Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №462/2664/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/2664/26 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І.С.

Провадження № 33/811/1282/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Давидовича Олександра Олександровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Давидовича Олександра Олександровича на постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року,

встановив:

цією постановою, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665 гривні 60 копійок судового збору.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 , 17.03.2026 о 20 год 59 хв за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 174 керував транспортним засобом «Peugeot Partner» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alcotest Drager 6820» результат 0.57 проміле, тест № 2037, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Давидович Олександр Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Залізничного районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Вважає, що суд першої інстанції не виконав вимог статей 245, 252 та 280 КУпАП, оскільки не забезпечив всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи та не надав належної оцінки доводам сторони захисту. На переконання захисника, суд фактично не дослідив подані стороною захисту докази, а лише формально відхилив їх без наведення належного мотивування.

Зокрема, захисник зазначає, що судом безпідставно залишено поза увагою медичну документацію щодо проходження ОСОБА_1 лікування препаратом «Дисульфірам», офіційну інструкцію до зазначеного препарату, відповіді Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Львівського регіонального центру з гідрометеорології та інші письмові докази, які, на думку сторони захисту, ставили під сумнів правильність висновків щодо перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Апелянт наголошує, що зазначені докази подавалися не для безумовного спростування факту вживання алкоголю, а для підтвердження існування об`єктивних обставин, які вимагали їх належної перевірки судом.

Крім цього, захисник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно визнав належним та достовірним доказом результат огляду із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», не перевіривши доводи сторони захисту щодо його метрологічної придатності. Апелянт звертає увагу на відсутність у матеріалах справи документів, які підтверджували б проведення повірки приладу або його придатність до використання на момент проведення огляду, а також на встановлені стороною захисту розбіжності між температурою навколишнього середовища, зазначеною у роздруківці приладу, та офіційними даними Львівського регіонального центру з гідрометеорології. На думку захисника, суд не навів жодних мотивів, з яких відхилив зазначені доводи.

Також апелянт зазначає, що суд не забезпечив безпосереднього дослідження відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, хоча саме ці записи були покладені в основу висновку про винуватість особи. На переконання сторони захисту, суд обмежився лише посиланням на існування відеозаписів, не проаналізувавши їх зміст та не встановивши, які саме обставини ними підтверджуються. Захисник просить суд апеляційної інстанції перевірити факт безпосереднього дослідження цих відеозаписів шляхом дослідження журналу судового засідання та технічного запису судового засідання.

Крім того, захисник вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував принцип оцінки доказів, фактично надавши наперед встановлену силу результатам огляду на стан сп`яніння, тоді як подані стороною захисту докази залишилися без належної оцінки. На думку апелянта, суд не усунув сумнівів щодо достовірності основних доказів обвинувачення, а всі неусунуті сумніви відповідно до статті 62 Конституції України повинні були тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Заслухавши виступ захисника адвоката Давидовича О.О., пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає до задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 617633 від 17.03.2026(а.с.1); роздруківці з приладу “Alkotest Drager 6820”, результат тесту 0,57 ‰(а.с.2); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.03.2026 (а.с.4); відеозаписах події(а.с.3); рапорті працівника поліції(а.с.6); та інших матеріалах справи, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів.

З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 0,57 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою, яку ОСОБА_1 засвідчив підписом.

При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу “Драгер”, чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Окрім цього, як вбачається з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до даних якого огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу “Alkotest Drager 6820” у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, нестійка хода. У графі “з результатами згоден” наявний підпис ОСОБА_1 , що свідчить про згоду останнього з вказаним результатом (а.с.5).

Окрім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп`яніння на приладі “Драгер”, результат тесту – 0,57 ‰. При цьому жодних заперечень щодо справності приладу “Драгер” не висловлював.

Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.

Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 617633 від 17.03.2026 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.

Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 , під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував та жодних заперечень щодо правомірності проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп`яніння із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» не висловлював.

Щодо доводів захисника про проходження ОСОБА_1 лікування із застосуванням препарату «Дисульфірам», апеляційний суд зазначає, що надана медична документація підтверджує факт призначення чи застосування відповідного препарату, однак сама по собі не підтверджує того, що ОСОБА_1 у день події не вживав алкоголь та не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Заборона або медична рекомендація щодо невживання алкоголю під час лікування не є об`єктивним доказом фактичного дотримання пацієнтом такої заборони. Відомості про проходження лікування характеризують медичний стан особи та встановлений для неї режим лікування, однак не спростовують безпосереднього результату огляду, проведеного 17 березня 2026 року.

Офіційна інструкція до препарату «Дисульфірам» так само містить загальну інформацію про його властивості, протипоказання та можливі наслідки взаємодії з алкоголем, проте не дає підстав стверджувати, що особа, якій призначено такий препарат, об`єктивно позбавлена можливості вживати алкоголь або що в разі такого вживання спеціальний технічний засіб не може виявити алкоголь у видихуваному повітрі.

У матеріалах справи відсутні належні медичні дані, які б підтверджували, що саме застосування ОСОБА_1 препарату «Дисульфірам» могло спричинити хибний позитивний результат огляду 0,57 проміле за відсутності алкоголю в його організмі.

Не підтверджується це й відповідями медичного університету, оскільки інформаційні роз`яснення загального характеру щодо властивостей лікарського препарату не є висновком експерта або лікаря, складеним за результатами безпосереднього обстеження ОСОБА_1 у день події, та не встановлюють причини конкретного результату його огляду.

Таким чином, медичні документи та інструкція до препарату не суперечать результату огляду, а лише підтверджують, що ОСОБА_1 не рекомендувалося вживати алкоголь. Вони не доводять, що відповідної заборони він фактично дотримався.

Стосовно доводів про відсутність у матеріалах справи свідоцтва про повірку приладу апеляційний суд зазначає, що сама по собі відсутність копії відповідного документа у матеріалах справи не доводить несправності приладу, закінчення строку його повірки або недостовірності отриманого результату.

«DragerAlkotest 6820» відповідає вимогам OIML R 126:1998 Evidential breath analyzers (OIML R 126, edition 1998, IDT), доказові аналізатори повітря, що видихається, відповідає Технічному регламенту законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ №94 від 13 січня 2016 року, відповідно до якого був отриманий сертифікат перевірки типу Type Examination , виданий Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт»), згідно з яким технічний прилад газоаналізатор «DragerAlkotest 6820» відноситься до реєстру приладів контролю вмісту парів алкоголю, який чинний до 5 жовтня 2027 року; відповідає Технічному регламенту медичних виробів, затвердженого постановою КМУ №753 від 2 жовтня 2013 року, відповідно до якого був отриманий сертифікат Відповідності забезпечення функціонування системи управління якістю під час виробництва, дійсного до 7 червня 2023 року.

Вказаний виріб був зареєстрований в Україні згідно з Порядком державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затверджений Постановою КМУ від 9 листопада 2004 року №1497 (далі - Постанова КМУ №1497), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію №7261/2007 від 10 лютого 2010 року, термін дії до 10 лютого 2015 року.

Відповідно до роз`яснень ДП «Український медичний центр сертифікації» № 45 від 18 січня 2018 року, включення згідно з Постановою КМУ №1497 Драгер «Алкотест 6820» у реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення означало можливість його ввезення на митну територію України та введення їх у експлуатацію (початок використання), закінчення ж терміну дії свідоцтва означало припинення можливості їх ввезення та введенню в експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені у експлуатацію.

Використання медичних виробів газоаналізатора «DragerAlkotest 6820», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10 лютого 2010 року по 10 лютого 2015 року є законним.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 1 січня 2016 року.

Таким чином, газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії «Drager Safety AG», Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 №1747 і становить 1 рік.

Відповідно до сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки міжповірочний інтервал приладу «DragerAlkotest 6820» становить один рік.

З роздруківки приладу «DragerAlkotest 6820», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд, вбачається, що останнє калібрування приладу проводилось 31 жовтня 2025 року, а останній проходив огляд на стан сп`яніння 17 березня 2026 року, що свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі про те, що оскаржувана постанова є незаконною, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.

Враховуючи викладені обставини, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова є незаконною є безпідставними.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Оскільки, водій ОСОБА_1 , 17.03.2026 о 20 год 59 хв за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 174 керував транспортним засобом «Peugeot Partner» номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору «Alcotest Drager 6820» результат 0.57 проміле, тест № 2037, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України, жодним чином не спростовано.

Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.

Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.

Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в цілому та вважає, що підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

апеляційну скаргу захисника адвоката Давидовича Олександра Олександровича залишити без задоволення, а постанову судді Залізничного районного суду м. Львова від 30 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук