Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №214/4578/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2021/26 Справа № 214/4578/26 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю:

захисника адвоката Гаркавого М.С.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Гаркавого М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), а також стягнуто судовий збір,

в с т а н о в и л а:

постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 квітня 2026 року о 09 годині 50 хвилин у м. Кривому Розі на пл. 95-й квартал керував транспортним засобом Volkswagen Bentley, д.н.з. НОМЕР_1 , був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а в разі виникнення небезпеки не вжив заходів для зупинки транспортного засобу з моменту її виникнення, здійснив технічно необґрунтований відворот керма праворуч та допустив зіткнення з транспортним засобом Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , унаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

На зазначену постанову захисник адвокат Гаркавий М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що захисник ОСОБА_1 адвокат Гаркавий М.С. неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у яких посилався на зайнятість. Водночас справу розглянуто без участі ОСОБА_1 та його захисника Гаркавого М.С., оскільки станом на 09 годину 30 хвилин 19 червня 2026 року адвокат Гаркавий М.С. не подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначає, що 19 червня 2026 року перед судовим засіданням о 08 годині 45 хвилин захисник усно повідомив секретаря судового засідання про раптову необхідність узяти участь у невідкладній слідчій дії, а саме в проведенні обшуку, та про те, що відповідні докази будуть надані в наступному судовому засіданні, а також просив відкласти розгляд справи. Також повідомив, що клопотання про відкладення розгляду справи буде надіслано пізніше того ж дня, оскільки він не мав часу для його складання. Зауважує, що причини неприбуття в усі судові засідання у справі є поважними.

Наголошує, що під час надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 було витребувано відеозаписи з камер системи «Безпечне місто», володільцем яких є Криворізька міська рада та на яких у повному обсязі зафіксовано обставини й механізм дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_1 .

Вказує, що на цих відеозаписах чітко зафіксовано систематичне порушення ПДР України водієм ОСОБА_3 , який рухався з боку кільця «Автовокзал» просп. Університетським у напрямку пл. 95-й квартал, де організовано круговий рух. Водій ОСОБА_3 перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР України та рухався смугою зустрічного руху. Після виїзду з кругового руху на вул. Вільної Ічкерії він, перебуваючи в середній смузі, випередив попутні транспортні засоби, які рухалися крайньою лівою смугою в напрямку його руху, здійснив маневр розвороту ліворуч, знову перетнувши подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 ПДР України, та не надав переваги в русі водію ОСОБА_1 , який рухався смугою зустрічного руху. Цим ОСОБА_3 створив аварійну ситуацію, що призвела до дорожньо-транспортної пригоди та змусила водія ОСОБА_1 різко змінити напрямок руху праворуч і застосувати екстрене гальмування, унаслідок чого ОСОБА_1 допустив зіткнення з автомобілем Skoda Superb, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стверджує, що наведені обставини в повному обсязі підтверджуються постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 214/4581/26, якою водія ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначеною постановою встановлено, що діями водія ОСОБА_3 для водія ОСОБА_1 було створено аварійну ситуацію, тому захисник вважає, що водій ОСОБА_1 лише своїми діями не міг запобігти дорожньо-транспортній пригоді, учасником якої він був.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гаркавого М.С., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обміркувавши доводи захисту, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, § 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, лише якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 виконані недостатньою мірою.

Так, ст. 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних положень ПДР України, порушення яких має перебувати у причинному зв`язку з наслідками такого порушення.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.3 б, 10.1, 12.1, 12.3 ПДР України. Судом першої інстанції визнано доведеними порушення зазначених положень ПДР України та наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Так, суд першої інстанції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 646444 від 21 липня 2026 року; схему місця ДТП, складену за участю водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , із фототаблицею; письмові пояснення водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; довідку інспектора відділення адмінпрактики ППП О. Гірік про наявність у водія ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та картку обліку адміністративного правопорушення.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_1 заперечує наявність у його діях порушень п. 2.3 б, 10.1, 12.1, 12.3 ПДР України, які спричинили ДТП, та зазначає, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме через порушення водієм ОСОБА_3 вимог ПДР України, що підтверджується матеріалами справи та постановою суду про визнання останнього винуватим за ст. 124 КУпАП. Зауважив, що він не порушував вимог ПДР України, які не залежали б від дій ОСОБА_3 та перебували б у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Так, відповідно до п. 2.3 б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі.

Пунктом 10.1 ПДР України передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечно й не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Пунктом 12.1 ПДР України передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно з п. 12.3 ПДР України в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Дослідивши матеріали справи з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 21 квітня 2026 року в смугу його руху зі смуги зустрічного руху в`їхав автомобіль Mercedes-Benz, а він, намагаючись уникнути зіткнення з ним, зіткнувся з іншим автомобілем.

Відповідно до письмових пояснень водія ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Mercedes-Benz, під час виконання ним розвороту відбулося зіткнення з автомобілем Chevrolet, при цьому автомобіль Volkswagen, уникаючи зіткнення, в`їхав в автомобіль Skoda.

Відповідно до письмових пояснень водія ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_3 , він рухався крайньою лівою смугою, а середньою смугою в попутному напрямку рухався вантажний автомобіль. Раптово перед ним під кутом 90° з`явився транспортний засіб Mercedes-Benz. Намагаючись уникнути зіткнення, він застосував екстрене гальмування, однак відстань до автомобіля Mercedes-Benz становила менше двох метрів. Уникнути зіткнення не вдалося, і його транспортний засіб злегка зачепив автомобіль Mercedes-Benz у задню ліву частину. У цей час смугою зустрічного руху рухався автомобіль Volkswagen, водій якого, намагаючись уникнути зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz, змінив напрямок руху та зіткнувся з автомобілем Skoda.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 він рухався дорогою, коли відчув удар у задню частину свого автомобіля та побачив автомобіль Volkswagen.

Відповідно до відеозапису з камер спостереження системи «Безпечне місто», який міститься в матеріалах справи, автомобіль Mercedes-Benz, рухаючись крайньою правою смугою, почав змінювати напрямок руху, перетнув середню смугу, якою рухався габаритний транспортний засіб, та, не змінюючи швидкості, виїхав на крайню ліву смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем Chevrolet. При цьому автомобіль Mercedes-Benz частково виїхав на подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки. Водночас у момент руху автомобіля Mercedes-Benz, коли він наблизився до центру дороги, автомобіль Volkswagen, рухаючись крайньою лівою смугою в зустрічному напрямку та перебуваючи в безпосередній близькості до автомобіля Mercedes-Benz, змінив напрямок руху праворуч, унаслідок чого зіткнувся з транспортним засобом Skoda.

Схема ДТП відповідає викладеним вище обставинам та підписана всіма учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень.

Враховуючи наведені докази, апеляційний суд вважає, що саме дії водія автомобіля Mercedes-Benz ОСОБА_3 спричинили аварійну ситуацію, для запобігання якій водій автомобіля Volkswagen ОСОБА_1 був змушений змінити напрямок руху праворуч, де на той час перебував автомобіль Skoda. При цьому твердження водія ОСОБА_3 , викладені ним у письмових поясненнях, про те, що він здійснював розворот, не узгоджуються з дослідженим відеозаписом, оскільки на цій ділянці дороги не передбачено можливості здійснення розвороту, а характер руху транспортного засобу Mercedes-Benz також спростовує зазначені пояснення.

Зазначені висновки також підтверджуються постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 214/4581/26, якою водія ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 21 квітня 2026 року о 12 годині 43 хвилини у Саксаганському районі м. Кривого Рогу на пл. 95-й квартал водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_4 , був неуважним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, з крайнього положення перетнув смугу, якою рухався транспортний засіб Chevrolet Nubira, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 , не надав йому переваги в русі та допустив із ним зіткнення. Під час подальшого руху транспортний засіб перетнув лінію дорожньої розмітки 1.3 та створив аварійну ситуацію, що призвела до ДТП, а саме змусила водія транспортного засобу Volkswagen Bentley, д.н.з. НОМЕР_5 , ОСОБА_1 різко змінити напрямок руху та застосувати екстрене гальмування, унаслідок чого останній зіткнувся з транспортним засобом Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Унаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.

Отже, виконуючи вимоги п. 2.3 б та 12.3 ПДР України, водій ОСОБА_1 уникнув зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz, д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 . Однак саме через порушення ОСОБА_3 вимог ПДР України, що беззаперечно підтверджується відеозаписом та постановою місцевого суду у справі № 214/4581/26, відбулося зіткнення транспортного засобу Volkswagen Bentley із транспортним засобом Skoda Superb.

А тому, на переконання апеляційного суду, порушення ПДР України ОСОБА_3 перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП за участю транспортних засобів Volkswagen Bentley та Skoda Superb. За таких обставин винуватість обох водіїв виключається, оскільки саме через створення водієм ОСОБА_3 аварійної ситуації водій ОСОБА_1 був змушений діяти відповідно до вимог ПДР України та з урахуванням обставин, що склалися на проїзній частині, змінити напрямок руху, унаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем Skoda Superb під керуванням ОСОБА_2 . Отже, винуватість водія ОСОБА_1 у цьому випадку відсутня.

Також не можна вважати, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 10.1, 12.1 ПДР України, оскільки він змінював напрямок руху не за власною ініціативою, а вимушено, виключно через дії водія автомобіля Mercedes-Benz ОСОБА_3 , що беззаперечно встановлено під час судового розгляду, однак залишено поза увагою судом першої інстанції.

Матеріали справи не містять беззаперечних даних про порушення ОСОБА_1 інкримінованих йому вимог ПДР України, які перебували б у причинному зв`язку з настанням ДТП. Навпаки, матеріали справи містять дані про порушення вимог ПДР України іншим водієм.

Апеляційний суд зауважує, що за змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах обставин, зазначених у протоколі про таке правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сформульованої у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з посиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами й посадовими особами заходів адміністративного впливу здійснюється в межах їхньої компетенції, у точній відповідності із законом.

Статтею 62 Конституції України закріплено правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Так, докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують винуватість ОСОБА_1 , оскільки неможливо поза розумним сумнівом стверджувати, що його дії не відповідали вимогам ПДР України та перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення, і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких здійснюється повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Проте протокол про адміністративне правопорушення сам собою, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним і беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а становить лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) з посиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

Згідно із зазначеною правовою позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей та є таким, що змусив би особу утриматися від прийняття рішення з питань, які мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і правопорушник є винуватим у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів, важливих для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать на користь або проти відповідної версії подій.

Обов`язок всебічного й неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш імовірною, ніж версія захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у версії події, наведеній обвинуваченням, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, а єдиною версією, якою розумна й безстороння людина може пояснити всю сукупність установлених у суді фактів, була версія подій, що дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Водночас матеріали справи не містять беззаперечних доказів, які вказували б на те, що ОСОБА_1 порушив саме ті вимоги ПДР України, зокрема п. 2.3 б, 10.1, 12.1, 12.3, які спричинили ДТП.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають обов`язок суддів наводити достатні підстави для ухвалення рішень (H. v. Belgium («Н. проти Бельгії»), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (Malafeyeva v. Russia, рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а також не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист, адже особа не може належним чином підготуватися до захисту, та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

З огляду на зазначене ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, втрачаючи статус незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Суд позбавлений можливості змінювати фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Наведене свідчить про те, що викладені у протоколі та судовому рішенні обставини дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 не підтверджують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки наявні у справі докази не підтверджують поза розумним сумнівом факту порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.3 б, 10.1, 12.1, 12.3 ПДР України.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова – скасуванню, а провадження у справі – закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу захисника адвоката Гаркавого М.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА