Вирок від 05 серпня 2026 р. у справі №484/6286/24 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/6286/24

Провадження № 1-кп/484/86/26

Кримінальне провадження № 12024152110000849

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

за участю секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Казанківського району Миколаївської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, батька однієї малолітньої дитини – доньки ОСОБА_6 , 2018 р.н., не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , військовозобов`язаного, паспорт НОМЕР_1 , виданий 03.03.2009 року ІНФОРМАЦІЯ_2 , затриманого 31.08.2024 року, звільненого з-під варти під заставу 12.09.2025 року, раніше судимого:

- 18.02.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч.1 ст. 121 КК України; звільнений 29.04.2024 року на підставі ст. 82 КК України у в`язку із заміною покарання на виправні роботи, невідбутий строк 1 рік 11 місяців 12 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України;

за участю:

прокурорів – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

обвинуваченого – ОСОБА_11

захисників – адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13

потерпілого - ОСОБА_14 , -

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово продовжувався і діяв станом на 31.08.2024 року.

30.08.2024 року близько 23.00 години ОСОБА_11 на мотоциклі проїжджав по АДРЕСА_3 , де побачив ОСОБА_14 з його товаришем ОСОБА_15 , які йшли по вулиці. На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ними виникла сварка. Пізніше між ОСОБА_11 та його товаришами з одного боку та ОСОБА_14 і ОСОБА_15 з іншого боку розпочалась бійка. Після закінчення бійки ОСОБА_11 разом зі знайомими поїхав з місця події, загубивши там свою барсетку.

Того ж дня 30.08.2024 року приблизно о 23.15 годині, після бійки, потерпілий ОСОБА_14 , перебуваючи на вул. Шкільній в смт. Підгородна Первомайського району Миколаївської області, почав збирати з землі свої речі та підняв і затиснув у руці свою барсетку вартістю 1 728 грн., в якій знаходились гаманець вартістю 1 384 грн., грошові кошти в сумі 800 доларів США, що в еквіваленті становить 32 952 грн. 08 коп. та особисті документи.

В цей же час на місце події на мотоциклі під`їхав ОСОБА_11 . Він забрав свою барсетку, на місцезнаходження якої вказав ОСОБА_14 , та побачивши в руках потерпілого його барсетку, розуміючи, що в ній можуть знаходитись інші речі, вирішив заволодіти майном потерпілого, застосовуючи при цьому насильство, що є небезпечним для здоров`я особи. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_11 підійшов до потерпілого та переслідуючи корисливий мотив і мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, розуміючи, що його протиправні дії носять відкритий характер та зрозумілі потерпілому, вихопив з-під руки ОСОБА_14 барсетку з речами, після чого, не реагуючи на зауваження потерпілого, ОСОБА_11 з метою запобігання опору потерпілого та утримання викраденого майна, наніс ОСОБА_14 декілька ударів кулаками по голові, а саме в область лівого вуха, спричинивши тим самим тілесні ушкодження у вигляді інфікованої рани вушної раковини, яка відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень як така, що потягла короткочасний розлад здоров`я, після чого разом з майном потерпілого з місця вчинення злочину зник, завдавши своїми діями ОСОБА_14 матеріальну шкоду на суму 36 064 грн. 08 коп., а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином ОСОБА_11 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_11 винним себе у пред`явленому обвинуваченні не визнав і пояснив, що не визнає фактичні обставини, викладені в обвинуваченні і не згоден з кваліфікацією його дій, заперечував свою причетність до вказаного злочину.

Обвинувачений пояснив, що проживає в АДРЕСА_2 з ОСОБА_16 та її сином. Займається зварювальними роботами, має замовлення і дохід. Потерпілого ОСОБА_14 і ОСОБА_15 знає наглядно як місцевих мешканців, що зловживають алкоголем. Бачив їх біля магазину напідпитку і між ними виникали словесні перепалки у зв`язку з його відмовою з ними випити.

30.08.2024 року, коли він був дома, близько 22.00 години йому зателефонував ОСОБА_17 – чоловік сестри його співмешканки і попросив привезти пива. Він приїхав до будинку АДРЕСА_4 , де проживав ОСОБА_17 і привіз їм дві дволітрові пляшки пива. При цьому був одягнутий у футболку чорного кольору, шорти світло-сірого кольору та шльопанці сірого кольору. Приїхав на власному мотоциклі «Ямаха» чорного кольору. Хлопці сиділи в альтанці біля будинку АДРЕСА_4 . Там були ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , які знали, що він раніше судимий, а також пара чоловіків, яких він бачив уперше. Він погодився привезти пива, бо намагався налагодити зв`язки в смт Підгородна як новий мешканець. Хлопці були у стані алкогольного сп`яніння, але пили лише пиво, горілки він не бачив. Він не вживав алкоголь. До альтанки на скутері під`їхав ОСОБА_20 на прізвисько « ОСОБА_21 », розмовляв з ним про його мотоцикл, просив його покатати. Він погодився, вони поїхали кататися. Коли їхали по вул. Шкільній, він фарами освітив двох чоловіків. Потім з`ясувалося, що то Були ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Вони йшли, хитаючись по всій дорозі і таким чином заважали проїзду. Було помітно, що вони у стані сильного алкогольного сп`яніння. Він зупинився біля них і відчув запах алкоголю. Їх мова була нерозбірливою, вони вели себе агресивно, лаялися. Він зробив їм зауваження, що вони заважають проїзду, на що ОСОБА_15 почав ображати його і ОСОБА_20 , до нього підключився ОСОБА_14 . ОСОБА_15 демонстрував військовий квиток і погрожував, що його забере ТЦК, тому що була комендантська година. ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ставали у стійку для бійки, провокували сварку і бійку. Він хотів уникнути проблем, тому об`їхав їх з лівої сторони. В цей час хтось з них схопив його з правого боку за одяг. Вони з ОСОБА_20 повернулися до альтанки, ОСОБА_20 уїхав. Він підійшов до хлопців і виявив, що загубив свою барсетку. За столом тоді сиділи ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 . Інші розійшлися. Тоді він сів на мотоцикл і поїхав до місця, де відбулася сварка, щоб пошукати свою барсетку. Фарами він освітлював дорогу, їхав повільно і видивлявся барсетку на дорозі. Біля будинку АДРЕСА_5 він побачив свою барсетку, зупинився, підібрав її, переконався, що це його барсетка, побачив, що пасок порвався. Він звернув увагу, що на гаражі біля будинку АДРЕСА_5 була відеокамера, тому що в темряві яскраво горіла червона лампочка. Він повернувся до альтанки, де були ті ж самі особи. Він розказав їм, що знайшов свою барсетку і кинув її на стіл. Він відірвав від сітки шматок дроту і скріпив порваний пасок. По ходу руху його мотоцикла до виявлення барсетки також наявні відеокамери. Близько 23.00 години від поїхав додому до співмешканки. Того вечора він ні в якій бійці не приймав участі і не бачив, щоб хтось приймав участь у бійці. Ніхто йому ні про яку бійку не розповідав.

При цьому на будинку, біля якого розташована альтанка, також наявна відеокамера.

Наступного дня він був у м. Первомайську. Близько 14.00 години на прохання чоловіка, який телефоном назвався оперуповноваженим, підійшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по АДРЕСА_6 . Там до нього підійшли два чоловіки у цивільному одязі, представилися оперативними працівниками і наділи на нього кайданки. Його посадили в автомобіль «Шкода» білого кольору і привезли у відділ поліції. Причини затримання йому не повідомили. В приміщення поліції його не заводили, а до 19.00 години тримали у місці для куріння при вході у двір відділення. В цей час до відділення звозили мешканців смт Пігородна, в тому числі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_22 . Всі вони його бачили. Близько 19.00 години його завели до слідчого, потім відвели в інший кабінет, де закрутили руки і сказали відкрити рот. Коли він це зробив, невідомий чоловік без рукавичок паличками поколупався у нього в роті. Йому нічого не пояснили. Відібрали відбитки пальців рук. Ані понятих, ані адвоката не було. У нього також вилучили одяг: шорти чорного кольору, футболку чорного кольору та сланці чорного кольору. Також вилучили мобільний телефон. Він вказував, що 30.08.2024 року був одягнутий в інші речі, однак слідчий на це не реагував. Протокол про отримання зразків для експертного дослідження він не підписував, підпис у протоколі зроблений іншою особою. Постанова про вилучення зразків йому не оголошувалась.

Далі його арештували і він утримувався в СІЗО. Коли вийшов під заставу, від своїх батьків дізнався, що вони за настановою поліції їздили до ОСОБА_15 і вибачалися перед ним, тому що поліція їм сказала, що він винен, але він не бив ані ОСОБА_15 , ані ОСОБА_14 і не вчиняв відносно них ніяких злочинів. Вважає, що його було незаконно затримано, до нього незаконно було застосовано фізичне насильство, його незаконно утримували біля відділення поліції без офіційного затримання. Спочатку його підозрювали у вчиненні грабежу, але потім підозру змінили на розбій. Його звинуватили у тому, що він забрав барсетку і гроші у ОСОБА_14 . Слідча демонструвала йому барсетку близько 19.00 години 31.08.2024 року, тобто до її фактичного вилучення на підставі протоколу огляду місця події. З матеріалів справи йому стало відомо, що барсетку вилучили 31.08.2024 року близько 23.00 години. В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 заявив про фальсифікацію протоколу огляду місця події працівниками поліції, а саме про те, що вони просили його сфотографуватися, вказуючи на барсетку. Під час досудового розслідування слідча ігнорувала його клопотання про проведення експертизи відбитків на барсетці, а також про дослідження записів з відеокамер, про які він зазначив вище. Він просив дослідити його барсетку, яка була порвана і скручена шматком сітки. Оскільки його клопотання ігнорувалися, він прийняв рішення більше не давати пояснень.

Позиція захисту полягає в тому, що стороною обвинувачення не доведена участь ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого злочину; надані суду докази здебільшого є неналежними, недопустимими, сфальсифікованими, здобутими з порушенням встановленої законом процедури; показання потерпілого і свідків обвинувачення – неправдивими; суд упереджений, а прокурори, слідчі та експерти непрофесійні.

Оскільки фактично ОСОБА_11 не визнав себе винуватим у пред`явленому обвинуваченні, суд дослідив всі докази у справі, надані учасниками кримінального провадження.

Позиція захисту повністю спростовується як показаннями потерпілого, які надані під присягою і після попередження про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, так і сукупністю інших доказів, досліджених судом. Натомість, жодного доказу на підтвердження версії захисту суду не надано.

Так, потерпілий ОСОБА_14 в судовому засіданні 20.03.2025 року пояснив суду, що 30.08.2024 року близько 23 години він і ОСОБА_15 йшли додому по АДРЕСА_3 . Дійшли до п`ятиповерхівки, звернули в напрямку залізниці і зустріли ОСОБА_11 на мотоциклі з пасажиром «Шрамом», які зупинилися біля них і запитали, хто вони такі і чому ходять у комендантську годину. Вони відповіли, що йдуть додому і ті поїхали, а вони пішли далі. Через 50-60 метрів вони почули звук мотоцикла з-за повороту і відійшли ближче до узбіччя. Біля них зупинився байк, за ним – машина, марку якої він не розгледів, тому що було темно. Він бачив серед тих людей ОСОБА_23 , якого знає. ОСОБА_24 підійшов і привітався. В цей час праворуч від них почалася бійка, що він зрозумів по звуках, але хто з ким бився і скільки людей там було, не бачив. Лише чув звуки ударів. В цей момент били ОСОБА_15 . Мотоцикл стояв від них на відстані близько трьох метрів. Як ОСОБА_15 опинився серед бійки, він не знає, тому що в цей момент розмовляв з ОСОБА_24 . Він запитав у нього, чи не можна було це вирішити словами, навіщо бити. Далі відчув удар з темноти, його «вирубили». Удар був нанесений в щелепу, в голову. Він упав і втратив свідомість. Коли прийшов до тями, побачив, що ОСОБА_15 лежить через дорогу. Недалеко від себе він знайшов свою барсетку. Через дорогу також лежала сіра барсетка. ОСОБА_15 сказав, що чорна тряпчана барсетка його. Сіру тряпчану барсетку він відкинув, а ОСОБА_15 віддав його барсетку. Навколо більше нікого не було. У нього була розбита губа, зверху надірване ліве вухо, перелом одного ребра. Коли він підіймав ОСОБА_15 , до нього на байку під`їхав ОСОБА_11 , він зліз з мотоцикла і запитав, де його барсетка. Він показав, де вона. ОСОБА_11 підібрав з землі свою барсетку і почав смикати за його барсетку. Він її не віддавав, говорив, що це його барсетка. Тоді ОСОБА_11 сказав, що вона йому потрібна і забрав її. ОСОБА_11 ударив його кулаком у вухо, від чого він знову втратив свідомість. Прийшов до тями вже дома близько 5 години ранку. Як потрапив додому – не знає. Де подівся ОСОБА_15 – не знає. Струсу мозку у нього не було. У барсетці були його документи: закордонний паспорт, посвідчення водія, чип-картка водія, гроші в сумі 800 доларів і 1000 грн., картка ІНФОРМАЦІЯ_5 . Йому повернули барсетку, закордонний паспорт спалили, права, чип-карту, банківську карту. Не повернули гроші.

Він швидку не викликав. Швидка приїжджала до ОСОБА_15 і вони викликали поліцію. Він же прокинувся і пішов на місце події подивитися, але не знайшов там нічого. Коли повертався додому, подзвонив тато ОСОБА_15 і він пішов до них. Там йому надали медичну допомогу і він звернувся за медичним обстеженням. ОСОБА_15 також нічого не пам`ятав, хоча вони були тверезі.

Під час слідчого експерименту 07.09.2024 року потерпілий ОСОБА_14 показав і розказав, як відбувались події 30.08.2024 року. При цьому ОСОБА_14 зазначив, що близько 22 години 30.08.2024 року він і ОСОБА_15 взяли по пляшці пива 0,5 і пішли до знайомого ОСОБА_25 , який робив йому ремонт. Вони були тверезі і вели себе спокійно. Біля повороту до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 » назустріч виїхав мотоцикл темного кольору з двома особами. Пасажиром був ОСОБА_26 , водій – незнайомий. Водій мотоцикла грубо запитав, хто вони такі і куди йдуть, на що ОСОБА_15 також грубо йому відповів і люди на мотоциклі уїхали. Через декілька хвилин до них знову під`їхав мотоцикл і світлий автомобіль, з якого вийшли люди. Він їх не розгледів, тому що фари світили йому в обличчя. Їх з ОСОБА_15 почали бити. Він побачив ОСОБА_27 і попросив його врегулювати конфлікт. ОСОБА_28 участі у бійці не приймав і він не впевнений чи той приїхав з іншими. В цей момент хтось вдарив його в ліву частину голови в область скроні, від чого він на декілька секунд втратив свідомість і впав на землю. Коли лежав на землі, відчував, як його б`ють по тулубу ногами. Коли отямився, людей вже не було. Він був побитий, футболка розірвана, у нього пропав срібний хрест і ланцюжок. Вказані речі він знайшов з працівниками поліції наступного дня. Його барсетка валялася на дорозі. Поряд з нею також була барсетка ОСОБА_15 та ще одна – чоловіка, який їх бив. Він взяв барсетки в руки, підійшов до ОСОБА_15 і запитав яка з них його. ОСОБА_15 був сильно побитий, не міг піднятися. Свою барсетку він тримав під рукою, а чужу поклав на дорогу. Він піднімав з землі ОСОБА_15 і в той момент до нього знову під`їхав той самий мотоцикліст. Він зупинив мотоцикл і підійшов до них. Чоловік був зростом близько 1,8м, міцної статури, він побачив і запам`ятав його обличчя. В подальшому він упізнавав цього чоловіка. Чоловік сказав йому віддати барсетку, він показав йому місце на асфальті, де лежала його барсетка. Чоловік забрав свою барсетку і при цьому вирвав у нього з під пахви його барсетку, що для нього було несподіваним. Він заперечив чоловіку, що то його барсетка, на що той відповів, що вона йому більше не потрібна і одразу ж наніс йому два удари в область голови в районі лівого вуха. В той момент він був зігнутий, бо піднімав ОСОБА_15 з землі. Чоловік наніс йому ще два удари ногою по ребрам, від яких він впав та втратив свідомість. Як дійшов додому – не пам`ятає, на ранок звернувся в поліцію /т.1 а.с.211-216/. Судом також переглянуто відеозапис слідчого експерименту /т.1 а.с.217/.

Суд визнає необґрунтованими твердження сторони захисту щодо недопустимості вказаного доказу, адже потерпілому та іншим учасникам слідчого експерименту роз`яснено їх права, спеціаліст ОСОБА_29 був залучений в якості спеціаліста для належної фіксації перебігу слідчої дії, що відповідає ч.2 ст. 240 КПК України. За наслідками слідчого експерименту складено протокол, відеозапис долучено до протоколу. Тож доводи сторони захисту в обґрунтування недопустимості доказу безпідставні.

Також суд вважає необґрунтованим твердження захисника про те, що в судовому засіданні потерпілий дав показання, які кардинально відрізняються від тих, що дані ним під час слідчого експерименту, адже показання майже ідентичні за змістом, різняться лише в деяких деталях, але це може бути пов`язане саме з давністю подій на момент дачі пояснень в суді.

Такі пояснення також підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні 03.06.2025 року пояснив суду, що ОСОБА_11 не знав до того вечора, як стався конфлікт. ОСОБА_14 - його товариш. 30.08.2024 року він і ОСОБА_14 йшли у ОСОБА_30 . В цей час на спортивному мотоциклі їхав ОСОБА_11 з ОСОБА_31 , з яким раніше у нього був конфлікт і ОСОБА_32 побив його битою. В той час вони з ОСОБА_33 були тверезі. Він зупинився. Між ними сталася перепалка. Вони посварилися і розійшлися. Вони з ОСОБА_14 вже після того посиділи в гостях у Віті і Раї близько трьох годин, вжили десь по 1 літру пива і пішли назад. На тому ж місці йшов ОСОБА_34 , з ним привітались за руку і більше він нічого не пам`ятає, навіть як опинився дома. Зранку його батьки викликали опергрупу. У нього було 8 непроникаючих ножових поранень, побите ребро, обличчя, розтоптаний телефон. ОСОБА_14 викликала поліція, він підійшов до них і розповів, що у нього забрали барсетку. Перепалка відбулася між ним і ОСОБА_35 , а ОСОБА_11 заступився за ОСОБА_36 . ОСОБА_14 стояв у стороні, участі у конфлікті не приймав. Заяву у поліцію подав його батько. Під час слідчого експерименту з ОСОБА_37 він був присутній, також там був ОСОБА_14 . У ОСОБА_14 щось було з вухом. ОСОБА_14 розказав йому, що у нього в барсетці було 800 доларів і дрібні гроші у гривнях. З ним проводилося упізнання ОСОБА_11 по фотокарткам. Він його упізнав. При цьому були присутні поняті. Батьки ОСОБА_11 приїжджали до нього і просили вибачення.

Свідок ОСОБА_24 23.04.2025 року пояснив суду, що в кінці літа 2024 року близько 23 години, коли було темно, він проходив в селищі Підгородна по вул. Шкільній від магазину в бік п`ятиповерхівки. При цьому він був у стані алкогольного сп`яніння, тому що перед цим із знайомими вживав алкоголь. Йому назустріч йшли ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ОСОБА_14 привітався. ОСОБА_14 не просив його врегулювати конфлікт. Він пішов далі. На дорозі стояла машина (кузов хетчбек) з увімкненими фарами, колір і марку він упізнав. Ніякої бійки чи конфлікту він не бачив. Вранці йому подзвонив ОСОБА_14 і сказав, що його побили.

Такі пояснення підтверджують обвинувачення в частині часу і місця події.

Свідок ОСОБА_19 23.04.2025 року пояснив суду, що ОСОБА_11 його знайомий, колись був другом. Більше року тому у 2024 році, у вечірній час, ближче до ночі, він відпочивав біля дому по АДРЕСА_3 . З ним були ОСОБА_38 , ОСОБА_17 , потім на чорному мотоциклі приїхав ОСОБА_39 , привіз алкоголь, відпочивав разом з ними. Вони на вулиці вживали алкоголь. Потім ОСОБА_11 поїхав сам, повернувся і сказав, що загубив барсетку. Знову поїхав. Повернувся і привіз дві барсетки, сказав, що захватив ще одну. Потім ОСОБА_11 знову поїхав. Барсетку він кинув на стіл. Куди вона потім поділася, він не знає. Він її не відкривав, що було всередині – не знає. Колір барсетки – наче чорний. ОСОБА_11 не пояснював, куди їздив. Тілесних ушкоджень на ньому він не бачив. У який одяг був одягнутий ОСОБА_11 - не пам`ятає. ОСОБА_11 уїжджав в бік військової частини, там розвернувся і поїхав. Він вже був нетверезий і не дуже добре все пам`ятає. Коли ОСОБА_11 поїхав, на столі жодної барсетки не залишилося. Він знає, що ОСОБА_11 взяв барсетку і поїхав. Де знаходився ОСОБА_38 , коли ОСОБА_11 поїхав – не знає. Хто залишився на місці – не пам`ятає. ОСОБА_14 і ОСОБА_15 того вечора він не бачив.

Такі пояснення спростовують твердження обвинуваченого про те, що він повернувся лише зі своєю барсеткою і доводять обвинувачення в тій частині, що ОСОБА_11 був на мотоциклі, він двічі уїжджав від альтанки і другий раз повернувся з двома барсетками, а коли уїхав – то не залишилося жодної барсетки. При цьому свідок вказав на напрямок, у якому поїхав ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_20 23.04.2025 року пояснив суду, що ОСОБА_11 знає візуально, ОСОБА_14 – дядько його однокласника. В кінці літа 2024 року в селищі Підгородна зустрівся з ОСОБА_11 і попросив того покатати його на мотоциклі. Вони об`їхали ОСОБА_40 . Коли поверталися, зустріли ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , ті йшли п`яні по всій дорозі і зупинили їх. ОСОБА_15 показував їм військовий квиток і почав конфлікт. Вони ж боялися наїхати на них, тому що ті йшли по всій дорозі. ОСОБА_14 і ОСОБА_15 одразу почали до них «дориватися». Зверталися матюками, питали, чи знають вони, що їм за це буде, тому що вони просили їх зійти з дороги. Коли ОСОБА_14 і ОСОБА_15 почали лізти битися, вони уїхали. ОСОБА_11 висадив його і він уїхав. Того вечора ОСОБА_14 і ОСОБА_15 він більше не бачив. ОСОБА_11 був одягнутий у світлі шорти і чорну футболку. За три місяці до того між ним і ОСОБА_15 був конфлікт, той хотів з ним битися, але він уїхав від нього. Конфлікт через те, що ОСОБА_15 образив його маму, а він йому сказав про це.

Також свідок ОСОБА_20 пояснив, що з ним проводилося упізнання ОСОБА_11 по фотокарткам як особи, яка керувала мотоциклом. Коли повернулися, під`їхали до столику неподалік парку. Там були ОСОБА_41 , ОСОБА_38 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_42 . Він нікому з них не розповідав, що сталося, поки вони їздили. Він пересів на свій мопед і уїхав додому. ОСОБА_11 залишився. Що він робив далі – не знає.

Вказані пояснення підтверджують, що увечері перед розбійним нападом між ОСОБА_11 і ним з одного боку та ОСОБА_14 і ОСОБА_15 з іншого відбувся конфлікт на дорозі в смт. Підгородна. ОСОБА_11 був на мотоциклі.

Свідок ОСОБА_18 23.04.2025 року пояснив суду, що знайомий з ОСОБА_14 та ОСОБА_11 візуально. Влітку 2024 року з 12 години дня він, ОСОБА_43 , ОСОБА_44 сиділи біля будинку ОСОБА_45 в альтанці і вживали алкоголь до самого вечора. ОСОБА_46 подзвонив і сказав їм, що зараз друг приїде. Приїхав ОСОБА_11 на чорному мотоциклі, привіз пиво. Вони випили. Чи пив ОСОБА_11 – не знає. Потім ОСОБА_11 уїхав і повернувся через 30 хвилин – годину, поклав на стіл чорну барсетку. Де він її взяв – не знає. Вони ще 5-10 хвилин посиділи і він пішов спати до ОСОБА_19 . Потім він розказав поліції, в яку сторону уїжджав ОСОБА_11 . Місце, де він викинув барсетку, він не показував. Поліція пішла в тому напрямку, що він показав і там знайшла барсетку. Він на автомобілі увечері не їздив. ОСОБА_20 він бачив удень. Увечері його з ними не було, ОСОБА_11 його не привозив. ОСОБА_14 і ОСОБА_15 він того вечора не бачив.

Також свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що був у відділі поліції, його відпустили, а потім поїхали в Підгородну. Він на своїй машині ОСОБА_47 сірого кольору поїхав відвезти друзів ОСОБА_48 і ОСОБА_19 в ОСОБА_40 . Вони приїхали до ОСОБА_19 додому, були біля будинку. Поліцейські подзвонили йому і попросили його «пофоткатися» біля сумки. Він погодився. Біля 22-23 години він приїхав, «пофоткався» із сумкою і уїхав. Саме тому він зображений на фотокартках з місця події. Чи та саме це була сумка, яку привозив ОСОБА_11 , не знає, але також чорна. При ньому поліція сумку не відкривала.

Такі пояснення підтверджують ті обставини, що увечері ОСОБА_11 приїжджав до альтанки на мотоциклі, уїжджав, привозив барсетку, з нею потім уїжджав, а також те, що вказаний свідок поясняв працівникам поліції і показував, у якому напрямку уїхав ОСОБА_11 і що свідок приймав участь в огляді місця події, де було знайдено викрадену барсетку. Пояснення свідка про те, що його попросили лише «пофоткатися» біля сумки свідчать лише про його особисте суб`єктивне сприйняття тих подій, адже він не юрист і не поліцейський.

Свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що ОСОБА_11 був його другом. ОСОБА_14 знає як місцевого мешканця. Рік назад в ОСОБА_30 біля його будинку, де є стіл і лавки, зібралися він та його друзі: ОСОБА_19 , ОСОБА_49 і сусіди. Вони відпочивали, пили пиво. Увечері приїхав ОСОБА_11 на мотоциклі, сидів з ними, спілкувався. Чи пив – не пам`ятає. Потім звідкись взявся ОСОБА_32 ( ОСОБА_50 ) і попросив ОСОБА_11 покатати його на мотоциклі. ОСОБА_11 його покатав близько 20 хвилин і повернувся. Бійку він не бачив. Потім вони розійшлися.

З протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 31.08.2024 року, складеного о 08.00 годині, вбачається, що ОСОБА_14 заявив про те, що 30.08.2024 року близько 23.30 години невідома особа на перехресті вулиць Шкільної та Центральної в смт Підгородна відкрито заволоділа його чоловічою сумкою чорного кольору, в якій були належні йому закордонний паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення водія, картка водія, картка ІНФОРМАЦІЯ_5 , 800 доларів, 700 грн, 20 євро. До нього застосовувалося насильство і заподіяно тілесні ушкодження. Він може упізнати чоловіка за рисами обличчя /т.1 а.с.70/.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати вказаний документ недопустимим доказом, посилаючись на те, що його не зареєстровано належним чином. Відібрання такої заяви захисник вважає слідчою дією, яка не може бути проведена до початку досудового розслідування. Тобто до внесення інформації в ЄРДР. Також захисник звернув увагу на те, що в документі не зазначено часу початку і закінчення слідчої дії, ОСОБА_14 не ознайомлено зі змістом ст. 60 КПК України та не попереджено про кримінальну відповідальність /т.1 а.с.237/.

За клопотанням сторони захисту судом також досліджені рапорти від 31.08.2024 року і встановлено, що 31.08.24 року о 07:21 годині надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_51 про те, що вночі його сина ОСОБА_15 побили його знайомі « ОСОБА_21 » і ОСОБА_52 , розбили його телефон, а також побили товариша ОСОБА_14 та забрали його барсетку з документами і грошима /т.2 а.с.43/. Також 31.08.2024 року зареєстровано заяву про те, що ОСОБА_14 невідомою особою завдано тілесних ушкоджень /т.2 а.с.44/. Вказані рапорти сформовані у відповідній електронно-комунікаційній системі (ІКС ІПНП) і зареєстровані належним чином.

Наведені докази спростовують твердження сторони захисту про те, що заява ОСОБА_14 не була належним чином зареєстрована. Крім того, повідомлення про кримінальне правопорушення не є слідчою (розшуковою) дією. Це заява (повідомлення), на підставі якої може бути розпочате кримінальне провадження за наявності ознак кримінального правопорушення і вже після реєстрації кримінального провадження розпочинається досудове розслідування, в межах якого проводяться слідчі (розшукові) дії.

Крім того, з протоколу повідомлення про кримінальне правопорушення вбачається, що ОСОБА_14 роз`яснено права і його попереджено про завідомо неправдиве повідомлення.

Суд вважає таким, що не заслуговує на увагу твердження захисниці ОСОБА_12 про те, що вказані вище рапорти доводять невинуватість ОСОБА_11 , адже в них відсутнє посилання на те, що ОСОБА_11 вчинив злочин і відсутня інформація про виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_14 . Вказані рапорти є фіксацією повідомлення про кримінальне правопорушення, на підставі чого на місце події було направлено слідчо-оперативну групу для встановлення всіх обставин події, що сталася. При цьому в одному з повідомлень зазначено, що «також побили товариша ОСОБА_14 ». Вказані рапорти не доводять і не підтверджують обвинувачення, в них зафіксовано звернення, на підставі якого розпочато перевірку і в подальшому розпочато кримінальне провадження. Обставини кримінального правопорушення, в тому числі і особа, яка його вчинила, встановлюються під час досудового розслідування і така особа не обов`язково має бути відома під час повідомлення про кримінальне правопорушення. Твердження захисниці є наслідком невірного трактування процесуального закону.

За таких обставин клопотання сторони захисту про визнання наведених доказів недопустимими не підлягають задоволенню

31.08.2024 року у період часу з 08.40 до 09.20 години було проведено огляд місця події по вул. Шкільній в смт Підгородна, про що складено відповідний протокол, який був досліджений судом. Біля будинку АДРЕСА_7 на гілці дерева виявлено футболку жовтого кольору, належну ОСОБА_15 , на землі виявлено монети, екран мобільного телефону, срібний ланцюжок та срібний хрестик /т.1 а.с.73-80/. Вказані предмети визнані речовими доказами /т.1 а.с.114/. В подальшому срібний ланцюжок, срібний хрестик та 5 грн. повернуті потерпілому ОСОБА_14 /т.1 а.с.134-135, 136/.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати вказаний протокол огляду місця події недопустимим доказом, посилаючись на те, що у протоколі зазначено про участь спеціаліста, але не вказано якої галузі і для чого. Потерпілому і спеціалісту не були роз`яснені права, не зазначені повні дані присутніх осіб, мету і підстави проведення огляду місця події; вилучені речі не були оглянуті і опечатані, носії інформації також. Вилучені предмети не були пред`явлені стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування /т.1 а.с.237/.

Інформація про вказане кримінальне правопорушення була внесена до ЄРДР 31.08.2024 року о 17:58:27 годині /т.1 а.с.15/.

Тож судом встановлено, що вказаний вище огляд місця події був проведений до внесення інформації про кримінальне правопорушення до ЄРДР, що відповідає вимогам ч.3 ст. 214 КПК України. Крім того, відповідно до ч.7 ст. 237 КПК України при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

З протоколу огляду місця події вбачається, що до його проведення залучений спеціаліст ОСОБА_53 , використовувався цифровий фотоапарат. З пояснень прокурора вбачається, що ОСОБА_53 обіймає посаду інспектора-криміналіста у ІНФОРМАЦІЯ_7 та за своїми посадовими обов`язками бере участь у слідчих (розшукових) діях, залучається як спеціаліст до складу слідчо-оперативної групи для участі у проведенні огляду місяця скоєння правопорушення, здійснює техніко-криміналістичне забезпечення оглядів місць скоєння правопорушень /т.2 а.с.52/. І понятим, і спеціалісту роз`яснені їх права. Вилучені під час огляду місця події речі були сфотографовані, описані, упаковані і опечатані. В подальшому вони були оглянуті.

За таких обставин твердження сторони захисту про недопустимість вказаних доказів є безпідставним.

31.08.2024 року у період з 19 до 19.15 години було проведено упізнання за фотознімками з ОСОБА_54 . Серед інших осіб, представлених на фотознімках, він упізнав ОСОБА_11 , як особу, яка відкрито викрала у нього барсетку з грошима і документами, про що складено відповідний протокол, який був досліджений судом /т.1 а.с.81-83/. Під час упізнання були присутні поняті.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати вказаний протокол недопустимим доказом, посилаючись на те, що в ньому не зазначено, за якими ознаками ОСОБА_14 міг упізнати нападника. Упізнання проведено за фотознімками за наявності особи, яку упізнавали. Особи на фотознімках мали суттєві відмінності і були зображені в профіль, крім ОСОБА_11 , який був зображений з поворотом тулубу, що давало підказку. Також на ньому був ланцюжок, який відрізняв його від інших осіб.

Суд вважає вказані зауваження сторони захисту такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.6 ст. 228 КПК України впізнання може проводитись за фотознімками за необхідності. Очевидно, що наявність такої «необхідності» визначає слідчий в інтересах досудового розслідування з врахуванням всіх обставин, що існували на момент проведення такої слідчої дії. Твердження захисника про те, що пред`явлені для упізнання особи мають різкі відмінності, явно надумане. Пред`явлені особи всі молодого віку, з темним волоссям і жоден з них не розташований у профіль як стверджував захисник. У протоколі зазначено, що потерпілий вказав, за якими ознаками може впізнати нападника і також зазначено, за якими ознаками він його упізнав. Крім того, потерпілий був присутній в судовому засіданні разом з обвинуваченим і при цьому у нього не було жодних сумнівів у тому, що це саме та особа, яка напала на нього і заволоділа його речами. При цьому сторона захисту мала можливість задати потерпілому будь-які питання з метою уточнення вказаних обставин.

Враховуючи наведене, суд визнає вказаний доказ допустимим.

31.08.2024 року у період з 19.20 до 19.45 годин було проведено упізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_20 , який серед інших осіб на фотознімках упізнав ОСОБА_11 як хлопця, який катав його на мотоциклі «Ямаха» близько 23.00 години вечора 30.08.204 року по вул. Шкільній в смт Підгородна, де у того хлопця виник конфлікт з ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Після того конфлікту він висадив його близько 23.15 години в парку, а сам поїхав в невідомому напрямку. Під час упізнання були присутні поняті. За результатами такої слідчої дії складений протокол, який був досліджений судом /т.1 а.с.84-86/.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати такий доказ недопустимим з наведених вище підстав. Суд вважає твердження захисника безпідставними з підстав, зазначених вище і визнає доказ допустимим. Крім того, свідок ОСОБА_20 пояснив в суді, що їздив на мотоциклі з ОСОБА_11 і підтвердив, що з ним проводилось упізнання і він упізнав саме ОСОБА_11 серед інших осіб на фото.

31.08.2024 року у період з 21.49 до 22.10 проведено упізнання за фотокартками з ОСОБА_15 . Під час упізнання ОСОБА_15 серед інших представлених на фото осіб упізнав ОСОБА_11 як особу, яку бачив 30.08.2024 року близько 23 години по АДРЕСА_3 . При цьому ОСОБА_15 зауважив, що не впевнений на 100 відсотків, тому що було темно. Відповідний протокол упізнання досліджений судом /т.1 а.с.91-92/.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати вказаний протокол упізнання недопустимим доказом з підстав, зазначених вище, а також звернув увагу на те, що ОСОБА_15 не був впевнений в упізнанні і при цьому стверджував, що упізнав особу по ротовій порожнині, однак це в принципі неможливо. Щодо допустимості упізнання за фотознімками і наявності у протоколі упізнання певних даних судом зазначено вище. Щодо невпевненості свідка в результатах упізнання, то вони відображені у протоколі і представлені суду, що судом враховано. Крім того, свідок ОСОБА_15 був допитаний в суді і сторона захисту мала можливість поставити свідку свої питання. Тож відсутні передбачені законом підстави для визнання вказаного доказу недопустимим. Такий доказ має бути оцінений на рівні з іншими доказами і в сукупності з іншими доказами з точки зору його доказового значення. Суд вважає такий доказ достовірним, оскільки при допиті в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 не сумнівався у своїх поясненнях, навіть попри тиск сторони захисту.

З протоколу затримання вбачається, що ОСОБА_55 був затриманий 31.08.2024 року о 18.45 годині. Фізичне затримання відбулося о 17.35 годині. При затриманні був присутній захисник ОСОБА_56 , поняті. ОСОБА_55 не давав пояснень. У нього було виявлено і вилучено чоловічий одяг: футболку чорного кольору, шорти чорного кольору, сланці чорного кольору бренду PUMA, мобільний телефон Айфон 15 про з сім-карткою НОМЕР_2 /т.1 а.с.87-90/, які того ж дня були визнані речовими доказами, упаковані і передані на зберігання /т.1 а.с.93/, на них накладено арешт ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05.09.24 року у справі № 484/4866/24 провадження № 1-кс/484/808/24 /т.1 а.с.111/.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати протокол затримання недопустимим доказом, а відповідно і всі вилучені під час затримання речі – недопустимими доказами, оскільки затримання проведено з порушенням прав людини і основоположних свобод, без наявності передбачених КПК підстав, адже фактично ОСОБА_11 затримали 31.08.2024 року о 14.00 годині. На час затримання жодна особа не вказала на нього як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, тобто були відсутні підстави для затримання. Не було здійснено огляд вилучених в ОСОБА_11 речей негайно, вони не були опечатані.

У відповідь на твердження захисника прокурором надано фотокопію журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до ІНФОРМАЦІЯ_9 , де зазначено, що ОСОБА_11 доставлений 31.08.2024 року о 18.05 годині /т.2 а.с.56/. У журналі наявний особистий підпис ОСОБА_11 . Твердження обвинуваченого про затримання його о 14 годині жодним доказом не підтверджено. При затриманні був присутній адвокат ОСОБА_57 . Жодних скарг від затриманого і захисника не надходило. Під час обрання запобіжного заходу в суді також були присутні захисники ОСОБА_58 та ОСОБА_12 /т.1 а.с.112/, які законність затримання не оскаржували, на будь-які порушення з боку поліції увагу слідчого судді не звертали. Скарги в порядку ст. 206 КПК України до слідчого судді не надходили. Також у протоколі затримання зазначено, що вилучені в ОСОБА_11 речі були упаковані до сейф-пакетів і опечатані, вони визнані речовими доказами, про що складено відповідний протокол. За таких обставин твердження сторони захисту про недопустимість вказаних доказів необґрунтоване. При цьому у слідчого були підстави для вилучення одягу та взуття ОСОБА_11 , оскільки у потерпілого ОСОБА_14 були наявні тілесні ушкодження і причетність ОСОБА_11 мала бути перевірена. Крім того, одразу по виїзду СОГ було вжито заходів для виявлення осіб, причетних до вчинення злочину, про що свідчать доручення слідчої ОСОБА_59 /т.2 а.с.9-10/, яка згідно наданих суду рапортів входила до слідчо-оперативної групи, що виїхала для перевірки заяв ОСОБА_15 і ОСОБА_14 /т.2 а.с.43-44/. Тож суд визнає досліджені докази допустимими.

Також захисницею ОСОБА_12 було заявлене клопотання про надання тимчасового доступу до інформації ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » щодо абонентського номера, яким користувався ОСОБА_11 під час затримання з метою встановлення його місця знаходження 31.08.2024 року. Ухвалою суду від 24.07.2025 року у задоволенні такого клопотання відмовлено /т.2 а.с.106-107/. Ухвала мотивована тим, що сторона захисту в порядку ч.3 ст. 93 КПК України не зверталася з відповідним клопотанням під час досудового розслідування; у задоволенні такого клопотання стороні захисту не було відмовлено. Також сторона захисту не зверталася зі скаргами на дії слідчого чи прокурора, не оскаржувала затримання ОСОБА_11 у встановлені законом строки та порядку, не подавала відповідні заяви про кримінальне правопорушення до компетентних органів, хоча підозрюваний ОСОБА_11 був забезпечений захисником (двома) і сторона захисту з початку затримання ОСОБА_11 знала про обставини його затримання, а також протягом досудового розслідування мала інформацію про те, що у нього вилучений мобільний телефон, тож протягом усього часу досудового розслідування сторона захисту мала можливість як заявити клопотання про надання доступу до вказаної у клопотанні інформації про зв`язок, так і оскаржити затримання ОСОБА_11 . Також суд не встановив підстав вважати, що запитувана інформація має значення для встановлення важливих обставин саме у наданому кримінальному провадженні, адже вона виходить за межі обставин, які підлягають доказуванню в межах наданого обвинувачення.

Також 31.08.2024 року у період часу з 23.00 до 23.59 години було проведено огляд місця події – території смт Підгородна з координатами 48.105657.30882525, де було виявлено чоловічий гаманець; за координатами 48.1056613.308824 на землі виявлено чоловічу сумку чорного кольору. У зв`язку з тим, що огляд проводився у темну пору доби, виявлені речі вилучені і перевезені до відділення поліції, де проводився їх огляд. При цьому у гаманці було виявлено документи на ім`я ОСОБА_14 : картку водія, посвідчення водія, картку ІНФОРМАЦІЯ_5 . У сумці виявлено згорівший закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_14 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , гроші в сумі 160 грн. дрібними купюрами, монетами, гроші в іноземній валюті. Відповідний протокол огляду з фототаблицею досліджений судом /т.1 а.с.95-108/.

Виявлені предмети були упаковані та опечатані, а в подальшому визнані речовими доказами /т.1 а.с.109-110/, оглянуті, що зафіксовано у протоколі огляду /т.1 а.с.118-129/, вирішено повернути їх потерпілому ОСОБА_14 . Згідно розписки від 07.09.2024 року ОСОБА_14 отримав на зберігання вказані предмети /т.1 а.с.131-132/. Також вони були представлені потерпілим суду, оглянуті судом в судовому засіданні.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати вказані докази недопустимими, посилаючись на те, що слідча дія почалася у нічний час, після внесення інформації про кримінальне правопорушення до ЄРДР, а тому мав бути складений протокол огляду місцевості, а не протокол огляду місця події. Свідкам та учасникам не було роз`яснено їх права, не зазначені повні анкетні дані, про застосування технічних засобів. Носії записів не додані, вилучені речі не опечатані і не оглянуті (у протоколі зазначено, що вилучені речі запаковані до сейф-пакетів).

Суд вважає таке твердження сторони захисту безпідставним, оскільки відповідно до ст. 223 КПК України огляд місця події може відбуватися у нічний час доби у невідкладних випадках. В даному випадку наявна невідкладність, адже на місце, де могли знаходитись викрадені у ОСОБА_14 речі, вказали свідки, які були опитані 31.08.2024 року. Зокрема, свідки вказали, в якому напрямку поїхав ОСОБА_11 від альтанки увечері 30.08.2024 року, забравши з собою обидві барсетки. Про такі обставини свідки повідомили і суду. Тож огляд місця події проводився невідкладно з метою пошуку речових доказів – викрадених предметів після встановлення з пояснень свідків можливого місця їх знаходження. З протоколу вбачається, що всім учасникам були роз`яснені їх права. У протоколі наявні всі передбачені законом реквізити. В огляді місцевості задіяний свідок ОСОБА_18 , який вказав на те, в якому напрямку поїхав ОСОБА_11 . В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що місце, де ОСОБА_11 викинув барсетку, він не показував. Поліція пішла в тому напрямку, що він показав і там знайшла барсетку. При цьому суд критично оцінює показання свідка про те, що його просто попросили «пофоткатись» біля речей, адже жодних зауважень він у протоколі огляду не зазначав, огляд проводився в присутності понятих та спеціаліста, який проводив фотографування, ніякого тиску на свідка не чинили. Також у самому протоколі огляду зазначено, що у зв`язку з темним часом доби знайдені речові докази упаковані до сейф-пакетів і опечатані, їх огляд проведений вже у відділенні поліції. Огляд місцевості, розташованої за межами міста, завершено 31.08.2024 року о 23.59 годині, тож очевидно, що до відділення поліції в м. Первомайську учасники огляду прибули вже 01.09.24 року, відповідно і постанова про визнання речовими доказами винесена слідчим після огляду речових доказів 01.09.2024 року. За таких обставин відсутні підстави для визнання доказів недопустимими.

Згідно довідки Національно Банку України № 61-0031/72759 від 25.09.2024 року курс долара США по відношенню до гривні України станом на 31.08.2024 року складав 41,1901 грн. /т.1 а.с.130/. Саме з такого розрахунку обчислено розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілому в частині викрадення 800 доларів США.

З розписки потерпілого ОСОБА_14 від 11.09.2024 року вбачається, що турецькі ліри, грузинські ларі та інші іноземні монети, що знаходились в його барсетці, яка була викрадена, не складають для нього матеріальної цінності, він зберігав їх як сувеніри. Матеріальну цінність для нього становлять 800 доларів США, які були викрадені у нього того ж дня /т.1 а.с.133/.

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 4668/24 від 04.10.2024 року ринкова вартість чоловічої шкіряної сумки (барсетки) чорного кольору становить 1 728 грн, чоловічого шкіряного гаманця темно-коричневого кольору – 1 384 грн, загальна вартість 3 112 грн /т.1 а.с.140-144/.

Вказані доказі доводять розмір шкоди, зазначений в обвинуваченні.

З протоколу отримання зразків для експертизи від 31.08.2024 року вбачається, що на підставі постанови слідчого від 31.08.2024 року у ОСОБА_14 були відібрані зразки букального епітелію /т.1 а.с.207-208/.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/115-24/16435-БД від 24.10.2024 року встановлені генетичні ознаки букального епітелію потерпілого ОСОБА_14 /т.1 а.с.148-154/.

З протоколу отримання зразків букального епітелію від 31.08.2024 року вбачається, що на підставі постанови слідчого від 31.08.2024 року в ОСОБА_11 були відібрані зразки букального епітелію в присутності його захисника ОСОБА_60 . При цьому будь-які зауваження в учасників були відсутні /т.1 а.с.209-210/.

Захисник ОСОБА_13 просив визнати протокол отримання зразків для експертизи недопустимим доказом, посилаючись а те, що він отриманий із суттєвим порушенням прав і свобод ОСОБА_11 , без його добровільної згоди, постанова про відібрання зразків не була надана ОСОБА_11 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 пояснив, що не надавав дозволу на відібрання зразків, не розумів, що відбувається, захисник був відсутній, а він ніде не розписувався /т.2 а.с.25/.

Твердження сторони захисту в цій частині спростовуються даними протоколу отримання зразків, з якого вбачається, що ОСОБА_11 було вручено копію постанови, а при відібранні зразків був присутній захисник. При цьому заперечень і зауважень ніхто не висловлював. Також і в подальшому під час досудового розслідування скарги з даного приводу стороною захисту не подавалися і захисники ОСОБА_58 та ОСОБА_12 не заявляли про такі обставини слідчому судді під час обрання запобіжного заходу.

В даному випадку відсутні підстави для визнання зазначених доказів недопустимими.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/115-24/16390-БД від 24.10.24 року визначено генетичні ознаки букального епітелію ОСОБА_11 /т.1 а.с.158-164/.

Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/115-24/16447-БД від 21.10.2024 року на шортах, вилучених в ОСОБА_11 , виявлено кров людини та встановлено її генетичні ознаки. ДНК-профіль виявленої крові людини збігається з ДНК-профілем зразка букального епітелію потерпілого ОСОБА_14 та не збігається з ДНК-профілем ОСОБА_11 . Ймовірність походження ДНК-профілю від ОСОБА_14 становить не менше ніж 99,99999% /т.1 а.с.169-181/.

Зразки букального епітелію ОСОБА_14 та ОСОБА_11 визнані речовими доказами /т.1 а.с.182/.

Таким чином, зразки букального епітелію були необхідні для того, щоб встановити походження плям бурого кольору, схожих на кров, на шортах ОСОБА_11 . В результаті проведених експертиз встановлено, що кров належить ОСОБА_14 , тож в даній ситуації допустимість чи недопустимість протоколу отримання зразків від ОСОБА_11 не має значення.

Слід також відзначити, що жоден зі свідків не пояснив. В чому був одягнутий ОСОБА_11 , увечері 30.08.2024 року. Тож його твердження про те, що він був одягнутий в інший одяг, ніж той, що у нього вилучили, не знайшло свого підтвердження і крім того спростоване наявністю крові ОСОБА_14 на вилученому одязі, адже 31.08.2024 року ОСОБА_11 не бачився з ОСОБА_14 , не мав з ним контакту, тож якби ОСОБА_11 вдягнув інший одяг 31.08.2024 року, на ньому не могла бути кров ОСОБА_14 .

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 303 від 20.09.2024 року, виконаного на підставі постанови слідчого лікарем судово-медичним експертом вищої кваліфікаційної категорії Первомайського міжрайонного відділення ДСУ « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ОСОБА_61 , у ОСОБА_14 виявлено перелом 9-го ребра праворуч, інфіковану рану лівої вушної раковини, садна обличчя, тулуба та кінцівок, забійну рану верхньої губи, синець лівого плечового суглоба. Такі тілесні ушкодження могли утворитися 30.08.2024 року від дії тупого(их) твердого(их) предмета(ів). Перелом 9-го ребра праворуч відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості як таке, що викликало тривалий розлад здоров`я. Інфікована рана вуха відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень як така, що потягла короткочасний розлад здоров`я. Інші тілесні ушкодження відносяться до категорії легких. Вказані тілесні ушкодження при падінні з висоти власного зросту утворитися не могли. Достовірно встановити кількість нанесених ударів неможливо /т.1 а.с.116-117/. З дослідницької частини висновку вбачається, що експерт оглядав ОСОБА_14 і досліджував медичну документацію.

За клопотанням сторони захисту судом досліджено клопотання слідчого про тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_14 з метою проведення судово-медичної експертизи /т.2 а.с.131-133/, ухвала слідчого судді від 17.09.2024 року про тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_14 /т.2 а.с.134/, протокол тимчасового доступу, в якому зазначено, що слідчим вилучено з медичного закладу медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_14 /т.2 а.с.135-136, а також супровідний лист про повернення таких документів за минуванням потреби /т.2 а.с.137/. Наведені документи підтверджують факт надання експерту для дослідження первинної медичної документації потерпілого ОСОБА_14 .

Не погодившись з вказаним висновком, сторона захисту надала висновок судово-медичної експертизи № 044-1-2025 від 17.07.2025 року, виконаний на підставі клопотання сторони захисту лікарем судово-медичним експертом відділу судово-медичної експертизи живих осіб ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_62 /т.2 а.с.91-100/ за матеріалами кримінального провадження № 12024152110000849.

З дослідницької частини висновку вбачається, що експертом досліджено лише висновок судово-медичного експерта №303 від 03.09.2024 року, про який зазначено вище. Огляд потерпілого не проводився. Первинні медичні документи не досліджувались. Будь-які інші матеріали кримінального провадження експерту не надавались.

Згідно вказаного висновку надано відповіді на питання 1-5 Постанови, хоча ніяка постанова експерту не надавалась. При цьому експертом у підсумках процитовано нормативно-правові акти, якими він керувався під час складання висновку і далі зазначено перелік тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_14 під час проведення судово-медичного огляду 03.09.2024 року, про що зазначено у висновку №303. При цьому експерт послався на матеріали кримінального провадження, хоча ніякі матеріали йому не надавались, крім копії висновку № 303. Кожне із зазначених тілесних ушкоджень у вигляді саден і синців експерт оцінив як легке, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності. Щодо давнини утворення виявлених тілесних ушкоджень експерт зміг визначитися лише щодо чисельних саден у ділянці чола справа та синця на задній поверхні лівого плечового суглоба і вважав, що їх утворення ймовірне за 1-2 доби від моменту проведення судово-медичного огляду останнього. Щодо рани на слизовій оболонці верхньої губи зліва експерт не зміг встановити ступінь тяжкості тілесного ушкодження через недостатній її опис у досліджуваному ним висновку. Також експерт не зміг надати оцінку пошкодження лівої вушної раковини через відсутність опису такого пошкодження у попередньому висновку. Крім того, експертом зазначено про неможливість оцінки тілесного ушкодження ребер через відсутність відомостей про аналіз рентгенограм грудної клітини та опису медичної документації з цього приводу. При цьому експерт зазначив, що наявне посилання на рентгенограму від 11.09.2024 року, однак морфологічні ознаки не відображені, відсутній аналіз цієї рентгенограми на етапі проведення експертизи. До висновку додано досліджені експертом «матеріали кримінального провадження», а саме фотокопія висновку № 303 від 20.09.2024 року /т.2 а.с.98-100/. Фактично експертом в даному випадку досліджено і надано оцінку висновку іншого експерта. При цьому експерт вийшов за межі своїх повноважень, надав відповіді на питання, які йому не були поставлені і не відповів на ті, що були поставлені.

За клопотанням сторін кримінального провадження судом 26.08.2025 року допитано обох експертів, які виконали зазначені вище судово-медичні експертизи, висновки по яким надані суду.

Оскільки під час допиту експертів не були усунуті виявлені протиріччя і у сторін залишилися певні питання, ухвалою суду від 10.10.2025 року за клопотанням прокурора призначено комісійну судово-медичну експертизу /т.2 а.с.170-172, 194/.

Для забезпечення належного виконання судово-медичної експертизи в порядку тимчасового доступу витребувано первинну медичну документацію потерпілого ОСОБА_14 і надано її експертам /т.2 а.с.173,181, 192/.

23.03.2026 року судом отримано висновок комісійної судово-медичної експертизи № 71-к від 19.01.2026 року, згідно до якого у ОСОБА_14 мають місце тілесні ушкодження у вигляді інфікованої рани лівої вушної раковини, саден обличчя, обох верхніх кінцівок, бічної поверхні грудної клітини зліва та справа, живота, правої нижньої кінцівки, синця лівого плечового суглобу, рани слизової оболонки верхньої губи. Такі тілесні ушкодження могли утворитися від ударних дій тупими твердими предметами, якими могли бути руки, ноги та інше. Утворення таких тілесних ушкоджень в строк, вказаний у постанові – 30.08.2024 року, не виключається.

По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться: садна обличчя, обох верхніх кінцівок, бічної поверхні грудної клітки зліва та справа, живота, правої нижньої кінцівки, синець лівого плечового суглоба, рана слизової оболонки верхньої губи - до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я. Тілесне ушкодження у вигляді перелому 9 ребра справа могло утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки, ноги та інше. По ступеню тяжкості дане тілесне ушкодження відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Однак, встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок даного тілесного пошкодження з травмою від 30.08.2024 року не представляється можливим, так як з моменту травми до встановлення такого діагнозу пройшло 12 діб.

Вказані тілесні ушкодження не являються небезпечними для життя потерпілого.

Тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці обох ліктьових суглобів, правого колінного суглобу могли утворитися при падінні тіла з положення стоячи на площину як з приданням тілу прискорення так і без нього /т.2 а.с.209-215/.

Оцінюючи всі надані суду висновки судово-медичних експертиз з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і взаємозв`язку, суд виходить також з того, що за принципом диспозитивності суд розглядає справу в межах пред`явленого обвинувачення. Згідно обвинувального акту фактичними обставинами, які підлягають доказуванню є те, що ОСОБА_11 наніс ОСОБА_14 декілька ударів кулаками по голові, а саме: в область лівого вуха, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді інфікованої рани лівої вушної раковини, яка відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, як така, що потягла короткочасний розлад здоров`я.

Саме такі обставини підтверджені і висновком судово-медичної експертизи №303 від 20.09.2024 року, і висновком № 71-к від 19.01.2026 року. В даному випадку суд надає перевагу саме висновку № 71-к, оскільки при складанні такого висновку було проведено максимально ретельне дослідження всіх матеріалів кримінального провадження, в тому числі і первинних медичних документів потерпілого, комісією професійних експертів. При цьому зауваження сторони захисту про некомпетентність та неповноважність експертів не заслуговують на увагу, є надуманими і безпідставними. Також судом відмовлено стороні захисту в задоволенні клопотання про надання стороні захисту оригіналів медичних документів потерпілого ОСОБА_14 з тих підстав, що вказані документи містять охоронювану законом таємницю і були витребувані в порядку тимчасового доступу ухвалою суду саме для надання їх експертам, а не для загального ознайомлення. Судом не встановлено підстав для визнання вказаного висновку недопустимим доказом.

Крім зазначеного, вказаний висновок підтверджує фактичні обставини обвинувачення в тій частині, що незадовго перед розбійним нападом відбулася бійка, під час якої ОСОБА_14 було завдано інші тілесні ушкодження, що не охоплені обвинуваченням в даному випадку, але мають значення для встановлення всіх фактичних обставин справи.

Також судом було відмовлено стороні захисту у долученні до справи та дослідженні висновку комісійної судово-медичної експертизи № 34-1-2026 року від 10.04.2026 року, адже під час судового розгляду експертиза може бути проведена на підставі ухвали суду. Питання про проведення комісійної судово-медичної експертизи було вирішено судом і така експертиза проведена, висновок наданий суду і він судом досліджений. Будь-які нові вихідні дані судом не встановлені. Тож очевидно, що доказ, який сторона захисту намагалась надати суду, отриманий з порушенням процедури і не може вважатися допустимим.

Суд визнає недопустимим доказом висновок експерта № № 044-1-2025 від 17.07.2025 року з тих підстав, що він зроблений без дослідження будь-яких медичних документів, без огляду особи, без дослідження матеріалів кримінального провадження. Фактично, експерт описав і оцінив висновок судово-медичного експерта № 303 замість дослідження й оцінки фактичних даних. При цьому експерт не надав відповідей на поставлені питання, і надав відповіді на питання, які не поставлені.

Сторона захисту просила визнати недопустимими всі речові докази у справі, а також ті письмові докази, до яких додані відеозаписи, оскільки під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження стороні захисту вони не були надані.

Із заперечень до протоколу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 06.11.2024 року вбачається, що захисниця ОСОБА_63 та підозрюваний ОСОБА_55 вказали на те, що ознайомлені з матеріалами кримінального провадження в одному томі на 267 аркушах; під час ознайомлення не були надані для ознайомлення речові докази: футболка чорного кольору, шорти чорного кольору, сланці чорного кольору, мобільний телефон, футболка Міщенка, пошкоджений дисплей, срібний ланцюжок, срібний хрестик, грошові кошти, зразки букального епітелію, барсетка, паспорти, карта водія, посвідчення водія та банківська картка. Також не були надані відеозаписи слідчого експерименту та обшуку. Також захисниця зауважила, що повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів фактично було вручено прокурором 01.11.2024 року, тобто поза межами строку досудового розслідування, який скінчився 31.10.2024 року. Зазначена у повідомленні дата «28.101.2024 року» не відповідає дійсності /т.1 а.с.220/.

З протоколів про надання доступу до матеріалів досудового розслідування вбачається, що вони складені також 06.11.2024 року, в них наявні підписи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 без жодних зауважень /т.1 а.с.218-219/.

В матеріалах кримінального провадження відсутнє клопотання сторони захисту про надання для огляду речових доказів, відеозаписів або їх копій.

З пояснень прокурора вбачається, що адвокат ОСОБА_12 з підозрюваним ОСОБА_11 прибули для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України. Матеріали кримінального провадження були надані їм у повному обсязі у підшитому вигляді. При цьому в матеріалах були наявні і всі додатки до протоколів слідчих дій (фототаблиці, носії інформації тощо), а також була наявна інформація про речові докази і місце їх зберігання. Однак під час ознайомлення сторона захисту не заявляла клопотань про надання їм для ознайомлення речових доказів та копій відеозаписів, перегляд відеозаписів тощо. Захисниця та підозрюваний підписали протоколи ознайомлення з матеріалами, чим завершили ознайомлення. Вже після цього захисниця на окремому аркуші написала свої заперечення і без пояснень вони залишили кабінет слідчого.

Саме такі обставини підтверджують надані за клопотанням сторони захисту протоколи про надання доступу до матеріалів та заперечення захисниці.

За таких обставин суд констатує, що стороні захисту було забезпечено можливість реалізувати своє право на ознайомлення в тому числі і з речовими доказами, і з відеозаписами, однак сторона захисту таким правом не скористалася, відповідне клопотання не заявляла, натомість підписала протоколи ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і таким чином завершила ознайомлення з матеріалами.

Такі дії сторони захисту мають маніпулятивний характер і вчинені саме з метою заявити про так зване «порушення» під час судового розгляду, хоча професійні захисники зобов`язані бути обізнані про права і обов`язки сторони захисту та порядок ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Заперечення, подане після завершення ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, не є клопотанням.

В будь-якому випадку судом досліджені всі наявні у справі речові докази і переглянуті всі відеозаписи. Всім учасникам надано достатньо часу для їх оцінки і доведення своєї позиції з приводу досліджених доказів до суду. Тож порушення права на захист в даному випадку відсутнє.

З протоколу обшуку від 31.08.2024 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_11 по АДРЕСА_8 вбачається, що у вказаному приміщенні нічого, що має значення для наданого кримінального провадження, не знайдено /т.2 а.с.14-18/. Вказаний протокол досліджений за клопотанням сторони захисту, однак очевидно, що він не має доказового значення і не був зазначений стороною обвинувачення серед доказів, що доводять обвинувачення. Також вказаний доказ не спростовує обвинувачення, оскільки з пояснень самого обвинуваченого встановлено, що станом на 30.08.2024 року він не проживав у вказаному приміщенні, а проживав із співмешканкою в смт Підгородна.

Також судом не взято до уваги твердження обвинуваченого про те, що біля місця події і по ходу руху до нього були наявні відеокамери, з яких не було отримано відеозаписи, а також не прийнято для дослідження долучені до його письмових пояснень фотокартки, оскільки під час досудового розслідування сторона захисту таких клопотань не заявляла. Обвинувачений давав пояснення суду 24.07.2025 року, майже через рік після події злочину. Коли саме були виготовлені фотокартки – невідомо. Чи були такі відеокамери на момент вчинення злочину – не відомо. З наданих суду доручень слідчого від 31.08.2024 року, про які зазначено вище, вбачається, що слідчий надавала доручення виявити камери відеоспостреження, однак з матеріалів кримінального провадження вбачається, що такі камери не були виявлені. Тож судом не встановлена належність вказаних фотокарток як доказів до наданого провадження, а крім того, порядок їх отримання не відповідає вимогам КПК України.

Оцінивши у сукупності наведені вище докази з точки зору їх належності, допустимості і взаємозв`язку, суд дійшов до висновку про те, що вони поза усяким розумним сумнівом підтверджують обставини вчиненого злочину як вони викладені в обвинуваченні, зокрема в частині часу, місця, способу вчинення злочину, умислу обвинуваченого на заволодіння майном потерпілого та застосування до нього насильства з метою довести свій намір до кінця і заволодіти його майном, а також в частині дій обвинуваченого, зокрема вчинення насильства щодо потерпілого, внаслідок чого йому було спричинено тілесні ушкодження. Також цілком підтверджена наявність завданої діями обвинуваченого матеріальної шкоди та її розмір. При цьому з обвинувачення слід виключити посилання на те, що ОСОБА_11 застосував насилля, що є небезпечне для життя особи, адже жодними доказами таке твердження не підтверджується.

Тож суд приходить до висновку про те, що вина ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого злочину знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду. Його дії за встановлених судом фактичних обставин правильно кваліфіковані за ст. 187 ч.4 КК України, оскільки стороною обвинувачення доведені всі елементи зазначеного складу злочину та його кваліфікуючі ознаки.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_11 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, а також данні про особу винного, який раніше судимий /т.1 а.с.189-191/; покарання за попереднім вироком повністю не відбув, адже невідбута частина покарання у виді позбавлення волі була замінена на виправні роботи строком 1 рік 11 місяців 12 днів, з яких він відбув всього 2 місяці 11 днів /т.1 а.с.200, 197-199, 201-202, 192, 203/. Він не визнав себе винним, а відповідно не розкаявся у вчиненому, не усвідомив суспільної небезпеки своєї поведінки; не сприяв розкриттю злочину і поверненню викраденого. Характеристики за теперішнім місцем проживання, яка була б актуальною на час розгляду справи, суду не надано. За колишнім місцем проживання ОСОБА_11 характеризується позитивно, скарг на нього не надходило /т.1 а.с.187/. Разом з тим такі відомості спростовуються даними про його попередню судимість. За місцем відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_11 характеризується позитивно /т.1 а.с.204-205/. Він розлучений. Не працює, на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Проходив строкову військову службу з 05.11.2010 по 18.10.2011 року, був призваний за мобілізацією 21.08.2014 року, однак дані про проходження ним військової служби відсутні /т.1 а.с.196/, на обліку у лікарів-спеціалістів з приводу певних захворювань не перебуває.

Враховуючи наведене, судом не встановлено обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання ОСОБА_11 .

Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_11 , суд визнає рецидив злочину.

Враховуючи наведене, а саме данні про особу обвинуваченого, його вік, майновий та сімейний стан, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_11 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Покарання йому слід призначити в межах санкції частини статті, за якою він обвинувачується, у виді позбавлення волі, як єдиного виду покарання, передбаченого в даному випадку. Також слід застосувати додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене у диспозиції ч.4 ст. 187 КК України як обов`язкове.

До призначеного покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 від 18.02.2020 року у справі № 478/2091/19 провадження №1-кп/484/25/2020 /т.1 а.с.197-199/, яке ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_14 від 19.04.2020 року у справі № 467/495/24 провадження № 1-в/467/72/24 було замінено на виправні роботи і невідбутий строк якого складає 1 рік 9 місяців 1 день /т.1 а.с.200/, з розрахунку відповідно до пп. «в» п.1 ч.1 ст. 72 КК України.

Судові витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого на користь Держави на підставі ст. 124 КПК України. Разом з тим слід відмовити стороні захисту у компенсації судових витрат.

Необхідно скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді, а питання щодо речових доказів у справі слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Оскільки обвинувачений засуджується до реального відбуття покарання за особливо тяжкий злочин із застосуванням насильства, однак досі сумлінно виконував свої процесуальні обов`язки, з`являвся за викликами до суду, повідомляв про своє місцезнаходження, суд вважає за необхідне з метою забезпечити в подальшому виконання вироку, на підставі ст. 374 КПК України залишити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді застави. Такий запобіжний захід виявився ефективним і достатнім для забезпечення участі обвинуваченого у розгляді справи і має і надалі забезпечити належну поведінку ОСОБА_11 .

Строк відбуття покарання обвинуваченому слід обчислювати з моменту приведення вироку у виконання та відповідно до ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання час попереднього ув`язнення з моменту затримання 31.08.2024 року до звільнення під заставу 12.09.2024 року.

Після приведення вироку у виконання заставу слід повернути заставодавцю. Оскільки суду не надано більш детальну інформацію щодо заставодавця і реквізити платіжного документу, суд позбавлений можливості вказати такі дані у вироку.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 187 ч.4 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуте покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 від 18.02.2020 року у справі № 478/2091/19 провадження №1-кп/484/25/2020, яке ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_14 від 19.04.2020 року у справі № 467/495/24 провадження № 1-в/467/72/24 замінено на виправні роботи, з розрахунку відповідно до пп. «в» п.1 ч.1 ст. 72 КК України, та остаточно до відбуття ОСОБА_11 визначити покарання у виді позбавлення волі строком 8 (вісім) років 4 (чотири) місяці з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Строк відбуття покарання ОСОБА_11 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

У строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 31.08.2024 до 12.09.2024 року з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_11 залишити раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави в раніше визначеному розмірі та із збереженням раніше покладених на нього обов`язків.

Після приведення вироку у виконання заставу в розмірі 181 680 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_64 .

Стягнути з ОСОБА_11 на користь Держави судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 4668/24 від 04.10.2024 року 340 грн. /т.1 а.с.139/; за проведення молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/115-24/16435-БД від 24.10.2024 року – 9 489 грн. 40 коп. /т.1 а.с.147/, за проведення молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/115-24/16390-БД від 24.10.2024 року – 9 489 грн. 40 коп. /т.1 а.с.157/, за проведення молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/115-24/16447-БД від 24.10.2024 – 15 569 грн. 13 коп. /т.1 а.с.168/, а всього 34 887 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 93 коп.

Відмовити стороні захисту у відшкодуванні судових витрат.

Скасувати арешт, накладений 05.09.2024 року ухвалою слідчого судді у справі № 484/4866/24 провадження № 1-кс/484/808/24 на футболку чорного кольору , шорти чорного кольору, сланці чорного кольору бренду «PUMA», мобільний телефон марки Айфон 15 про з сім карткою НОМЕР_2 , ІМЕІ 1) НОМЕР_3 , 2) НОМЕР_4 , вилучені в ОСОБА_11 /т.1 а.с.111/.

Речовий доказ в наданій справі: мобільний телефон марки Айфон 15 про з сім карткою НОМЕР_2 , ІМЕІ 1) НОМЕР_3 , 2) НОМЕР_4 , вилучений в ОСОБА_11 , який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_9 згідно квитанції № 217, номер книги обліку речових доказів 286, порядковий номер 217 /т.1 а.с.94/ - конфіскувати в дохід держави.

Речові докази у справі: пошкоджений дисплей від телефону у пакеті №2 (коробка), який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_9 згідно квитанції, номер книги обліку речових доказів 286, порядковий номер 209 /т.1 а.с.120/ - знищити.

Речові докази: барсетку шкіряну чорного кольору, всередині якої знаходяться грошові кошти дрібними купюрами в національній та іноземній валюті, шкіряний чоловічій гаманець з візитками; паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі слідами пошкодження на ім`я ОСОБА_14 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_14 , банківську картку ІНФОРМАЦІЯ_5 , картку водія на ім`я ОСОБА_14 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_14 /т.1 а.с.131-132, 134-135/, а також срібний ланцюжок, срібний хрестик та 5 грн. /т.1 а.с.134-135, 136/, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_65 – залишити йому.

Речові докази – зразки букального епітелію ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_9 згідно квитанції № 253, книга обліку речових доказів 286, порядковий номер 253 /т.1 а.с.183/ - знищити.

Речові докази – футболку, шорти, сланці в пакеті, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_9 згідно квитанції № 254, книга обліку речових доказів 286, порядковий номер 254 /т.1 а.с.184/ - повернути за належністю ОСОБА_11 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок в частині обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

СУДДЯ: