Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №175/2511/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1923/26 Справа № 175/2511/26 Суддя у 1-й інстанції - Лютая Г. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., перевіривши апеляційну скаргу захисника адвоката Ігнатова Є.Є., діючого в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився. У судовому засіданні 22 квітня 2026 року участь брав його захисник адвокат Ігнатов Є.Є., який висловив позицію сторони захисту та заявляв клопотання про закриття провадження у справі.

22 квітня 2026 року судом першої інстанції на адресу ОСОБА_1 направлено копію постанови суду. Загальний доступ до постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень було забезпечено 01 травня 2026 року.

19 травня 2026 року захисником адвокатом Ігнатовим Є.Є., діючим в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку захисник зазначає, що після отримання постанови суду першої інстанції зв`язок із ОСОБА_1 був відсутній до 19 травня 2026 року у зв`язку з виконанням останнім бойового завдання, що, на думку захисника, унеможливило погодження та подання апеляційної скарги у встановлений законом строк.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку та матеріали справи, приходжу до висновку, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених цим Кодексом.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже, у справах про адміністративні правопорушення закон встановлює спеціальний, скорочений та достатньо визначений строк апеляційного оскарження, початок перебігу якого прямо пов`язаний саме з днем винесення постанови, а не з датою отримання її копії, датою оприлюднення судового рішення у Реєстрі чи датою фактичного погодження процесуальної позиції між особою та її захисником.

Оскаржувану постанову винесено 22 квітня 2026 року. Відповідно, десятиденний строк на її апеляційне оскарження розпочався у день винесення постанови, а останнім днем такого строку було 01 травня 2026 року. Апеляційну скаргу подано 19 травня 2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку.

Поновлення пропущеного процесуального строку не є автоматичним наслідком самого факту звернення особи або захисника з відповідним клопотанням. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивними, істотними та непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка подає скаргу, та реально унеможливлювали вчинення процесуальної дії саме у визначений законом строк.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно виходить з того, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати допустимим процесуальним обмеженням, зокрема щодо строків та умов прийнятності скарг, якщо такі обмеження мають законну мету, є передбачуваними та не порушують саму сутність права на суд.

У рішенні у справі «Мельник проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що правила щодо строків звернення до суду спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та принципу юридичної визначеності, а особи повинні очікувати, що такі правила будуть застосовані.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що питання поновлення строків перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а суди повинні перевіряти, чи існують достатні та переконливі підстави для втручання у принцип юридичної визначеності.

У справах «Перетяка та Шереметьєв проти України» та «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини також підкреслював значення процесуальних строків для стабільності правовідносин і неприпустимість поновлення строків без належного обґрунтування, оскільки таке поновлення може порушувати баланс між правом особи на доступ до суду та принципом остаточності судових рішень.

Застосовуючи ці підходи до цієї справи, апеляційний суд виходить з необхідності оцінити не лише сам факт подання клопотання про поновлення строку, а й те, чи доведено наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали стороні захисту подати апеляційну скаргу у період з 22 квітня 2026 року до 01 травня 2026 року.

Наведений захисником довід про відсутність зв`язку з ОСОБА_1 до 19 травня 2026 року не може бути визнаний достатньою підставою для поновлення строку. Насамперед, матеріали справи свідчать, що захисник адвокат Ігнатов Є.Є. був присутній у судовому засіданні 22 квітня 2026 року, тобто безпосередньо знав про розгляд справи, зміст позиції сторін, результат судового розгляду та факт ухвалення несприятливого для ОСОБА_1 судового рішення.

За таких обставин сторона захисту не була поставлена у ситуацію правової невизначеності щодо того, чи ухвалено постанову та який її загальний результат. Участь захисника у судовому засіданні є істотною обставиною, яка відрізняє цю справу від ситуацій, коли особа або її захисник взагалі не були повідомлені про судовий розгляд чи не мали об`єктивної можливості дізнатися про ухвалене рішення.

Саме по собі невручення копії постанови в залі судового засідання особі, яка не з`явилася, не змінює спеціального правила ст. 294 КУпАП щодо початку перебігу строку з дня винесення постанови, тим більше за обставин, коли у засіданні був присутній захисник цієї особи.

Довід про необхідність додаткового погодження апеляційної скарги із ОСОБА_1 також не свідчить про наявність непереборної перешкоди для звернення до апеляційного суду. Захисник уже здійснював захист ОСОБА_1 у суді першої інстанції, був обізнаний з матеріалами справи, доводами захисту та змістом заявленого у суді клопотання про закриття провадження. Тому твердження про неможливість погодження позиції саме по собі не пояснює, чому протягом десятиденного строку не було подано апеляційну скаргу або не вчинено інших процесуальних дій, спрямованих на своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження.

Внутрішня комунікація між захисником і особою, інтереси якої він представляє, має важливе значення для належної реалізації права на захист. Водночас за змістом ст. 294 КУпАП саме факт потреби у додатковому узгодженні позиції, без наведення конкретних, підтверджених доказами і непереборних обставин, не може автоматично змінювати початок або тривалість встановленого законом строку апеляційного оскарження.

Інший підхід фактично означав би, що перебіг строку апеляційного оскарження залежить не від чітко визначеної законом події - винесення постанови суддею, а від невизначеної дати відновлення зв`язку між захисником і підзахисним або від дати остаточного погодження правової позиції. Такий підхід не відповідав би вимогам юридичної визначеності та передбачуваності процесуальних правил.

Апеляційний суд також бере до уваги посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконував бойове завдання. Матеріали справи дійсно містять дані про проходження ОСОБА_1 військової служби у Збройних Силах України, що саме по собі заслуговує на належну повагу та врахування при оцінці доводів клопотання.

Разом з тим сам по собі статус військовослужбовця, загальне посилання на виконання бойового завдання або перебування в особливих умовах служби не є безумовною та автоматичною підставою для поновлення процесуального строку. Для поновлення строку необхідно встановити прямий причинний зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю подати апеляційну скаргу у визначений законом період.

У цій справі захисником не наведено та не підтверджено належними доказами, що саме у період з 22 квітня 2026 року до 01 травня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник були об`єктивно позбавлені будь-якої можливості зв`язку, а також не доведено, які саме конкретні дії вчиняв захисник для встановлення зв`язку з підзахисним у межах апеляційного строку.

Не наведено і відомостей про те, коли саме захисник отримав копію постанови, яким способом намагався зв`язатися з ОСОБА_1 , чи звертався до суду із заявами у межах десятиденного строку, чи існувала об`єктивна заборона або фактична неможливість подати апеляційну скаргу в інтересах особи, яку він уже захищав у суді першої інстанції.

Твердження про те, що зв`язок із ОСОБА_1 відновився лише 19 травня 2026 року, не пояснює також, чому саме весь період з 22 квітня 2026 року до 01 травня 2026 року був охоплений об`єктивними та непереборними перешкодами, а не лише відображає складність внутрішнього погодження позиції сторони захисту після закінчення строку.

Апеляційний суд не ототожнює оприлюднення постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень із належним особистим врученням копії постанови ОСОБА_1 . Водночас загальний доступ до постанови 01 травня 2026 року у сукупності з участю захисника у судовому засіданні 22 квітня 2026 року підтверджує, що сторона захисту мала реальну можливість дізнатися про ухвалене рішення та вжити заходів для його своєчасного оскарження.

Суд також враховує, що апеляційну скаргу подано лише 19 травня 2026 року, тобто через значний час після закінчення десятиденного строку. За таких обставин наведені у клопотанні причини не мають такого характеру, який би виправдовував відступ від принципу юридичної визначеності та поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Апеляційний суд виходить з того, що право на апеляційний перегляд у справах про адміністративні правопорушення є важливою процесуальною гарантією. Однак реалізація цього права має здійснюватися відповідно до закону, у передбачені строки та із дотриманням процесуальних умов прийнятності апеляційної скарги. Застосування таких умов у цій справі є передбачуваним, переслідує законну мету забезпечення юридичної визначеності та не становить надмірного формалізму, оскільки сторона захисту була обізнана про розгляд справи та результат її вирішення.

За таких обставин доводи, наведені у клопотанні захисника, не підтверджують наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу захисника - адвоката Ігнатова С.Є., діючого в інтересах ОСОБА_1 , повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Ігнатова Є.Є., діючого в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА