Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №570/2690/26 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2690/26

Номер провадження 2/570/2301/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

27.05.2026 р. представниця позивачки - адвокат Кохана О.О. через систему «Електронний суд» звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був визначений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04.04.2014 року, та стягувати зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог представниця позивачки вказує, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 вересня 2013 року у справі №570/701/13-ц було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , укладений 15.02.2008 року.

Від цього шлюбу народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, зазначеним рішенням суду неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати з матір`ю.

Від шлюбу з ОСОБА_6 народився ще один син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2014 року (справа № 570/952/14, номер провадження 2/570/732/2014) з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у розмірі по 450 (чотириста п`ятдесят) гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27.02.2014 р. і до повноліття кожного з дітей.

Згідно з довідкою №28 від 21.05.2026 року та довідкою №29 від 21.05.2026 року, які видано Спеціальною школою №1 в смт.Клевань, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються в Спеціальній школі №1 в смт.Клевань в 8-Б класі та 10-А класі відповідно, та перебувають на неповному державному утриманні згідно з чинним законодавством.

Аліментів на утримання дітей не достатньо, їхній розмір не відповідає їхнім потребам, доходів позивачки недостатньо для повноцінного утримання та забезпечення всіх дітей. Відповідач самоусунувся від належного виконання своїх батьківських обов`язків, сплачувати аліменти на утримання спільних із позивачкою дітей в більшому розмірі не бажає.

Разом з тим, визначений рішенням суду розмір аліментів у твердій грошовій сумі не відповідає інтересам дітей з огляду на значне знецінення грошової одиниці та суттєве зростання прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту ухвалення рішення.

На підтвердження необхідності задоволення заявлених позовних вимог представниця позивачки посилається на ст.ст.180-184, 192 СК України, Закон України «Про охорону дитинства».

Ухвалою суду від 09.06.2026 р. позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.06.2026 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кохана О.О. подала до суду заяви вх.№14149 від 17.07.2026 р. та вх.№15184 від 03.08.2026 р. про розгляд справи без участі позивачки та її представниці; позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав. До суду повернувся поштовий конверт, надісланий за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача з відміткою про невручення "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки особі. Зазначена позиція висвітлена в постанові ВС України у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.11.2022 року у справі № 760/25978/13-ц, провадження № 61-6788св22, висновки якої підлягають врахуванню для судів інших інстанцій.

Також про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом опублікування оголошень про виклик до суду на офіційному вебсайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень сторони позивача, відсутність відзиву від відповідача, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з ухваленням заочного рішення.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08.07.2011 р. Зорянською сільською радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис про народження №63 від 08.07.2011 р., та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 13.04.2009 р. Зорянською сільською радою Рівненського району Рівненської області, актовий запис про народження №55 від 09.04.2009 р.

Рішенням Рівненськогорайонного суду Рівненської області від 24.09.2013 р. у справі №570/701/13-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , зареєстрований 15.02.2008 р. Клеванською селищною радою Рівненського району Рівненської області (актовий запис №9), - розірвано; неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено з матір`ю. Рішення суду набрало законної сили 07.10.2013 р.

Відповідно до наявної відмітки у паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданому 24.07.2014 р. Рівненським Р.В. УДМС України в Рівненській області, 11.07.2014 р. нею укладено шлюб із ОСОБА_6 .

Як вбачається із витягів з реєстру Зорянської територіальної громади, наявних у матеріалах справи, місце проживання ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні в позивачки ОСОБА_1 також є неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом про актовий запис про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також у матеріалах справи наявні довідки Спеціальної школи №1 в смт Клевань Рівненської обласної ради за вих. №28 від 21.05.2026 р. та за вих.№29 від 21.05.2026 р., в яких вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 навчаються в Спеціальній школі №1 в смт Клевань Рівненської обласної ради та знаходяться на неповному державному утриманні згідно з чинним законодавством.

Відповідно до рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04.04.2014 р. у справі №570/952/14-ц з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь позивачки ОСОБА_9 стягуються аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 450 грн. на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 27.02.2014 р. і до повноліття дітей. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення набрало законної сили 15.04.2014 р.

Відповідно до ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року(з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Відповідно до ч. 1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до положень статей183,184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей183,184 СК України.

У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилається позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей182-184,192 СК України.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у Постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання має доводитися сторонами відповідно до правил ст.ст.12,81 ЦПК України в контексті обов`язку батьків по утриманню дітей, поєднаного з презумпцією можливості батьків його забезпечувати, що витікає із свідомого рішення батьків народити дітей, яке нерозривно пов`язано з існуючою спроможністю батьків належним чином їх утримувати.

Доказів наявності у відповідача ОСОБА_2 інших утриманців, окрім неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріали справи не містять.

Відсутність у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Жодних доказів відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України про надання відповідачем додатково, окрім стягнутих рішенням суду аліментів, матеріального забезпечення дітей, матеріали справи не містять.

Сторонами по справі не надано доказів офіційного працевлаштування відповідача та його середньомісячного заробітку.

Відповідно до ч. 2ст. 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Тобто, якщо у платника аліментів відсутні доходи і він не працює, розмір аліментів буде обраховуватися виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Як встановлено у частині 2 статті 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Присудження аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) на двох дітей відповідатиме мінімальному рекомендованому розміру аліментів, та сприятиме забезпеченню належного матеріального утримання дітей відповідного віку.

При цьому суд також враховує інтереси дітей, рівність обов`язку матері та батька по утриманню дітей, а також необхідний та розумний обсяг матеріальних витрат на утримання дітей, що, на думку суду, буде забезпечувати їхній нормальний духовний та фізичний розвиток.

За правилами ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в той же час ст. 192 СК України, якою регулюються правовідносини щодо зміни розміру аліментів, не містить норми про те, що зміна розміру аліментів присуджується з дати звернення до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням суду законної сили.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, на підставі п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір. Враховуючи положення ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з огляду на те, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів подана до суду через систему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 1064 грн 96 коп. (1331,20 * 0,8).

Також представниця позивачки у позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представницею позивачки надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №б/н від 25.05.2026р., укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Коханою О.О., а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1464, видане 28.09.2018 р. на підставі рішення Ради адвокатів Рівненської області від 31.08.2018 р. №348 на ім`я Коханої Оксани Олександрівни.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом позову, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6000 грн 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені стороною позивачки належними доказами.

Заперечень щодо неспівмірності витрат, зменшення таких відповідачем не надано. Суд, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, на що вказується у постанові Верховний Суд від 27.01.2021 р., справа № 539/3150/17. Тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути 6000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволити повністю.

Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04.04.2014 р. у справі № 570/952/14 зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дітей.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Гнатущенко Ю.В.