Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №757/59172/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59172/25-ц

пр. 2-6505/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача - не з`явилась,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2 ) про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки стягуються аліменти в розмірі 4 000,00 грн., починаючи з 10 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач не виконує свої зобов`язання зі сплати аліментів на утримання дитини, у зв`язку із чим станом листопада 2025 року утворилась заборгованість в розмірі 80 000,00 грн.

У зв`язку із тим, що розмір пені за прострочення строку сплати аліментів ОСОБА_2 за період з січня 2024 року до листопада 2025 року перевищує 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів, то стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів - 80 000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 12 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року розгляд справи відкладено на 12 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 21 травня 2026 року.

Представником позивачки було подано до суду клопотання про розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання. Відзив на позов відповідач не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року у справі № 757/19759/24-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти в розмірі 4 000,00 грн., починаючи з 10 січня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 11 серпня 2025 року по ВП № 77990066 заборгованість ОСОБА_2 за період з січня 2024 року до липня 2025 року становить 64 000,00 грн.

За змістом положень статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є повне забезпечення інтересів своєї дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошові сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з частинами першої, четвертою статті 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця і несвоєчасна сплата яких передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).

Судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів в період з січня 2024 року до липня 2025 року становить 64 000,00 грн.

Контррозрахунку вищевказаної заборгованості відповідачем не надано та не спростовано доказів наявності боргу зі сплати аліментів.

Разом із тим, наявність заборгованості зі сплати аліментів у період з 01 серпня 2025 року по 01 листопада 2025 року позивачкою не доведена, відповідного розрахунку не надано.

Оскільки, позивачкою доведена заборгованість лише у період з січня 2024 року до липня 2025 року, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення суми заборгованості зі сплати аліментів підлягають частковому задоволенню в розмірі 64 000,00 грн.

Відповідно до статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Відповідно до роз`яснень, наведених в пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було належними і допустимими доказами доведено факт того, що йому не було відомо про існування судового рішення про стягнення з нього аліментів на користь позивачки на утримання малолітньої доньки до досягнення нею повноліття.

Отже, суд приходить до висновку про доведеність того факу, що заборгованість з аліментів виникла з вини відповідача, у звязку із чим позивачка набула права на стягнення неустойки (пені).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

р=(А1х1%хQ1)+(А2х1%хQ2)+ (Anx1%xQn), де:

р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

Аn - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені, підсумовуючи розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).

Виходячи з вимог закону, обставин справи, суд вважає за доцільне застосувати положення частини першої статті 196 СК України, якою встановлено, що розмір неустойки (пені) не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості, визначивши в сумі 64 000,00 грн.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач, не надав відзиву до суду, яким би приведені позивачем обставини спростував.

У зв`язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивачки та їх задоволення.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки позивач згідно із Законом України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 180, 181, 191, 194, 196 СК України, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів за період з січня 2024 року до липня 2025 року в розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в період несплати аліментів з січня 2024 року до липня 2025 року в розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 19.06.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