Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №307/2634/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/2634/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., за участю особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Матіко Р. І., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/810/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2025.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, мешканка АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 394843 від 18.07.2025 та постанови судді від 28.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 17.07.2025 о 23 год 50 хв, в с. Нересниця по вул. Шевченка, Тячівського району Закарпатської області, керувала транспортним засобом марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду від 28.10.2025 та закрити провадження в справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважає постанову незаконною, висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам. Досліджені судом докази вважає недопустимими, недостовірними і недостатніми, що вказує на недоведеність факту вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП лише тоді, коли водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я. Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за ст. 130 КУпАП відсутні. Крім того, наявна відеофіксація не є повною, на ній відсутній момент зупинки транспортного засобу, озвучення причини зупинки, представлення працівниками поліції, ознайомлення особи з її правами та обов`язками, пропозиція пройти освідчення на стан сп`яніння, пред`явлення письмового направлення на освідчення на стан сп`яніння в медичному закладі, моменту складання протоколу і відмови особи від проходження. Крім того, при складанні

-2-

протоколу поліцейськими було допущено ряд порушень, зокрема, їй не було роз`яснено права та обов`язки передбачені ст. 268 КупАП. При встановленні особи, в порушення вимог пункту 9 розділу 2 Інструкції № 1376, інформацію вказано лише частково, а саме зазначено, що особу встановлено на підставі посвідчення водія, при цьому час, орган, який видав посвідчення водія та іншу інформацію не вказано. Технічний засіб, яким проводилась відеофіксація, не ідентифіковано і такий взагалі не вказано, що в свою чергу свідчить про те, що такий не проводився у встановленому Інструкцією порядку. До протоколу додано лише рапорт поліцейського та направлення для проведення огляду на стан сп`яніння. Тобто, про відеозапис, як доказ, взагалі не зазначено. Не дивлячись на цілий перелік наведених порушень, суд визнав долучений відеозапис належним та допустимим доказом, що і призвело до постановлення незаконної постанови, яка оскаржується. Допитаний як сідок поліцейський Тячівського РВП ГУ НП ОСОБА_3 , на покази якого послався суд, в своїх поясненнях зазначив, що не формував докази долучені до справи, і чому відсутні докази про належне вручення їй письмового направлення на медичне освідчення та приєднаний до справи відеозапис ні за змістом, ні за джерелом походження, не відповідає вимогам зазначеним в законі, пояснити не зміг. Таким чином, суд порушив право особи на справедливий судовий захист, порушив принципи верховенства права, законності, рівності всіх учасників судового процесу, ухвалив постанову на припущеннях, неправильно застосував та порушив вимоги чинного законодавства та ст. 6, 13,17 Європейської Конвенції..

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Матіко Р. І., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

-3-

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 17.07.2025 о 23 год 50 хв, в с. Нересниця по вул. Шевченка, Тячівського району Закарпатської області, керувала транспортним засобом марки «Ауді», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу працівника поліції пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовилася, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на заперечення ОСОБА_1 та її захисником вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, її винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.

Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 394843 від 18.07.2025, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; копією постанови серії ЕНА № 5249479 від 18.07.2025, якою ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; рапортом поліцейського РПП ВПД № 1 Тячівського РВП ГУ НП Коршинського Б.; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, витягом з ІПНП про наявність посвідчення водія та іншими матеріалами справи.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським Тячівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області Коршинським Б. Б. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з

-4-

оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 394843 від 18.07.2025 складено відповідно до вимог встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.

З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу на законну вимогу поліцейського відмовилася від проходження медичного огляду на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я.

При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах з порожнини рота, не стійка хода, нечітка вимова, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене та всупереч доводів апеляційної скарги, у поліцейських були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого остання відмовилася, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження і такі апеляційним судом відхиляються.

Апеляційний суд оглянув відеозаписи, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факт її відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому спілкування та поведінка ОСОБА_1 беззаперечно свідчили про правомірність підозри працівників поліції ймовірного перебування останньої у стані алкогольного сп`яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення її огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд враховує те, що відповідно до чинного законодавства передбачена можливість проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, і при цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 бажала пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Тому, апеляційний суд вважає, що поліцейськими не порушено будь-яких нормативно-правових актів, які регулюють порядок направлення водіїв на огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння.

Крім того, оглянутий наявний відеозапис у матеріалах справи, на якому зафіксована однозначна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння у свою чергу закріплений у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом

-5-

лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008, з послідуючими змінами і являє собою процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення зазначеного стану і безпосередньо проведення такого огляду.

Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції, у присутності 2-х свідків; 2) у відповідному закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. При цьому необхідно зазначити, що норми чинного законодавства щодо процедури направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння і проведення такого огляду не передбачають обов`язковості дотримання якоїсь черговості у його проходженні і мають лише визначені обмеження, пов`язані виключно зі специфікою стану певного сп`яніння.

Таким чином, ОСОБА_1 щодо якої були підстави вважати, що вона перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинна була пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів, а у разі незгоди з його результатами, не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення у присутності поліцейського у закладі охорони здоров`я, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, незалежно від причин, які стали підставою для зупинки транспортного засобу, водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, так як будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і 25624/02), у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього.

При цьому, слід зазначити, що проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав – становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказаними відеозаписами, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, допитаний в суді першої інстанції поліцейський Тячівського РВП ГУ НП ОСОБА_4 пояснив, що 17.07.2025, в с. Нересниця, ним було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в якої було виявлено ознаки алкогольного

-6-

сп`яніння. Причиною зупинки стало те, що водієм не було увімкнуто поворотник. На вимогу пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовилась.

Поліцейський Тячівського РВП ГУНП ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 17.07.2025, в с. Нересниця, ним разом з поліцейським ОСОБА_4 , було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , в якої було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота. Причиною зупинки стало те, що водієм не було увімкнуто поворотник. На вимогу пройти огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовилась.

Пояснення зазначених поліцейських є змістовні, логічні, послідовні й жодних сумнівів у своїй правдивості не викликають. Крім того, стороною захисту будь-яких доказів на спростування цих показів не надано і апеляційним судом такі не досліджувалися.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що відеозапис є недопустимим доказом по справі, оскільки не є безперервним, то таке, на переконання апеляційного суду також є безпідставними.

Апеляційний суд переглянув відеозапис долучений до проколу про адміністративне правопорушення та встановив, що зафіксовані на ньому обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відеозапис, що долучений до матеріалів справи, узгоджується з іншими доказами по справі, які у своїй сукупності повністю доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

Всупереч вказаним доводам, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі.

З цих же підстав не має вирішального значення і відсутність на відеозаписі моменту оформлення направлення на медичний огляд, оскільки ОСОБА_1 від проходження в тому числі й медичного огляду категорично відмовилася.

Щодо тверджень ОСОБА_1 , що їй не роз`яснювалися її права і обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, такі судом відхиляються з огляду на те, що остання відмовилася від надання пояснень та підпису протоколу про адміністративне правопорушення, про що міститься відмітка в протоколі, тим самим скориставшись своїми правами передбаченими як Конституцією України так і Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Також відсутність у протоколі відомостей про технічний засіб, яким здійснювалася відеофіксація, не є істотним порушенням вимог КУпАП, оскільки чинне законодавство не відносить такі відомості до обов`язкових реквізитів протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому відеозапис був безпосередньо досліджений судом, його автентичність стороною захисту не спростована, а тому підстав для визнання цього доказу недопустимим немає.

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винною у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої

-7-

інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним , якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.10.2025 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя