr.court.gov.ua