Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №681/1511/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 681/1511/25

Провадження № 22-ц/820/1257/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року (суддя Горгулько Н. А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 18 вересня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання кредиту № 2716703, за умовами якого товариство надало відповідачці грошові кошти в розмірі 9000 грн строком на 30 днів, на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі відповідно до умов договору.

10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» і ТОВ «Секвоя Капітал» був укладений договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» відступило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання кредиту № 2716703 від 18 вересня 2019 року, укладеним з ОСОБА_1

07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» був укладений договір факторингу № ДФ-07072025, згідно з умовами якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання кредиту № 2716703 від 18 вересня 2019 року, укладеним між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 .

Відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання за договором, а тому виникла заборгованість у розмірі 18040 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за кредитом, 9040 грн - заборгованість за процентами.

Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 .

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 2716703 від 18 вересня 2019 року в сумі 13590 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 9000 грн, прострочена заборгованість за процентами - 4590 грн. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. В порушення вимог пункту 2 частини 3 статті 274 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного провадження. Кредитні кошти вона у позивача не брала, що свідчить про його шахрайські дії. Суд неправомірно відмовив у задоволенні її клопотання про витребування матеріалів справи № 681/26/21, предметом розгляду в якій були ті самі кредитні кошти. Розглянувши справу у її відсутності, суд порушив право на захист. Не враховано пропущення позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 травня 2026 року відзив у формі заперечення представника ТОВ «ФК «Солвентіс» на апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Рішення суду в частині відмови в позові не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що 18 вересня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання кредиту №2716703, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 9000 грн (пункт 1.4.) на строк 30 днів (дата повернення кредиту 18 жовтня 2019 року) (пункт 1.9.). Базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7%. Акційна ставка або ставка за Програмою лояльності за один день користування кредитом 1,28%. Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00% (пункт 1.6.). Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється відповідно до положень статті 1054 ЦК України, виходячи з базової процентної ставки, акцій, програми лояльності кредитодавця, спеціальної процентної ставки по кредиту після спливу узгодженого строку повернення кредиту. Нарахування процентів за користування кредитом за акційними ставками і ставками програми лояльності здійснюється тільки за умови повернення кредиту до спливу узгодженого строку повернення кредиту, наведеного у пункті 1.9. цього договору. У випадку виникнення заборгованості проценти за користування кредитом за період узгодженого строку повернення кредиту нараховуються, виходячи із базової процентної ставки, а поза межами цього строку виходячи із спеціальної процентної ставки, встановленої для періоду, що перевищує узгоджений строк повернення кредиту (пункт 1.5.).Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в пункті 1.4. договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (пункт 1.10.).

Договір про надання кредиту № 2716703 від 18 вересня 2019 року з додатком (Графік платежів) підписані ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором 2716703.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПАЙ» № 5995-ВП від 22 вересня 2025 року за дорученням ТОВ «Алекскредит» на підставі угоди про переказ коштів №ВП-220817-1 від 22 серпня 2017 року був здійснений переказ коштів в розмірі 9000 грн 18 вересня 2019 року на карту НОМЕР_1 .

За змістом інформації АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260220/76770-БТ від 22 лютого 2026 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту НОМЕР_1 та 18 вересня 2019 на її рахунок зараховано грошові кошти в сумі 9000 грн.

10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» і ТОВ «Секвоя Капітал» був укладений договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» зобов?язується відступити ТОВ «Секвоя Капітал» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Секвоя Капітал» зобов?язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Право вимоги - всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, в тому числі права грошових вимог по поверненню наданих боржнику коштів, строк платежу за якими настав (наявна вимога) або настане в майбутньому (майбутні вимоги).

Пунктом 2.1.3. цього договору визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до умов чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками договір та реєстр прав вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «Секвоя Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2716703 від 18 вересня 2019 року у сумі 18040 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за кредитом, 9040 грн - заборгованість за процентами.

