Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №175/10232/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1951/26 Справа № 175/10232/25 Суддя у 1-й інстанції - Заборський В. О. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., перевіривши апеляційні скарги захисників адвокатів Башинського В.П. та Басана Ю.П., діючих в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

постановою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із вказаною постановою, захисники адвокати Башинський В.П. та Басан Ю.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подали апеляційні скарги, в яких порушують питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі.

У клопотаннях про поновлення строку захисники зазначають, що, на їх думку, строк на апеляційне оскарження не був пропущений або підлягає поновленню, оскільки про наявність постанови та її зміст сторона захисту дізналася лише 22 травня 2026 року із сайту «Судова влада України» / відомостей про загальний доступ до судового рішення, а тому вважає, що останнім днем подання апеляційної скарги було 01 червня 2026 року.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційних скарг до розгляду, перевіривши апеляційні скарги, клопотання про поновлення строку та матеріали справи, приходжу до висновку, що клопотання про поновлення строку задоволенню не підлягають, а апеляційні скарги підлягають поверненню особам, які їх подали, з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що КУпАП встановлює спеціальний скорочений строк апеляційного оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, початок перебігу якого пов`язується саме з днем винесення постанови, а не з днем фактичного ознайомлення особи або її захисника з відомостями про судове рішення у відкритому доступі.

Оскаржувану постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області винесено 12 травня 2026 року. Отже, передбачений ст. 294 КУпАП десятиденний строк на її апеляційне оскарження розпочався у день винесення постанови та сплив 21 травня 2026 року включно.

Апеляційні скарги захисників адвокатів Башинського В.П. та Басана Ю.П. подано 01 червня 2026 року, тобто після закінчення встановленого законом строку апеляційного оскарження.

Поновлення пропущеного процесуального строку не є автоматичним наслідком самого факту подання відповідного клопотання. Поважними причинами пропуску строку можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивними, непереборними, істотними, не залежать від волевиявлення особи, яка подає скаргу, та підтверджені належними доказами. Саме на особу, яка просить поновити процесуальний строк, покладається обов`язок навести конкретні обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» наголошував, що питання поновлення строків перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а суди повинні наводити підстави для відповідного рішення. При цьому сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

У справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту постанови суду першої інстанції, під час розгляду справи 12 травня 2026 року в судовому засіданні брали участь два захисники ОСОБА_1 - адвокати Башинський В.П. та Басан Ю.П., які підтримували позицію сторони захисту, заявляли клопотання та надавали доводи щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Наведене свідчить, що сторона захисту була безпосередньо обізнана про судовий розгляд, брала в ньому активну участь, знала про результат розгляду справи та про ухвалення постанови судом першої інстанції саме 12 травня 2026 року. Тому посилання в клопотаннях на те, що про постанову стало відомо лише після появи інформації у відкритому доступі на сайті «Судова влада України», не узгоджується з фактичною участю захисників у судовому засіданні.

Крім того, матеріали справи містять відомості про повідомлення учасників провадження шляхом sms-повідомлень. Наявність таких повідомлень додатково підтверджує, що справа була відома стороні захисту, а її розгляд не був для неї несподіваним.

Дата забезпечення загального доступу до постанови 22 травня 2026 року не змінює спеціального порядку обчислення строку, встановленого ст. 294 КУпАП, та не створює нового десятиденного строку на апеляційне оскарження для захисників, які були присутні у судовому засіданні в день винесення постанови. Оприлюднення судового рішення у відкритому доступі є способом забезпечення публічного доступу до судових рішень, однак у цій справі воно не є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу строку апеляційного оскарження постанови судді.

Апеляційний суд також враховує, що захисники не навели даних про те, що у період з 12 травня 2026 року до 21 травня 2026 року вони зверталися до суду першої інстанції із заявами про невідкладну видачу копії постанови, про ознайомлення з матеріалами справи чи про отримання повного тексту постанови, однак судом у цьому було відмовлено або створено інші об`єктивні перешкоди для своєчасного подання апеляційної скарги.

Самі по собі доводи про те, що загальний доступ до судового рішення було забезпечено після спливу строку апеляційного оскарження, не підтверджують, що захисники були позбавлені можливості своєчасно звернутися з апеляційною скаргою або подати її з урахуванням тих доводів, які були їм відомі та які вони фактично висловлювали під час розгляду справи судом першої інстанції.

Більше того, зміст апеляційних скарг свідчить, що основні доводи сторони захисту стосуються обставин огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, оцінки доказів та дій працівників поліції, тобто питань, які захисники вже порушували під час розгляду справи в суді першої інстанції. Отже, сторона захисту мала процесуальну можливість сформулювати апеляційну позицію у межах установленого строку.

Посилання захисників на те, що строк слід обчислювати з моменту отримання відомостей про рішення із сайту «Судова влада України» або з моменту забезпечення загального доступу до рішення, фактично спрямовані на заміну спеціального правила ст. 294 КУпАП іншим порядком обчислення строку, який цією нормою не передбачений. Таке тлумачення призвело б до невизначеності моменту набрання постановою законної сили та суперечило б принципу юридичної визначеності.

Апеляційний суд не залишає поза увагою, що право на апеляційний перегляд є важливою процесуальною гарантією. Водночас реалізація такого права здійснюється у порядку та строки, встановлені законом. У цій справі сторона захисту була представлена двома захисниками, які брали участь у судовому засіданні, однак апеляційні скарги подано лише 01 червня 2026 року, а наведені у клопотаннях причини не підтверджують існування об`єктивних та непереборних перешкод для звернення до суду до 21 травня 2026 року.

За таких обставин підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року не вбачається. У зв`язку з цим у задоволенні клопотань про поновлення строку слід відмовити, а апеляційні скарги захисників - адвокатів Башинського В.П. та Басана Ю.П., подані після закінчення строку апеляційного оскарження, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП повернути особам, які їх подали.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП

п о с т а н о в и л а:

у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційні скарги захисників адвокатів Башинського В.П. та Басана Ю.П., діючих в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути особам, які їх подали, разом із усіма додатками.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА