Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №202/2710/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2710/26

Провадження № 2-а/202/44/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Орлової Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Індустріального районного суду міста Дніпра адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, –

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року представник позивача Орлова Юлія Павлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою, яку в подальшому 07 травня 2026 року було викладено у новій редакції на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позовній заяві представник позивача просить суд поновити строк на оскарження, визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № R233741 від 02 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 березня 2026 року позивачу було заблоковано карткові рахунки. З`ясовуючи причини обтяження, через Автоматизовану систему виконавчого провадження позивач виявив інформацію про відкриття 06 березня 2026 року виконавчого провадження за № 80427207, де боржником виступає ОСОБА_1 , а стягувачем – ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що жодних порушень мобілізаційного законодавства він не допускав, оскільки з 2016 року є особою з інвалідністю та має законну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Для з`ясування обставин представник позивача надіслала відповідачу адвокатський запит від 11 березня 2026 року. У відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслав лист від 18 березня 2026 року, у якому повідомив, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався. До листа було додано роздруківку оскаржуваної постанови № R233741 від 02 грудня 2025 року, згідно з якою суть правопорушення полягала в неявці позивача 20 листопада 2025 року за повісткою № 5555649. У листі відповідач мотивував відсутність протоколу тим, що 02 грудня 2025 року через додаток «Резерв+» від позивача надійшла заява про неоспорення допущеного порушення та згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності.

Позивач стверджує, що вказана постанова є незаконною, оскільки жодних заяв через електронний кабінет «Резерв+» він не подавав. Крім того, оскаржувана постанова складена з грубими порушеннями вимог законодавства: вона не містить підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у ній відсутні відомості про дату і докази надіслання чи вручення повістки, а в резолютивній частині документа взагалі не зазначено про визнання позивача винним у вчиненні правопорушення. Позивач наголошує, що він не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що позбавило його прав, передбачених статтею 268 КУпАП.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 25 червня 2026 року, після усунення позивачем недоліків, клопотання про поновлення строку звернення до суду було задоволено, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

30 червня 2026 року представник відповідача Шкурін Ярослав Сергійович подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що 02 грудня 2025 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного і резервіста від позивача надійшло повідомлення про вчинення правопорушення. Посилаючись на норми Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, представник відповідача вказав, що у разі подання особою заяви про визнання правопорушення в особливий період, протокол не складається, а особа не повідомляється про місце і час розгляду справи.

02 липня 2026 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив. У поданому документі вона звернула увагу суду на те, що відповідач не спростував жодного аргументу позовної заяви та не надав саму заяву позивача з додатку «Резерв+», на яку посилається. Також представник позивача зазначила, що надана відповідачем до відзиву копія постанови, як і її попередній примірник, не містить підпису уповноваженої особи та відбитка печатки, а тому не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні вимог статті 283 КУпАП та статті 72 КАС України.

У судовому засіданні 04 серпня 2026 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Орлова Ю.П. позовні вимоги, а також доводи, викладені у відповіді на відзив, підтримали в повному обсязі, просили суд визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У правовій державі законність є фундаментальною юридичною категорією, що виступає гарантією правомірності застосованого примусу.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Тобто, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов`язково повинна передувати належна та вчинена з дотриманням вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Диспозиція зазначеної норми є бланкетною, тобто такою, що відсилає до інших нормативно-правових актів, порушення яких утворює об`єктивну сторону правопорушення. Відтак, для притягнення особи до відповідальності уповноважений орган повинен встановити, норми якого саме закону були порушені особою.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Обов`язок прибуття за повісткою виникає виключно за умови належного оповіщення особи відповідно до встановленого законодавством порядку.

Щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу третього пункту 1 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення, та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності (заява про визнання правопорушення).

Згідно з абзацами четвертим та п`ятим пункту 1 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3, заява про визнання правопорушення подається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у строки та способи, передбачені статтею 279-9 КУпАП. Така заява повинна містити обов`язкові відомості, зокрема: прізвище, власне ім`я, по батькові, адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків тощо.

При цьому, абзац третій пункту 8 розділу II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 встановлює, що у разі подання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, заяви про визнання вчинення нею правопорушення, така заява долучається до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своєму листі від 18 березня 2026 року та у поданому відзиві на позовну заяву обґрунтовує відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення тим, що 02 грудня 2025 року від позивача через додаток «Резерв+» надійшла заява про неоспорення допущеного порушення.

Разом з тим, позивач у позовній заяві та під час судового розгляду категорично заперечує факт подання будь-яких заяв через електронний кабінет «Резерв+» щодо визнання правопорушення та надання згоди на притягнення його до відповідальності.

Вирішуючи вказане питання, суд застосовує норми, які закріплює частина перша статті 77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Одночасно з цим, частина друга статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів наявності вказаної заяви ОСОБА_1 , поданої через додаток «Резерв+». Сама заява, яка мала бути долучена до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, відповідачем до суду не надана, а у відзиві відсутні будь-які документальні чи електронні підтвердження її існування.

Оскільки відповідач не виконав покладений на нього процесуальний обов`язок доказування та не надав суду доказів існування заяви позивача про визнання правопорушення, а позивач цей факт послідовно заперечує, суд, враховуючи приписи, які містить частина друга статті 77 КАС України, трактує вказані сумніви та ненадання доказів суб`єктом владних повноважень на користь позивача.

Відтак, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для нескладання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки факт подання позивачем заяви про визнання правопорушення через додаток «Резерв+» не знайшов свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду.

Щодо питання належного оповіщення позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі – Порядок № 560), виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з абзацом першим пункту 34 Порядку № 560, повістка про виклик військовозобов`язаного може бути надіслана засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання.

Що стосується факту підтвердження оповіщення, то згідно з підпунктом другим пункту 41 Порядку № 560, належним підтвердженням у разі надсилання повістки поштою є один із таких фактів: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК та СП під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси місця проживання.

У разі особистого вручення повістки, згідно з підпунктом 1 пункту 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення є особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Зі змісту оскаржуваної постанови № R233741 від 02 грудня 2025 року вбачається, що суть правопорушення полягає в тому, що позивач не з`явився 20 листопада 2025 року за повісткою № 5555649 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Водночас позивач категорично заперечує факт отримання ним будь-яких повісток, зокрема повістки № 5555649, а також зазначає, що про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення його не повідомляли.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту правомірного формування, відправлення чи безпосереднього вручення позивачу повістки № 5555649. У матеріалах справи відсутні корінці повістки з підписом ОСОБА_1 , поштові квитанції, описи вкладення, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, акти про відмову в отриманні повістки чи відеозаписи, які б підтверджували факт належного оповіщення позивача у розумінні вимог пункту 41 Порядку № 560. Також відповідачем не надано доказів належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд також враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, де зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених. У цій справі відповідач не надав доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували законність його дій.

За таких обставин, оскільки факт правопорушення, а саме неявки за повісткою, ґрунтується виключно на твердженнях суб`єкта владних повноважень, які не підтверджуються доказами та заперечуються позивачем, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Також суд зазначає наступне.

Статтею 283 КУпАП встановлено вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, постанова повинна містити: найменування органу та посадової особи, яка винесла постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке правопорушення; прийняте у справі рішення.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Процедуру оформлення таких матеріалів деталізовано в Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженій наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 (далі – Інструкція № 3). Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Інструкції № 3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник ТЦК та СП відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі.

Дослідивши оскаржувану постанову № R233741 від 02 грудня 2025 року, суд встановив, що вона не відповідає вищевказаним вимогам закону. У мотивувальній частині міститься лише загальне посилання на те, що позивач не прибув за викликом у строк та місце, зазначені в повістці. Проте в постанові не зазначено реквізитів самої повістки, конкретну дату та час, на які викликався громадянин, а також дату фактичного вчинення правопорушення. Також відсутні обов`язкові відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви позивача про визнання правопорушення, якщо відповідач обґрунтовує своє рішення саме її наявністю. Відсутність опису обставин справи унеможливлює встановлення об`єктивної сторони правопорушення та перевірку законності дій відповідача.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, кожен документ у справі про адміністративне правопорушення повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достатню інформацію щодо вчиненого адміністративного правопорушення та відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 11 розділу ІІ вказаної Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Постанова заповнюється державною мовою друкованим способом або від руки розбірливим почерком.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію постанови № R233741 від 02 грудня 2025 року, суд встановив, що у відповідній графі відсутній будь-який власноручний підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , як і відсутній відбиток гербової печатки органу. Також відповідачем не надано доказів підписання цього документа кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи, у разі його формування в електронному вигляді.

Відсутність на постанові про накладення адміністративного стягнення особистого підпису уповноваженої посадової особи, яка її винесла, є порушенням процедури оформлення матеріалів справи.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 665,60 грн. Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 7, 9, 38, 210, 210-1, 245, 247, 251, 268, 280, 283, 293 КУпАП статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R233741 від 02 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04 серпня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя Н. В. Недобитюк