Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №686/26508/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/26508/25

Провадження № 22-ц/820/1902/26

Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя – доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/26508/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Лозінським Миколою Володимировичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року (суддя Колієв С.А., повне судове рішення складено 25 травня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом, який в подальшому уточнено, ОСОБА_1 зазначав, що у шлюбі із відповідачкою, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 листопада 2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Судовим наказом, що виданий 11 жовтня 2024 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 щомісячно у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 08.10.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач вказує, що 21.08.2024 та 03.06.2025 ним та відповідачкою з Хмельницьким приватним ліцеєм «Мої Обрії» (далі – ХПЛ «Мої Обрії») були укладені Договори про надання освітніх послуг, відповідно до яких ліцей взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів батьків надати дитині ОСОБА_5 послуги з навчання. Щомісячна вартість таких послуг у 1-4 класах на 2024 – 2025 навчальний рік становить 11700 грн. Позивач посилається на те, що ним, одноособово, сплачено за навчання сина 161 635 грн.

ОСОБА_1 вказує на те, що відповідачка жодної матеріальної участі у навчанні сина не приймала, тому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_2 80817 грн понесених ним додаткових витрат на дитину.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн в рахунок компенсації понесених додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В решті у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування понесених судових витрат 2994,09 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у задоволені позовних вимог, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозінський М.В., оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, позивач зазначає, що місцевий суд, при ухваленні рішення в частині відмови у задоволенні позову, не навів жодних розрахунків та мотивів, які б пояснювали, чому саме 10000 грн є справедливим розміром участі відповідачки у додаткових витратах на дитину при встановленій загальній вартості навчання в розмірі 151 935 грн. Рішення фактично позбавлене обґрунтування щодо методики розрахунку визначення стягнутої з відповідачки суми додаткових витрат.

Також, ОСОБА_1 зауважує, що, ухвалюючи рішення, суд фактично взяв до уваги лише загальний задекларований його дохід, без аналізу реального фінансового навантаження, що є порушенням принципу повного та всебічного з`ясування обставин справи.

Поміж того, при оцінці майнового стану ОСОБА_2 , суд обмежився лише посиланням на те, що дохід відповідачки за 12 місяців (грудень 2024 –листопад 2025) становив 311 564,58 грн, тобто понад 25 000 грн щомісяця (без урахування аліментних відрахувань, що стали здійснюватися лише з листопада 2025 року) Натомість, суд застосував розрахунковий показник «20 367,38 грн» середньомісячного доходу, що не відповідає фактичним даним за більшість періоду, протягом якого сплачувались позивачем додаткові витрати за навчання дитини.

Позивач посилається на те, що участь у додаткових витратах на дитину є обов`язком обох батьків, встановленим законом, тому така участь не може бути виключена лише з огляду на суб`єктивну «фінансову незручність» одного з батьків. При доході понад 25 000 грн на місяць відповідачка об`єктивно мала можливість сплачувати принаймні 6 000–7 000 грн на місяць за навчання дитини, що за 13 місяців навчання склало б суму, значно вищу, ніж присуджену місцевим судом на користь позивача.

ОСОБА_1 вважає, що підписавши договори та погодившись на навчання дитини у приватному ліцеї, відповідачка прийняла на себе обов`язок нести відповідні витрати нарівні з позивачем, а відповідно до постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19, витрати на навчання у платному навчальному закладі відносяться до додаткових витрат на дитину, передбачених статтею 185 СК України.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозінський М.В., просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині розподілу судових витрат і ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і здійснити перерозподіл судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Янюк К.М., погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено та надано оцінку матеріальному стану позивача та відповідачки. Твердження ОСОБА_1 , що його дохід не є чистим доходом, а лише є оборотом коштів по рахунку, не відповідає нормам ПК України, адже доходом ФОП, який є платником єдиного податку, вважається дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі визначеній п. 292.3 ст. 293 ПК України.

Відповідачка зазначає, що ОСОБА_1 також щомісяця отримує відповідну суму коштів на утримання сина ОСОБА_6 , а також у порівнянні річних доходів сторін за період 2024-2025 рр. у ОСОБА_1 він у тричі більший ніж у відповідачки, а твердження позивача, що судом першої інстанції не надано аналізу реального фінансового навантаження доходів позивача не відповідає дійсності.

Також відповідачка вказує на те, що бажання навчати сина у ХПЛ «Мої Обрії» є волевиявлення ОСОБА_1 . Останній наполягав на навчанні сина у цьому закладі та запевняв, що усі витрати щодо навчання сина залишає за собою.

Справа розглядається в порядку статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями частини другої статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Як слідує із доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лозінський М.В., оскаржує судове рішення лише в частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 70817,50 грн додаткових витрат, понесених на дитину, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині встановлених обставин справи та задоволених позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 10000 грн. Адже відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується??.??????

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно положень частини першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками є сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 16.08.2018 серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.12)

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.11.2024 (справа №686/23805/24) шлюб, який був зареєстрований 14.10.2007 відділом ДРАЦС по місту Хмельницькому Хмельницького МРУЮ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т.1 а.с.133).

11.10.2024 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (справа №686/27381/24) видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1 а.с.137).

12.11.2024 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області (справа №686/30327/24) видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (т.1 а.с. 135).

Згідно довідки №П-03-15661 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради від 04.04.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.108).

21.08.2024 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які діяли від імені та в інтересах дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ХПЛ «Мої обрії» укладено договір №18-10 про надання освітніх послуг. Згідно вказаного договору ліцей взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів батьків здійснити надання дитині освітніх послуг з врахуванням офіційних рекомендацій та за програмами Міністерства освіти та науки України відповідно до робочого навчального плану Ліцею. Умовами договору визначено, що вартість навчання в усіх класах є платним і складається із щорічного внеску у розмірі 4000 грн, оплати освітніх послуг, електронного щоденника, посібника «Інтелект України» та послуг, обраних батьками у Додатку №1 «Вартість послуг ХПЛ «Мої обрії» (т.1 а.с.13-15).

Згідно Додатку до договору надання освітніх послуг ОСОБА_3 , клас 1, вартість послуг у 1-4 класах початкової школи ХПЛ «Мої обрії» на 2024 -2025 навчальний рік складає 11770 грн. (т. 1 а.с.18).

03.06.2025 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , які діяли від імені та в інтересах дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ХПЛ «Мої обрії» укладено договір №21-10 про надання освітніх послуг. Згідно вказаного договору ліцей взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів батьків здійснити надання дитині освітніх послуг з врахуванням офіційних рекомендацій та за програмами Міністерства освіти та науки України відповідно до робочого навчального плану Ліцею. Умовами договору визначено, що вартість навчання в усіх класах є платним і складається із щорічного внеску у розмірі 4000 грн, оплати освітніх послуг та послуг, обраних батьками у Додатку №1 «Вартість послуг ХПЛ «Мої обрії» (т.1 а.с.16-18).

Згідно відповіді ХПЛ «Мої обрії» №17 від 16.01.2026 загальна вартість наданих освітніх послуг учня ОСОБА_3 за навчальний рік 2024-2025 склала 132 635 грн, оплачено 130 285; за навчальний рік 2025-2026 (за вересень 2025) 19 300 грн, оплачено 35 350 грн. Станом на 16.01.2026 рік переплата становить 13 700 грн та повернення коштів не здійснювалося (т.1 а.с.113-114).

З детального розрахунку здійснених платежів за надані освітні послуги в ХПЛ «Мої Обрії» та платіжних інструкцій слідує, що ОСОБА_1 здійснювались такі оплати на рахунок ХПЛ «Мої Обрії»: 22.08.2024 – 11770 грн; 27.09.2024 – 12575 грн; 22.10.2024 – 12770 грн; 13.11.2024 – 12370 грн; 11.12.2024 – 15695 грн; 22.01.2025 – 14429 грн; 18.02.2025 – 14536 грн; 12.03.2025 – 14495 грн; 15.04.2025 -15895 грн; 14.05.2025 – 1750 грн; 03.06.2025 – 4000 грн; 20.08.2025 – 16850 грн; 04.09.2025 – 14500 грн (т.1 а.с. 54-66, 165).

Відповідно до довідки Комунального закладу загальної середньої освіти «Початкова школа №2 Хмельницької міської ради» №316 від 15.12.2025 та листа Комунального закладу загальної середньої освіти «Початкова школа №2 Хмельницької міської ради» №П-01-27/02 від 09.02.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є учнем 2-Г класу вказаної школи з 24.09.2025 (т.1 а.с. 47, 94).

Згідно довідки про доходи №003275/СФ від 16.12.2025 ОСОБА_2 працює в ТОВ «Сільпо-Фуд» з 29.09.2022 на посаді старшого пекаря та її дохід за період з 01.12.2024 по 31.11.2025 склав 311427,96 грн. За вказаний період із заробітку було відраховано аліментів на суму 6567,24 грн (у листопаді 2025) (т.1 а.с.99).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків за період з січня 2024 по січень 2026 сума нарахованого і виплаченого доходу ОСОБА_1 склала 250 000,00 грн (виплачено у вересні 2025 року Державним центром зайнятості), сума нарахованого доходу за 2024 рік згідно податкової декларації 1 291 415,00 грн (т.1 а.с.148-149).

Згідно відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 25.02.2026 у 4 кварталі 2025 року ОСОБА_1 нараховано 1864560,83 грн доходу за період з січня по грудень 2025 року як ФОП (платник єдиного податку фізичної особи (першої та другої груп) (т. 1 а.с. 168)

Встановивши обов`язок ОСОБА_2 , як матері малолітнього ОСОБА_9 , приймати участь у додаткових витратах на дитину, які були пов`язані із навчанням останнього у ХПЛ «Мої Обрії» у період з 01.09.2024 по 23.09.2025, що не оспорюється сторонами; врахувавши наявність переплати за навчання дитини сторін у ХПЛ «Мої обрії» в розмірі 13700 грн та врахувавши матеріальне і сімейне становище сторін, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для визначення і стягнення компенсації понесених позивачем додаткових витрат на навчання дитини в розмірі 10000 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду щодо наявності законних підстав для стягнення із ОСОБА_2 саме 10000 грн додаткових витрат, понесених позивачем.

Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 759/22898/20 (провадження № № 61-7913св22) Верховний Суд виснував, що «Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663 св 21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Згідно з частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19)».

Оскільки позивач оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у стягненні з відповідачки саме половини вартості понесених ним додаткових витрат на навчання дитини та відсутності підстав для визначення їх розміру в сумі 10000 грн, тому суд апеляційної інстанції переглядає законність судового рішення в оскаржуваній частині і позбавлений повноважень наново встановлювати факт наявності правових підстав для стягнення додаткових витрат, понесених на навчання дитини, чи досліджувати обставини в неоскаржуваній частині рішення.

Так, звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що сукупна вартість оплати за навчання сина ОСОБА_9 в ХПЛ «Мої Обрії» за навчальний рік 2024-2025 та вересень навчального року 2025-2026 становить 161635 грн і просив стягнути з відповідачки 80817 грн понесених ним додаткових витрат на навчання дитини.

Разом з тим, судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено, що загальна вартість наданих ХПЛ «Мої Обрії» учню ОСОБА_3 у вказаному закладі (2004 навчальний рік та вересень 2025 року) склала 151935 грн, при цьому переплата - 13700 грн. Ці обставини сторонами не оспорюються. Більше того, ОСОБА_1 у апеляційній скарзі у розділі «Фактичні обставини справи» посилався на те, що вартість освітніх послуг за весь період навчання склала 151935 грн, яку він сплатив.

Отож, при перевірці законності судового рішення в оскаржуваній частині суд апеляційної інстанції виходить із встановлених міськрайонним судом наступних обставин: ОСОБА_1 було сплачено на навчання малолітньої дитини у ХПЛ «Мої Обрії» за навчальний рік 2024-2025 та вересень навчального року 2025-2026 151935 грн, переплата - 13700 грн.

Разом з тим, із детального розрахунку здійснених платежів за надані освітні послуги ХПЛ «Мої Обрії» (т. 1 а.с. 165) вбачається, що надміру сплачені кошти (переплата) у розмірі 13700 грн у зв`язку з вибуттям дитини з навчального закладу підлягають поверненню. І так як ці кошти не були використані на надання освітніх послуг малолітній дитині сторін, тому позивач, будучи платником зазначених коштів, має право на їх повернення, а не на часткове стягнення із відповідачки.

Разом з тим, встановивши, що ОСОБА_1 зареєстрований 16.07.2015, як ФОП з видами діяльності: стоматологічна практика, інша діяльність у сфері охорони здоров`я; роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям та на час спірних правовідносин здійснює приватну стоматологічну практику та має найманих працівників (т. 1 а.с. 169-240); отримав за період з січня по грудень 2024 року 1291415 грн доходу як ФОП (платник єдиного податку фізичної особи (першої та другої груп) та отримав у вересні 2025 року від Державного центру зайнятості 250000 грн доходу, як самозайнята особа і у 4 кварталі 2025 року – 1864560,83 грн доходу за період з січня по грудень 2025 року як ФОП (платник єдиного податку фізичної особи (першої та другої груп) (т. 1 а.с. 146-149, 167, 168) та встановивши, що відповідачка ОСОБА_2 за період з 01.03.2025 по 31.08.2025, працюючи на посаді старшого пекаря у ТОВ «Сільпо-Фуд» отримала дохід в розмірі 180015,16 грн (т. 1 а.с. 40), а за період 01.12.2024 по 31.11.2025 - 311427,96 грн та у листопаді 2025 року відраховано аліменти в розмірі 6567,24 грн (т.1 а.с.99) і врахувавши обов`язок ОСОБА_1 на сплату аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 та обов`язок ОСОБА_2 на сплату аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи відповідно з 08.10.2024 та з 11.11.2024 і до досягнення дітьми повноліття (т. 1 а.с. 134-139), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що матеріальне становище відповідачки в порівнянні із матеріальним становищем позивача не дозволяє забезпечити повну оплату половини додаткових витрат, понесених останнім на навчання дитини в ХПЛ «Мої Обрії» за 2024–2025 навчальний рік та вересень 2025–2026 навчального року і вони можуть бути компенсовані відповідачкою лише частково в розмірі 10000 грн.

І суд першої інстанції при ухваленні судового рішення в оскаржуваній частині вірно оцінив надані представником позивача докази, а саме: видаткові накладні, квитанції, платіжні інструкції, договори №001 від 02.01.2025, №002 від 03.11.2025, №041 від 02.01.2025, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення застрахованим особам) за 2024 рік та за 2025 рік, відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2024 рік та за 2025 рік, договори на постачання продукції №1/3/25 від 01.01.2025. №01/07 від 01.07.2025 (т. 1 а.с. 169-240), однак не відобразив оцінку цим доказам у мотивувальній частині судового рішення. Але це процесуальне порушення не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Апеляційний суд, усуваючи це процесуальне порушення, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані представником позивача зазначені письмові докази (т. 1 а.с. 169-240), вважає, що ці докази не підтверджують рівного матеріального становища сторін, що є підставою для розподілу між сторонами саме в рівних частках витрат, понесених позивачем на оплату навчання малолітнього Іллі в ХПЛ «Мої Обрії», а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачка матеріально не спроможна сплатити половину вартості понесених позивачем додаткових витрат на дитину.

І з огляду на вищенаведене, аргументи апеляційної скарги про те, що місцевим судом не було досліджено та не оцінено належним чином матеріальний стан позивача є голослівними і, крім того, доказів, що ОСОБА_1 із отриманого доходу як ФОП несе витрати, пов`язані, крім іншого, із орендою для здійснення підприємницької діяльності, в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України надано не було і позивачем та його представником не вказано суму чистого доходу ОСОБА_1 . А наявність у останнього зобов`язань по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_4 не є підставою для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача половини розміру понесених витрат, адже аліменти є власністю дитини і не впливають на майновий стан відповідачки.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд необґрунтовано встановив розмір відшкодування позивачеві додаткових витрат без належного правового обґрунтування, судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже при ухваленні судового рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції керувався положеннями статей 141, 185 СК України та при вирішенні питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, враховував особливі індивідуальні обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати (згода відповідачки на вступ сина до приватного ліцею надавалася з розрахунку на більшу фінансову спроможність позивача та обіцянку останнього самостійно оплачувати навчання дитини, а через відмову позивача від таких зобов`язань відповідачка перевела дитину до державного навчального закладу), а також матеріальне становище сторін та наявність обов`язків на утримання іншого сина. І при визначенні розміру відшкодування в сумі 10000 грн міськрайонний суд виходив із оцінки наданих сторонами та їх представниками доказів та встановлених обставин справи.

Також, колегія суддів відхиляє твердження позивача про надмірне врахування доводів відповідачки щодо її фінансової неспроможності, адже доказів протилежного стороною позивача надано не було та припущеннями є посилання на те, що відповідачка, отримуючи щомісячну зарплату в сумі 25000 грн, має можливість сплачувати по 6000 – 7000 грн на місяць на навчання дитини.

І посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що суд, відмовляючи у частині задоволення позовних вимог, не врахував факт спільного прийняття рішення та згоду відповідачки щодо навчання дитини у приватному навчальному закладі не є підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині, адже міськрайонний суд врахував зазначену обставину при визначення розміру компенсації понесених позивачем додаткових витрат.

З огляду на наведене, підстави для скасування судового рішення в оскаржуваній частині та задоволення апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстави для розподілу судового збору відсутні.

Водночас, дослідивши клопотання, подане представником ОСОБА_2 - адвокатом Янюк К.М. про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн та надані стороною відповідачки докази на підтвердження понесення таких витрат, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції представляла адвокат Янюк К.М. згідно ордеру про надання правничої допомоги серії ВХ № 1133247 від 30.07.2026 на підставі договору про надання правничої допомоги №32/24 від 02 вересня 2024 року.

З копії договору про надання правничої допомоги від 02 вересня 2024 року, укладеного між адвокатом Янюк К.М. (Адвокат) та ОСОБА_2 (Клієнт), вбачається, що Адвокат за бажанням Клієнта буде надавати правничу допомогу Клієнту із представництва та захисту законних прав та інтересів, зокрема, у всіх судах у зв?язку із розглядом справи про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ майна подружжя, а Клієнт зобов?язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні виграти на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Пунктом 6.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до набрання законної сили рішення суду у даній справі, але не довше ніж 31.12.2025. Продовження строку дії договору оформляється додатковою угодою (т.1 а.с.42-43).

Додатковою угодою №3 від 13.10.2025 до Договору про надання правничої допомоги №32/24 від 02.09.2024 доповнено Розділ 1 Договору наступним пунктом: «1.3. Адвокат за бажанням Клієнта надає правову допомогу у зв?язку з розглядом цивільної справи №686/26508/25 про стягнення додаткових витрат на дитину, а клієнт зобов?язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі на умовах, визначених Договором.» Також, сторони за даною Додатковою Угоду домовилися, що розмір гонорару Адвоката на виконання умов додаткової угоди №3 від 13.10.2025 за Договором про надання правової допомоги № 32/24 від 02 вересня 2024 року з розглядом цивільної справи № 686/26508/25 визначається актом про надання правової допомоги та виконаних робіт. Інші умови основного Договору про надання правової допомоги залишаються без змін і діють у частині, що не суперечать, цій додатковій угоді. Дана додаткова угода є невід?ємною частиною основного Договору про надання (т.1 а.с.44)

Судова колегія вважає, що відсутні правові підстави для відшкодування витрат на оплату правничої допомоги, понесеної відповідачкою при розгляді справи судом апеляційної інстанції, адже станом на день подання клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (липень 2026 року) строк дії Договору про надання правничої допомоги № 32/24 від 02 вересня 2024 року закінчився (31 грудня 2025 року), а доказів продовження строку його дії шляхом укладення відповідної додаткової угоди суду надано не було.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 – 384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Лозінським Миколою Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року залишити без змін.

В задоволенні клопотання ОСОБА_2 , поданого в її інтересах адвокатом Янюк Катериною Миколаївною, про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

О.І. Талалай