Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №214/4002/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2118/26 Справа № 214/4002/26 Суддя у 1-й інстанції - Чернова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М.,

при секретарі судового засідання Примак Н.М.,

за участю захисника адвоката Зайцева О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Зайцева О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень 00 копійок, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн.,

в с т а н о в и л а:

постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 05 квітня 2026 року о 02 годині 36 хвилин у м. Кривому Розі, у мкр-ні Сонячному, 45, керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6820, прилад ARHJ 0270, результат огляду – 1,77 проміле. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонено шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України.

На зазначену постанову захисник адвокат Зайцев О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку захисник вказує, що вперше подав апеляційну скаргу в межах строку, передбаченого КУпАП. Постановою апеляційного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу повернуто через непідтвердження повноважень захисника, копію якої він отримав 03 липня 2026 року.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, стосовно якої ухвалено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як убачається з матеріалів справи, 12 травня 2026 року захисник адвокат Зайцев О.В. подав апеляційну скаргу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2026 року зазначену апеляційну скаргу повернуто. Вдруге захисник звернувся з апеляційною скаргою 05 липня 2026 року.

На підставі викладеного вважаю за можливе визнати причину незначного пропуску строку поважною та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року.

В апеляційній скарзі захисник адвокат Зайцев О.В. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог вказує, що судом першої інстанції під час розгляду справи повністю проігноровано принципи, закріплені у ст. 6 Конвенції, оскільки судовий розгляд проведено з порушенням чітко визначених вимог законодавства України та нормативно-правових актів, що в сукупності призвело до обмеження та порушення права ОСОБА_1 на доступ до справедливого й об`єктивного суду.

Зауважує, що єдиним належним джерелом доказування винуватості ОСОБА_1 може бути виключно відеозапис, яким підтверджувалися б обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті поліцейського.

Під час перевірки інформації, яка міститься на долученому DVD-диску, встановлено, що жоден відеозапис не відтворюється, що свідчить про беззаперечну недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у день та час, зазначені у протоколі.

Зазначає, що жоден доказ, який міститься в матеріалах справи, не містить посилання на конкретний пункт ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», на підставі якого нібито здійснено зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Також матеріали справи не містять інших процесуальних документів, зокрема постанов або протоколів, які підтверджували б порушення ОСОБА_1 ПДР України. Отже, за таких обставин інспектори поліції не мали правових підстав вимагати від ОСОБА_1 вчинення певних дій, зокрема проходження огляду на стан сп`яніння.

Наголошує, що поліцейськими порушено вимоги наказу № 1026 від 18 грудня 2018 року, оскільки матеріали справи не містять відеозапису з нагрудних камер поліцейських, на якому було б зафіксовано весь перебіг проведення огляду водія на стан сп`яніння. Також наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд, проведений із порушенням вимог ст. 266 КУпАП, є недійсним.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційної інстанції не прибув, хоча був належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду цієї справи. Про причини неявки суду не повідомив, клопотань на час розгляду справи не надходило.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів із дня надходження справи до суду.

До того ж відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд своєї справи впродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачених процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перешкодам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§ 66–69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, керуючись ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутності ОСОБА_1 та за участю його захисника адвоката Зайцева О.В.

Заслухавши захисника адвоката Зайцева О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обміркувавши доводи захисту, викладені ним в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) під час розгляду справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

За змістом ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати, чи було вчинено таке правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. 247, 280 КУпАП, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, § 2), у якому відображено принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, лише якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Ці вимоги закону під час розгляду суддею місцевого суду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 виконані недостатньою мірою.

Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 2.9 а ПДР України водієві заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, доказуванню в цьому випадку підлягають факт керування транспортним засобом та факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632444 від 05 квітня 2026 року (а. с. 1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат проби позитивний – 1,77 ‰, а ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, що підтверджено його особистим підписом (а. с. 2);

- результатом тесту № 1734, проведеного за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, відповідно до якого результат проби позитивний – 1,77 ‰ (а. с. 3);

- направленням до КП «КБЛПД» ДОР від 05 квітня 2026 року, відповідно до якого за результатами огляду, проведеного поліцейськими, виявлено такі ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів (а. с. 4);

- рапортом інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 ППП у м. Кривому Розі УПП у Дніпропетровській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Кузьменко Н.В., з якого встановлено, що під час патрулювання 05 квітня 2026 року екіпажем «Буран 204» у складі інспекторів Кузьменко Н.В., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу біля будинку № 45 у мкр-ні Сонячному було зупинено автомобіль Chevrolet Aveo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 виявлено такі ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. На місці зупинки водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, за результатами якого встановлено стан алкогольного сп`яніння – 1,77 ‰. Стосовно ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. БК 475343, 475195, 475354 (а. с. 5);

- довідкою, згідно з якою ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 (а. с. 6);

- DVD-R-диском, складеним 05 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить фіксацію події, зазначеної у протоколі серії ЕПР1 № 632444 від 05 квітня 2026 року, однак відеозапис не відтворюється (а. с. 7).

Дослідивши наявні матеріали справи та надавши оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд констатує, що протокол містить лише сформульовану працівником поліції інформацію про вчинене правопорушення. Такий протокол без підтвердження іншими достатніми, належними та допустимими доказами не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 .

Водночас апеляційний суд позбавлений можливості дослідити всі докази, якими суд першої інстанції обґрунтував своє рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Так, як убачається з матеріалів справи, уповноваженою на складення протоколу особою долучено DVD-R-диск, який містить сім файлів, однак жоден із них не відтворюється, що унеможливлює перевірку обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 632444 від 05 квітня 2026 року та рапорті поліцейського.

При цьому судом першої інстанції також встановлено неможливість відтворення відеозаписів поліцейських, а тому відсутня об`єктивна можливість дослідити ці докази та перевірити доводи апеляційної скарги.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- й кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- й кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів, на підставі яких суд встановлює винуватість або невинуватість конкретної особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Частиною 2 ст. 266 КУпАП передбачено порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, осіб, які керують транспортними засобами. Такий огляд проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, обов`язковою є наявність відеозапису поліцейських, на якому зафіксовано проведення огляду водія на стан сп`яніння, або участь у проведенні огляду двох свідків. У цьому випадку відеозапис поліцейських не відтворюється, а свідки до проведення огляду не залучалися, тобто відсутні докази, наявність яких є обов`язковою.

Частиною 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У цьому випадку неможливо перевірити обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, через відсутність технічного запису з наведених вище підстав. Інших доказів, які містяться у справі, недостатньо для того, щоб поза розумним сумнівом стверджувати про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд зауважує, що згідно з позицією Верховного Суду рапорт поліцейського є лише внутрішнім службовим документом, а не самостійним, незалежним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Рапорт не підтверджує факту порушення, якщо він не підкріплений іншими доказами, зокрема відеозаписом або показаннями свідків, оскільки поліцейський є зацікавленою особою, як про це зазначає захисник в апеляційній скарзі.

У цьому випадку, крім рапорту та протоколу, у якому зафіксовано фактичні обставини, що, на думку інспектора поліції, мали місце, матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а ПДР України.

Матеріали справи містять акт огляду ОСОБА_1 та результат тесту, проведеного за допомогою газоаналізатора Drager. Однак у зв`язку з порушенням процедури, передбаченої ч. 2 ст. 266 КУпАП, як зазначено вище, такий огляд вважається недійсним.

Також апеляційний суд враховує, що норми чинного КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом. Такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують на те, що особа керувала транспортним засобом. Однак у цьому випадку, за відсутності відеозапису поліцейських, показань свідків та пояснень ОСОБА_1 , наданих під час спілкування з поліцейськими, апеляційний суд не може стверджувати, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом доведено.

Отже, у цьому випадку факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не доведено поза розумним сумнівом, а факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння спростовується недійсністю проведеного огляду. Зазначені ознаки є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а за їх відсутності неможливо стверджувати про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), апеляційний суд вважає відображені у протоколі дані про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумнівними через неможливість перевірити їх іншими доказами. Наявність таких сумнівів не узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час оцінки доказів. Такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Отже, враховуючи викладене, апеляційний суд позбавлений можливості самостійно оцінити відомості в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Стандарт доведення винуватості «поза розумним сумнівом» означає, що під час доведення винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого сумніву у винуватості особи є підставою для її виправдання.

Отже, з огляду на принцип презумпції невинуватості, який діє під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена винуватість прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

Частинами 7, 8 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції має право вийти за межі апеляційної скарги в разі поліпшення становища особи.

За викладених обставин суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

клопотання захисника адвоката Зайцева О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 , задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Зайцева О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, задовольнити.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА