Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №127/18534/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/18534/26

Провадження № 33/801/827/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Сербової А. В., адвоката Грабіка М. С., розглянув апеляційну скаргу адвоката Грабіка М. С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 26 травня 2026 року о 17:28 год у м. Вінниці по вул. Героїв Крут (Червоних Курсантів), 17, він керував автомобілем «Peugeot 407», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуженими зіницями, що не реагували на світло, та неприродною блідістю обличчя.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Грабік М. С., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а лише відмовився їхати до закладу охорони здоров`я разом із працівниками поліції;

працівники поліції не забезпечили доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проведення огляду відповідно до вимог законодавства;

суд безпідставно не врахував медичний висновок, згідно з яким за результатами огляду ОСОБА_1 наркотичного сп`яніння в останнього не виявлено;

висновок суду про проходження медичного огляду поза межами двогодинного строку не відповідає фактичним обставинам справи;

протокол про адміністративне правопорушення містить суперечності щодо часу та обставин правопорушення і не може бути належним та достатнім доказом вини особи.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 676247, водій ОСОБА_1 , 26 травня 2026 року о 17:28 год у м. Вінниці по вул. Героїв Крут (Червоних Курсантів), 17, ОСОБА_1 керував автомобілем «Peugeot 407», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звуженими зіницями, що не реагували на світло, та неприродною блідістю обличчя.

Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положеннями ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що останній відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 676247 від 26 травня 2026 року; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 травня 2026 року; рапортом працівника поліції від 26 травня 2026 року; диском з відеозаписом.

Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (надалі - Інструкція), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Водночас із відеозаписів, здійснених нагрудними бодікамерами працівників поліції, які долучені до матеріалів справи та були переглянуті апеляційним судом, установлено, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Натомість він повідомив, що відмовляється їхати до закладу охорони здоров`я разом із працівниками поліції, водночас зазначаючи про своє бажання пройти відповідний огляд.

Крім того, ОСОБА_1 наполягав на присутності адвоката, якого вже запросив, та висловив намір прибути до медичного закладу разом із ним.

Відтак ОСОБА_1 , реалізуючи своє право, передбачене ч. 4 ст. 266 КУпАП, протягом двох годин з моменту зупинки його транспортного засобу самостійно прибув до медичного закладу КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О. І. Ющенка Вінницької обласної ради» та пройшов огляд за самозверненням у присутності поліцейського взводу № 1 роти № 4 Габчака Р. (ВНП 022128). Огляд розпочато о 19:55 год, а висновок за його результатами складено о 20:30 год.

З карти амбулаторного медичного огляду № 0465 слідує, що під час огляду проведено повне клінічне, інструментальне та лабораторне дослідження. Зокрема, двічі проведено дослідження видихуваного повітря за допомогою приладу «Alcotest 6820», за результатами яких вміст алкоголю становив 0,00‰. Крім того, о 20 год 10 хв відібрано біологічний матеріал (сечу) та проведено лабораторне дослідження на наявність наркотичних засобів і психотропних речовин, за результатами якого не виявлено канабісу, амфетаміну, метамфетаміну, метадону, опіатів, фенциклідину, барбітуратів, бензодіазепінів, МDMA (екстазі), бупренорфіну, а також синтетичних психостимуляторів (MDPV, б-PVP, MCAT).

За результатами проведеного клініко-лабораторного дослідження, що підтверджується висновком медичного огляду № 0465 від 26 травня 2026 року, встановлено, що ОСОБА_1 є тверезим, ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не виявлено.

Оцінюючи зазначені докази, апеляційний суд також бере до уваги Методичні рекомендації Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) «Guidelines for Testing Drugs under International Control in Hair, Sweat and Oral Fluid» відповідно до яких наркотичні засоби та їх метаболіти після вживання виявляються у сечі протягом значно тривалішого часу, ніж дві години. Залежно від виду наркотичної речовини типовий період їх виявлення становить від 2 до 7 діб, а щодо окремих речовин від кількох тижнів до одного місяця. Так, амфетамін та метамфетамін виявляються у сечі протягом 2-5 діб, опіати 2 - 4 діб, метадон і бупренорфін 3 - 7 діб, MDMA 2 - 4 діб, фенциклідин до 7 - 14 діб, барбітурати та бензодіазепіни - від кількох діб до кількох тижнів, канабіноїди від 1 - 3 діб після одноразового вживання та до 30 діб при систематичному вживанні.

Отже, те, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд не безпосередньо після зупинки транспортного засобу, а протягом двох годин, не впливає на достовірність результатів проведеного лабораторного дослідження, оскільки зазначений проміжок часу є значно меншим, ніж загальновизнані строки виявлення досліджених наркотичних речовин у сечі.

Відтак у разі перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом відповідні наркотичні речовини або їх метаболіти об`єктивно мали б бути виявлені за результатами лабораторного дослідження. Однак результати дослідження щодо всіх перевірених груп наркотичних засобів, психотропних речовин та їх метаболітів є негативними. У сукупності з висновком лікаря про відсутність клінічних ознак наркотичного сп`яніння це підтверджує, що на момент проведення огляду ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Оцінюючи ці обставини, апеляційний суд звертає увагу на те, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП у вигляді відмови від огляду, характеризується виключно умисною формою вини, тобто усвідомленим бажанням особи ухилитися від фіксації її стану сп`яніння. Поведінка ОСОБА_1 , який виявив бажання пройти огляд, дізнався у поліцейських про спосіб його проходження шляхом самозвернення та невідкладно виконав це, повністю виключає наявність умислу на ухилення від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Сама по собі відмова водія від спільної поїздки у службовому автомобілі поліції за умови чітко висловленого наміру самостійно прибути до лікарні (який був фактично реалізований у межах законного 2-годинного строку) не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

У відповідності до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Апеляційний суд враховує, що 26 травня 2026 року о 17:28 год поліцейськими було виявлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, а медичний огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я в порядку самозвернення ним пройдено 26 травня 2026 року о 19:55 год.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи захисника про те, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у межах двогодинного строку.

Так, із відеозапису з нагрудної камери поліцейського слідує, що спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 завершилося о 18:30 год, тоді як до закладу охорони здоров`я останній прибув о 19:22 год, тобто до спливу двох годин.

Такі дії ОСОБА_1 (добровільна згода поїхати до медичного закладу для проходження огляду та проходження огляду упродовж 2-х годин) в сукупності ставлять під сумнів доведеність його вини у тому, що він відмовився пройти медичний огляд для встановлення стану сп`яніння чи його відсутності у закладі охорони здоров`я.

Ба більше, під час апеляційного розгляду установлено, що суд першої інстанції з власної ініціативи викликав та допитав у якості свідка працівника поліції.

З пояснень адвоката та матеріалів справи слідує, що клопотань про виклик працівників поліції не заявлялось.

Апеляційний суд звертає увагу, що суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому згідно зі ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори» та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Тобто, зміст та форма провадження в справах про адміністративні правопорушення повинні відповідати основним (загальним) засадам судочинства, передбаченими ст. 129 Конституції України та розділом І ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», до яких, крім іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів тощо.

Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення і покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП), тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа зобов`язана не лише формально зафіксувати обставини події, а й долучити належні та допустимі докази, які підтверджують викладені у протоколі фактичні дані. До таких обставин, зокрема, належать: подія правопорушення (час, місце, спосіб та інші істотні умови його вчинення), форма вини (умисел або необережність), мотив і мета вчинення правопорушення, якщо вони мають значення для правильної кваліфікації діяння. Зазначені докази повинні бути достатніми для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення, включаючи об`єктивну та суб`єктивну сторони, а також підтверджувати суб`єктність особи, тобто її здатність нести адміністративну відповідальність.

З`ясування певних питань у цій справі, зокрема факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, є вирішальним, але водночас суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення заінтересованої особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 06 лютого 2025 року «Гайдашевський проти України» констатував, що:

«здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об`єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції».

Указані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, унаслідок чого були істотно порушені норми КУпАП та загальні принципи судочинства, а саме диспозитивність, змагальності та безсторонність, що у свою чергу перешкодило ухваленню законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Указані вище обставини, на переконання апеляційного суду, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Ураховуючи викладене, приходжу до висновку, що обставини справи указують на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції суддя припустився спрощеного підходу, не дослідив докази, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У цій справі не доведено поза всяким розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Грабіка М. С. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 14 липня 2026 року скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький