Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №199/5437/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4649/26 Справа № 199/5437/25 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Санцевич Вікторії Володимирівни на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 01 жовтня 2025 року у складі судді Спаї В.В. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит – капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит – Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-5), в обґрунтування якого посилалось на те, що 14.12.2019 року між АТ «Банк форвард» та відповідачем було підписано заяву (оферту) №200238555 на укладення договору про надання та використання платіжної картки (кредитний договір), відповідно до умов якої відповідачу було випущено на його ім`я платіжну картку, відкрито поточний рахунок та встановлено ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту становить 100 000,00 грн, строк кредиту - 11 місяців. АТ «Банк форвард» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. 25.07.2024 року між АТ «Банк форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги №GL1N426202/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками АТ «Банк форвард», зокрема до відповідача. Станом на 25.07.2024 року за підрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем становить 88 314,04 грн, з яких: 45 855,84 грн - заборгованість за тілом кредиту, 42 458,20 грн - заборгованість за відсотками.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №200238555 від 14.12.2019 року у розмірі 88 314,04 грн, а також судовий збір.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 01 жовтня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №200238555 від 14.12.2019 року в розмірі 88 314 (вісімдесят вісім тисяч триста чотирнадцять) грн 04 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп (а.с. 23-24).

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Санцевич В.В. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності (а.с. 33-38).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін враховуючи наступне.

Встановлено, що 14 грудня 2019 року АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 уклали договір про обслуговування фізичних осіб №200238555 на підставі заяви оферти та Заяви про відкриття поточного рахунку.

За умовами Договору, банк зобов`язався випустити на ім`я клієнта платіжну карту та відкрити поточний рахунок, що буде використовуватись в рамках Договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням карти, та встановити ліміт, в межах якого клієнт має право здійснювати операції з використанням карти на рахунок наданого банком кредиту.

У паспорті споживчого кредиту, відображені істотні умови договору, зокрема, сума кредиту від 100 000,00 грн до 200 000,00 грн, процентна ставка –- фіксована, 48,00% річних, реальна річна процентна ставка – 57,22% річних.

Заява про відкриття поточного рахунку, опитувальник клієнта фізичної особи, паспорт споживчого кредиту та заява (оферта) №200238555 підписані ОСОБА_1 власноручно.

Факт укладання кредитного договору, отримання кредитної картки, встановлення на неї кредитного ліміту, а також факт користування кредитними коштами відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується.

Виписками по особовим рахункам з 25 серпня 2008 року по 10 червня 2023 року підтверджується рух кредитних коштів та наявність заборгованості.

25 липня 2024 року АТ «Банк Форд» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги.

Згідно із вказаним договором, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200238555 від 14 грудня 2019 року.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №GL1N426202/1, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, на загальну суму заборгованості 88 314,04 грн, яка складається з 45 855,84 грн - залишок заборгованості по тілу кредиту, 42 458,20 грн - залишок по відсотках.

Відповідно до розрахунку заборгованості, який представлений позивачем, загальний розмір заборгованості становить 88 314,04 грн, яка складається з 45 855,84 грн - заборгованість по тілу кредиту, 42 458,20 грн - заборгованість по відсотках.

Наявність заборгованості відповідачем будь-якими доказами не спростована.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, вирішуючи спір між сторонами, обґрунтовано виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором, укладеним з АТ «Банк Форвард», перехід до позивача права вимоги за цим договором, а також неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідачем вищевказані висновки суду не спростовано будь-якими доказами.

Подана відповідачем апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували встановлені судом обставини справи або свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі твердження мають загальний характер, ґрунтуються переважно на припущеннях та зводяться фактично до незгоди з висновками суду першої інстанції і власного тлумачення обставин справи. При цьому апелянт не навів переконливих аргументів щодо неправильної оцінки судом доказів чи помилковості встановлених ним фактичних обставин.

Так, апелянт, посилається в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з позовом до суду посилаючись на те, що договір укладено на 11 місяців тобто до 14.11.2020 року, тому строк позовної давності сплив 14.11.2023 року, а з позовом позивач звернувся лише 23.04.2025 року.

Як встановлено з матеріалів справи, спірний договір було укладено між АТ «Банк Форвард» та відповідачем 14 грудня 2019 року строком на 11 місяців, тобто до 14.11.2020 року.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом у квітні 2025 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова №211) з 12 березня 2020 року на всій території України встановлений карантин.

Строк дії карантину уряд неодноразово продовжував, а відмінив о 24 годині 00 хвилин 30 червня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

За Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12.

Згідно з цим пунктом під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі цей строк неодноразово продовжувався та триває досі.

Згідно із Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктами 18 і 19.

Згідно з пунктом 19 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Наведені законодавчі норми свідчать про те, що в спірному випадку позивач очевидно не пропустив позовну давність.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції оскільки суд зобов`язаний був розглянути справу з повідомленням (викликом) сторін є безпідставними, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, складність справи, обсяг та характер доказів по справі, а також чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, при цьому відсутність заперечень сторін по справі щодо розгляду справи в такому порядку, суд першої інстанції обґрунтовано призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що відповідає вимог чинного процесуального законодавства.

Крім того, апелянт формально заперечуючи проти наданого позивачем розрахунку заборгованості, свого власного контррозрахунку не надав, а також не вказав на якісь конкретні суми, які не були враховані банком при зарахуванні сплачених ним платежів, чи помилково нараховані. Так само необґрунтованими є і доводи щодо неправомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами, оскільки апелянт не вказав, які саме умови договору були порушені позивачем при здійсненні такого нарахування та в чому полягає невідповідність поданого розрахунку умовам кредитування.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення – не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Санцевич Вікторії Володимирівни — залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 01 жовтня 2025 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «28» липня 2026 року.

Повний текст постанови складено «05» серпня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров