Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №499/972/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/972/26

Провадження № 2/499/733/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в селищі Іванівка Березівського району Одеської області справу №499/972/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

ОСОБА_1 , перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який був розірваний 12 січня 2024 року відповідно до рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачкою та перебуває на повному її утриманні і вихованні.

Батько - відповідач по справі матеріальної допомоги на утримання дитини позивачці не надає, хоча згідно зі ст. 180 СК України зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Дитина має проблеми зі здоров`ям та потребує постійного медичного нагляду, лікування і реабілітації.

Домовленості щодо порядку та розміру сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини між ними не досягнуто. Позивачка посилається, що відповідач не бажає у добровільному порядку брати участь в утримані дитини, у зв`язку із чим вона вимушена звернутися із даною позовною заявою до суду та просить стягнути з відповідача на утримання дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 однієї третьої заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

У справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов та зазначив наступне. Посилається, що частково заперечує проти позову, оскільки вимоги позивача викладені в такому позові є незаконними та необґрунтованими. Якщо позивач бажає отримувати аліменти за рішенням суду відповідач проти цього не заперечує, але згоден на частку, від його доходу, яка передбачена Законом, а саме у розмірі 1/4 однієї четвертої заробітку (доходу), щомісячно, оскільки у відповідача з позивачем одна дитина.

Відповідач несе витрати по утриманню сина ОСОБА_4 , добровільно направляє кошти на картку сина, на підтвердження надано квитанції.

Відповідач просить враховувати, що мати дитини теж має визначений законодавством обов`язок щодо утримання дитини. Обставин, які б вказували на те, що мати дитини позбавлена можливості працювати матеріали справи не містять.

Обставини, що син хворіє і постійно проходить обстеження та лікування, що потребує додаткових коштів (квитанцій на купування ліків Позивач не надає) не є безумовною підставою для стягнення з відповідача 1/3 однієї третьої заробітку (доходу), оскільки витрати у зв`язку з хворобою дитини, розвитком здібностей є додатковими витратами на дитину в розумінні ст.185 СК України, які у разі спору щодо їх розміру можуть стягуватися судом незалежно від стягнення аліментів.

Усвідомлюючи необхідність здійснення утримання сина, об`єктивно можливою та законною є 1/4 одна четверта частка заробітку (доходу), щомісячно.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши доводи сторін по справі, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог суд приходить до висновку, що наявні законні підстави для часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження

Сторони не дійшли згоди про розмір аліментів, тому позивачка звернулась до суду.

ОСОБА_1 просить стягнути у розмірі 1/3 однієї третьої заробітку (доходу), щомісячно.

Відповідач визнає частково, а саме згоден на частку заробітку (доходу), щомісячно.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Батьки зобов`язані піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Виконання передбачених ст..150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров`я дитини, її потреби у цьому віці, стан здоров`я батька, його матеріальне становище та матеріальне становище дитини, наявність у відповідача на утриманні інших осіб, на утриманні позивачки інших осіб і, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, які є одними з загальних засад регулювання сімейних відносин, призначає аліменти.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»: «Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача розмір аліментів, який вона просить стягнути з відповідача (1/3 частина) обґрунтовано тією обставиною, що дитина має проблеми зі здоров`ям та потребує постійного медичного нагляду, лікування і реабілітації, особливий стан здоров`я дитини потребує постійних додаткових витрат на медичне обслуговування, проведення обстежень, придбання лікарських засобів та інші витрати, необхідні для забезпечення повноцінного розвитку дитини. Усі витрати на лікування, розвиток, харчування, одяг, взуття, та інші базові потреби несе самостійно.

Проте суд погоджується з запереченнями сторони відповідача, що дані обставини є підставою для несення додаткових витрат передбачених ст. 185 СК України, які у разі спору щодо їх розміру можуть стягуватися судом незалежно від стягнення аліментів.

Питання про додаткові витрати на дитину не є предметом даного позову, тому судом не розглядаються, ці обставини окремій оцінці не підлягають та судом до уваги не беруться.

Окрім вказаних обставин при визначення розміру аліментів суд також враховує прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» для дітей віком до 6 років, який становить 2817 гривень.

Прожитковий мінімум визначається як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (Закон України від:05.10.2000 року №2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

У СК України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені.

За таких обставин, оцінивши в сукупності наявні в справі докази, враховуючи часткове визнання відповідачем позову, відсутність доказів непрацездатності останнього або наявності на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі частини.

На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані та повідомлені суду, при цьому такий розмір аліментів забезпечить матеріальні потреби дитини з урахуванням її віку і стану здоров`я та відповідатиме сталій судовій практиці щодо розміру частки доходу платника аліментів на утримання дитини за звичайних умов.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору у всіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Виходячи з такого суд приходить до висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача на користь держави у розмірі 1331,20 гривень за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 104-105, 110 ,180-183,191 СК України , ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»,ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, ст.ст. ст.ст.10, 11, 57, 64, 82,88,141, 198,200,258,259,264,268,272,273 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 (05.03.1998 ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 зареєстрована та поживає за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 25 червня 2026 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

СуддяРуслан ТИМЧУК