Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №243/4598/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2141/26 Справа № 243/4598/25 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., перевіривши апеляційну скаргу захисника адвоката Болоховцева Є.О., діючого в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв захисник адвокат Шершень Ю.С., яким неодноразово подавались клопотання про відкладення судового розгляду та вчинялись інші процесуальні дії, спрямовані на реалізацію права особи на захист. Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі з огляду на заявлені стороною захисту клопотання.

12 березня 2026 року судом першої інстанції копію постанови було направлено ОСОБА_1 та його захиснику адвокату Шершню Ю.С. Матеріали справи містять супровідний лист суду, довідку про доставку електронної відправки вкладення, згідно з якою документ, адресований адвокату, доставлено до електронної скриньки 12 березня 2026 року о 15 годині 55 хвилин, а також матеріали поштового направлення копії постанови.

Загальний доступ до постанови суду першої інстанції у Єдиному державному реєстрі судових рішень було забезпечено 16 березня 2026 року.

18 квітня 2026 року захисником адвокатом Болоховцевим Є.О., діючим в інтересах ОСОБА_1 , була подана апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2026 року вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з неналежним підтвердженням повноважень захисника, а саме відсутністю договору про надання правової допомоги або витягу з нього.

Після повернення попередньої апеляційної скарги захисник адвокат Болоховцев Є.О. повторно подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку захисник посилається на те, що ОСОБА_1 не був присутній у судовому засіданні 12 березня 2026 року, копія постанови йому в залі судового засідання не вручалась, поштове відправлення було направлене не на ту адресу, а сам ОСОБА_1 є військовослужбовцем і перебував у зоні виконання бойового завдання. На думку захисника, зазначені обставини перешкоджали своєчасному поданню апеляційної скарги та є підставою для поновлення строку.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, перевіривши апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку та матеріали справи, приходжу до висновку, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже, законодавець у справах про адміністративні правопорушення встановив спеціальний, скорочений і достатньо визначений строк апеляційного оскарження, початок перебігу якого прямо пов`язаний із днем винесення постанови. Такий підхід обумовлений особливостями провадження у справах про адміністративні правопорушення, необхідністю оперативного вирішення справи, своєчасного набрання постановою законної сили та забезпечення принципу юридичної визначеності.

Оскаржувану постанову винесено 12 березня 2026 року. Відповідно, десятиденний строк на її апеляційне оскарження розпочався у день винесення постанови, а останнім днем такого строку, з урахуванням того, що десятий день припадав на вихідний день, було 23 березня 2026 року.

Апеляційна скарга, яка наразі перевіряється апеляційним судом, подана після закінчення зазначеного строку, тобто зі значним пропуском строку апеляційного оскарження.

Поновлення пропущеного процесуального строку не є автоматичним наслідком самого факту подання відповідного клопотання. Поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивними, істотними та непереборними, не залежали від волевиявлення особи, яка подає скаргу, і реально унеможливлювали вчинення процесуальної дії саме у встановлений законом строк.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Мельник проти України» зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати допустимим процесуальним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету та не порушують саму сутність права на суд.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що питання поновлення строків перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а суди повинні наводити підстави для відповідного рішення. При цьому сторони у розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справах «Перетяка та Шереметьєв проти України», «Устименко проти України» та «Завалій та інші проти України» Європейський суд з прав людини послідовно виходив з того, що процесуальні строки спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а поновлення строків без достатніх, переконливих і належно встановлених підстав може порушувати принцип остаточності судових рішень.

Такий підхід не означає формального заперечення права особи на апеляційний перегляд, однак вимагає від суду перевірити, чи наведені особою причини дійсно були такими, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до апеляційного суду, і чи виправдовують вони втручання у юридичну визначеність після спливу встановленого законом строку.

Оцінюючи довід про те, що постанова не була вручена ОСОБА_1 у залі судового засідання, апеляційний суд виходить з того, що сама по собі відсутність особистого вручення копії постанови в день її винесення не змінює встановленого ст. 294 КУпАП правила про обчислення строку з дня винесення постанови. Ця обставина може бути врахована при оцінці поважності причин пропуску строку лише у сукупності з іншими даними справи, зокрема щодо обізнаності сторони захисту про провадження, вчинення нею процесуальних дій та наявності реальної можливості звернутися до суду.

У цій справі сторона захисту була обізнана про розгляд справи. Матеріали справи свідчать, що інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляв адвокат Шершень Ю.С., який неодноразово звертався до суду з процесуальними клопотаннями, у тому числі з клопотаннями про відкладення розгляду справи. Отже, справа не була для сторони захисту невідомою або такою, щодо якої особа була повністю позбавлена можливості контролювати її рух.

Крім того, копію постанови суд першої інстанції направив не лише ОСОБА_1 , а й його захиснику адвокату Шершню Ю.С. Матеріали справи містять довідку про доставку електронної відправки, відповідно до якої документ було доставлено до електронної скриньки захисника 12 березня 2026 року. З огляду на це довід захисту про невручення постанови особисто ОСОБА_1 не спростовує того, що сторона захисту мала процесуальну можливість своєчасно дізнатися про прийняте рішення та вжити заходів для його оскарження.

Загальний доступ до постанови у Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено 16 березня 2026 року, тобто ще до завершення десятиденного строку апеляційного оскарження. Апеляційний суд не ототожнює оприлюднення судового рішення в Реєстрі з належним персональним врученням копії постанови. Водночас у поєднанні з активною участю захисника у справі, направленням постанови захиснику та подальшими діями сторони захисту ця обставина свідчить про реальну доступність інформації про результат розгляду справи до спливу строку на апеляційне оскарження.

Доводи щодо направлення копії постанови не на ту поштову адресу також не можуть бути оцінені ізольовано та не є достатніми для поновлення строку. Навіть за наявності сумнівів щодо ефективності саме поштового вручення ОСОБА_1 , у матеріалах справи є дані про направлення постанови захиснику та її електронну доставку 12 березня 2026 року. Крім того, не наведено переконливих доказів того, що можлива неточність поштового направлення особі одночасно позбавляла і ОСОБА_1 , і його захисника можливості подати апеляційну скаргу до 23 березня 2026 року.

Апеляційний суд також бере до уваги, що 09 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про видачу судового рішення, а 18 квітня 2026 року його захисник подав апеляційну скаргу. Ці обставини підтверджують, що станом щонайменше на квітень 2026 року сторона захисту була обізнана про існування постанови та фактично реалізовувала право на її оскарження. Однак ці дії були вчинені вже після спливу строку, який закінчився 23 березня 2026 року.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2026 року, якою попередню апеляційну скаргу повернуто через неналежне підтвердження повноважень захисника, не створює нового строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та не поновлює автоматично строк, пропущений ще у березні 2026 року. Подання скарги з процесуальними недоліками, які перебували у сфері належної організації захисту, не перериває перебіг спеціального строку, встановленого ст. 294 КУпАП, і не звільняє сторону захисту від обов`язку належно оформити повноваження та подати процесуальні документи у спосіб, передбачений законом.

Інший підхід фактично означав би, що особа може необмежено поновлювати можливість апеляційного перегляду шляхом повторного подання скарг після їх повернення з підстав неналежного процесуального оформлення, що суперечило б завданню ст. 294 КУпАП, принципу правової визначеності та остаточності судового рішення після спливу строку на його оскарження.

Щодо посилання на перебування ОСОБА_1 у зоні виконання бойового завдання слід зазначити, що апеляційний суд не применшує особливості проходження військової служби в умовах воєнного стану та можливість існування обставин, які в окремих випадках можуть об`єктивно ускладнювати або унеможливлювати своєчасне звернення до суду.

Водночас сам по собі статус військовослужбовця, факт направлення до військової частини або загальне посилання на перебування в районі виконання бойового завдання не є безумовною та автоматичною підставою для поновлення процесуального строку. Необхідним є доведення конкретних обставин: у який саме період особа не мала зв`язку, не могла спілкуватися із захисником, направити скаргу, надати доручення, підписати документи або іншим чином реалізувати право на апеляційне оскарження.

У наданих матеріалах відсутні належні дані про те, що саме у період з 12 березня 2026 року до 23 березня 2026 року ОСОБА_1 був об`єктивно позбавлений будь-якого зв`язку із захисником або судом, не міг повідомити захисника про позицію щодо оскарження постанови чи не мав можливості реалізувати право на апеляційне оскарження через вже залученого у справі адвоката. Навпаки, матеріали справи свідчать про існування активної сторони захисту, яка брала участь у провадженні до винесення постанови, а згодом здійснювала дії щодо її оскарження.

Не доведено також, чому після фактичного звернення до суду із заявою про видачу постанови у квітні 2026 року та після подання першої апеляційної скарги 18 квітня 2026 року повторна належно оформлена апеляційна скарга була подана лише після повернення попередньої скарги, а не у максимально стислий строк з усуненням процесуальних недоліків. Така процесуальна поведінка не свідчить про наявність об`єктивних і непереборних причин пропуску строку, а радше підтверджує неналежну процесуальну організацію реалізації права на апеляційне оскарження.

Апеляційний суд виходить з того, що право на апеляційний перегляд є важливою гарантією захисту прав особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Однак реалізація цього права має здійснюватися відповідно до закону, у передбачені строки та з дотриманням установлених процесуальних вимог. У цій справі матеріали підтверджують, що сторона захисту була обізнана про провадження, мала залученого адвоката, отримувала процесуальні документи, могла відстежувати рух справи та фактично вчиняла процесуальні дії, однак не подала належним чином оформлену апеляційну скаргу у строк, встановлений ст. 294 КУпАП.

За таких обставин наведені у клопотанні доводи не підтверджують наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2026 року. Поновлення строку за таких умов було б непропорційним втручанням у принцип юридичної визначеності та фактично нівелювало б спеціальний скорочений строк, визначений законом для оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу захисника - адвоката Болоховця Є.О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , повернути особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Болоховця Євгенія Олексійовича, діючого в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особі, яка її подала, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА