Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №213/2206/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2157/26 Справа № 213/2206/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Акуленко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Акуленко В.В., при секретарі Кучевасовій А.В., за участю захисника Рудницької А.В., у режимі відеоконференції, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника на постанову судді Інгулецького районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн.

В С Т А Н О В И В:

Згідно постанови судді, 10.05.2026 року о 20:17 год. в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, Інгулецький район, вул. Генерала Безручка, 53, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Тойота Авенсіс, днз НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. На законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився під безперервний відеозапис на технічні засоби відеозапису (БК 475949, 475788, 475635). Своїми діями водій порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На вказане рішення адвокат Рудницька А.В., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що висновки суду про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не грунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_2 неодноразово висловлював свою згоду пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння та пояснював, що він бажає розуміти, яке саме порушення ПДР йому ставлять у вину під час зупинення транспортного засобу та який подальший алгоритм дій. Працівники поліції назвали формальні ознаки наркотичного сп?яніння, не повідомили точну назву та адресу медичного закладу для проходження огляду, не пояснили порядок доставлення та не запропонували конкретний алгоритм поїздки до медичного закладу та повернення до автомобіля, а направлення на медичний огляд виписано на КЗ «КБЛНПНД» ДОР», який припинив свою діяльність. Лише після конфліктної комунікації з працівниками поліції, ОСОБА_2 висловив їм недовіру та повідомив, що нікуди не поїде. Вважає, що ця фраза має оцінюватися виключно у сукупності з первинною безумовною згодою на проходженя відповідного огляду.

Крім того, права ОСОБА_2 були роз?яснені з порушенням процедури, а саме після повідомлення про те, що працівники поліції будуть складати протокол за статтею 130 КУпАП.

Більш того, ОСОБА_2 самостійно наступного дня пройшов огляд на стан сп`яніння і ознак сп`яніння не виявлено.

Адвокат просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Зазначає, що повний текст постанови складено 06 липня 2026 року та доставлено до електронного кабінету захисника 09 липня 2026 року. Апеляційну скаргу подано 13 липня 2026 року, тобто у стислі строки після отримання повної постанови суду першої інстанції, у зв?язку з чим просить визнати причини пропуску поважними та поновити строк на її апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Тобто, можливість реалізації права апеляційного оскарження та його строк виникають і обчислюються саме з дня винесення постанови та не пов`язані з днем отримання копії судового рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова була ухвалена 01 липня 2026 року. При цьому судовий розгляд відбувся за відсутності ОСОБА_1 та його адвоката.

В матеріалах справи відсутні докази про вручення копії оскарженої постанови судом ОСОБА_2 , адвокат отримала постанову судді 09 липня 2026 року.

З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, у зв`язку з наявністю поважних причин його пропуску.

Апеляційним судом були виправлені допущені судом першої інстанції порушення, у повній мірі забезпечено право Єфремова та його захисника на доступ до правосуддя. Їм була надана можливість взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити будь-які клопотання та скористатись всім обсягом прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно до п. 2. 5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Тобто, для визначення складу даного правопорушення необхідно встановити чи керувала особа, що притягується до адміністративної відповідальності транспортним засобом, законність запропонованого їй порядку огляду та сам факт відмови.

Так, факт порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР України а відтак вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджений відповідними даними, що містить протокол, направлення на огляд, відеозапис правопорушення, рапорт з яких вбачається, що дійсно останньому було запропоновано пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 безумовно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі наркотичного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного сп`яніння або психотропної речовини є обов`язковим в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до п. 9 зазначеної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Проведення лабораторних досліджень в медичному закладі є обов`язковим для визначення факту перебування особи в стані наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у згаданому вище висновку. Акт медичного огляду, на підставі якого видається висновок залишається у медичному закладі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 липня 2025 року у справі № 11-97сап25, припис розділу ІІ Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тільки алкогольного. На це вказує і пункт 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735. Тобто поліцейський не проводить огляду на стан таких різновидів сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

Припис статті 266 КУпАП, якщо їх застосовувати без системного зв`язку з наведеними вище приписами Порядку № 1103 й Інструкції № 1452/735, а також не враховувати мету адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП і процедур, встановлених задля фіксації відповідних правопорушень, справді можуть допускати таке буквальне тлумачення, за якого огляд водія із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу поліцейський проводить у випадку кожного виду сп`яніння, а не тільки алкогольного. Проте згідно із частиною шостою статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вищевикладене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 вересня 2021 року у справі №11-21сап21.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер, інспектором поліції було роз`яснено ОСОБА_2 , що в нього є ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння відповідно до чинного законодавства, оскільки робітники поліції не мають медичної освіти для встановлення чіткого висновку про знаходження особи, в стані наркотичного чи іншого сп`яніння.

Крім того, ознаки наркотичного сп`яніння виявлені у ОСОБА_2 зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в графі місце скоєння, суть адміністративного правопорушення та опис установлених обставин, тому доводи апеляційної скарги про формальне зазначення ознак наркотичного сп`яніння, наведених робітниками поліції, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. При цьому, висловлення підозри щодо знаходження водія у стані наркотичного сп`яніння з перерахуванням таких ознак положення Інструкції № 1452/735 відносить виключно до компетенції працівника поліції. Наявність чи відсутність обґрунтованості висловленої поліцейськими підозри спростовуються водієм виключно у встановлений законом спосіб.

Натомість, ОСОБА_2 висловив відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_2 навпаки висловлював свою згоду на проходення огляду спростовуються відеозаписом з бодікамер, згідно яких останній не надав чіткої згоди на проходження огляду, висував працівникам поліції умови за яких він може пройти такий огляд, а саме: виключно за умови вирішення питання про правомірність зупинки його транспортного засобу. З урахуванням такої поведінки водія працівники поліції дійшли обґрунтованого висновку про його відмову від проходження огляду.

Факт проходження ОСОБА_2 на наступний день медичного огляду з метою виявлення наркотичного сп`яніння не має правового значення, оскільки водій пройшов такий огляд у відсутності працівників поліції та в данному випадку предметом розгляду даної справи є з`ясування, чи порушив ОСОБА_2 пункт 2.5 ПДР України і чи є він винний в цьому, а факт перебування або не перебування останнього в стані сп`яніння не є предметом розгляду в даному провадженні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими, як і законність дій поліцейських при цьому, не є предметом судового розгляду в справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, а правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння та законністю його результатів.

Встановивши порушення ОСОБА_2 п.2.5 ПДР України та дійшовши висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівники поліції невідклано роз`яснили ОСОБА_2 його права відповідно до ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а до прийняття працівниками поліції такого рішення були відсутні правові підстави для роз?яснення йому прав, адже він не набув статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, автор апеляції не навів жодного нормативного акту, який у даній ситуації, був порушений поліцейськими.

Досліджені матеріали справи та відеозапис, є інформативним і не вказують на упередженість чи суб`єктивне ставлення працівників поліції, ними були роз`яснені права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.

При цьому, наявність описки у скороченій назві медичного закладу у направленні на медичний огляд не тягне за собою недійсність цього направлення та не спростовує факту відмови ОСОБА_3 від проходження огляду у медичному закладі.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги не містять нових обставин чи доказів, які б могли спростувати висновки суду першої інстанції, та по суті зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Водночас ця оцінка ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

Невизнання ОСОБА_2 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності за скоєне та спростовується вказаними у постанові доказами.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення щодо винуватості ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами.

Оскільки всі наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, тому підстав для скасування постанови суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Постанова суду є законною та обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику Рудницькій Аллі Вікторівні, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Інгулецького районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 .

Постанову судді Інгулецького районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 01 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя