Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №536/28/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/28/26 Номер провадження 33/814/579/26Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Панченко О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Щепілова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Щепілова Олександра Володимировича подану в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді, військовослужбовець ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3.ст. 172-20 КУпАП за те, що він 04 січня 2026 року близько 17:00 год. в умовах особливого періоду (воєнного стану) перебував на території військової частини з ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння (не адекватна поведінка, не виконання наказів). Від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Позиції осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року, ОСОБА_1 через свого захисника адвоката Щепілова О.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження по справі закрити

Апеляційна скарга обґрунтовується відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Щодо явки та позиції учасників провадження в суді апеляційної інстанції

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Щепілов О.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

Мотиви суду

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в умовах особливого періоду.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

З протоколу А7044 №24 про військове адміністративне правопорушення від 05 січня 2026 року, вбачається, що 04 січня 2026 року близько 17:00 год. військовослужбовець ОСОБА_1 в умовах особливого періоду (воєнного стану) перебував на території військової частини з ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку.Однак, військовослужбовець ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп`яніння в присутності двох свідків відмовився.

Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі.

Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, суддя суду першої інстанції послалась на сукупність доказів, які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протокол А7044 №24 про військове адміністративне правопорушення від 05 січня 2026 року; направлення на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння; акт про відмову військовослужбовця від проходження медичного освідчення на стан алкогольного сп`яніння; рапорт т.в.о командира військової частини від 05 січня 2026 року – ОСОБА_2 з якого вбачається, що під час вечірньої перевірки виявлено військовослужбовців з ознаками алкогольного сп`яніння, зокрема ОСОБА_1 , після чого запропоновано військовослужбовцям пройти медичний огляд, однак ОСОБА_1 від проходження даного огляду відмовився; рапорт командира 2 зенітного кулеметного зводу зенітної батареї – ОСОБА_3 з якого вбачається, що ним під час вечірньої перевірки виявлено військовослужбовців з ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння та запропоновано військовослужбовцям пройти медичний огляд, однак ОСОБА_1 від проходження даного огляду відмовився; письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Оцінивши в сукупності зазначені докази, суддя місцевого суду дійшла вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст 173-20 КУпАП оскільки дані докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не було роз`яснено його прав і обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, а також в протоколі відсутній запис про відмову від підпису, оскільки з письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_1 після відмови від проходження медичного огляду відмовився ставити свій підпис в акті про відмову військовослужбовця від проходження медичного освідчення на стан алкогольного сп`яніння, а також відмовився підписувати та отримувати другий примірник протоколу А7044№24 від 05 січня 2026 року.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є послідовними, стабільними та несуперечливими, об`єктивно узгоджуються з іншими доказами у справі, підтверджують обставини встановлені в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому є належними та допустимими доказами в справі.

Твердження апелянта, що йому не було повідомлено наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не є слушними, оскільки з акту про відмову військовослужбовця від проходження медичного освідчення на стан алкогольного сп`яніння вбачається, шо військовослужбовцю було роз`яснено, що відмова від проходження медичного освідчення може бути розцінена як визнання факту перебування в стані алкогольного сп`яніння та може тягнути за собою дисциплінарну або іншу відповідальність згідно з чинним законодавством України. З даного акту вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від його підпису. Більше того, в судовому засіданні місцевого суду, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що в його присутності ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння та останній відмовився від його проходження, при цьому було роз`яснено наслідки відмови.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що докази вчинення правопорушення ОСОБА_1 які покладені в основу постанови, були отримані з дотриманням вимог законодавства, а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Враховуючи викладене, вважаю обґрунтованим висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст.172-20 КУпАП.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21.01.1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

У свою чергу, стягнення накладене у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у межах, установлених цим Кодексом, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану.

Судове рішення є належним чином мотивованим та таким, що відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 березня 2026 року щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду О.О. Панченко