Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №243/4049/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1981/26 Справа № 243/4049/26 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д.В Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю захисника адвоката Сергєєва А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , водія-механіка, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також звільнено від сплати судового збору,

в с т а н о в и л а :

постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 22 квітня 2026 року о 11 годині 44 хвилини поблизу будинку № 101 на вул. Центральній у с. Майдані Краматорського району Донецької області керував транспортним засобом BMW S-25, н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук. Від проходження відповідно до встановленого законом порядку медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд застосував спрощений підхід під час розгляду справи, оскільки не встановив фактичних обставин, а лише послався на дані, наведені у протоколі, та обґрунтував винуватість формальним переліком документів.

У доповненнях до апеляційної скарги захисник адвокат Сергєєв А.М. зазначає, що під час спілкування працівник поліції неодноразово ставив запитання таким чином, що фактично нав`язував варіант відмови. Крім того, на запитання поліцейського ОСОБА_1 відповів: «Та давайте Drager». На відеозаписі відсутня чітка, однозначна та остаточна відмова Краєвського І.І. Навпаки, після розмови з поліцейським ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Drager. Після цього огляд фактично не було проведено з причин, що не залежали від ОСОБА_1 , оскільки його проходження не було належним чином забезпечено з боку поліцейських. Таким чином, матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Зауважує, що на порушення Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, відеофіксація здійснювалася не безперервно, зокрема відсутня фіксація подій у проміжок часу між 12:14:40 та 13:14:42. Наданий відеозапис належним чином не підтверджує процедури проведення огляду. На відеозаписі відсутні пред`явлення алкотестера, підтвердження його наявності в поліцейського, демонстрація готовності приладу до використання, пропозиція пройти тест після доставки приладу та чітко зафіксована відмова від проходження огляду. Із самого відеозапису вбачається, що на момент складення матеріалів у працівників поліції взагалі не було при собі приладу Drager, про що свідчить їхня телефонна розмова щодо необхідності його доставки іншим нарядом. Отже, поліцейські фізично не могли забезпечити проходження запропонованого огляду на місці зупинки транспортного засобу в порядку, передбаченому законом.

Вказує, що складене працівником поліції направлення на огляд не вручалося ОСОБА_1 та не доводилося до його відома. Наявність у справі такого направлення не може бути належним доказом того, що поліцейський запропонував пройти огляд на стан сп`яніння.

Зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів існування підстав, передбачених ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Тобто поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб та належним чином не обґрунтували причини зупинки ОСОБА_1 . Працівниками поліції не зафіксовано жодного конкретного порушення ПДР України, що підтверджується як матеріалами справи, так і відсутністю відповідних даних у протоколі. Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у цій справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

Крім того, захисник адвокат подав клопотання про залучення прокурора Слов`янської окружної прокуратури до участі у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року. Зазначив, що 06 жовтня 2022 року Європейський суд з прав людини з урахуванням своїх правових висновків, раніше викладених, зокрема, у справі «Михайлова проти України», ухвалив рішення у справі «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18), яким встановив порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині незабезпечення неупередженості суду у зв`язку з відсутністю сторони обвинувачення (прокурора) під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що з урахуванням обставин цієї справи та того, що у справі відсутня сторона обвинувачення, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечуються обставини події, а суд не може перебирати на себе функції сторони обвинувачення та самостійно відшукувати докази винуватості особи, в цьому випадку для неупередженого, повного та всебічного розгляду справи необхідно залучити до участі у справі прокурора. У цій справі, як і у справах, наведених у рішеннях Європейського суду з прав людини, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, винуватості не визнає.

Також захисник адвокат Сергєєв А.М. подав клопотання, в якому просив змінити постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 у частині накладеного стягнення, а саме застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України та не накладати на нього додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

На обґрунтування клопотання послався на п. 2.2 рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 та зауважив, що ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах Збройних Сил України. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 31 травня 2024 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами строком на один рік фактично унеможливить належне виконання ним та іншими військовослужбовцями службових обов`язків, оскільки без права керування транспортними засобами ОСОБА_1 буде позбавлений можливості безпосередньо виконувати свої службові обов`язки. У цьому випадку накладене судом першої інстанції стягнення фактично унеможливить виконання ОСОБА_1 конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини згідно з вимогами ст. 65 Конституції України.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

До того ж відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд своєї справи впродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, та за участю його захисника адвоката Сергєєва А.М.

Апеляційний суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено участі прокурора в цій категорії справ, а тому суд не має повноважень зобов`язати прокурора брати участь у судовому засіданні під час розгляду справи за ст. 130 КУпАП.

Частиною 2 ст. 250 КУпАП передбачено, що під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-4–172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою. Законом не передбачено інших категорій справ, у яких прокурор має брати участь.

Отже, посилання захисника на рішення ЄСПЛ із цього приводу не є релевантним у контексті чинного законодавства України.

Апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний перегляд справи за відсутності прокурора, участь якого національним законодавством не передбачена.

Заслухавши захисника адвоката Сергєєва А.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обміркувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих і свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, передбачені ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилалася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи висловлених нею доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22750/02), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення та мають оцінюватися з огляду на обставини кожної справи. Право може вважатися ефективним лише тоді, коли зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 належно виконані.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду.

Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд із метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції; передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом, наявність у водія ознак сп`яніння та факт його відмови від проходження огляду на вимогу поліцейського.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 940313 від 22 квітня 2026 року; письмовими поясненнями, у яких ОСОБА_1 зазначив, що ввечері 21 квітня 2026 року випив декілька чарок алкогольного напою та банку пива; направленням водія транспортного засобу на огляд до закладу охорони здоров`я від 22 квітня 2026 року; довідкою органу поліції, згідно з якою ОСОБА_1 не значиться серед осіб, позбавлених права керування транспортними засобами, та має посвідчення водія серії НОМЕР_5 від 5 липня 2025 року; відеозаписом, на якому зафіксовано обставини виявленого правопорушення.

На думку апеляційного суду, зазначені докази є належними та допустимими й беззаперечно підтверджують наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом і відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, дослідженими матеріалами встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Під час спілкування з водієм поліцейські виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 повідомив, що напередодні вживав горілку та пиво, розуміє, що має запах алкоголю з порожнини рота, а також зауважив, що під час руху алкогольних напоїв не вживає.

Інспектор поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager», від чого останній відмовився. Після цього інспектор поліції запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я, від чого ОСОБА_1 також відмовився. При цьому інспектор поліції роз`яснив наслідки відмови та зазначив, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачена адміністративна відповідальність і буде складено протокол. ОСОБА_1 повідомив, що йому про це відомо.

Надалі ОСОБА_1 зазначив, що бажає пройти огляд за допомогою газоаналізатора «Drager», на що інспектор поліції повідомив, що в такому разі прилад буде доставлено для проведення огляду.

На зауваження поліцейського щодо необхідності передати керування транспортним засобом тверезому водієві ОСОБА_1 зазначив, що, крім нього, керувати транспортним засобом нікому. Надалі працівники поліції склали матеріали про адміністративне правопорушення у зв`язку з відмовою водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. Під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив жодних заперечень, а в письмових поясненнях зазначив, що напередодні вживав алкогольні напої.

Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним і допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксовано перебіг подій, пов`язаних з адміністративним правопорушенням, а тому підстав для сумнівів у достовірності цього доказу в апеляційного суду не виникає.

Відеозапис поліцейських складається з двох файлів. Відсутність незначного проміжку запису під час переходу від одного файлу до іншого, на що посилається захисник, апеляційний суд вважає наслідком технічних особливостей запису, оскільки перебіг подій, зафіксований в обох файлах, є послідовним, а зміст обставин не викривлено.

Водночас, посилаючись на відсутність певного проміжку відеозапису, захисник не зазначає, які саме істотні обставини або ключові моменти, що спростовують наведені у протоколі обставини, не були зафіксовані. Тому відповідні доводи мають формальний характер. Апеляційний суд не вбачає в цьому випадку порушень вимог законодавства щодо фіксування технічними засобами процедури проведення огляду на стан сп`яніння.

Апеляційним судом також не встановлено ознак спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду або здійснення на нього тиску. Поведінка останнього свідчить про небажання проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки водій зазначив, що напередодні вживав алкогольні напої та розуміє, що має ознаки алкогольного сп`яніння; на запитання інспектора поліції впевнено відмовився від проходження огляду; надалі повідомив, що погоджується його пройти; неодноразово намагався домовитися з працівниками поліції, у зв`язку із чим його було попереджено про кримінальну відповідальність; зрештою відмовився від проходження огляду, за результатами чого було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відсутність у екіпажу патрульної поліції газоаналізатора «Drager» не свідчить про порушення порядку проведення огляду, оскільки, як зазначив сам захисник, інспектор поліції зателефонував іншому екіпажу та повідомив про необхідність доставити технічний прилад. При цьому ОСОБА_1 не заперечував проти отримання газоаналізатора від іншого екіпажу. Крім того, водій не був позбавлений можливості пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, від чого також відмовився.

Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на проведення огляду, на думку апеляційного суду, не впливає на доведеність його вини та має формальний характер. Із поведінки водія вбачається, що він не мав бажання проходити огляд на місці зупинки транспортного засобу та їхати до закладу охорони здоров`я для проведення огляду, а його рішення було виваженим і однозначним. Тому вручення направлення не могло вплинути на його волевиявлення або змінити його. Крім того, огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводяться у присутності поліцейського, який доставляє водія до закладу охорони здоров`я. Отже, невручення бланка направлення у цьому випадку не свідчить про порушення порядку проведення огляду та не спростовує факту незгоди ОСОБА_1 пройти відповідний огляд.

Не підлягають задоволенню й доводи апеляційної скарги щодо безпідставності зупинки транспортного засобу з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно зі своїм призначенням і специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав та законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжували та який діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини та громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевірка у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документів в осіб, а в разі потреби – проведення огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, установлених Конституцією України.

Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Отже, перевірка документів в осіб здійснюється після введення воєнного стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про його введення.

На підставі викладеного апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв у межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в Україні. Крім того, як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 було зупинено на блокпосту у Краматорському районі Донецької області, тобто у місці ведення бойових дій, де зупиняється кожний транспортний засіб. Отже, зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була законною, а доводи щодо її безпідставності не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає наявні у справі докази належними та допустимими. Цими доказами беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що не заперечується стороною захисту, та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить істотних порушень, які давали б суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.

Апеляційний суд також враховує, що у рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 та № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що будь-яка особа, яка володіє автомобілем або керує ним, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та користування автомобілем потенційно можуть завдати серйозної шкоди. Особи, які реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, погодилися нести певну відповідальність і виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У процесі доказування винуватості слід керуватися принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульовано в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з посиланням на первинне визначення цього принципу в п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avєar v. Turkey)). Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» означає, що за результатами доказування винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву, тоді як наявність такого сумніву є підставою для виправдання особи.

Отже, сукупністю доказів поза розумним сумнівом установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на вимогу поліцейського, що становить обов`язкові ознаки інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 11 листопада 2015 року.

Частиною 7 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не наведено.

Перевіривши доводи щодо застосування адміністративного стягнення, м`якшого, ніж передбачено санкцією статті, апеляційний суд зазначає, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією статті, або незастосування одного з видів стягнень, передбачених санкцією відповідної статті як обов`язкових.

Застосування ст. 69 КК України за аналогією закону суперечить положенням ч. 4 ст. 3 КК України, якими прямо передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Наведені апелянтом позитивні відомості, що характеризують ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, та службова необхідність керувати транспортним засобом не є безумовними підставами для задоволення апеляційних вимог за відсутності відповідної правової можливості.

Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення належить до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, пов`язаних із використанням джерела підвищеної небезпеки. Водночас ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем і водієм транспортного засобу, порушив вимоги ПДР України.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП під час накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Крім того, накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП як за видом, так і за розміром є безальтернативним відповідно до санкції цієї норми.

Відтак суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення шляхом незастосування такого виду стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, з підстав, на які посилається захисник.

Отже, переконливих доводів, які вказували б на істотні порушення, що могли вплинути на правильність та обґрунтованість постановленого у справі судового рішення, були б безумовними підставами для його скасування або спростовували б висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та доповнень до неї, поданих захисником адвокатом Сергєєвим А.М., апеляційний суд доходить висновку, що постанову суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення.

Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА