Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №488/5201/24 — Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5201/24

Провадження № 2/488/208/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої по справі – судді Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання – Коваль А.О.,

за участю: представника позивача — адвоката Качана Р.Ю.,

відповідача — ОСОБА_1 ,

розглянувши цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок вчинення злочину

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

15.11.2024 року позивач ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Зіневича Дмитра Валерійовича звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , в якій просив суд стягнути з відповідача завдану йому майнову шкоду в сумі 31 248,00 грн та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 18.06.2024 року приблизно о 19:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи на літньому майданчику бару «Бродвей», розташованого біля будинку АДРЕСА_1 , під час конфлікту, що виник на ґрунті раніше неприязних відносин, умисно наніс позивачу не менше трьох ударів в область обличчя та голови, чим спричинив тілесні ушкодження.

Зазначені обставини встановлені вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.09.2024 року у кримінальному провадженні № 488/4064/24 (провадження № 1-кп/488/335/24), яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивачу були спричинені тілесні ушкодження у вигляді множинних забоїв м`яких тканин голови, струсу головного мозку, що ускладнився цефаловестибулярно-атактичним синдромом. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Позивач зазначає, що після отримання тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Миколаївської міської ради «Міська лікарня № 5» у період з 19.06.2024 року по 26.06.2024 року, а в подальшому проходив амбулаторне лікування у лікарів-неврологів.

На підтвердження понесених витрат позивач посилається на товарні чеки на придбання лікарських засобів, відповідно до яких загальна сума витрат на лікування становить 31 248,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю, душевних переживаннях, погіршенні стану здоров`я, порушенні звичного способу життя та необхідності тривалого лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 10 000,00 грн.

Позивач посилається на положення ст. 23, 275, 276, 280, 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а також на положення ЦПК України щодо права на звернення до суду за захистом порушених прав.

03.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

У відзиві відповідач зазначив, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, відповідно до положень якої для покладення обов`язку щодо відшкодування шкоди необхідним є встановлення факту заподіяння шкоди, протиправності поведінки особи, яка її завдала, вини заподіювача шкоди та причинного зв`язку між протиправними діями та заподіяною шкодою.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди відповідач зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заявленої до стягнення шкоди у сумі 31 248,00 грн. На думку відповідача, надані позивачем копії товарних чеків на придбання лікарських засобів не підтверджують необхідність, обґрунтованість та безпосередній зв`язок понесених витрат із лікуванням тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок події, оскільки частина лікарських засобів, зазначених у товарних чеках, не була призначена позивачу лікарем.

Відповідач послався на зміст виписного епікризу з медичної карти № 4200/944 стаціонарного хворого від 26.06.2024 року, відповідно до якого позивачу було рекомендовано прийом лікарських препаратів «діакарб» строком на 2 тижні, «вестінорм» строком на 1 місяць та «нейроксон» строком на 1 місяць. При цьому відповідач зазначив, що із переліку лікарських засобів, придбаних позивачем відповідно до наданих товарних чеків, лише препарат «діакарб» відповідає призначенням лікаря. Водночас, на думку відповідача, придбання вказаного препарату протягом тривалого періоду, а саме близько 5 місяців, не відповідає медичним рекомендаціям, оскільки відповідно до виписного епікризу препарат «діакарб» був призначений лише на строк 2 тижні. У зв`язку з цим відповідач вважав, що придбання лікарських засобів у зазначеному обсязі та кількості не підтверджує причинного зв`язку між понесеними позивачем витратами та лікуванням отриманих тілесних ушкоджень.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що надані позивачем товарні чеки є безномерними та видані ТОВ «Алантіко». Також відповідач зазначив, що керівником вказаного товариства є ОСОБА_3 , а представником позивача у даній справі є адвокат Зіневич Дмитро Валерійович. Водночас відповідач зазначив, що не стверджує про наявність родинних зв`язків між зазначеними особами.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що її розмір має визначатися судом із урахуванням характеру та обсягу моральних страждань позивача, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також із дотриманням принципів розумності, виваженості та справедливості.

Відповідач не заперечував факт ухвалення Корабельним районним судом м. Миколаєва вироку від 11.09.2024 року у кримінальному провадженні щодо нього, який набрав законної сили, однак зазначив, що вказаний вирок постановлено за результатами розгляду обвинувального акту у порядку спрощеного провадження.

За наведених обставин відповідач просив суд долучити відзив до матеріалів справи та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 31 248,00 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн у повному обсязі.

18.07.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Качана Р.Ю. надійшла заява про збільшення позовних вимог.

На обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що після подання позову позивач продовжив лікування наслідків отриманих тілесних ушкоджень та поніс додаткові витрати на придбання лікарських засобів у розмірі 2 070,29 грн, що підтверджується наданими до заяви копіями фіскальних чеків. Необхідність подальшого лікування, на думку заявника, підтверджується виписним епікризом № 718 від 17.02.2025 року, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз: посттравматична енцефалопатія (ЗЧМТ) з цефалгічним, вестибуло-атактичним та астено-невротичним синдромами у стадії декомпенсації.

Крім того, представник позивача просить збільшити розмір вимоги про відшкодування моральної шкоди до 100 000 грн, посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача позивач зазнав тривалих фізичних та душевних страждань, був змушений проходити тривале лікування, відчуває постійний головний біль, безсоння, погіршення психоемоційного стану, змінив звичний спосіб життя, зазнав обмежень у повсякденній діяльності та спілкуванні, а також був змушений звертатися до правоохоронних органів і суду для захисту своїх прав.

Також у заяві зазначено, що відповідач добровільно не відшкодував завдану шкоду, не надав допомоги на лікування та не вжив заходів до усунення наслідків своїх дій, що, на думку позивача, посилює його моральні страждання.

У зв`язку з наведеним представник позивача просить прийняти заяву про збільшення позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у загальному розмірі 33 318,49 грн та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

09.09.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, у яких він просив відмовити у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 33 318,49 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що під час підготовчого судового засідання сторони досягли попередньої домовленості щодо мирного врегулювання спору, відповідно до якої він мав відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у сумі 10 200,00 грн, а позивач – відмовитися від інших позовних вимог. На виконання зазначених домовленостей відповідач, за його твердженням, передав позивачу грошові кошти в еквіваленті 10 200,00 грн, що підтверджується розпискою, однак позивач не подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, натомість звернувся із заявою про збільшення позовних вимог.

Крім того, відповідач вважає, що заява про збільшення позовних вимог подана поза межами процесуальних строків, установлених цивільним процесуальним законодавством.

Щодо вимог про відшкодування матеріальної шкоди відповідач зазначив, що надані позивачем докази не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами на лікування та тілесними ушкодженнями, завданими внаслідок кримінального правопорушення. На його думку, частина придбаних лікарських засобів призначена для лікування інших захворювань, не пов`язаних із наслідками отриманих позивачем тілесних ушкоджень, а надані чеки не підтверджують придбання саме тих лікарських засобів, які зазначені у медичній документації.

Також відповідач зазначив, що вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.09.2024 його було визнано винуватим у спричиненні потерпілому легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я, та висловив незгоду з доводами позивача щодо наявності підстав для збільшення розміру матеріальної та моральної шкоди.

Заперечуючи проти вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначив, що заявлений позивачем розмір компенсації є необґрунтованим та неспівмірним характеру правопорушення і наслідкам, які настали. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявської Я.А. від 21.11.2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04.12.2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявської Я.А. від 05.12.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 12.12.2026 року задоволено клопотання відповідача про виклик свідків для їх допиту у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Також судом задоволено клопотання про витребування з архіву Корабельного районного суду м. Миколаєва матеріалів кримінальної справи № 488/4064/24 з метою їх дослідження як доказів під час розгляду даної цивільної справи.

Позиції учасників справи

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 15.07.2026 року, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Качан Р.Ю. у судовому засіданні, призначеному на 15.07.2026 року, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що позов є обґрунтованим та підтверджується належними і допустимими доказами. Вказав, що вина відповідача у заподіянні позивачу тілесних ушкоджень встановлена вироком суду, який набрав законної сили. Послався на надані до матеріалів справи фотографічні знімки, виписні епікризи та інші письмові докази як на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Щодо доводів відповідача про досягнення сторонами домовленостей стосовно позасудового врегулювання спору представник позивача зазначив, що надані відповідачем докази є недопустимими. При цьому вказав, що адвокатом Зіневичем Д.В., на його думку, було порушено Правила адвокатської етики, оскільки останній належним чином не припинив представництво інтересів позивача. У зв`язку з цим просив суд визнати недопустимими як докази надані адвокатом Зіневичем Д.В.

Також представник позивача наголосив, що заявлений до стягнення розмір матеріальної та моральної шкоди підтверджується належними і допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.

За результатами розгляду справи представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні, призначеному на 15.07.2026 року, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, однак звернув увагу, що вироком суду встановлено відсутність тяжких наслідків, а також наявність відсутності претензій з боку потерпілого на момент розгляду кримінального провадження.

Вказав, що під час розгляду даної цивільної справи було встановлено обставини щодо неналежного виконання позивачем призначень лікаря та невиконання рекомендацій щодо лікування. Також зазначив, що надані позивачем товарні чеки, на його думку, не підтверджують понесені витрати та є недостовірними.

Просив суд врахувати зазначені обставини при вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також щодо розміру заявлених позовних вимог.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотиви суду

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Суд встановив, що вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.09.2024 року по справі № 488/4064/24 (провадження № 1-кп/488/335/24), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Вказаним вироком суду встановлено, що 18.06.2024 року приблизно о 19:00 год., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_1 знаходячись на літньому майданчику бару «Бродвей», розташованого біля № 48 по вул. Океанівській в м. Миколаєві, на фоні раніше неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_2 та в ході раптово виниклого конфлікту, маючи намір на спричинення тілесних ушкоджень останньому, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, умисно наніс не менше трьох ударів в область обличчя та голови потерпілого, спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді множинних забоїв м`яких тканин голови, струсу головного мозку, що ускладнилось цефаловестибулярно-атактичним синдромом. По ступеню тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.

Під час розгляду кримінального провадження цивільний позов не заявлявся.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК України. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого). Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, суд вважає доведеним та таким, що не підлягає доказуванню факт вини відповідача у вчиненні кримінального проступку, який мав місце 18.06.2024 року, під час якого були спричинені тілесні ушкодження позивачу.

Оскільки факт протиправної поведінки відповідача, його вини та причинного зв`язку між його діями і заподіянням позивачу тілесних ушкоджень встановлено вироком суду, який набрав законної сили, предметом дослідження у цій справі є наявність підстав та розмір відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідальність, що настає в разі завдання будь-кому протиправної шкоди, коли заподіювач не перебуває в договірних відносинах із потерпілим, є деліктною (позадоговірною) відповідальністю. За деліктним зобов`язанням правопорушник зобов`язаний у повному обсязі відшкодувати завдану шкоду, а інша сторона має право вимагати від заподіювача виконання цього зобов`язання. Деліктна відповідальність є наслідком порушення загального правила - не завдавати шкоди іншому, тобто абсолютного права особи, а наслідком реалізації деліктної відповідальності є відновлення первинного стану потерпілого. Такі зобов`язання мають абсолютний характер і спрямовані на забезпечення найбільш повного відновлення цих прав за рахунок заподіювача шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Частинами 1-3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.08.2023 року у справі № 947/24700/21, відповідно до якої сам по собі факт придбання особою лікарських засобів за власні кошти не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат. Особа, яка заявляє вимогу про компенсацію витрат на лікування, повинна довести не лише факт понесення відповідних витрат, а й необхідність придбання таких лікарських засобів, їх призначення для лікування наслідків ушкодження здоров`я та наявність причинного зв`язку між понесеними витратами і протиправними діями особи, яка завдала шкоди.

Так, на підтвердження понесених витрат на лікування позивачем надано товарні чеки ТОВ «Алантіко» від 20.06.2024 року, 05.07.2024 року, 23.07.2024 року, 15.08.2024 року, 30.08.2024 року, 15.09.2024 року, 30.09.2024 року, 15.10.2024 року та 30.10.2024 року на загальну суму 31 248,00 грн

Оцінюючи зазначені докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд ставиться до них критично, оскільки вказані товарні чеки мають ідентичний зміст, містять однаковий перелік лікарських засобів та медичних виробів та однакові за загальною сумою чеку, а відрізняються між собою переважно лише датою оформлення. При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували необхідність неодноразового придбання саме такого переліку лікарських засобів протягом тривалого періоду часу у зв`язку із отриманими внаслідок протиправних дій відповідача тілесними ушкодженнями.

З відповіді на адвокатський запит № 4175 від 05.08.2024 року, наданої Комунальним некомерційним підприємством Миколаївської міської ради «Міська лікарня №5», вбачається, що позивач ОСОБА_2 звертався за амбулаторною допомогою за направленням лікаря неврологічного відділення, де він проходив стаціонарне лікування у період з 19.06.2024 року по 26.06.2024 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку (шифр за МКХ-10 S06.0).

Крім того, із виписного епікризу КНП ММР «Міська лікарня № 5» від 26.06.2024 року вбачається, що після виписки позивачу рекомендовано консультацію лікаря-невролога та медикаментозне лікування, а саме: «Діакарб» по 1 таблетці на день протягом двох тижнів, «Вестінорм» 24 мг по 1 таблетці двічі на день протягом одного місяця та «Нейроксон» 500 мг по 1 таблетці двічі на день протягом одного місяця.

Дослідивши зміст наданих товарних чеків у сукупності з медичною документацією, суд встановив, що частина зазначених у них лікарських засобів не охоплюється призначеннями лікаря. Водночас придбання препарату «Діакарб» відповідає рекомендаціям, наведеним у виписному епікризі. Разом з тим, відповідно до призначення лікаря вказаний препарат мав застосовуватися по 1 таблетці на день протягом 14 днів.

Із наданих товарних чеків вбачається, що вартість однієї упаковки препарату «Діакарб» №30 таблеток становить 548,10 грн. При цьому придбання позивачем зазначеного лікарського засобу повторно протягом наступних місяців не підтверджено відповідними медичними рекомендаціями щодо продовження такого лікування, а тому витрати на повторне придбання препарату «Діакарб» не можуть бути визнані необхідними витратами, пов`язаними із лікуванням наслідків отриманих тілесних ушкоджень. Тож, суд вважає доведеними та такими, що перебувають у причинному зв`язку з отриманими позивачем тілесними ушкодженнями, витрати на придбання однієї упаковки зазначеного лікарського засобу в розмірі 548,10 грн.

В іншій частині вимог про відшкодування витрат на придбання лікарських засобів, зазначених у товарних чеках ТОВ «Алантіко», суд відмовляє, оскільки позивачем не доведено, що такі лікарські засоби були призначені лікарем, необхідні для лікування саме наслідків отриманих тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку із протиправними діями відповідача.

Судом також досліджено виписний епікриз № 718 із медичної карти стаціонарного хворого КНП ММР «Міська лікарня № 5», відповідно до якого позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 05.02.2025 року по 17.02.2025 року.

Згідно із зазначеним епікризом позивачу встановлено низку захворювань, зокрема ішемічну хворобу серця, стенокардію напруження, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет ІІ типу, діабетичну полінейропатію, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, а також посттравматичну енцефалопатію.

Разом з тим, суд звертає увагу, що наведений медичний документ підтверджує перебування позивача на стаціонарному лікуванні та наявність у нього комплексу хронічних і супутніх захворювань, лікування яких здійснювалося одночасно із лікуванням наслідків черепно-мозкової травми. Зміст виписного епікризу свідчить, що призначене позивачу медикаментозне лікування стосувалося не лише наслідків тілесних ушкоджень, завданих відповідачем, а й інших захворювань серцево-судинної, ендокринної та судинної систем.

Відповідно до виписного епікризу № 718 із медичної карти стаціонарного хворого позивачу було рекомендовано прийом препаратів «Фезам» по 1 таблетці 3 рази на добу, «Кветіксол» 0,025 г по 1 таблетці на ніч, «Магне В6» по 1 таблетці 3 рази на добу; під час стаціонарного лікування призначено «Тіара Тріо», «Тромбонет», «Розувастатин», «Цитимакс», «Фармаліпон», «Пірацетам», «Рипронат», «Мільгаму», магнію сульфат та «Карбарутин»; при виписці рекомендовано нагляд сімейного лікаря, продовжити прийом «Конкор» 5 мг по 1 таблетці вранці, «Тіара Тріо» 10/12,5/160 мг по 1 таблетці в обід, «Клівас Дуо» 10/100 мг по 1 таблетці під час вечері, «Нікорель» 10 мг по 1 таблетці двічі на добу, «Сінджарді» 12,5/1000 мг по 1 таблетці вранці, «Глюкофаж XR» 1000 мг по 1 таблетці ввечері, а також здійснювати контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, показників АЛТ та АСТ і дотримуватися дієти та раціонального режиму.

З поданого до суду фіскального чеку № 162479 від 06.02.2025 року вбачається придбання лікарських засобів «Карбарутин» на суму 412,95 грн, «Діагама» на суми 148,36 грн та 219,54 грн, а також «Діаліпон» на суму 671,12 грн. Загальна сума зазначеного фіскального чеку становить 1 451,80 грн. З наведеного фіскального чеку вбачається, що із придбаних лікарських засобів лише препарат «Карбарутин» входить до переліку медикаментів, призначених позивачу під час стаціонарного лікування, що підтверджується виписним епікризом № 718.

Щодо інших лікарських засобів, а саме «Діагама» та «Діаліпон», то матеріали справи не містять доказів їх призначення позивачу лікарем для лікування наслідків тілесних ушкоджень, завданих відповідачем. Відтак позивачем не доведено наявності причинного зв`язку між витратами на їх придбання та протиправними діями відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підтвердженими та такими, що перебувають у причинному зв`язку із лікуванням наслідків тілесних ушкоджень, є лише витрати на придбання лікарського засобу «Карбарутин» у розмірі 412,95 грн, які підлягають відшкодуванню. В іншій частині вимоги про відшкодування витрат за фіскальним чеком № 162479 від 06.02.2025 року задоволенню не підлягають.

З поданого до суду фіскального чеку VLY № 1 Фарм каса 01 № 000087124 00073 від 12.03.2025 року вбачається придбання лікарського засобу «Метформін Санофі» таблетки 1000 мг № 30 на суму 203,60 грн за електронним рецептом № 0000-74АМ-ОРЕЕ-К242, виданим за категорією «Серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, цукровий діабет ІІ типу та хронічні захворювання нижніх дихальних шляхів».

Крім того, з поданого до суду фіскального чеку VLY № 1 Фарм каса 01 № 000087125 00074 від 12.03.2025 року вбачається придбання лікарського засобу «Магнікор» таблетки 75 мг № 100 на суму 64,92 грн за електронним рецептом № 0000-Р703-3ХМ4-1РНМ, виданим за категорією «Серцево-судинні та цереброваскулярні захворювання, цукровий діабет ІІ типу та хронічні захворювання нижніх дихальних шляхів».

Суд зазначає, що наведені лікарські засоби були придбані за електронними рецептами, виданими для лікування серцево-судинних захворювань та цукрового діабету ІІ типу. Водночас матеріали справи не містять доказів того, що зазначені лікарські засоби були призначені позивачу для лікування наслідків тілесних ушкоджень, завданих відповідачем.

Навпаки, як убачається з виписного епікризу № 718, позивач страждає на ішемічну хворобу серця, стенокардію напруження, гіпертонічну хворобу та цукровий діабет ІІ типу, у зв`язку з чим прийом зазначених лікарських засобів обумовлений лікуванням саме цих захворювань.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності причинного зв`язку між витратами на придбання лікарських засобів «Метформін Санофі» у розмірі 203,60 грн та «Магнікор» у розмірі 64,92 грн і лікуванням тілесних ушкоджень, завданих протиправними діями відповідача, а тому підстави для їх відшкодування відсутні.

З наданого позивачем фіскального чеку № 001277 ФОП ОСОБА_4 «Спорт Тайм» від 02.04.2025 року на суму 350,00 грн не вбачається найменування придбаного товару, його кількість, призначення та мета придбання. Вказаний розрахунковий документ не містить відомостей, які б давали можливість встановити, що придбаний товар пов`язаний із лікуванням наслідків тілесних ушкоджень, заподіяних позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, а тому підстави для їх відшкодування відсутні.

Отже, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено понесення витрат на лікування, які перебувають у прямому причинному зв`язку із тілесними ушкодженнями, завданими протиправними діями відповідача, лише на загальну суму 961,05 грн (548,10 грн + 412,95 грн). В іншій частині заявлені вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено необхідності відповідних витрат для лікування наслідків отриманих тілесних ушкоджень та їх причинного зв`язку з протиправними діями відповідача.

Окрім того, у судовому засіданні 04.03.2026 року були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що їй відомі сторони у справі, оскільки відповідач раніше відвідував заклад, де вона працювала. Зі слів свідка, між позивачем та відповідачем виникла суперечка, після чого вони вийшли на вулицю, де відповідач наніс позивачу удар. Свідок також зазначила, що не бачила участі інших осіб у конфлікті.

Свідок ОСОБА_6 повідомив суду про обставини, які стали йому відомі щодо подальших конфліктних ситуацій між сторонами після події, зокрема про висловлення погроз на адресу відповідача іншими особами. Разом з тим, зазначені показання не стосуються безпосередніх обставин спричинення позивачу тілесних ушкоджень, а тому суд оцінює їх лише в частині обставин, які мають значення для вирішення спору.

Свідок ОСОБА_7 , який раніше представляв інтереси позивача, пояснив суду, що між сторонами обговорювалась можливість добровільного врегулювання спору. За його словами, відповідач погоджувався сплатити позивачу грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, які були передані через нього позивачу.

Оцінюючи показання свідка ОСОБА_7 та надані відповідачем докази на підтвердження часткового відшкодування шкоди, суд зазначає наступне. У матеріалах справи наявна копія розписки, складеної ОСОБА_7 , про отримання від відповідача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 200 доларів США та 2 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, надана копія розписки свідчить лише про факт отримання грошових коштів ОСОБА_7 від ОСОБА_1 . У той же час, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема, розписки позивача, актів приймання-передачі чи письмового підтвердження від самого ОСОБА_2 ) на підтвердження того, що вказані грошові кошти дійсно були передані позивачу ОСОБА_2 або що останній уповноважував ОСОБА_7 на прийняття цих коштів у рахунок остаточного чи часткового погашення моральної шкоди. За таких обставин, суд вважає, що сам факт передачі коштів безпосередньо потерпілому позивачу не доведений, а відтак підстави для врахування вказаної суми як часткового добровільного відшкодування моральної шкоди відповідача перед позивачем відсутні.

Отже, крім вимог про відшкодування матеріальної шкоди, представник позивача звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 100 000,00 грн.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди та визначення її розміру, суд виходить із того, що факт протиправних дій відповідача, його вини та причинного зв`язку між такими діями і спричиненням шкоди здоров`ю позивача встановлений вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11.09.2024 року у справі № 488/4064/24, який набрав законної сили.

Судом встановлено, що внаслідок умисних дій відповідача ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді забоїв м`яких тканин голови, струсу головного мозку, що ускладнилось цефаловестибулярно-атактичним синдромом, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Суд враховує, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач зазнав фізичного болю, моральних переживань, був змушений звернутися за медичною допомогою, проходити стаціонарне лікування у період з 19.06.2024 року по 26.06.2024 року, а також здійснювати подальше лікування та медичне спостереження.

Суд також враховує характер протиправних дій відповідача, які були умисними, обставини їх вчинення, характер отриманих тілесних ушкоджень, тривалість лікування позивача, визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує, що компенсація моральної шкоди не може бути способом збагачення потерпілої особи, а повинна становити справедливе відшкодування завданих немайнових втрат.

З огляду на викладене, враховуючи характер та наслідки отриманих позивачем тілесних ушкоджень, обсяг фізичних та моральних страждань, тривалість лікування, ступінь вини відповідача, а також недоведеність факту отримання безпосередньо позивачем грошових коштів від відповідача через третіх осіб у рахунок добровільного відшкодування шкоди, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн є завищеним.

Разом з тим, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди та, виходячи із конкретних обставин справи, принципів розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн, яка є достатньою, справедливою і достатньою для компенсації понесених позивачем страждань та переживань.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується відомостями з пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , згідно з яким позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Окрім того, позивач звільнений від сплати судового збору також на підставі пункту 2 частини першої статті 5 цього ж Закону, оскільки звернувся з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я»

Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли позовна заява містить декілька вимог, судовий збір сплачується за кожною вимогою окремо.

При цьому вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є вимогою майнового характеру, а тому судовий збір за такою вимогою визначається за ставкою, встановленою для позовних вимог майнового характеру (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц; ухвала Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19).

Позивачем після збільшення позовних вимог заявлено вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 33 318,49 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме: про стягнення матеріальної шкоди – у розмірі 961,05 грн із заявлених 33 318,49 грн, а про відшкодування моральної шкоди – у розмірі 10 000,00 грн із заявлених 100 000,00 грн, то відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вимогою про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, яка також є вимогою майнового характеру, розмір судового збору за ставкою 1 % становить 1 000,00 грн (100 000,00 грн ? 1 %). Оскільки ця сума є меншою за мінімальний розмір судового збору, застосовується мінімальна ставка у розмірі 1 211,20 грн.

Отже, загальний розмір судового збору, який підлягав би сплаті позивачем за подання позову, але від сплати якого він був звільнений, становить 2 422,40 грн (1 211,20 грн + 1 211,20 грн).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 961,05 грн матеріальної шкоди та 10 000,00 грн моральної шкоди, то враховуючи положення частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини кожної позовної вимоги.

За вимогою про відшкодування матеріальної шкоди: 961,05 грн : 33 318,49 грн = 2,8844 %. 1 211,20 грн ? 2,8844 % = 34,94 грн.

За вимогою про відшкодування моральної шкоди: 10 000,00 грн : 100 000,00 грн = 10 %. 1 211,20 грн ? 10 % = 121,12 грн.

Таким чином, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 156,06 грн (34,94 грн + 121,12 грн).

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок вчинення злочину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) матеріальні збитки в сумі 961,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 156,06 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач — ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомо, адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач — ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Повний текст рішення складено 05.08.2026 року.

Суддя Я.А. Чернявська