Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №175/14109/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2042/26 Справа № 175/14109/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., перевіривши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір.

09 травня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. 06 червня 2026 року ним додатково подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У клопотаннях апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він проживає у м. Краматорську Донецької області, яке є прифронтовим містом, унаслідок чого поштовий зв`язок є нестабільним, а копію постанови він не отримував. Також зазначає, що не отримував sms-повідомлень від суду, справа не відображалася у його електронному кабінеті в системі «Електронний суд», його адвокат був мобілізований до Збройних Сил України, а про постанову він фактично дізнався лише 08 травня 2026 року від працівників поліції під час спроби продовження дії тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом. У додатковому клопотанні апелянт повторно вказує на умови воєнного стану, особливості проживання у м. Краматорську, відсутність належного повідомлення та посилається на необхідність забезпечення доступу до правосуддя.

Перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку та матеріали справи, приходжу до висновку, що підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження немає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Зазначена норма є спеціальною процесуальною нормою КУпАП, яка регулює саме порядок апеляційного оскарження постанов судді у справах про адміністративні правопорушення. Вона пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження не з днем отримання копії постанови, її оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень чи фактичного ознайомлення особи з повним текстом, а саме з днем винесення постанови.

Постанова судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області винесена 12 лютого 2026 року. Саме цей день є першим днем установленого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження. Десятий день строку припав на 21 лютого 2026 року, який був вихідним днем, тому останнім днем строку на подання апеляційної скарги слід вважати 23 лютого 2026 року. Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана 09 травня 2026 року, тобто через 75 календарних днів після закінчення встановленого законом строку.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено 07 серпня 2025 року. Судове провадження не було раптовим для особи, щодо якої складено протокол, а розгляд справи неодноразово призначався судом. У матеріалах справи містяться відомості про sms-повідомлення щодо розгляду справи. Крім того, супровідним листом Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року копію постанови направлено ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в матеріалах справи. Постанова суду стала доступною для загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 березня 2026 року.

Саме собою направлення копії постанови або її загальний доступ у Реєстрі не замінюють обов`язку суду перевірити доводи особи про поважність причин пропуску строку. Водночас такі обставини мають оцінюватися не ізольовано, а в сукупності з усією процесуальною поведінкою апелянта, його обізнаністю про існування провадження, наявністю повідомлень про розгляд справи, тривалістю пропуску строку та тим, чи навів апелянт конкретні обставини, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду протягом усього відповідного періоду.

Посилання апелянта на проживання у м. Краматорську Донецької області та складні умови воєнного стану апеляційний суд бере до уваги як обставини, що можуть ускладнювати реалізацію процесуальних прав. Однак сам факт проживання у прифронтовому місті не є автоматичною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки для цього необхідно встановити конкретний причинний зв`язок між такими обставинами та неможливістю подати апеляційну скаргу саме у період з 12 до 23 лютого 2026 року, а також у подальший період до 09 травня 2026 року.

У клопотаннях не наведено конкретних даних про періоди повної відсутності поштового, телефонного або електронного зв`язку, не зазначено, які саме обставини протягом усього строку апеляційного оскарження та після його спливу об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 звернутися до суду особисто, поштовим зв`язком, електронними засобами або через іншого захисника. Також не наведено відомостей про те, що апелянт після складання протоколу, знаючи про існування провадження, вчиняв розумні та своєчасні дії для з`ясування стану його розгляду, особливо після того, як постанова стала доступною у Реєстрі 04 березня 2026 року.

Доводи про те, що апелянт фактично дізнався про постанову лише 08 травня 2026 року від працівників поліції, пояснюють лише момент, з якого ОСОБА_1 стверджує про фактичне ознайомлення з існуванням постанови. Вони, однак, не спростовують того, що справа щодо нього перебувала на розгляді суду з 2025 року, щодо її розгляду здійснювалися судові повідомлення, копія постанови була направлена судом 12 лютого 2026 року, а сама постанова перебувала у загальному доступі з 04 березня 2026 року. Тому вказані доводи не дають підстав визнати поважним пропуск строку до 09 травня 2026 року.

Посилання на мобілізацію адвоката Воронки В.В. також не є достатньою підставою для поновлення строку. Навіть за умови мобілізації захисника, така обставина не позбавляла ОСОБА_1 права подати апеляційну скаргу особисто або залучити іншого захисника. Крім того, у клопотаннях не конкретизовано, з якої саме дати захисник був позбавлений можливості надавати правничу допомогу, чи охоплювала ця обставина весь десятиденний строк на апеляційне оскарження з 12 до 23 лютого 2026 року, та чому вона унеможливлювала будь-які дії самого апелянта.

Додаткове клопотання від 06 червня 2026 року не містить нових обставин, які б змінювали оцінку поважності причин пропуску строку. Воно переважно повторює доводи про воєнний стан, проживання у м. Краматорську, відсутність належного повідомлення та необхідність забезпечення доступу до суду. Однак саме по собі повторне подання клопотання не усуває обов`язку апелянта довести конкретні, об`єктивні та непереборні перешкоди для своєчасного подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати допустимим процесуальним обмеженням, зокрема щодо строків звернення до суду, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету належного здійснення правосуддя та юридичної визначеності і не позбавляють особу самої суті права на суд. Такий підхід викладено, зокрема, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine, заява № 23436/03), «Перетяка та Шереметьєв проти України» (Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, заяви № 17160/06 та № 35548/06), «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine, заява № 15123/03).

У справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03) ЄСПЛ наголосив, що вирішення питання про поновлення строків перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а суди повинні перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строку втручання у принцип юридичної визначеності. У справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine, заява № 32053/13) ЄСПЛ також підкреслив значення принципу остаточності судового рішення та необхідність існування особливих і переконливих обставин для відступу від нього.

Разом з тим обставини цієї справи відрізняються від ситуацій, коли пропуск строку зумовлений саме процесуальною поведінкою суду, зокрема ненадісланням судового рішення протягом строку на його оскарження, як це оцінювалося ЄСПЛ у справі «Мушта проти України» (Mushta v. Ukraine, заява № 8863/06). У даній справі суд першої інстанції направив копію постанови супровідним листом від 12 лютого 2026 року, постанова була оприлюднена в Реєстрі 04 березня 2026 року, а апелянт не навів конкретних доказів того, що саме дії чи бездіяльність суду об`єктивно унеможливили подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Вказане свідчить, що повернення апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в поновленні строку не є надмірним формалізмом і не позбавляє особу суті права на доступ до суду, а є наслідком недотримання спеціального процесуального строку, прямо встановленого КУпАП, після відсутності переконливого обґрунтування поважності причин його пропуску.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки вони мають загальний характер, не підтверджують об`єктивної неможливості подати апеляційну скаргу в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП, та не пояснюють тривалий період бездіяльності після винесення постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга, подана після закінчення встановленого строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА