Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №454/739/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/739/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернулася в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 10.07.1979р. та придбали незакінчений будівництвом житловий будинок, який надалі було прийнято в експлуатацію ат право власності на такий було зареєстровано за відповідачем.

Також за позивачем було зареєстровано право власності на земельну ділянку, яка виділена для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку.

Відповідач самоусунувся від утримання зазначеного нерухомого майна та управління цим майном. Усі витрати по утриманню будинковлодіння несе позивачка. В добровільному порядку між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу спірного майна.

Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Інші процесуальні дії

Ухвалою суду постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2026р. відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 21.05.2026р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Оскільки відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового засідання в порядку статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)) і в судове засідання не з`явився, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Пояснення учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник відповідачки заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у запереченні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10.11.1979р. між сторонами зареєстровано шлюб.

01.07.1982р. ОСОБА_2 придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , будівництво якого закінчено в 2006 році та право власності на який зареєстровано за відповідачем та в якому зареєстровано місце проживання сторін, що встановлено з договору купівлі-продажу, акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, довідки №184/02.1-18 ВІД 29.01.2026р.

З державного акта від 25.10.2006р., виданого на підставі рішення Белзької міської ради Львівської області від 14.06.2005р. №414 встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельні ділянку площею 0,1000га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Оцінка суду

Позивачем ставиться питання про визнання за нею права власності на 1/2 частину нерухомого майна, як спільного майна подружжя.

Відповідно до ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 370 ЦК України, частки майна дружини та чоловіка у спільній сумісній власності є рівними.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, всупереч вищезазначеному, ОСОБА_2 не надано суду жодних доказів на спростування зазначених позивачкою обставин.

Також судом не встановлено, що спірне майно придбано за особисті кошти одного з подружжя.

За таких підстав, спірне майно, в розуміння ст.61 СК України, є таким, що набуте в інтересах сім`ї та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, зазначене вище нерухоме майно (житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянки), з врахуванням презумпції рівності часток, належить сторонам порівну, оскільки набуте під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі, та доказів зворотнього суду не надано, хоча тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумції спільного майна покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд враховує також ту обставину, що домовленості про відступлення від рівності часток у спільній власності між сторонами не було, а тому дійшов висновку про підставність позовних вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000га кадастровий №4624810300:01:002:0004, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, поданою до Сокальського районного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або двадцяти днів з дня отримання копії рішення, якщо воно не було вручене в день його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: М. Я. Адамович