Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №204/3892/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7504/26 Справа № 204/3892/26 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Черкез Д.Л.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі — ТОВ «Юніт Капітал», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 15970,48грн, з яких: 9460,00грн — заборгованість за тілом кредиту; 5909,48грн — заборгованість за відсотками; 601,00грн — заборгованість за комісією, а також стягнення судового збору у розмірі 2662,40грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00грн.

Існування таких вимог Товариство пов`язувало із тим, що 23 червня 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі — ТОВ «ФК «Кредіплюс», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір №188391 на суму 9460,00грн.

Зазначав, що Первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання відповідачці грошових кошів у кредит виконав, ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідачки.

10 жовтня 2025року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №188391, укладеним з ОСОБА_1 .

Вказував, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалось виключно первісним кредитором. Відповідачка зобов`язалась вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, проте свого обов`язку не виконала, наданий кредит не повернула, загальна сума заборгованості становить 17370,48грн, яка складається з: 9 460,00грн – заборгованість по тілу кредиту; 5909,48грн – заборгованість по неоплаченим відсоткам за користування кредитом; 601,00грн – заборгованість по комісії; 1400,00грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Проте, позивач у цій справі не заявляє позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим сума заборгованості до стягнення становить 15970,48грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026року позов ТОВ «Юніт Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 188391 від 23 червня 2025року у загальному розмірі 15970,48грн, з яких: 9460,00грн – заборгованість по тілу кредиту; 5909,48грн – заборгованість по неоплаченим відсоткам за користування кредитом; 601,00грн – заборгованість по комісії.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2662,40грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

14 травня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що відповідачка не укладала з ТОВ «Авентус Україна» бренд CreditPlus кредитний договір №188391 від 23 червня 2025року, а укладала лише кредитний договір №8904876 від 29 березня 2026року.

Стверджувала, що ТОВ «Юніт Капітал» пред`явило позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, який з відповідачкою не укладався, та з неіснуючим кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Зазначала, що відповідачка не отримувала договір факторингу, який би підтверджував перехід права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Юніт Капітал», в особистому кабінеті первісного кредитора наявне повідомлення про відступлення права вимоги 04 лютого 2026року, в той час як до позовної заяви долучено договір факторингу від 10 жовтня 2025року.

Вказувала, що подана до суду позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 176, 177 ЦПК України, що було підставою для залишення судом першої інстанції позовної заяви без руху, проте суд вимог вказаних процесуальних норм не врахував, позовну заяву без руху не залишив. Також, стверджувала, що суд першої інстанції перед постановленням ухвали про відкриття провадження не зробив відповідний запит з метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідачки, в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження не вказав з повідомленням чи без повідомленням сторін буде проводитись розгляд справи.

Рішення суду першої інстанції вважала незаконним, належним чином не обґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

20 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Чечелівського районного суду міста Дніпра цивільну справу №204/3892/26; та 27 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

18 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Про призначення справи до розгляду та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

23 червня 2025року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронний формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, укладено договір про споживчий кредит № 188391, відповідно до якого кредитодавцем надано позичальнику у кредит грошові кошти у розмірі 9 460,00грн (з яких 7000,40грн надається на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , а 2459,60грн для погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини), зі строком кредитування 98 днів з 23 червня 2025року по 29 вересня 2025року, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 360,00% річних, комісії за управління та обслуговування кредиту за стандартним тарифом 100,00гргн (знижений тариф 1,00грн), одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 2459,60грн, яка нараховується та підлягає сплаті в день укладення цього договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту, періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить один раз на два тижні, згідно з графіком платежів /а.с.20-23/.

Договір підписано від імені ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором d1757851.

Крім того, 23 червня 2025року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором підписала Паспорт споживчого кредиту (інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який містить, зокрема: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, тип кредиту, суму кредиту, спосіб та строк надання кредиту, мету отримання кредиту, інформацію про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача /а.с. 31-32/.

10 жовтня 2025року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 10102025, за яким ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «Кредіплюс», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 188391 від 23 червня 2025року /а.с. 52-54/.

За змістом витягу з реєстру прав вимоги №3 від 03 грудня 2025року відповідно до договору факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 188391 у розмірі 17370,48грн, з яких: 9460,00грн – заборгованість по тілу кредиту; 5909,48грн – заборгованість по неоплаченим відсоткам за користування кредитом; 601,00грн – заборгованість по комісії; 1400,00грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) /а.с. 7/. На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором надано також картку обліку виконання договору /а.с.10/ та виписку з особового рахунку за договором про споживчий кредит /а.с. 12/.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення коштів за Договором, права вимоги за яким в подальшому були відступлені позивачу, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції повно з`ясовані обставин, що мають значення для справи та судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди /частина перша статті 638 ЦК України/.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України “Про електронну комерцію” (далі - Закон), за умовами якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За встановлених обставин ТОВ «ФК «Кредіплюс» зроблена пропозиція шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а ОСОБА_1 ідентифікувалась в такій системі та прийняла пропозицію шляхом надсилання електронного повідомлення і заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, а також підписала договір про споживчий кредит, використавши електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що повністю узгоджується із положеннями статей 6, 8, 11, 12 Закону України “Про електронну комерцію”.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «ФК «Кредіплюс» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Вказаний договір містить електронні підписи кредитодавця та позичальника та інформацію про підписантів Договору. Тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину, в свою чергу кредитодавець та позичальник досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору.

Отже, без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений його сторонами, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які стосуються укладеного нею з ТОВ «Авентус Україна» (бренд CreditPlus) кредитного договору №8904876 від 29 березня 2026року та всі додані до апеляційної скарги на підтвердження цих обставин докази, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки предметом спору у даній справі про стягнення заборгованості є матеріально-правова вимога ТОВ «Юніт Капітал» до відповідачки про примусове повернення грошових коштів за іншим кредитним договором, а саме за договором про споживчий кредит № 188391 від 23 червня 2025року, який укладений не з ТОВ «Авентус Україна» (який надає кредитні послуги під товарним знаком CreditPlus), а з ТОВ «ФК «Кредіплюс», яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 40474269) та надає послуги, використовуючи торгову марку FinX.

Відповідачка не надавала суду будь-яких доказів, що вона не реєструвала електронний кабінет на сайті кредитодавця ТОВ «ФК «Кредіплюс», не входила до нього, не надавала свої персональні дані, не подавала заявку на отримання кредиту та не оформлювала кредитний договір з ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Кредитні кошти відповідачці перераховувалися у спосіб, обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, яку вона самостійно вносила до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора та яка вказана в Договорі про споживчий кредит.

Надані позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами для підтвердження укладення між кредитодавцем та відповідачкою кредитного, а також отримання відповідачкою від кредитодавця ТОВ «ФК «Кредіплюс» кредитних коштів. Правових підстав не приймати ці докази до уваги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вищевказане спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення відповідачкою кредитного договору № 188391 від 23 червня 2025року

Заразом, ОСОБА_1 не спростовано факт надання нею всіх особистих ідентифікуючих даних та платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Жодних доказів, що персональні дані відповідачки були використані третіми особами без її відома та згоди для оформлення кредитних зобов`язань, відповідачка суду не надала, як не надала і доказів, що вона зверталась до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій та незаконного використання третіми особами персональних даних відповідачки.

В даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У справі, що переглядається, позичальницею не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним вище договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу № 10102025 від 10 жовтня 2025року позивач отримав право вимоги за Договором, укладеним з відповідачкою.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність належними та допустимими доказами переходу права вимоги до відповідачки за Договором від первісного до нового кредитора спростовуються наданими позивачем договором факторингу, витягом з реєстру прав вимоги, актом приймання-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу та платіжною інструкцією щодо оплати ціни продажу за договором факторингу.

Скріншот з особистого кабінету на веб сайті creditplus.ua з повідомленням про відступлення права вимоги, який міститься в апеляційній скарзі та який ОСОБА_1 надала на підтвердження доводів про недоведеність переходу права вимоги від первісного до нового кредитора та наявність розбіжностей у номері та даті укладення договору факторингу, стосується зовсім іншого кредитного договору, який був укладений відповідачкою з ТОВ «Авентус Україна», у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині оцінюються апеляційним судом критично та до уваги не приймаються.

Тож, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність переходу права вимоги від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал».

Заперечення скаржниці зводяться до невизнання нею обставин, на які у позовній заяві посилався позивач. При цьому, обов`язок доведення перед судом переконливості своєї позиції покладається у рівній мірі як на позивача, так і на відповідача. Саме тому, оцінюючи у сукупності наявні в матеріалах справи докази суд апеляційної інстанції вважає переконливішою позицію позивача, яка підтверджена відповідним доказами, в той час як позиція відповідачки ґрунтується виключно на запереченнях та припущеннях, та не підтверджена відповідним засобами доказування.

Задовольняючи частково позов ТОВ «Юніт Капітал», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання позивачем належних та допустимих доказів укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ «ФК «Кредіплюс», враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Згідно зі статтею 526, частиною першою статті 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позичальник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора позичальник зобов`язаний поновити їх.

Доказів належного виконання відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором з повернення тіла кредиту, сплати нарахованих відсотків та комісій матеріали справи не містять.

З огляду на все вищенаведене, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Задовольняючи позов ТОВ «Юніт Капітал» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією у загальному розмірі 15970,48грн, враховуючи вищезазначені обставини справи та вимоги закону.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про процесуальні порушення суду першої інстанції не приймаються апеляційним судом до уваги, на правильність прийнятого місцевим судом рішення не впливають, зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону та не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

Твердження скаржниці про невиконання судом першої інстанції вимог частини шостої статті 187 ЦПК України щодо звернення з відповідним запитом для отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки з метою визначення підсудності даної справи спростовуються наявною в матеріалах справи відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 10 квітня 2026року, яка підтверджує, що місце проживання відповідачки зареєстроване в Чечелівському районі міста Дніпра, а тому справа підсудна Чечелівському районному суду міста Дніпра, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Не знайшли свого підтвердження і доводи скаржниці проте, що в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження у справі судом не вказано з повідомленням сторін чи без повідомленням буде проводитись розгляд справи, оскільки в резолютивній частині ухвали від 10 квітня 2026року зазначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2026року.

Судді: