Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №214/8218/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8218/26

2-а/214/105/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ковтун Н.Г.,

секретаря судового засідання - Фартушної Є.К.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 130 від 07.07.2026 про накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в сумі 680 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що оскаржувана постанова ґрунтується виключно на висновках акта документальної планової перевірки від 15.05.2026 № 2080/04-36-24-07/2885307749, які є спірними, а визначені на їх підставі грошові зобов`язання - неузгодженими, оскільки оскаржені нею в адміністративному порядку до ДПС України; справу про адміністративне правопорушення розглянуто за її відсутності, незважаючи на своєчасно подані клопотання про відкладення розгляду справи; подані нею письмові пояснення у протоколах не відображені та не враховані; постанову винесено з порушенням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП; розмір застосованого стягнення у постанові не мотивовано; у врученій їй копії постанови не заповнено графу «сума штрафу, що підлягає стягненню у примусовому порядку».

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.07.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу протягом п`яти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

27.07.2026 відповідач звернувся до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі доставлено до його електронного кабінету в системі ЄСІТС «Електронний суд» 24.07.2026, а встановлений судом п`ятиденний строк є меншим за мінімальний п`ятнадцятиденний строк, передбачений ч. 5 ст. 162 та ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 1 ст. 261 КАС України у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Враховуючи наведене, а також засади змагальності сторін та рівності усіх учасників судового процесу (ст. 9 КАС України), суд визнає наведені відповідачем причини поважними, у зв`язку з чим клопотання відповідача підлягає задоволенню, строк для подання відзиву - поновленню, а відзив, сформований у системі «Електронний суд» 29.07.2026, суд приймає до розгляду як поданий у межах строку, встановленого законом.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами документальної планової перевірки позивачки за період з 01.01.2019 по 31.12.2024 (акт від 15.05.2026 № 2080/04-36-24-07/2885307749) встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 76 424,33 грн та заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 93 407,50 грн, що містить у собі склади адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП; процедуру складання протоколів про адміністративні правопорушення від 23.06.2026 № 129 та № 130 і винесення оскаржуваної постанови дотримано; вчинені позивачкою правопорушення є триваючими, тому двомісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, слід обчислювати з дня їх виявлення - 15.05.2026 (дати складання акта перевірки); адміністративна відповідальність застосовується незалежно від результатів адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень та вимоги зі сплати єдиного внеску; незаповнення у врученій позивачці копії постанови графи щодо суми штрафу, який підлягає стягненню у примусовому порядку, є формальним недоліком, який не впливає на суть прийнятого рішення. Також відповідач заперечував проти заявлених позивачкою до стягнення судових витрат.

03.08.2026 позивачка подала відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, зокрема, що акт перевірки є лише службовим документом і не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи; визначені за його результатами грошові зобов`язання є неузгодженими; своєчасно подані нею клопотання про відкладення розгляду справи були проігноровані, а відповідь на них надано лише 21.07.2026, тобто після винесення постанови; інкриміновані їй правопорушення не є триваючими, у зв`язку з чим строки, передбачені ст. 38 КУпАП, сплили; розмір стягнення у постанові не мотивовано всупереч вимогам ст.ст. 33-36, 283 КУпАП. Також позивачка зазначила, що наведений у позовній заяві розрахунок судових витрат є попереднім (орієнтовним), а докази понесених витрат на професійну правничу допомогу буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, про що у позовній заяві зроблено відповідну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області. Відповідачем проведено документальну планову перевірку позивачки за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, за результатами якої складено акт від 15.05.2026 № 2080/04-36-24-07/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано, зокрема, порушення п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України у частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 76 424,33 грн та порушення абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у частині заниження єдиного внеску на загальну суму 93 407,50 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 16.06.2026 винесено податкове повідомлення-рішення № 0344352407 (основний платіж з податку на доходи фізичних осіб - 76 424,32 грн, штрафна санкція - 19 106,09 грн), вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-0344442407 на суму 93 407,50 грн та рішення № 0344502407 про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску у сумі 27 322,73 грн. Зазначені рішення оскаржені позивачкою в адміністративному порядку до ДПС України; рішенням ДПС України № 19719/6/99-00-06-02-03-06 від 24.07.2026 строк розгляду скарги продовжено до 06.09.2026, рішення за результатами розгляду скарг по суті станом на день ухвалення цього рішення не прийняте, а визначені грошові зобов`язання та недоїмка з єдиного внеску є неузгодженими.

Листом від 09.06.2026 № 44958/6/04-36-24-07 відповідач запросив позивачку на 23.06.2026 для надання пояснень та складання протоколів про адміністративні правопорушення. 22.06.2026 позивачка подала відповідачу письмові пояснення (вх. № 78960/6 від 22.06.2026), у яких виклала незгоду з висновками акта перевірки та просила утриматися від складання протоколів до моменту узгодження визначених за результатами перевірки зобов`язань.

23.06.2026 відповідачем за відсутності позивачки складено протоколи про адміністративні правопорушення № 129 (ч. 1 ст. 164-1 КУпАП) та № 130 (ч. 1 ст. 165-1 КУпАП), у яких у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» проставлено прочерк, а у графі щодо дати вчинення правопорушення зазначено лише «триваюче правопорушення, акт від 15.05.2026». Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 07.07.2026 у приміщенні відповідача за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А. Протоколи отримані позивачкою 29.06.2026.

06.07.2026, тобто до призначеної дати розгляду справи, позивачка подала відповідачу письмові клопотання про відкладення розгляду справ про адміністративні правопорушення за вказаними протоколами до завершення процедури адміністративного оскарження, що підтверджується відбитком штампа відповідача «ОТРИМАНО 06.07.2026» на першому аркуші клопотань та визнається відповідачем у відзиві.

07.07.2026 справу про адміністративне правопорушення розглянуто за відсутності позивачки та винесено оскаржувану постанову № 130, якою позивачку визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн. Подані позивачкою клопотання про відкладення розгляду справи у постанові не згадуються та до початку розгляду справи вирішені не були; відповідь на них надано відповідачем лише листом від 21.07.2026 № 56493/6/04-36-24-08-12, тобто після винесення постанови. У врученій позивачці копії постанови графа «сума штрафу, що підлягає стягненню у примусовому порядку» не заповнена.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Аналогічне положення міститься у п. 4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 № 566.

Оскільки 06.07.2026, тобто до призначеної дати розгляду справи, від позивачки надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи 07.07.2026 за її відсутності суперечив прямій забороні, встановленій ч. 1 ст. 268 КУпАП. Закон пов`язує неможливість розгляду справи за відсутності особи із самим фактом надходження клопотання про відкладення розгляду справи, а не з оцінкою органом поважності його мотивів. При цьому клопотання позивачки до початку розгляду справи розглянуті та вирішені не були, у постанові не відображені всупереч вимогам ст.ст. 278, 280, 283 КУпАП, а відповідь на них надано лише через два тижні після винесення постанови.

Крім того, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП подані позивачкою 22.06.2026 письмові пояснення у протоколах про адміністративні правопорушення не відображені, а у протоколах не зазначено дату вчинення правопорушення, що унеможливлює перевірку дотримання строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 18.01.2024 у справі № 522/12566/18 зазначив, що прийняття постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яке передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, без дотримання умов, визначених ч. 1 ст. 268 КУпАП, позбавляє особу гарантій, передбачених законом, та є істотним порушенням процедури. У рішенні у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 Європейський суд з прав людини констатував порушення п. 1 та п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме через розгляд справи про адміністративне правопорушення без забезпечення особі реальної можливості підготуватися до розгляду та взяти в ньому участь.

Щодо доведеності складу адміністративних правопорушень суд зазначає, що єдиним документом, покладеним в основу протоколів та оскаржуваної постанови, є акт документальної перевірки від 15.05.2026. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанова від 08.09.2020 у справі № П/811/2893/14) акт перевірки є лише службовим документом, який фіксує висновки посадових осіб контролюючого органу, сам по собі не породжує правових наслідків для платника податків та не є юридичною формою рішення податкового органу.

Визначені на підставі акта перевірки грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та недоїмка з єдиного внеску станом як на дату складання протоколів (23.06.2026), так і на дату винесення постанови (07.07.2026) були та залишаються неузгодженими у зв`язку з їх адміністративним оскарженням (п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України, ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Відтак факти заниження податку та бази нарахування єдиного внеску, які утворюють об`єктивну сторону правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, не встановлені у визначеному законом порядку, а обвинувачення позивачки фактично ґрунтується на припущеннях контролюючого органу, що прямо заборонено ч. 3 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, за наслідками яких на особу накладається штраф, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини охоплюється поняттям «кримінального обвинувачення» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Енгель та інші проти Нідерландів», «Озтюрк проти Німеччини», «Лучанінова проти України»), а тому на таке провадження поширюються гарантії статті 6 Конвенції, у тому числі презумпція невинуватості. Доводи відповідача про самостійність видів юридичної відповідальності (п. 111.1, п. 111.3 ст. 111 Податкового кодексу України) не звільняють його від обов`язку довести наявність складу адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами; посилання на неузгоджені та спірні донарахування таким доведенням не є.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Інкриміновані позивачці діяння - неналежне ведення обліку доходів і витрат, що призвело до заниження оподатковуваного доходу (ч. 1 ст. 164-1 КУпАП), та порушення порядку нарахування єдиного внеску (ч. 1 ст. 165-1 КУпАП) - прив`язані до конкретних податкових (звітних) періодів (2019, 2022, 2023, 2024 роки) та до показників поданих за ці періоди декларацій. Кожне з таких діянь було завершене у момент подання відповідної податкової звітності, після чого особа не перебувала у стані безперервного вчинення протиправного діяння, а тому вказані правопорушення не є триваючими. Останнє з інкримінованих позивачці діянь було закінчене не пізніше травня 2025 року, тобто більш ніж за рік до винесення оскаржуваної постанови (07.07.2026). Відтак двомісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, який є присічним та поновленню не підлягає, сплив щодо всіх інкримінованих позивачці епізодів.

Посилання відповідача на визначення триваючого правопорушення, наведене у п. 111.5 ст. 111 Податкового кодексу України, суд відхиляє, оскільки воно застосовується виключно до податкових правопорушень як підстави фінансової відповідальності та не може поширюватися за аналогією на визначення строків накладення адміністративних стягнень за КУпАП; застосування аналогії закону на шкоду особі у відносинах юридичної відповідальності є неприпустимим. Листи Міністерства юстиції України та Державної фіскальної служби України, на які посилається відповідач, не є нормативно-правовими актами, мають інформаційний характер та не є джерелом права. Розширювальне тлумачення норм про відповідальність на шкоду особі є несумісним із вимогами чіткості та передбачуваності закону (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013), а за наявності неоднозначного трактування норм має застосовуватися найбільш сприятливий для особи підхід (рішення у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010).

Крім того, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки не містить мотивування обраного розміру стягнення: у ній не наведено оцінки характеру вчинених правопорушень, даних про особу позивачки (яка раніше до адміністративної відповідальності не притягалася), обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність (ст.ст. 33-35 КУпАП). Наведене відповідачем у відзиві обґрунтування накладення штрафу у максимальному розмірі «множинністю» вчинених правопорушень законом не передбачене: перелік обставин, що обтяжують відповідальність, визначений ст. 35 КУпАП та є вичерпним, а ст. 36 КУпАП встановлює правило накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, а не підставу для його посилення.

Дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності оскаржуваної постанови: постанову винесено з істотним порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, після спливу строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, на підставі неузгоджених та спірних висновків акта перевірки, без належного мотивування розміру застосованого стягнення. У зв`язку з цим оскаржувану постанову не можна вважати законною і обґрунтованою, вона є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Оскільки під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження факти вчинення позивачкою адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, а недоведені подія та винуватість особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, справа про адміністративне правопорушення відносно позивачки підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо судових витрат суд зазначає, що позивачкою у позовній заяві зроблено заяву про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За таких обставин суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл судових витрат у справі до подання позивачкою відповідних доказів; це питання буде вирішено у порядку, передбаченому ст.ст. 143, 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 139, 143, 162, 241-246, 252, 262, 286 КАС України, статтями 38, 247, 268, 283 КУпАП, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження (поновлення) строку для подання відзиву на позовну заяву задовольнити: поновити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив, сформований у системі «Електронний суд» 29.07.2026, до розгляду.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 130 від 07.07.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 164-1 та ч. 1 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 680 грн, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вирішення питання про розподіл судових витрат у справі відкласти до подання позивачкою доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, які мають бути подані до суду протягом п`яти днів з дня ухвалення цього рішення. Питання про розподіл судових витрат вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення у порядку, передбаченому статтями 143, 252 КАС України.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ковтун Н.Г.