Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №442/4385/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4385/26

Провадження №3/442/912/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 серпня 2026 року

Суддя Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi Гарасимків Л.І., розглянувши матерiали, якi надiйшли з Дрогобицького відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

в с т а н о в и в:

28.05.2026р. о 12.58 год., в м.Дрогобичі, по вул.Війтівська Гора,3 , Львівської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Citroen С3» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки з використанням алкотестера «Драгер», результат тесту 1,27 % проміле, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання адвокат Коцан Р.М. та правопорушник ОСОБА_1 не з`явилися, однак від адвоката Коцана Р.М. поступило клопотання про закриття адміністративного провадження в порядку ст.247 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття адміністративного правопорушення, суд вважає, що провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України слід закрити виходячи з наступного.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного.

Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднаються у чотири групи (елементні: об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється наявними у справі доказами.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом при огляді матеріалів справи було оглянуто відео файли (фрагменти відеозапису), які були долучені працівниками поліції, а саме clip-0, clip-1,clip-2, clip-3,clip-4, clip-5, clip-6, clip-7, clip-8, clip-9, clip-10, з яких вбачається, що відео не є безперервним, а раптово починається та раптово закінчується, що суперечить чинному законодавству, адже відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо); у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу, тобто, поліцейський повинен був переконатися у точності встановленого на пристрої часу, і якщо були виявлені недоліки, усунувши їх, проводити відеофіксацію.

Відповідно до п.6 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» натомість в матеріалах справи наявні 11 (одинадцять) фрагментів відеозапису, тобто така штучнозумовлена фрагментованість відеоматеріалу може свідчити про намагання працівниками патрульної поліції уникнути об`єктивному з`ясуванню всіх обставин справи та жодним чином не відображають повного та послідовного перебігу проведення огляду на стан сп`яніння, що в свою чергу виключає можливість встановлення дотримання працівниками поліції вимог Інструкції.

Відповідно до вимог п.6 р.ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», за відсутності належної, безперервної відеофіксації огляд повинен був проводитись у присутності двох свідків, однак участь свідків під час проведення огляду не забезпечена, що свідчить про істотне порушення встановленої процедури.

Крім того, судом враховано, що в Протоколі про адміністративне правопорушення, покази свідків відсутні, тобто вони не зафіксовані належним чином, відтак вважаю, що відеозапис є недопустимим та викликає сумніви щодо його достовірності та допустимості.

Крім того, враховано, що на відеозаписі «clip-0» а саме на 4хв. 43c. загального хронометражу відеозапису зафіксовано, як водій озвучує, що являється інвалідом війни третьої групи, в подальшому поліцейський запитує: Чи має він поранення і озвучує наступне: «Алкоголь? Тест пройдете?», проте в цей же час поліцейський не озвучує які саме ознаки алкогольного сп`яніння наявні в особи, які дали підстави вважати, що особа перебуває в стані сп`яніння, адже згідно п.2,3 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Враховано, що в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів зазначається, що у водія наявний різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, виражене тремтіння пальців рук, натомість в Направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вказано про різкий запах алкоголю з порожнини рота.

Крім цього, із відеозапису вбачається, що жодних ознак сп`яніння, які б могли викликати підозру у працівника поліції, що особа знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, не було та у відповідній графі в Направленні їх не зафіксовано.

Як вбачається з Висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Харківського апеляційного суду від 15.02.2023 у справі № 953/6581/22, Львівського апеляційного суду від 17.03.2023 у справі № 459/3104/22, Київського апеляційного суду від 19.01.2023 у справі № 752/13788/22, Київського апеляційного суду від 23.03.2023 у справі 756/7328/22 вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку), натомість зафіксовано, що всупереч зазначеному порядку представник поліції безпідставно озвучує, що якщо зараз водій не пройде тестування, то він: «складатиме адміністративний протокол за ст.130 КУпАП» (2хв. 41с.) загального хронометражу відеозапису «clip-1».

Крім того, судом взято до уваги та вбачається з відеоматеріалів, що ОСОБА_1 доставлено до Стрийської об`єднаної лікарні, що є незрозумілим і суперечить Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» відповідно до п.7 якої огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, а не у Дрогобицьку міську лікарню, яка була найбільш територіально наближеною, особі не було роз`яснено, в який медичний заклад його повезуть.

З матеріалів справи, а саме з Направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вбачається, що час його видачі 14.50 хв., що є незрозумілим і не може відповідати дійсності, адже згідно матеріалів справи о 14:50 булло складено Медичний висновок.

Крім того, із долучених матеріалів справи вбачаються обставини, які свідчать про істотне порушення встановленої процедури направлення особи на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також про наявність суттєвих суперечностей між документами, які містяться в матеріалах справи до суду, та первинною документацією, що зберігається у закладі охорони здоров`я, зокрема працівники поліції, які здійснили зупинку транспортного засобу, спочатку запропонували особі пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я в місті Дрогобич, а фактично особу було доставлено до Територіального медичного обєднання «Стриийська міська об`єднана лікарня», та після прибуття до лікарні особу зустріла інша працівниця поліції, яка не входила до складу екіпажу, що здійснив зупинку транспортного засобу та доставлення особи до медичного закладу.

При цьому з відеозапису вбачається, що зазначена працівниця поліції почала оформлювати Направлення на медичний огляд уже після фактичного проведення відповідного огляду та отримання його результату, така послідовність дій суперечить самому призначенню направлення як процесуального документа.

Направлення має передувати медичному огляду, оскільки саме воно є документальною підставою для доставлення особи до визначеного закладу охорони здоров`я та проведення щодо неї відповідної процедури.

Направлення є процесуальним документом, який має оформлюватися до початку проведення медичного огляду, оскільки саме воно повинно документально підтверджувати: факт прийняття уповноваженим працівником поліції рішення про направлення особи до закладу охорони здоров`я; підстави для такого направлення; особу працівника поліції.

Складання направлення після завершення медичного огляду фактично позбавляє такий документ його процесуального призначення, оскільки він не передує відповідній процедурі та не може бути її належною документальною підставою, у направленні, оформлення якого зафіксовано на відеозаписі, вже зазначено конкретний кількісний показник вмісту алкоголю в організмі особи, виражений у проміле, водночас зазначений показник був встановлений безпосередньо за результатами проведеного медичного огляду, отже на момент внесення цього показника до направлення результат медичного огляду вже був відомий, з чого виникає, що відповідне Направлення було складене після завершення медичного огляду, шляхом внесення до нього відомостей, отриманих уже внаслідок проведення цього огляду, а отже у цьому випадку Направлення не стало підставою для проведення огляду, а було оформлене з метою документального обґрунтування процедури, яка на момент його складання вже фактично відбулася.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано, як працівник поліції, який входив до складу первинного екіпажу, фотографує направлення, оформлене інспектором ВРПП ССтр РУП л-т. поліції Ковалець Р.Я., водночас до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено не цей примірник Направлення, а інше Направлення складене та підписане Інспектором ВРПП Дрогобицького ВРПГУНП у Львівській області, тобто подальша поява в матеріалах справи іншого направлення дає обґрунтовані підстави вважати, що направлення, долучене до матеріалів справи, могло бути виготовлене вже після медичного огляду з використанням відомостей із документа, оформленого інспектором ВРПП ССтр РУП л-т. поліції Ковалець Р.Я.

Водночас наведені обставини створюють об`єктивний та обґрунтований сумнів у достовірності, і законності походження направлення.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами можуть бути лише фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність правопорушення та винуватість особи.

Документ, походження якого не встановлене, який суперечить первинним документам медичного закладу та обставинам, зафіксованим відеозаписом, не може визнаватися достовірним і достатнім доказом.

Порядок проведення огляду передбачає оформлення направлення установленої форми, доставлення водія до уповноваженого закладу охорони здоров`я та документальне оформлення процедури в передбаченій нормативними актами послідовності.

Чинна Інструкція окремо визначає форму направлення та обов`язок поліцейського забезпечити доставлення особи до найближчого уповноваженого медичного закладу. Частиною п`ятою статті 266 КУпАП прямо передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У зв`язку з викладеним направлення, долучене працівниками поліції до матеріалів справи, не може бути визнане достовірним доказом, а результати медичного огляду, проведеного та оформленого з порушенням установленого порядку, відповідно до частини п`ятої статті 266 КУпАП мають вважатися недійсними та не можуть бути покладені в основу висновку про винуватість особи.

Враховано, що правопорушнику ОСОБА_1 не роз`яснено про права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, всі матеріали справи складалися одночасно, а отже з порушенням встановленого законодавством порядку, зокрема представниками поліції допущені і інші неточності при складанні матеріалів адміністративного правопорушення, а саме з відеоматеріалів вбачається, що працівником патрульної поліції на робочому планшеті уже заповнювалась форма Протоколу, незважаючи на те, що ще не було результатів огляду, що є незрозумілим та суперечить порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.

Оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу повинне здійснюватись згідно з чинним законодавством, відтак дані відмінності у доказах наводять на сумніви щодо правильності складення адміністративних матеріалів, що в повній мірі є недопустимим.

Судом не оспорюється, що однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп`яніння є не лише наявність достатності підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння чи в нього маються ознаки такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом, тобто для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.9 ПДР України, передбаченої ч. 1 ст. 130 КпАП України, матеріали справи мають містити належні та допустимі докази сукупності наступних обставин: керування особою транспортним засобом у конкретних час і місці; вимоги поліцейського до такої особи пройти відповідно до встановленого порядку медичний огляд на стан наявності чи відсутності стану наркотичного сп`яніння.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією у державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись водночас принципом верховенства права.

Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію у національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини, по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, так, відповідно до ст.32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід`ємною частиною Конвенції.

За ст.9 Конституції України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто у такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності, при цьому з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 ПДР Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції або відмова від проходження огляду.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що немає будь - якого підтвердження, що порядок оформлення матеріалів справи проводився в точності у встановленому законом порядку, відтак неможливо стверджувати, що ОСОБА_1 є правопорушником як особа, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст.7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на викладене, оцінивши надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, аргументи на підтвердження відсутності складу адміністративного праавопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку вини у вчиненні адміністративного правопорушення за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Суд будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.І ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Враховуючи усе вище викладене та аналізуючи докази в їх сукупності, вважаю, що в матеріалах справи відсутні і судом не здобуті належні докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі у відповідності до п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.130, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя