Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №299/1204/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/1204/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/226/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Сідого С. В. на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.03.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 01 (один) років.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 249103 від 17.02.2025 та постанови судді від 17.03.2025 вбачається, що 17.02.2025 о 09 год 20 хв по вул. Миру в м. Виноградів, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Alkotest Drager 6810». Результат – 0,48 проміле, тест № 3485. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Сідий С. В., посилаючись на незаконність постанови суду від 17.03.2025, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі. Посилається на те, що на відеозаписі не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_2 та причини такої зупинки. З відеозапису не вбачається у ОСОБА_2 будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, а також того факту, що наданий ОСОБА_2 мундштук був належним чином запакований перед його використанням. До матеріалів справи не долучено сертифікату відповідності приладу «Драгер» та свідоцтва про його повірку. Акт огляду ОСОБА_2 останнім не підписаний. Крім того, захисник звертає увагу на те, що огляд ОСОБА_2 не був проведений на місці зупинки транспортного засобу. Поліцейський не роз`яснив ОСОБА_2 його права та обов`язки, а також

-2-

проігнорував клопотання останнього про залучення захисника. Разом з тим, поліцейський вказав ОСОБА_2 зазначити у поясненні про те, що останній вживав пиво. Тому, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у підтвердження вини ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається у відсутності ОСОБА_2 та захисників-адвокатів Сідого С. В. та Пеняк І. В., які належним чином повідомлені про час та місце її розгляду за допомогою смс-повідомлення, що підтверджується відповідними довідками, а також відповідними розписками, наявними в матеріалах справи. Клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи та відомостей про поважність причин неявки від них не надходило. При цьому, апеляційний суд враховує вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. З урахуванням наведеного, апеляційний суд уважає, що розгляд справи без участі ОСОБА_2 та захисників-адвокатів Сідого С. В. та Пеняк І. В., не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

-3-

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 249103 від 17.02.2026, зміст якого, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Вказаним протоколом про адміністративне правопорушення встановлено, що 17.02.2025 о 09 год 20 хв по вул. Миру в м. Виноградів, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «МАН», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу «Alkotest Drager 6810». Результат – 0,48 проміле, тест № 3485. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стверджується: роздруківкою тесту № 3485 від 1.02.2025, відповідно до якого ОСОБА_2 о 09 год 28 хв 17.02.2025 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, проміле – 0,48; направленням на огляд водіїв транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; копією постанови серії ЕНА № 4090265 від 17.02.2025 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; додатком у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необгрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми

-4-

для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 249103 від 17.02.2025 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_2 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_2 надавши свої пояснення з приводу обставин, які мали місце, та підписавши протокол та інші складені матеріали.

Матеріали справи не містять доказів про порушення старшим інспектором ВП № 1 (м. Виноградів) Бкерегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області Савком В. В. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 249103 від 17.02.2025 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

В матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про наявність у працівників полії підстав для обмови ОСОБА_2 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також про застосування працівниками поліції тиску чи незаконних методів примусу, які призвели до надання ОСОБА_2 пояснень з приводу обставин, що мали місце, та підпису адміністративних матеріалів.

З цих підстав відхиляються і доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції вказав ОСОБА_2 зазначити у поясненні про те, що він вживав пиво.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 оскаржував дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Будь-які підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі не зазначені й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події.

Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.

Матеріалами справи підтверджено, що огляд водія проведений за допомогою приладу «Drаger Alcotest 6810», у зв`язку з виявленими ознаками – нечітке мовлення, не стійка хода, почервоніння шкіри обличчя. Результат огляду на стан сп`яніння – 0,48 проміле. ОСОБА_2 не висловлював будь-яких застережень щодо результатів такого огляду, навпаки підтвердив, що вживав напередодні алкогольні напої, погодився з результатами огляду. При цьому, з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_2 виявляв бажання пройти повторний огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

-5-

Апеляційний суд враховує, що результат тесту ОСОБА_2 проведеного працівниками поліції, а саме – 0,48 проміле, перевищує гранично допустиму норму (0,2 проміле) та беззаперечно вказує на перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, виключаючи можливу технічну похибку.

Доводи апеляційної скарги про те, що на відеозаписі не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу та причини такої зупинки спростовуються самим відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що при спілкуванні поліцейського з ОСОБА_2 , останній не заперечував факту керування транспортним засобом, погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, під час складання адміністративних матеріалів визнав, що випив банку пива.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та не впливає на причину зупинки.

Твердження про те, що наданий ОСОБА_2 мундштук не був належним чином запакований, також не відповідає фактичним обставинам спрви, оскільки з відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 самостійно розпакував наданий йому мундштук для проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Alkotest Drager 6810», будь-яких зауважень з цього приводу працівникам поліції не висловлював.

Із цих підстав, доводи апеляційної скарги визнаються такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що до матеріалів справи не долучено сертифікату відповідності приладу «Alkotest Drager 6810» та свідоцтва про його повірку, апеляційним судом відхиляєються, оскільки такі жодним чином не впливають на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_2 діяння та не спростовують його внини в інкримінованому йому правопорушенні.

Щодо тверджень захисника про те, що ОСОБА_2 не роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, то такі апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що останній надав свої пояснення щодо обставин, які мали місце та підписав протокол про адміністративне правопорушення, тим самим скориставшись своїми правами передбаченими як Конституцією України так і Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Як такі, що не знаходять свого підтвердження є і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 позбавили права на залучення захисника, оскільки з відеозапису не вбачається, що останній був позбавлений можливості звернутись за правовою допомогою, користувався мобільним телефоном, здійснював телефонні дзвінки.

Твердження сторони захисту про те, що протокол про адміністративне правопорушення складався не на місці події, а у відділку поліці, куди був доставлений ОСОБА_2 працівниками поліції, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративног опраовопрушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд також не бередо уваги і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не підписував акт огляду на стан сп`яніння, оскільки зазначений акт є одним із доказів в справі, який суд оцінює у сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах справи, і які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні у ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

-6-

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_2 обгрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Обгрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_2 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необгрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обгрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

-7-

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обгрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Сідого С. В. залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.03.2025 щодо ОСОБА_3 ,- без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя