Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №521/4843/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/4843/26

Номер провадження № 2/521/4755/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси

в складі головуючого-судді: Поліщук І.О.

з участю секретаря судового засідання: Коржеван В.А.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Волканова Є.В.

представника відповідача: Юзяк Ганни Андріївни

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Між позивачем та відповідачем раніше був зареєстрований шлюб, який у подальшому розірвано на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.2013 р. (справа № 521/3191/13ц). Після припинення сімейних відносин дитина фактично залишилася проживати разом із батьком - позивачем. На час звернення до суду саме позивач здійснює належне та повне батьківське піклування про дитину, забезпечує їй належні умови проживання, навчання, побутового забезпечення, медичного супроводу, фізичного, духовного та соціального розвитку. Дитина постійно проживає разом із позивачем за однією адресою, перебуває на його повному фактичному утриманні, а всі основні питання, пов`язані з навчанням, лікуванням, вихованням, розвитком і повсякденним забезпеченням дитини, вирішуються саме позивачем. Відповідачка протягом тривалого часу належної участі у вихованні та утриманні дитини не бере, разом із дитиною не проживає, повсякденного догляду за нею не здійснює, дитину до закладів освіти та охорони здоров`я не супроводжує, належної комунікації з навчальним закладом не підтримує, участі у вирішенні питань, що стосуються навчання, розвитку, побуту та стану здоров`я дитини, фактично не бере, у зв`язку з чим фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків. Сторона позивача вказує, що обставини фактичного проживання дитини разом із батьком, належного виконання позивачем батьківських обов`язків, здійснення ним самостійного утримання та виховання дитини, а також відсутності належної участі матері у житті дитини підтверджуються письмовими доказами, які додаються до позовної заяви. Позивач зазначає, що звернення до суду з даним позовом обумовлене необхідністю як належного правового врегулювання питання місця проживання дитини, так і встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини позивачем.

Крім того, позивач вважає за необхідне зазначити, що після укладення шлюбу та створення нової сім`ї матір дитини фактично не бере участі у її вихованні та утриманні, не цікавиться станом здоров`я дитини, її розвитком, навчанням, побутовими умовами проживання та іншими істотними обставинами її життя. Сам по собі факт укладення шлюбу та створення нової сім`ї не свідчить про порушення прав дитини, однак у сукупності з іншими обставинами справи підлягає врахуванню як додаткова обставина, що підтверджує фактичне самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків та відсутність її реальної участі у вихованні дитини.

За таких обставин наведені дані щодо зміни прізвища матері дитини та її нового сімейного стану мають значення для правильного вирішення справи, оскільки підтверджують не лише належну ідентифікацію особи, а й фактичні обставини, які свідчать про здійснення позивачем самостійного виховання дитини без участі матері.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/002975676 від 03.03.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас у зазначеному витягу прямо вказано, що його сформовано на підставі заяви законного представника - ОСОБА_1 від 03.03.2025 року. Наведене свідчить про те, що сам по собі факт реєстрації місця проживання дитини за вказаною адресою має обліковий характер та не є безумовним доказом того, що саме за цією адресою дитина фактично проживає, виховується та перебуває на утриманні матері.

Реєстрація місця проживання не є тотожною фактичному місцю проживання дитини, її реальному побутовому середовищу, місцю щоденного догляду, виховання, навчального та медичного супроводу. При вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд повинен виходити не лише з формальних відомостей реєстраційного обліку, а насамперед із фактичних обставин справи та належних доказів, які підтверджують, з ким саме дитина постійно проживає, хто забезпечує її утримання, навчання, розвиток і повсякденне піклування.

Позивач та його представник вважають, що у даній справі письмовими доказами підтверджується, що ОСОБА_3 фактично постійно проживає разом із батьком - ОСОБА_1 , який є його законним представником, забезпечує дитині належні умови проживання, навчання, медичного обслуговування, побуту та розвитку, а також самостійно здійснює його виховання та утримання.

Стислий виклад позицій сторін:

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Вокланов Є.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовних заявах. Позивач у судовому засіданні зазначив, що звернувся з даним позовом до суду з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Разом із тим позивач не заперечував, що офіційно не працевлаштований та підтвердити документально свій дохід не може. Окрім того, надав суду пояснення, що мешкає у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з сином ОСОБА_4 , якому ІНФОРМАЦІЯ_2 виповниться 17 років, та з батьками, яким 62- 63 роки, при цьому позивач зазначив, що його батьки є військовими пенсіонерами.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні надала особисті пояснення, розповіла, що офіційно працевлаштована продавцем-консультантом в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », з сином майже не спілкується, оскільки зайнята особистим життям. Щодо задоволення позовних вимог- не заперечує.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення повідомлялись відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Відповідно до листа вх.№ 30881 від 04.05.2026 року Хаджибейська районна адміністрація повідомила суд, що на ухвалу суду від 15.04.2026 року ( справа № 521/4843/26) про витребування з органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради висновку щодо розв`язання спору між батьками про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено суд, що у зв`язку з тим, що неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наразі є більше 14-ти років, він може самостійно визначити з ким хоче проживати. На підставі викладеного орган опіки та піклування не має правових підстав надати суду відповідний висновок.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2026 року у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 06 липня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із відповідачкою ОСОБА_6 з 21 серпня 2009 перебував у шлюбі, який був зареєстрований Першим Малиновським відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 593.

За час перебування у шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 09.12.2009.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2013 вказаний шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Відповідно до витягу з реєстру територіальних громад ОСОБА_3 зареєстрований з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики, яка складена та підписана мешканцями від 27.02.2026 року, із тексту якої вбачається, що особи, які проживають у будинку за адресою проживання позивача, підтверджують, що ОСОБА_1 фактично проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без матері дитини. У документі зазначено, що за місцем проживання створено належні умови для всебічного розвитку дитини, батько забезпечує сина усім необхідним, приділяє йому достатню увагу, займається його вихованням, навчанням, побутом та розвитком. Окремо вказано, що мати - ОСОБА_6 не проживає разом з дитиною, не навідує її та не бере участі у її житті й вихованні.

З характеристики Одеської гімназії № 120 Одеської міської ради від 26 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в ОДЕСЬКІЙ ГІМНАЗІЇ № 120 з першого класу. За роки навчання зарекомендував себе як дисциплінований учень. Володіє навчальним матеріалом на середньому рівні навчальних досягнень. Навчається не в повну міру своїх сил і можливостей, потребує контролю за навчанням, до навчання не виявляв зацікавленості. Має довільну пам`ять, повільно запам`ятовує навчальний матеріал, потребує багаторазового повторення і роз`яснення, більше часу на опрацювання матеріалу. У виконання нового завдання включається не відразу, темп роботи невисокий До уроків готується не завжди. Найбільший інтерес проявляє до уроків трудового навчання та фізичної культури, з яких має високі навчальні досягнення. Цікавиться іграми на телефоні. На заняттях не завжди уважний, домашні завдання здебільшого не виконує. Має посередній загальний розвиток. Увага стійка, якщо діяльність для учня цікава. Характеризується енергійністю та дотриманням правил. Життєрадісний та веселий. Безпосередній. Прагне до самостійності. Має власну думку. З повагою ставиться до товаришів і старших себе. Рівний у відносинах з усіма. Має вузьке коло друзів, але намагається підтримувати дружні стосунки з однокласниками. Прагне спілкування, Розгублюється у нових обставинах. Важко знаходить контакт з незнайомими людьми. Любить своїх рідних, зокрема - батька. Дотримується норм поведінки у колективі. У дружньому спілкуванні не займає лідерські позиції. Правила поведінки завжди свідомо виконує. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Доручену справу доводить до кінця. Протягом усього періоду навчання дитини в гімназії, питаннями виховання, навчання, відвідування батьківських зборів та забезпечення дитини навчальним приладдям займається виключно батько - ОСОБА_7 . Мати, ОСОБА_8 — закладу не відома, жодного разу, за увесь час навчання ОСОБА_4 , гімназію не відвідувала, з учителями не спілкувалася та не цікавилася успішністю сина.

Відповідно до довідки-характеристики на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , яка видана дільничним капітаном поліції ДОП СП ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області капітаном поліції Валерієм Кропивкою, вбачається,що ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою спільно з неповнолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у документі вказано, що за місцем проживання скарг від родичів та сусідів на позивача не надходило, до адміністративної відповідальності у сфері порушення громадського порядку він не притягувався.

Згідно з відповіддю з КНП «Дитяча міське поліклініка № 5» Одеської міської ради від 13.03.2026 року, вихідний № 157/вих., вбачається, що Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою; АДРЕСА_2 , спостерігається в КНП «ДМП No5» ОМР з березня 2019 року, декларація на медичне обслуговування дитини була укладена матір?ю ОСОБА_6 з лікарем-педіатром ОСОБА_9 .

До 2021 року до КНІІ «ДМП N?5» ОМР за медичною, консультативно-діагностичною та профілактичною допомогою дитині зверталась мати ОСОБА_6 .

За останні роки неповнолітня дитина до КНП «ДМП №5» ОМР не зверталась.

03.03.2026 р. батько дитини ОСОБА_1 звернувся до лікаря-педіатра з проханням змінити номер телефону в декларації на медичне обслуговування та вказати його як законного представника та контактну особу для зв`язку.

09.03.2026 р. неповнолітній дитині ОСОБА_3 в супроводі батька проведене щеплення, видані електронні направлення на консультації до лікарів-спеціалістів та на лабораторні обстеження для профілактичного медичного огляду. Рекомендації лікаря-педіатра батько виконує.

В декларації на медичне обслуговування законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_3 та контактною особою для зв`язку вказаний батько ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права:

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Судом встановлено, що на час розгляду справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 16-річного віку, тобто є особою, яка відповідно до вимог закону самостійно визначає своє місце проживання.

Під час розгляду справи встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 фактично проживає разом із батьком, бажає й надалі проживати саме з ним, а відповідачка проти цього не заперечує.

Отже, між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини, а право неповнолітнього на самостійне визначення свого місця проживання реалізовано ним добровільно та не оспорюється жодним із учасників справи.

За змістом статей 4, 5 ЦПК України суд здійснює захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Саме по собі бажання сторони отримати судове рішення, яке підтверджує вже існуючий та ніким не оспорюваний фактичний стан, не є підставою для задоволення позову.

Оскільки право неповнолітнього самостійно визначити місце свого проживання вже реалізовано, відповідачкою не заперечується, а доказів порушення чи оспорювання цього права суду не надано, підстави для судового визначення місця проживання дитини відсутні.

Разом з тим, надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, проте відсутні докази ухилення матері від участі у вихованні дитини. При цьому проживання відповідачки окремо не може бути підставою для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, оскільки зазначене не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дитини.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідачка позбавлена батьківських прав відносно своєї дитини, як і відсутні докази, що свідчать про неможливість останньої виконувати свої батьківські обов`язки.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості зробити висновок про те, що позивачем доведений факт самостійного виховання та утримання батьком свої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому навіть за умови того, що мати не бере участі у забезпеченні дитини та не надає їй матеріальну допомогу, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів неможливо встановити, чи ухиляється матір від своїх обов`язків, встановлених СК України.

Враховуючи викладене, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком фактично пред`явлений з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою ухилення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).

Висновки суду у цій частині узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 495/2284/23 (провадження № 61-17583св23).

У вказаній постанові Верховний Суд вкотре наголосив, що дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердила факт проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. Суд зауважує, що вказаний факт не свідчить про те, що відповідачка відмовляється від утримання та виховання своєї дитини, а надані позивачем докази підтверджують лише обставини проживання дитини разом з батьком, що сторонами не заперечується, однак ці докази жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Крім того, позивачем не надано доказів відмови в наданні певних пільг та інших соціальних гарантій, відмови матері у наданні згоди на виїзд дитини з батьком за кордон, що в свою чергу порушувало б права батька та свідчило про доцільність встановлення факту, про який просить позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд наголошує, що сама лише обставина проживання дитини з одним із батьків не підтверджує факту самостійного виховання ним/нею дитини, на що неодноразово звертав увагу в своїй практиці Верховний Суд (див. зокрема постанови Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 592/20023/23 (провадження № 61-12694св25), від 20 січня 2026 року у справі № 137/1845/24 (провадження № 61-14408св25).

Висновки суду:

Таким чином суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази, дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позовних вимогах суд відмовив, то витрати зі сплати судового збору з відповідачки не стягуються.

На підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 141, 161 СК України, ст.ст. 8, 12 ЗУ "Про охорону дитинства", керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та встановлення факту самостійного виховання і утримання дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя Поліщук І.О.