07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» і ТОВ «ФК «Солвентіс» був укладений договір факторингу № ДФ-07072025, згідно з умовами якого ТОВ «Секвоя Капітал» зобов?язується відступити ТОВ «ФК «Солвентіс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Секвоя Капітал» зобов?язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Право вимоги - всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, в тому числі права грошових вимог по поверненню наданих боржнику коштів, строк платежу за якими настав (наявна вимога) або настане в майбутньому (майбутні вимоги) (а. с. 28-32).

Пунктом 2.1.3. цього договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу., відповідно до умов чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками договір та реєстр прав вимоги підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2716703 від 18 вересня 2019 року у сумі 18040 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за кредитом, 9040 грн - заборгованість за процентами.

Позичальник зобов`язання за договором не виконала.

Згідно з розрахунком ТОВ «Алекскредит» загальна заборгованість за договором про надання кредиту № 2716703 від 18 вересня 2019 року складає 17012,82 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з факту невиконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором в межах строку дії договору. Відповідно до закону зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором(частина 1 статті 1077 ЦК України).

Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання кредиту № 2716703 від 18 вересня 2019 року від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал» та до ТОВ «ФК «Солвентіс» позивач підтвердив належними та допустимими доказами, які відповідачка не спростувала.

Установлено, що договір про надання кредиту № 2716703 від 18 вересня 2019 року з додатком підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 2716703.

Перерахування кредитних коштів у сумі 9000 грн платником ТОВ «Алекскредит» на рахунок ОСОБА_1 (картка НОМЕР_1 ) підтверджено повідомленням ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПАЙ» № 5995-ВП від 22 вересня 2025 року та випискою по рахунку відповідачки.

Кредитний договір містить персональні дані відповідачки, зокрема, РНОКПП, зареєстроване місце проживання, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону.

У кредитному договорі визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів та строк його дії.

ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин неотримання від позивача кредитних коштів на її банківський рахунок, відсутності у неї кредитної карти 4149499117801421 та заборгованості за договором.

Доказів вчинення шахрайських дій щодо відповідачки матеріали справи не містять.

За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про незастосування судом наслідків спливу позовної давності.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.

Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Відповідно до пункту 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким пунктом 19 розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року в редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року.

Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.

Ураховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду 13 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» не пропустило строк позовної давності.

Порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, суд не допустив.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2025 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 08 січня 2026 року Полонський районний суд вирішив клопотання ОСОБА_1 та відмовив їй у розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

Статтею 274 ЦПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 277 ЦПК України закріплено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Частиною 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову в справі, що переглядається, складає 18040 грн, що в перерахунку становить 5,97 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, справа за позовом про стягнення заборгованості з ціною позову менш як 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягала розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Суд вирішив клопотання відповідачки відповідно до вимог частини 4 статті 277 ЦПК України.

Тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог пункту 2 частини 3 статті 274 ЦПК України та неправомірний розгляд справи в порядку спрощеного провадження є необґрунтованими.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 17 березня 2021 року у справі № 681/26/21 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30 березня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, зареєстрований в реєстрі за № 5060, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» грошові кошти за кредитним договором № 2716703 від 18 вересня 2019 року в розмірі 18040 грн.

З огляду на викладене позивач мав право звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2716703 від 18 вересня 2019 року, оскільки заборгованість за цим договором не була стягнута в позасудовому порядку.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт укладення договору про надання кредиту № 2716703 від 18 вересня 2019 року та наявності заборгованості за цим договором.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

Питання про судові витрати суд вирішив згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 141 ЦПК України.

Витрати по оплаті судового збору підтверджені платіжною інструкцією № 2716703 від 28 жовтня 2025 року.

Професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ «ФК «Солвентіс» надавав адвокат Лівак І. М. на підставі договору про надання правової допомоги № 43657029 від 01 липня 2025 року та додаткової угоди № 2716703 від 30 вересня 2025 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу товариство надало акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) № 2716703 від 30 вересня 2025 року на суму 6000 грн та склад, обсяг і види виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом.

Оскільки позов задоволено частково, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 та її представник не заявляли, а тому підстав для їх зменшення у суду не було.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 04 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта