Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №158/1232/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/1232/26 Провадження №33/802/480/26 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу подану захисником Мисковцем І.А. в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 26 лютого 2026 року о 18 год 00 хв, на автодорозі М19 153 км, у с. Прилуцьке, керував транспортним засобом марки «VOLVO XC90» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, відмовився чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі–ПДР).

Не погоджуючись з постановою судді першої інстанції, захисник Мисковець І.А. подав апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність та необґрунтованість через порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливило всебічне, повне та об`єктивне з`ясування усіх обставин даної справи. Першочергово, звертає увагу на те, що розгляд даної справи, без законних на це підстав, проведено як у відсутності ОСОБА_1 , який не був повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи у суді, так і у відсутності його захисника, попри подану на адресу суду заяву про відкладення розгляду даної справи, чим позбавлено кожного із них права особисто надати пояснення та висловити свою позицію щодо обставин вчинення даного правопорушення. У матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження того, що вимога про проходження огляду була висловлена у спосіб та у порядку, передбаченому законом; ОСОБА_1 були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду, і така його відмова була чіткою, однозначною та усвідомленою, а присуджений до стягнення із нього судом розмір штрафу у максимальному розмірі є надзвичайно обтяжливим як для нього, так і його родини, є таким, що не відповідає меті покарання.

Керуючись наведеними вище аргументами, просить постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 скасувати та закрити провадження по даній справі стосовно останнього на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Мисковець І.А. в судове засідання не з`явились, подали заяву про розгляду даної справи у їх відсутності, апеляційну скаргу підтримують, просять задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходжу такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як убачається із змісту оскарженого рішення суду, розгляд справи 21 квітня 2026 року відбувся у відсутності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Мисковця І.А. Суддя зазначив: «В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, доказів про поважність причини неприбуття до суду на розгляд справи, не подав. Клопотань чи інших пояснень від нього по даній справі до суду не надходило. Крім того, від захисника ОСОБА_1 – адвоката Мисковця І.А. 20 квітня 2026 року до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи через неможливість прибуття захисника безпосередньо до суду у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (перебуванням на лікарняному).

Суддя констатував, що такі дії захисника свідчать про зловживання процесуальними правами та спрямовані на затягування розгляду справи, розгляд якої був проведений у їх відсутності.

Положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не лише за умови вжиття судом заходів для її своєчасного сповіщення про місце та час розгляду справи, а і за наявності даних про таке її сповіщення і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Змістом адміністративних матеріалів стверджується, що захисник Мисковець І.А. подавав на електронну адресу суду клопотання про відкладення даної справи, призначеної до розгляду на 09 год 10 хв 21 квітня 2026 року через перебування на лікарняному.

Аналіз змісту такої заяви, як і відсутність процесуальних підстав для відкладення судового розгляду даної справи, достатньо вмотивовано викладені у постанові судді першої інстанції.

Також акцентую увагу на тому, що стверджуючи, у поданій апеляційній скарзі, про порушення права на захист, ні адвокат Мисковець І.А., ні ОСОБА_1 , на розгляд даної справи у апеляційному суді не з`явилися, тобто правом безпосередньої участі у розгляді справи не скористались, і така їх процесуальна поведінка свідчить не на користь доводів скарги у цій її частині.

Поміж тим, розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом було дотримано.

Відповідно до 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

?Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність як за керування, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно із п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції).

У розумінні вимог п. 7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 601431 від 26 лютого 2026 року, у якому зафіксовано наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на момент зупинки транспортного засобу під його керуванням, зокрема: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, виражене тремтіння пальців рук, а також відмову від проходження такого огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціального технічного засобу, так і у найближчому лікувальному закладі, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому продубльовано ознаки такого стану та зафіксовано відмову від проходження огляду; направленням на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КП «ВОКЛ» від 26 лютого2026 року.

Даними довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП у Волинській області ДПП Ольги ПАРХОМЧУК, згідно якої, у відповідності до бази даних ІКС ІПНП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 з терміном дії з 23 березня 2010 року, що цілком підставно було ураховано суддею при накладенні на нього безальтернативного виду адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, а також відеозаписом із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, якийзначиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення та, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, не містить ознак монтажу чи інших недоліків, тому є належним, допустимим та незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним даного адміністративного правопорушення.

Як стверджується безпосередньо дослідженим суддею відеозаписом із нагрудного відеореєстратора камери інспектора поліції, ОСОБА_1 , після зупинки транспортного засобу під його керуванням поліцейськими та установлення у нього наявності ознак алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, ствердно, однозначно та у категоричній формі відмовився, що і слугувало підставою для оформлення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 було роз`яснено поліцейським наслідки такої відмови та жодним чином не було обмежено у реалізації його права, стосовно надання пояснень по суті, на місці вчиненого ним правопорушення.

Таким чином, процедура проведення огляду на визначення у особи стану алкогольного сп`яніння, повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання, стверджується сукупністю належних та допустимих доказів його вини.

З урахуванням обставин, які визнані судом доведеними та вимог ст. 252 КУпАП, погоджуюсь із висновком судді про доведеність факту наявності у діях ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно нього, а саме п. 2.5 ПДР України - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до установленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння, правильними.

При визначенні розміру присудженого до стягнення адміністративного стягнення, суддею із достатньою повнотою ураховано те, що що останній притягується до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що характеризується підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті.

Докази про те, що визначений суддею розмір адміністративного стягнення є непомірний як для самого ОСОБА_1 , так і його родини, відсутні.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без зміни .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу подану захисником Мисковцем І.А. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 21 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: